Постанова 4824 № 753/10088/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 753/10088/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8838/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Заставенко М.О., справі за позовом Комунального підприємства виконуючого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У травні 2025 року представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - Коцюба В. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 94 576,19 грн, яка складається із заборгованості: - заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 6042,06 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 767,34 грн, 3 % річних у розмірі 181,26 грн; - заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 3 958,96 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 502,79 грн, 3 % річних у розмірі 118,77 грн; - заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 5374,88 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 682,61 грн, трьох відсотків річних у розмірі 161,25 грн; - заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 16612,25 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2075,07 грн, 3 % річних у розмірі 489,94 грн; - заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24113,53 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2395,74 грн, 3 % річних у розмірі 561,21, пені 360,25 грн; - заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 24860,35 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2304,58 грн, 3 % річних у розмірі 534,24 грн, пені у розмірі 366,72 грн.; - заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1317,68 грн; - заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 689,15 грн; - заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 105,56 грн; - заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн; Стягнути судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028, 00 грн (а.с. 1-3, 57-60). В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01.05.2018 року Комунальне підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), з 01.11.2021 у зв`язку зі зміною законодавства, позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ). Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2024 № 1875-ІV та Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №

630. Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» та Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг постачання теплової енергії». Відповідно до вимог вказаних вище нормативних актів послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основні типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання. На виконання вимог законодавства, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на підставі типових договорів, підроблені та опубліковані/оприлюднені: договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085); щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, то відповідно до ст. Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору на загальнодоступних місцях на інформаційний стендах та/або рахунках на оплату послуг. Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства на своєму веб-сайті оприлюднено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води. Свідченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання з ТЕ/ПГВ є, у тому числі факт отримання послуг споживачем. Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під`єднаний до мереж теплопостачання та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ. Відтак, виникнення цивільних прав та обов`язків між позивачем та відповідачами підтверджується діями сторін, а саме позивач щомісячно надає відповідачам послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 послуги ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачам платіжні документи на плату таких послуг, а відповідачі споживають надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість. Проте, відповідачі у порушення вимог законодавства своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та ТЕ/ПГВ в результаті чого утворилась заборгованість. Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування. Таким чином, за вищевказаною адресою, у відповідачів також існує заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води та заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води. Також, посилалась на те, що 11.10.2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року. Згідно з п. 3.4.2. договору цесії, новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або у Додатку № 2 до договору цесії сплати заборгованості (а.с. 1-3, 57-60). 11 серпня 2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 35-39, 50-54). На обґрунтування відзиву зазначала, що вона не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де, згідно з матеріалами справи, утворилася заборгованість. Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухове майно, єдиним власником вказаного житлового приміщення є ОСОБА_2 . Зазначене житло не перебуває у її володінні, користуванні або оренді, вона не є стороною жодного договору з постачальником комунальних послуг, не проживає за вказаною адресою та не користувалась відповідними послугами, що стало підставою для пред`явлення позову. Більш того, вона разом з доньками не проживає за вказаною адресою з 01.01.2019, що підтверджується довідкою від 04.08.2025 року № 788 від житлово-експлуатаційної організації ТОВ «Фірма «Компас». Факт надання послуг ЖКГ власнику квартири за вказаною адресою даною організацією підтверджується Договором № 169/А32/16 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 23.12.2014 року, укладеним між ТОВ «Фірма «Компас» та ОСОБА_2 (а.с. 35-39, 50-54). Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року позов КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по вересень 2019 року послуги з централізованого опалення у розмірі 1 833,75 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5 429,33 грн, а всього: 7 263,08 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з вересня 2019 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 3 541,13 грн, інфляційна складова боргу 682,61 грн, 3% річних 161,25 грн; заборгованість за спожиті з вересня 2019 року по 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 11 182,92 грн, інфляційну складову боргу 2 075,07 грн, 3% річних 489,94 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24 113,53 грн, інфляційну складову боргу 2 395,74 грн, 3% річних 561,21 грн, пеня 360,25 грн; заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 24 860,35 грн, інфляційну складову боргу 2 304,58 грн, 3% річних 534,24 грн, пені 366,72 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 317,68 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 689,15 грн; заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 105,56 грн, а всього: 75 471,93. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1 324,45 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1 324,45 грн (а.с. 78-84). Не погодившись з рішенням районного суду, 03 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову (а.