Постанова 4873 № 910/9294/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" квітня 2026 р. Справа№ 910/9294/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гончарова С.А. суддів: Тищенко О.В. Сибіги О.М. за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р., за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 22.04.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 (повний текст рішення складено 19.11.2025) у справі №910/9294/25 (суддя Чебикіна С.О.) за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" про стягнення 1 635 257, 07 грн, ВСТАНОВИВ: Державне підприємство "Медичні закупівлі України" (надалі - позивач, скаржник ДП "Медичні закупівлі України") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" (надалі - відповідач, ТОВ "Дойч-Фарм") про стягнення 1 635 257,07 грн штрафу за Договором про закупівлю № 09/487-11/2024 від 11.11.2024 року. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" 327 051, 42 грн штрафу та 19 623, 09 грн судового збору. Не погодившись із прийнятим рішенням, 21.11.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/9294/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/9294/25 в частині відмови Державного підприємства "Медичні закупівлі України", а позов задовольнити повністю. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що в умовах воєнного стану та необхідності забезпечення належного функціонування системи екстреної медичної допомоги, недотримання Відповідачем умов контракту прямо порушує інтереси держави та громадян, для забезпечення яких й була реалізована відповідна бюджетна програма. Застосування санкцій до порушника є не лише правом, а обов`язком держави, з метою компенсації втрат бюджету та попередження безкарності за неефективне використання бюджетних коштів. Апелянт вказує, що Договір фінансувався з державного бюджету штраф, що є предметом даного спору є бюджетними коштами, доходами загального фонду Державного бюджету України. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що лікарський засіб не може бути допущений до обігу без чинного реєстраційного посвідчення. Його завчасне отримання є передумовою виконання договірних зобов`язань та необхідною умовою забезпечення безперебійного доступу пацієнтів до лікування у межах державних закупівель. Скаржник зазначає, що в разі задоволення позову Відповідач мав можливість уникнути для себе значних фінансових втрат, шляхом звернення до свого контрагента на відшкодування завданої ним шкоди. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Кравчук Г.А., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 відмовлено в задоволенні клопотання Державного підприємства "Медичні закупівлі України" про здійснення розгляду справи без виклику учасників. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/9294/25. Витребувано матеріали справи №№910/9294/25 у Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі №910/9294/25.у судовому засіданні 18.12.2025. 18.12.2025 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці. У зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входить до складу суду, у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2025, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 прийнято справу № 910/9294/25 до провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М. Призначено до розгляду у судовому засіданні справу №910/9294/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 на 28.01.2026. 27.01.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що обставини справи свідчить про відсутність в діях Відповідача вини щодо своєчасного надання реєстраційного посвідчення, оскільки останній своєчасно звернувся із відповідною заявою для проведення експертизи в установленому порядку. Судові засідання призначене до розгляду 28.01.2026 та 25.03.2026 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у відпустках. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 призначено до розгляду у судовому засіданні справу №910/9294/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 на 25.03.2026. 13.03.2026 (згідно дати звернення на електрону адресу суду) від Державного підприємства "Медичні закупівлі України" надійшло клопотання в якому просить суд апеляційної інстанції здійснювати розгляд апеляційної скарги ДП «Медичні закупівлі України» без участі представника апелянта (позивача). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2026 призначено до розгляду у судовому засіданні справу №910/9294/25 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 на 22.04.2026. 22.04.2026 (згідно дати звернення на електрону адресу суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із тим, що пердставник відповідача приймає участь, як захисник при розгляді кримінального провадження Київським районним судом міста Полтави дата і час, якого були узгоджені раніше та планується вирішення ряду процесуальних питань. Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, а також з огляду на те, що, по-перше, обставини, викладенні в клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи, жодним чином не підтверджені, та по-друге, відповідач був обізнаний про подання ним апеляційної скарги та про її розгляд в Північному апеляційному господарському суді та не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні. У судове засідання, що відбулось 22.04.2026 представники сторін не з`явились, про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином згідно інформації наявної в системі «Електронний суд» Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за оголошеною Державним підприємством "Медичні закупівлі України" (позивач) закупівлею було оголошено процедуру відкритих торгів з особливостями за предметом закупівлі "ДК 021:2015 - 33600000-6 Фармацевтична продукція (Екземестан 25 мг)". Товариство з обмеженою відповідальністю "ДойчФарм" (відповідач), як постачальника визнано переможцем відкритих торгів з особливостями за предметом закупівлі "ДК 021:2015 - 33600000-6 Фармацевтична продукція (Екземестан 25 мг)" та акцептовано тендерну пропозицію. Після перемоги Товариством з обмеженою відповідальністю "ДойчФарм" в аукціоні (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-10-01-012106-a) 11.11.2024 року між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено Договір про закупівлю № 09/487-11/2024 (Договір), відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику фармацевтичну продукцію - Екземестан 25 мг; ДК 021:2015, код 33600000-6 у кількості 1 062 780 таблеток (товар) (номер оголошення про проведення процедури закупівлі UA-2024-10-01-012106-a) на загальну суму вартості товару 8 176 285,37 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ - 534 897,17 грн., а замовник зобов`язується прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник бере на себе зобов`язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору, а замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Згідно з пунктом 2.1 Договору поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020. За пунктом 3.1 Договору загальна ціна й ціна за одиницю продукції вказується в специфікації (Додаток № 1) та складає 8 176 285,37 грн. з ПДВ. Якщо інше не передбачено цією угодою, за загальним правилом оплата продукції здійснюється замовником на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства й нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати (пункт 3.4 Договору). Пунктом 4 Додатку № 1 до Договору (специфікації) передбачений обов`язок постачальника відповідно до пункту 4.1. вказаного