Постанова 4805 № 279/8102/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/8102/25 Головуючий у 1-й інст. Недашківська Л. А. Категорія 83 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М. за участю секретаря судового засідання Ковальчук М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №279/8102/25 за позовом ОСОБА_1 до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зняття арешту, за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Недашківської Л.А. в м. Коростень Житомирської області, в с т а н о в и в : У грудні 2025 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив зняти арешт, який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 43246005 від 18.06.2014, видавник: Відділ державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області, номер запису про обтяження 6068701 (спеціальний розділ). В обґрунтування позову зазначав, що постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер: 43246005 від 18.06.2014, видавник Відділ державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області, було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , номер запису про обтяження 6068701 (спеціальний розділ). Вказує, що ОСОБА_1 звернулась до Коростенського ВДВС у Коростенському районі із заявою про зняття арешту, так як в неї відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження відносно неї. Станом на день звернення до суду з позовом, ПАТ «Дельта Банк» перебуває в стані припинення. Листом відповідача від 20.10.2025 ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні заяви. Вважає, що відповідач протиправно відмовив в задоволенні заяви про зняття арешту з майна, оскільки відповідно до постанови органу ДВС взагалі відсутнє посилання на яке саме майно накладено арешт, відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 , у Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація відносно ОСОБА_1 . Станом на день звернення до суду з позовом, виконавчі провадження знищені за термінами зберігання. Відтак, наявність арешту на майно порушує право власності ОСОБА_1 . Вказував, що виконавчий лист було повернуто стягувачу в 2014 році повторно пред`явити його до виконання стягувач, за правилами Закону №606-ХІV, міг упродовж трьох років, однак станом на 2025 рік, тобто на час звернення до виконавчої служби, виконавчий лист №279/6214/13 ц за яким стягувачем є ПАТ «Дельта Банк» щодо боржника із червня 2015 року повторно на виконання не пред`являвся. Стягувач або його правонаступник не ініціював продовження виконавчих дій щодо боржника. Визначений Законом строк пред`явлення до виконання виконавчих листів сплив у 2018 році і за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень питання про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа щодо боржника не вирішувалось. Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Знято арешт з майна, що належить ОСОБА_3 , накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 43246005 від 18.06.2014, видавник: Відділ державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції у Житомирській області, номер запису про обтяження 6068701 (спеціальний розділ). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що позивачем обрано неналежний спосіб судового захисту, оскільки розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень. Зазначає, що зі змісту позовної заяви слідує, що постановою Відділу державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 18.06.2014 в межах виконавчого провадження №43246005 було накладено арешт на майно боржника ОСОБА_3 . В подальшому, виконавче провадження було завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно на яке за законом може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Позивач у даній справі є боржником у виконавчому провадженні, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, а предметом позову є звільнення з-під арешту такого нерухомого майна, що належить позивачу, накладеного постановою Відділу державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Житомирській області. Відтак, у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Отже, сторона виконавчого провадження, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Суд першої інстанції в рамках розгляду даної справи не врахував, що заявлені ОСОБА_1 вимоги не могли розглядатися у позовному провадженні, оскільки у такому випадку позивач одночасно має бути й відповідачем, так як його майно арештовано державним виконавцем і він є боржником за виконавчим провадженням, яке є завершеним, що є неможливим відповідно до вимог статей 42, 48, 175, 447 ЦПК України. Питання зняття арешту з майна, не пов`язане зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, а тому такі вимоги слід розглядати за правилами розділу VIІ ЦПК України. Зазначає, що з 05 жовтня 2015 року та на час розгляду даної цивільної справи АТ «Дельта Банк» не є припиненим, а перебуває у процедурі ліквідації (виведення неплатоспроможного банку з ринку), яка здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (державною установою, суб`єкта публічного права, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку) у відповідності з положеннями спеціального закону, яким є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». З моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та є самостійним суб`єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. У спірних правовідносинах, управненими суб`єктами є позивач, як боржник у виконавчому провадженні, в рамках якого накладено арешт на його майно, орган державної виконавчої служби, а також заінтересована особа стягувач у виконавчому провадженні, яким є АТ «Дельта Банк», але у будь-якому разі не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який не є учасником зазначених спірних правовідносин, а виконує лише передбачені спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» функції з виведення неплатоспроможного АТ «Дельта Банк» з ринку та не може бути відповідачем у даній цивільній справі. Позивачем в порушення вимог положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України не надано жодного та належного доказу на підтвердження обставин, які б свідчили про порушення, невизнання або оспорення її прав саме з боку з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, зазначає, що з 20.04.2018 новим кредитором та правонаступником ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором №007-05003-15111 від 15.11.2011, укладеним з ОСОБА_3 є ТОВ «Росвен Інвест Україна» (ідентифікаційний код 37616221), яке у зв`язку з цим набуло право на стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором (включаючи право фактичного виконання на свою користь судового рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2013 року у справі №279/6214/13-ц ), відтак АТ «Дельта Банк» не є належною, в розумінні положень ЦПК України, заінтересованою особою у даній цивільній справі, оскільки вона вже не є особою, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчому провадженні. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2013 року, справа №279/6214-13ц стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитом в сумі 5 191,03 грн та судовий збір в сумі 229,40 грн. Відповідно до листа Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницьке МУМЮУ №20.9-21/91513 від 20.10.2025 слідує, що згідно даних АСВП на виконанні у Коростенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області відносно боржника ОСОБА_4 перебувало декілька виконавчих проваджень. Виконавче провадження №43246005 з виконання виконавчого листа №2/279/1716/13-ц виданого 06.03.2014 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення 5191,03 грн на користь ПАТ «Дельта Банк». В межах даного виконавчого провадження 18.06.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника. Виконавче провадження 29.09.2014 завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна, згідно Закону №606-ХІV, що діяв на момент прийняття рішення). Завершення з даних підстав не передбачає зняття арешту з майна боржника. Оригінал виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання. Виконавче провадження №43246164 з виконання виконавчого листа №2/279/1716/13 виданого 06.03.2014 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення 229,40 грн судового збору на користь ПАТ «Дельта Банк». Виконавче провадження 29.09.2014 завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна, згідно Закону №606-ХІУ, що діяв на момент прийняття рішення). Завершення з даних підстав не передбачає зняття арешту з майна боржника. Оригінал виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання. Виконавче провадження №45779745 з виконання виконавчого листа №279/6214/13-ц, виданого 06.03.2014 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення 5191,03 грн на користь ПАТ «Дельта Банк». Виконавче провадження 27.05.2015 завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна, згідно Закону №60б-ХІУ, що діяв на момент прийняття рішення). Завершення з даних підстав не передбачає зняття арешту з майна боржника. Оригінал виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання. Виконавче провадження №45779627 з виконання виконавчого листа №279/6214/13-ц виданого 06.03.2014 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення 229,40 грн судового збору на користь ПАТ «Дельта Банк». Виконавче провадження 27.05.2015 завершено на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»(відсутність у боржника майна, згідно Закону №606-ХІУ, що діяв на момент прийняття рішення). Завершення з даних підстав не передбачає зняття арешту з майна боржника. Оригінал виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна №445461826 від 29.09.2025 наявний запис про обтяження, номер обтяження: 6068701 (спеціальний розділ) від 19.06.2014, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 43246005 від 18.06.2014, видавник: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Хоменко М.М., вид обтяження: арешт нерухомого майна. Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно №445459665 від 29.09.20525 відомості відсутні. Відповідно до відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості відсутні; відомості з Державного реєстру іпотек - у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні. ОСОБА_1 звернулась до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою щодо зняття арешту, однак листом №20.9-21/91513 від 20.10.2025 отримала відмову, оскільки стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає виключний перелік підстав для зняття арешту з майна, тому у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення з позовом до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно ОСОБА_3 , порушується її право власності, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Більш того, підстав для продовження обтяження на майно суд першої інстанції не вбачав, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна, оскільки суду не надано доказів щодо існування підстав для продовження обтяження на майно позивача, або ж наявності стосовно неї на теперішній час виконавчого провадження, у якому остання є боржником. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до статей 1, 3 ЦК України та статей 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частинами 1, 2 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). У статті 447 Розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Таким чином, Розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження №61-4726сво19) викладено висновок, що «боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20 (провадження №61-3588св21) зазначено, що «у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивач має бути відповідачем у справі. При цьому суд першої інстанції вірно послався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №204/2494/20, проте не звернув уваги на те, що у наведеній справі суди саме відмовили у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядали спір по суті». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі №234/18525/19 (провадження №61-10369св20) та від 20 жовтня 2021 року у справі №236/789/21 (провадження №61-11689св21) вказано, що «в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19 (провадження №12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження №61-4726сво19), у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20 (провадження №61-882св21) та у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20 (провадження №61-3588св21), підстав відступити від зазначених висновків судом не встановлено». У справі, яка переглядається, встановлено що ОСОБА_1 була боржником у численних виконавчих провадженнях, в межах яких державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Хоменко М.М. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, зокрема, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна №445461826 від 29.09.2025 наявний запис про обтяження, номер обтяження: 6068701 (спеціальний розділ) від 19.06.2014, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 43246005 від 18.06.2014, видавник: державний виконавець відділу державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Хоменко М.М., вид обтяження: арешт нерухомого майна. Відтак, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_1 невірно обрано спосіб судового захисту, оскільки, законом у випадку незгоди боржника із діями та/чи бездіяльністю органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності органу, державного або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Вказане залишилось поза увагою суду першої інстанції. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Таким чином, суд першої інстанцій встановивши, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, мав закрити провадження у справі, оскільки вимоги, заявлені ОСОБА_1 не підлягають розгляду в позовному провадженні. Законом передбачений інший спосіб судового захисту оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. При цьому колегія суддів зауважує, що позивач звернулася до суду за захистом своїх прав як сторона виконавчого провадження, між учасниками справи не виникло цивільно-правового спору, який підлягав би вирішенню в порядку позовного провадження, а постало питання щодо правомірності дій і рішень державного виконавця під час виконання судового рішення. Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 грудня 2021 року у справі №201/6486/20 (провадження №61-19066св20), від 27 березня 2024 року у справі №303/6292/20 (провадження №61-8454св21), від 15 січня 2025 року у справі №592/5020/24 (провадження №61-13199св24), від 25 квітня 2025 року у справі №489/2337/24 провадження №61-17526св24), від 25 червня 2025 року у справі №947/8411/22 (провадження №61-10871св24). Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч.2, ч.4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про закриття провадження у справі, з наведених вище підстав. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 1816,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 29 січня 2026 року скасувати. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зняття арешту на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 1816,80 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 19 травня 2026 року. Головуючий Павицька Т. М. Судді Борисюк Р. М. Галацевич О. М.