Постанова ККС ВС № 336/6991/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Київ справа № 336/6991/18 провадження № 51-4583км25 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Єралієв Мангишлакської області, який проживає у АДРЕСА_1 , звільненого від покарання за ч. 1 ст. 122 КК у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 72 КК і ВСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини Вироком Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 08 квітня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 122 КК, від якого останнього звільнено на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку зі спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності. Цивільний позов задоволено частково та стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 майнову шкоду у розмірі 19957 грн 46 коп та 20 000 грн моральної шкоди. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 вересня 2025 рокувказаний вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення. Судовими рішеннями ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 24 листопада 2017 року приблизно о 18:10 в ході конфлікту почав тягнути ОСОБА_7 за волосся та праве вухо з другого поверху будинку на перший, внаслідок чого потерпілій було спричинено інфіковану рану в правій завушній ділянці з переходом на праву вушну раковину, яка належить до середньої тяжкості тілесного ушкодження. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі засуджений посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Касаційна скарга обґрунтована твердженнями про те, що: - винуватість ОСОБА_6 не доведено поза розумним сумнівом; - медична документація містить інформацію про звернення потерпілої за медичною допомогою 25, а не 24 листопада 2017 року, що виключає заподіяння саме засудженим тілесних ушкоджень; - матеріали провадження не містять доказів наявності у ОСОБА_7 рани правого вуха, а в описовій частині висновку від 02 липня 2018 року № 844 вказано про рану з лівої завушної області; - потерпіла змінювала свої показання, а медичну документацію експертній установі надала лише 02 липня 2018 року; - не було досліджено механізму заподіяння тілесних ушкоджень шляхом проведення слідчого експерименту, адже у ОСОБА_6 немає 4 пальців на лівій руці; - не було враховано того факту, що потерпіла з 24 листопада 2017 року до 01 лютого 2018 року не лікувалась, а про витребування підтверджуючої цей факт інформації стороні захисту було відмовлено місцевим судом; - не було взято до уваги показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; - досудове розслідування не було закінчено впродовж строку досудового розслідування всупереч ст. 219 КПК; - засуджений був відсутній під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілої, чим порушено його права; - ліки, на які потерпіла витрачала кошти, їй не призначались, а тому безпідставно задоволено цивільний позов; заподіяння моральної шкоди не було доведено потерпілою. Позиції учасників судового провадження У судовому засіданні прокурор заперечила касаційну скаргу та просила відмовити у її задоволенні. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули, причин своєї неявки Суду не повідомили. Мотиви Суду Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке. Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Під час розгляду касаційної скарги засудженого суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій. На переконання ОСОБА_6 , його винуватість за пред`явленим обвинуваченням не доведено поза розумним сумнівом. Наведені аргументи засуджений обґрунтовує твердженнями про те, що матеріали провадження не містять доказів наявності у потерпілої рани правого вуха, а медична документація містить суперечності, які виключають заподіяння саме ним тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . Суд не погоджується із вказаними доводами. Насамперед колегія суддів констатує, що у матеріалах цього кримінального провадження є докази, якими підтверджено ступінь тяжкості та характер тілесних ушкоджень у потерпілої. Зокрема, у висновку судово-медичної експертизи від 22 грудня 2017 року № 2787 серед інших тілесних ушкоджень вказано про наявність у ОСОБА_7 в ділянці правої вушної раковини асептичної пов`язки, яка не знімалась через небезпеку інфікування рани. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 09 липня 2018 року № 844 інфікована, довго не заживаюча рана в правій завушній ділянці з переходом на праву вушну раковину у ОСОБА_7 належить до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості. Також судові рішення містять аналіз доказів, за допомогою яких було встановлено і механізм заподіяння їй тілесного ушкодження. У суді першої інстанції ОСОБА_6 заперечив інкриміновані йому події та висловив версію про те, що потерпіла сама затіяла конфлікт, в ході якого в присутності його матері та старшого брата заподіла йому удари палицею. Після цього ОСОБА_7 залишила будинок, а він поїхав до матері своєї дитини. Згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_7 засуджений прийшов до неї додому, вів себе агресивно. ОСОБА_6 схопив її за волосся та зачепив праве вухо і в такий спосіб стягнув її з другого поверху на перший, після чого вона відчула сильний біль та побачила кров на одязі. Коли вона вирвалася від ОСОБА_6 , то сіла в автомобіль та почала сильно сигналити, а ОСОБА_6 дошкою з цвяхами почав стукати по лобовому склу, а тоді він заскочив на капот машини, розбив скло, витягнув ключ, а тоді потерпілу з машини. Під час цих подій ОСОБА_7 зателефонував син і вона вигукнула, щоб той приїжджав, бо ОСОБА_6 б`є її. Коли на вулиці пролунав звук автомобіля, то ОСОБА_6 , у якого були ключі від воріт, став відчиняти ворота, а вона тим часом проникла в щілину між воротами та вибігла на вулицю, після чого її по дорозі зустрів син та завіз до поліції. Тобто показання засудженого та потерпілої різняться між собою. Та попри це суди проаналізували низку доказів, за допомогою яких встановили фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення. У суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 , яка живе по сусідству з будинком потерпілої, вказувала, що того дня вона почула сильні удари по металу та гучний сигнал автомобіля. Тоді ворота сусідів піднялись та з-під них вискочила потерпіла в піжамі, на якій були плями, схожі на кров, і побігла далі по вулиці. Потім з хвіртки вийшов ОСОБА_6 і подивився у сторону, в яку побігла ОСОБА_7 . Після цих подій свідок бачила потерпілу з пов`язкою в ділянці вуха. Свідок ОСОБА_11 повідомив суд, що того дня після дзвінка матері поспішив додому та ще здалеку побачив, як мати вискочила у напіввідкриті ворота з ролет та побігла по вулиці. Він її забрав та завіз до відділення поліції. Показанням потерпілої кореспондують вказані показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Також у висновках експертиз від 11 липня 2018 року № 872д та № 873д визначено, що ОСОБА_7 було заподіяно не менше 14-ти ударно-травматичних впливів. Окрім цього, суди підставно врахували результати комісійної медичної експертизи від 07 листопада 2018 року № 461/к, відповідно до яких порівняльним аналізом між характером і механізмом заподіяння ушкоджень потерпілій (за судово-медичними даними), а також характером і механізмом спричинення ушкоджень за даними протоколу допиту потерпілої встановлено збіг за зонами травмування та способом спричинення. Експерт ОСОБА_12 у судовому засіданні місцевого суду повідомила, що висновок про середню тяжкість спричиненого потерпілій тілесного ушкодження, яким є інфікована рана правої завушної області, зумовлений тривалістю загоювання ушкоджених хрящів через тривалу регенерацію хрящової тканини. Версія ОСОБА_6 про те, що заподіяння саме ним тілесних ушкоджень потерпілій виключається через вказівку у висновку експерта про звернення останньої за медичною допомогою 25, а не 24 листопада 2017 року є неспроможною. Адже з матеріалів цього провадження вбачається, що 24 листопада 2017 року о 22:26 слідчим було прийнято заяву від ОСОБА_7 про її побиття ОСОБА_6 (протокол прийняття заяви про вчинене правопорушення від 24 листопада 2017 року на а. с. 47, Т. 2). У Суду немає підстав сумніватися у хронологічній послідовності розвитку подій, адже наступного дня, 25 листопада 2017 року, тілесні ушкодження було зафіксовано судовим медичним експертом на підставі постанови слідчого від 24 листопада 2017 року (висновок № 2787). Щодо описки експерта в описовій частині висновку (замість «праве» вухо вказано «ліве») від 02 липня 2018 року № 844, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки у підсумку вказаного висновку йдеться про рану в ділянці правого вуха, то це відповідає обставинам цього провадження. Аргументи засудженого про те, що ОСОБА_7 не лікувалась після травми є необґрунтованими, оскільки у цьому провадженні свідки зазначали, що потерпіла ходила з пов`язкою на вусі, а експерт наголошувала на тривалості загоювання ушкоджених хрящів. З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_6 за ч. 1 ст.122 КК. Твердження ОСОБА_6 про те, що потерпіла змінювала свої показання, а медичну документацію експертній установі надала 02 липня 2018 року не заслуговують на увагу. По-перше, потерпіла у цьому провадженні була допитана місцевим судом лише один раз та надала чіткі, послідовні показання, які також відповідають обставинам, вказаним нею під час слідчого експерименту за її участю. Будь-які суперечності у її показаннях відсутні. По-друге, день надання потерпілою медичної документації експертній установі не має жодного значення для вирішення питань, пов`язаних із цим провадженням. До того ж сторона захисту не ставить під сумнів наявність у потерпілої самих тілесних ушкоджень. Суди у цьому провадженні не врахували показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (близьких осіб засудженого), з чим не погоджується сторона захисту. Суд звертає увагу, що у цьому провадженні не є предметом розгляду спричинення ушкоджень ОСОБА_6 . Якщо такі були спричинені, то це питання може бути предметом окремого кримінального провадження. Щодо аргументів засудженого про те, що судами не було належним чином оцінено можливість закриття цього кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК Суд зазначає таке. З матеріалів цієї справи вбачається, що у цьому кримінальному провадженні відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 24 листопада 2017 року. Пункт 10 ч. 1 ст. 284 КПК застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року, і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати (постанова об`єднаної палати ККС ВС від 11 вересня 2023 року у справі № 711/8244/18). За таких обставин є неспроможними доводи ОСОБА_6 про необхідність закриття цього кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Не заслуговують на увагу твердження засудженого про порушення його прав, оскільки він не брав участі під час слідчого експерименту за участю потерпілої, адже ст. 240 КПК не передбачено обов`язкової участі підозрюваного під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілої особи, а тому й будь-які права ОСОБА_6 порушено не було. Щодо незгоди засудженого із вирішенням цивільного позову Суд враховує таке. У своєму позові потерпіла ОСОБА_7 просила стягнути на її користь 27 917 грн 46 коп майнової шкоди та 100 000 грн моральної шкоди. Під час вирішення цивільного позову у частині відшкодування матеріальної шкоди місцевий суд обґрунтовано задовольнив його частково, а саме - у розмірі, що був підтверджений документально (19 957 грн 46 коп), оскільки іншою квитанцією на суму 7960 грн такі витрати не підтверджувались через відсутність найменування лікарських засобів та її видачі зі спливом майже року після події кримінального правопорушення. Аргументи ОСОБА_6 про те, що ліки, на які потерпіла витратила кошти, їй не призначались, не знайшли свого підтвердження. В ході вирішення питання про визначення розміру моральної шкоди, заподіяної потерпілій, місцевий суд врахував, що потерпіла просила стягнути із засудженого 100 000 грн і задовольнив позов частково, визначивши належну до стягнення суму у розмірі 20 000 грн. Суд врахував не лише моральні страждання ОСОБА_7 та наслідки від пережитих подій, але й майновий стан самого ОСОБА_6 , який є батьком малолітньої дитини, має статус особи з інвалідністю. Суд погоджується із висновком про необхідність стягнення із засудженого 20 000 грн як відшкодування моральної шкоди і відхиляє доводи касаційної скарги у цій частині. Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому оскаржуване судове рішення потрібно залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення. Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ: Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 вересня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3