правочину здійснити поставку продукції у строк до 28.05.2025 року включно. За змістом пунктом 5.1 Договору постачальник не менше ніж за 14 робочих днів до дати запланованої відправки продукції в пункт призначення зобов`язаний надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановані копії документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього (за наявності), яке видається Міністерством охорони здоров`я України (далі - Міністерство) для кожного виду продукції, що постачається, а у випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством - документ, що підтверджує реєстрацію продукції у Сполучених Штатах Америки, Швейцарській Конфедерації, Японії, Австралії, Канаді, або реєстрацію компетентним органом Європейського Союзу за централізованою процедурою та застосування на території однієї з таких країн. У підпункті 7.1.1 Договору сторони погодили, що у разі, якщо на дату укладення цього правочину продукція є незареєстрованою в Україні та не має реєстраційного посвідчення, свідоцтва про державну реєстрацію (крім випадку, коли незареєстрована продукція може ввозитись на митну територію України в порядку та на умовах, визначених чинним законодавством), постачальник зобов`язується належним чином зареєструвати продукцію в Україні та на підтвердження цього не пізніше ніж протягом 60 календарних днів з дати укладення договору (або не пізніше строку, передбаченого у пункті 5.1. договору, якщо цей строк настане раніше) надати замовнику засобами електронної пошти та/або шляхом заповнення електронних форм в електронному кабінеті постачальника, створеному в інформаційно-аналітичній системі замовника, у порядку, визначеному цим договором, скановану копію реєстраційного посвідчення, яке видається Міністерством для кожного виду продукції, що постачається. Пунктом 8.1 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього правочину, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. У підпункті 8.3.1 Договору сторони погодили, що у разі недотримання постачальником вимог підпунктів 7.1.1, 7.1.2 пункту 7.1. цього Договору, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 Договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції. Пунктом 8.4. Договору визначено, що у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику, оскільки відповідач своїх обов`язків зі сплати штрафу не виконав, позивач звернувся з даним позовом до суду. Пунктом 6 Додатку № 1 до Договору (специфікації) визначено, що відповідно до пункту 10.1. договору останній діє до 13.06.2025 року включно, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, зокрема в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання. З наявної у матеріалах справи копії платіжної інструкції № 8483 від 25.11.2024 року вбачається, що позивач на виконання умов Договору здійснив попередню оплату погодженого сторонами товару на суму 8 176 285,37 грн. Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено строк установлений пунктом 7.1.1 Договору 60-денного строку для подання сканованої копії реєстраційного посвідчення продукції, яке видається Міністерством, позивач на підставі пункту 8.2 Договору нарахував відповідачу штраф у сумі 1 635 257,07 грн та звернувся до останнього з претензією за вих. № 05/433-02/2025 від 04.02.2025 року про сплату вищевказаної суми неустойки за Договором. Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори й інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано факту неналежного виконання взятих на себе за договором спірних зобов`язань. Так, матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу у строк, встановлений пунктом 5.1 Договору, сканованих копій документів, зокрема реєстраційного посвідчення та усіх наявних вкладок до нього, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку 60-денного календарного строку з дати укладення спірного правочину. Відтак, з огляду на положення пункту 7.1.1 Договору, відповідачу необхідно було надати позивачу скановану копію реєстраційного посвідчення на продукцію до 10.01.2025 року включно. Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем вказане зобов`язання у визначений Договором строк не виконано й скановану копію реєстраційного посвідчення у визначеному порядку позивачу у вказаний строк не надано. При цьому, пропуск установленого строку на подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію та на саму поставку продукції у відзиві відповідачем фактично не заперечувався. Водночас, відповідач, підписуючи спірний Договір, був обізнаний з усіма його положеннями та умовами, зокрема щодо необхідності звернення до Міністерства для отримання реєстраційного посвідчення на продукцію та відповідальності за порушення договірних умов, що підтверджується листом-згодою з проектом договору про закупівлю за вих. № 2130/10/2024 від 10.10.2024 року, наданого відповідачем на адресу позивача. Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. За змістом частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Враховуючи факт невиконання відповідачем зобов`язань з подання сканованої копії реєстраційного посвідчення на продукцію та зобов`язань зі своєчасної поставки товару в установлений Договором строк, а також те, що заявлена позивачем до стягнення сума штрафу є арифметично вірною, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір штрафу саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи. При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 року у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 року у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 року у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу. Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення. Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафу; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафу, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України). Суд першої інстанції, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та доводи відповідача, з урахуванням інтересів обох сторін, причин невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, наслідків порушення зобов`язання, вжиття останнім всіх заходів до виконання зобов`язання, незначності прострочення поставки, відсутність прямої вини відповідача в несвоєчасному виконанні спірних зобов`язань, повного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині поставки обумовленого товару, а також відсутності збитків позивача внаслідок неподання реєстраційного посвідчення на продукцію у встановлений договором строк, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність існування виняткових обставин для можливості застування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та зменшення розміру штрафу на 80%, а саме до суми 327 051,42 грн. Також суд першої інстанції вірно зазначив, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, які пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено. Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову. Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Медичні закупівлі України" частково та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" 327 051, 42 грн штрафу. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/9294/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Медичні закупівлі України" - залишити без задоволення Рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 у справі № 910/9294/25 - залишити без змін. Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 19.05.2026 Головуючий суддя С.А. Гончаров Судді О.В. Тищенко О.М. Сибіга