с. 86-88). На обґрунтування скарги зазначала, що суд помилково ототожнив факт реєстрації (прописки) зі статусом «споживача» послуг. Вказувала, що вона не користується майном за адресою: АДРЕСА_1 , не є власником чи співвласником даного майна, не є індивідуальним споживачем відповідно до чинного законодавства, не є стороною жодного договору з позивачем. Договір № 169/А32/16 від 23.12.2014 року укладено між власником ОСОБА_2 та ТОВ «Фірма Компас». Реєстрація ОСОБА_1 та її дітей за вищевказаною адресою не створює договірних зобов`язань. Відтак, єдиним отримувачем послуг та єдиною особою, на яку мають іти нарахування є власник житла. Водночас, всупереч вимогам чинного законодавства та практики Верховного Суду позивач неправомірно нараховує та стягує борг за оплату житлово-комунальних послуг з трьох осіб, а не з однієї (власника житла). Крім того, вказувала, що суд не застосував за її ініціативою положення ст.. 257 ЦК України щодо позовної давності. Борг, що виник до лютого 2022 року (за три роки до рішення) не підлягає стягненню, оскільки позивач не надав доказів його переривання. Також, посилалась на отриманий нею рахунок-повідомлення від позивача станом на 01.12.2025 року містить суттєво інші суми боргу, ніж зазначено в рішення суду, що свідчить про ненадійність розрахунків позивача та недостатність їх судової перевірки (а.с. 86-88). Не погодившись з рішенням районного суду, 04 березня 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову (а.с. 100-102). На обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що не був повідомлений про розгляд даної справи судом першої інстанції, що є процесуальним порушенням суду, що позбавило можливості відповідача надати докази, заявити клопотання та оскаржити докази позивача. Вказував, що він є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , однак фактично не проживає за вказаною адресою, адже проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Цей факт був зафіксований ще під час розгляду справи № 755/19216/23 та зафіксований приватним виконавцем у постанові про арешт від 28.01.2025 року. Суд неправомірно відхилив довідку ТОВ «Фірма Компас» від 04.08.1015 року № 788, яка підтверджує, що ОСОБА_1 та діти з 01.01.2019 року не проживають за вищевказаною адресою. 23.10.2025 року ОСОБА_1 сплатила 36 919,16 грн. за теплопостачання, однак, суд не врахував цей платіж при визначення розміру боргу, що призвело до неправильного розрахунку. Також, суд стягнув борг за період з 2018/2019 року, не застосувавши строк позовної давності. Однак, вказував, що з огляду на те, що він не був повідомлений про розгляд справи, він не мав можливості заявити відповідне клопотання. Суд не надав жодної правової оцінки за боргом до 01.05.2018 року та фактично повністю визнав відповідний борг заявлений позивачем. Крім того, рахунок-повідомлення від позивача станом на 01.12.2025 року містить суттєво інші суми боргу, ніж зазначено в рішенні суду. Вважав, що ОСОБА_1 не є споживачем комунальних послуг і відповідно нарахування боргу за комунальні послуги щодо неї є незаконними (а.с. 100-102). Відзив на апеляційні скарги від Комунального підприємства виконуючого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до суду не надходив. При цьому, позивач був сповіщений належним чином про розгляд апеляційних скарг, що підтверджується відповідними доказами у справі (а.с. 146, 148,150, 152). Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав. Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами, що з 01 травня 2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01 листопада 2021 року у зв`язку зі зміною законодавства позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води. На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV КП (далі - Закон № 1875-ІV) «Київтеплоенерго» на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води у газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. 11.10.2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору (а.с. 25). Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії, Кредитор відступає, а Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії (26,27). Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26,27). Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції що, позивач, стверджуючи про отримання права вимоги зазначеної заборгованості від ПАТ «Київенерго», не надано належних доказів на підтвердження викладеного, оскільки долучені позивачем до позовної заяви копія договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18, а також додаток № 1 до вказаного договору є достатніми для встановлення факту переходу від ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» до Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» права вимоги щодо стягнення заборгованості житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 за період до 01.05.2018 року. Проте вказане не призвело до неправильного вирішення справи по суті спору. Згідно з даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані: з 06.09.2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.09.2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 13.05.2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 5). Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 (а.с. 49). З наданих позивачем копій корінців нарядів, що видавались на включення (відключення) опалення, вбачається, що для будинку за адресою:АДРЕСА_1 , надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання (а.с. 19-24). Згідно з розрахунками заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , наявна заборгованість: - за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 6042,06 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 767,34 грн, 3 % річних у розмірі 181,26 грн (а.с. 16-17, 11); - заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 3 958,96 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 502,79 грн, 3 % річних у розмірі 118,77 грн (а.с. 16-17, 10); - заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 5374,88 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 682,61 грн, трьох відсотків річних у розмірі 161,25 грн (ас. 12, 6); - заборгованості за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 16612,25 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2075,07 грн, 3 % річних у розмірі 489,94 грн (а.с. 12, 7); - заборгованості за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24113,53 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2395,74 грн, 3 % річних у розмірі 561,21, пеня 360,25 грн (а.с. 13, 8); - заборгованості за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 24860,35 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2304,58 грн, 3 % річних у розмірі 534,24 грн, пені у розмірі 366,72 грн. (а.с. 13,9); - заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1317,68 грн (а.с. 14); - заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 689,15 грн (а.с. 14); - заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 105,56 грн (а.с. 15); Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги»№ 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, що набрав чинності 10 грудня 2017 року, Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила, Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 85 від 02.02.2022), Правилами надання послуги постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182. Пунктом 5 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, який набрав чинності з 10 грудня 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Таке за змістом положення містила частина перша ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у редакції Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, чинної до 10 грудня 2017 року. Правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України. Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Відповідно до п. 8 Правил (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно з частиною другою ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Положеннями частини другої ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків. Пунктом 30 Правил (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та п. 45 Правил (чинної редакції) передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг. Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20). Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися. При цьому, наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги та обґрунтованість їх розміру. Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків. Так, судом встановлено, що позивач виконував свої зобов`язання, зокрема, щодо надання житлово-комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_3 . Позовні вимоги пред`явлено до відповідачів ОСОБА_1 (зареєстрованої в квартирі) та ОСОБА_2 (власника квартири). У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалась на те, що вона не проживає у спірній квартирі, а відтак, вважала, що не є споживачем комунальних послуг. Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_2 (власник квартири) посилався на те, що він не проживає в квартирі АДРЕСА_3 , а проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 . Однак, враховуючи, що ОСОБА_1 зареєстрована за спірною адресою з 06 вересня 2019 року, що підтверджується даними витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва (а.с. 5),а ОСОБА_2 є власником вказаної квартири, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останні отримують житлово-комунальні послуги за вказаною адресою та є їх споживачами, а відтак погодився із відповідними висновками суду першої інстанції. При цьому, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Згідно п. 48 Правил надання послуги постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, виконавець зобов`язаний здійснювати перерахування розміру нарахованої плати за послугу та/або ненарахування її для споживача протягом періоду тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб за умови отримання заяви та документального підтвердження відповідно до умов договору. Отже, споживач має право не сплачувати вартість комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі. Однак, відповідачами не надано до суду доказів звернення до КП «Київтеплоенерго» із заявами про непроживання у квартирі, а тому підстав для звільнення відповідачів від оплати комунальних послуг немає. Згідно з розрахунками заборгованості за адресою:АДРЕСА_1 , наявна заборгованістьза спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 6042,06 грн.; за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 3 958,96 грн; за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 5374,88 грн; за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 16612,25 грн; за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 24113,53 грн; за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 24860,35 грн; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1317,68 грн; з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 689,15 грн; з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 105,56 грн. При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (постанови Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17). Поряд з цим, згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року. Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у новій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285); припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285); стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року №285)». Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій. Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309. Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3% річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року підлягає застосуванню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року. За таких обставин нараховані позивачем на суму боргу пеня, інфляційні втрати та 3% річних у межах заявлених вимог за період з 01.01.2024 року по 28.02.2025 року підлягали стягненню. Надані позивачем розрахунки є належним та допустимими доказами заборгованості, оскільки містять дані щодо номеру особового рахунку, відомості щодо наявності/відсутності лічильників, вихідні дані щодо розміру опалювальної площі, чинні тарифи на послуги, обсяг споживання гарячої води, фактичний обсяг споживання теплової енергії щомісячно в опалювальний сезон, суми щомісячних нарахувань за надані послуги. Відповідачами не надано доказів на спростування факту наявності та розміру заборгованості за вказані житлово-комунальні, надані позивачем, а відтак, наявні підстави для стягнення заборгованості за вказані житлово-комунальні послуги. Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за спірною адресою з 06 вересня 2019 року, тому у суду були відсутні підстави для стягнення з неї заборгованості за вказані вище житлово-комунальні послуги до 06 вересня 2019 року. Тому, заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з до 01.05.2018 року до 06 вересня 2019 підлягала стягненню лише з ОСОБА_2 . Однак, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних в частині стягнення заборгованості до травня 2018 року, а враховуючи, що апеляційні скарги подано відповідачами, апеляційний суд не може погіршувати становище апелянтів (відповідачів) та виходити за межі доводів апеляційної скарги, зокрема вирішувати питання щодо стягнення заборгованості за вказаний період, тому визначена судом першої інстанції сума заборгованості залишається незмінною. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що суд першої інстанції взагалі не застосував строк позовної давності, однак, такі доводи апелянта колегія суддів оцінює критично, оскільки суд застосовує позовну давність лише за наявності відповідної заяви відповідача, натомість, до суду першої інстанції заяв про застосування строків позовної давності не надходило. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» визначено, що з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин. Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був скасований з 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №

651. Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та тривав на час звернення товариства до суду з позовом. Тобто, строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2020 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також до скасування правового режиму воєнного стану. Разом з тим, апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_2 про не сповіщення останнього про розгляд справи судом першої інстанції, адже в матеріалах справи містять докази щодо належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, зокрема, довідка про доставку електронного документу (ухвали суду від 07.10.2025 року про залучення до участі у справі і розгляд справи судом) - відповідачу ОСОБА_2 08 жовтня 2025 року об 22:02:38 год. до його Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення (а.с. 77). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374-376, 381-384 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 лютого 2026 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов