Постанова 4824 № 757/38541/25-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 757/38541/25-ц провадження номер № 22-ц/824/5479/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року у складі судді Литвинової І.В., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» (далі - ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21 лютого 2019 року. Позивач вказував, що основним видом його діяльності є комплексне обслуговування об`єктів, надає послуги з утримання будинків та прибудинкової території та виконує функції балансоутримувача будинку, надає житлово-комунальні послуги власникам квартир, нежитлових приміщень та машиномісць. Зазначав, що між ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» та відповідачкою укладений договір від 12 березня 2019 року №118-015/3 «Про надання послуг з утримання та управління будинку, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг». Відповідачка, будучи власником квартири за вказаною вище адресою, отримує послуги з утримання будинку, комунальні та додаткові послуги, проте не виконує свої зобов`язання щодо оплати послуг, чим спричиняє позивачу, який є балансоутримувачем даного житлового будинку, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за обслуговування житлового будинку, комунальні послуги. У зв`язку з цим за період з 01 грудня 2024 року по 31 липня 2025 року утворилася заборгованість у сумі 39 631 грн 12 коп., яка не погашена, виконання основного зобов`язання за договором прострочено. З урахуванням наведеного, ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території за період з 01 грудня 2024 року по 31 липня 2025 року по квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , на суму 39 631 грн 12 коп., судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп., витрати за надання правової допомоги у розмірі 10 000 грн 00 коп. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року позов ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 грудня 2024 року по 31 липня 2025 року в розмірі 38 543 грн 49 коп., судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп., суму витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. Рішення суду мотивоване тим, що відповідачка є власником квартири, отримує комунальні послуги, послуги з управління будинком, централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання, додаткові послуги. Проте відповідачка не виконує зобов`язання щодо їх оплати, чим спричиняє позивачу матеріальні збитки, у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за управління будинком та додаткові послуги. Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 01 грудня 2024 року по 31 липня 2025 року за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території сума боргу становить 39 631 грн 12 коп., яка складається із: 38 543 грн 49 коп. - суми основного боргу, 793 грн 16 коп. - інфляційного збільшення, 294 грн 47 коп. - штрафних санкцій. Оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі. Також суд першої інстанції, з урахуванням конкретних обставин та складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру, дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було направлено та не отримано відповідачкою ухвалу про відкриття провадження у справі, що призвело до порушення її права на захист, відповідно, вона була позбавлена можливості надати відзив на позов та скористатися іншими процесуальними правами, передбаченими ЦПК України. Суд першої інстанції не з`ясував чи була отримана відповідачкою ухвала про відкриття провадження у справі та чи було додержано вимоги ст.272 ЦПК України, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Вказує, що суд послався на договір №118-015/3 про надання послуг з утримання та управління будинку, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг від 12 березня 2019 року, як доказ надання послуг, однак цей доказ є безпідставним, оскільки позивачем не надавались комунальні послуги, а саме, послуги з водопостачання та водовідведення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з електропостачання, послуги з газопостачання. Судом першої інстанції не було досліджено, що позивач не мав ліцензії на постачання комунальних послуг. Договір №118-015/3 про надання послуг з утримання та управління будинку, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг від 12 березня 2019 року містить умови, згідно з якими фактично відповідачка є постачальником позивачу комунальних послуг - електроенергії, теплоенергії, холодного та гарячого водопостачання. Хоча договір не має прямого посилання на постачання комунальних послуг, а умови його завуальовано посилаються на компенсацію відповідачкою отриманих комунальних послуг, фактично за договором здійснюється постачання комунальних послуг. Зазначає, що суд не з`ясував, на підставі чого відповідачка повинна сплачувати надані послуги. Відповідачка не отримувала взагалі ні рахунки за спожиті комунальні послуги, ні якісь інші документи, які підтверджують надання позивачем вказаних послуг. Згідно умов договору №118-015/3 про надання послуг з утримання та управління будинку, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг від 12 березня 2019 року платежі вносяться на підставі рахунку, виставленого виконавцем. Рахунок надається споживачу до 5-го числа місяця наступного за розрахунковим, але відповідачка ніяких рахунків не отримувала, що свідчить про відсутність підстав для сплати нібито наданих послуг. Крім того, наявність тільки договору не свідчить про надання самих послуг, докази чого позивачем надано не було. Вважає, що вимоги позивача щодо сплати про нібито користування комунальними послугами є безпідставними. Крім того зазначає, що у порушення вимог ст.137 ЦПК України суд першої інстанції стягнув правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп., що є не співмірним з ціною позову. Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Однак, у порушення вказаних норм, суд першої інстанції взагалі не обгрунтував розмір правничої допомоги, не послався на жодний документ, який обгрунтовує надання такої допомоги, що свідчить про незаконність судового рішення. Представник ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» - адвокат Бабур О.П. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення. Також просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» витрати на надання правничої допомоги у сумі 10 000 грн 00 коп. Вказує, що предметом договору №118-015/3 від 12 березня 2019 року про надання послуг з утримання та управління будинку, прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг є забезпечення можливості отримання споживачем послуг з централізованого постачання холодної води, водовідведення гарячої та холодної води, електропостачання за умови компенсації виконавцю споживачем витрат з оплати виробникам (постачальникам, виконавцям) вартості спожитих послуг з централізованого опалення, централізованого постачання і водовідведення гарячої та холодної води, вартості спожитої електроенергії шляхом укладання від свого імені договорів з виробниками (постачальниками, виконавцями) комунальних послуг, отримання від споживача коштів та перерахування отриманих коштів виробникам (постачальникам, виконавцям) комунальних послуг (п.2.4 ст.2 договору). Також предметом вказаного договору є послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (п.2.3 ст.2 договору). При цьому відповідачкою не надано до суду належних та допустимих доказів щодо укладання нею з виконавцями комунальних послуг: ПрАТ «АК «Київводоканал» та КП «Київтеплоенерго», індивідуальних договорів про надання перелічених у договорі комунальних послуг у спірний період з 01 грудня 2024 року по 31 липня 2025 року. Нарахування за послуги водо- та теплопостачання провадиться на підставі індивідуальних засобів обліку, які встановлені поза межами квартир, з яких знімаються показники працівниками позивача. Зазначає, що п.3.1 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим на підставі рахунку, виставленого виконавцем. Рахунок надається споживачу до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. На виконання п.3.1 договору, позивач надавав рахунки відповідачці шляхом їх направлення на email: ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вона зазначила у анкеті з контактним номером та електронною поштою. Крім того вказує, що долучені позивачем документи, що підписані адвокатом та клієнтом, є належними та узгоджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт, відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 39 631 грн 12 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до положень ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 лютого 2019 року ОСОБА_1 набула у власність об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 . Між відповідачкою та позивачем укладено договір №118-015/3 від 12 березня 2019 року, предметом якого є надання житлово-комунальних послуг, в тому числі послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, послуг з централізованого постачання і водовідведення холодної та гарячої води, послуг з централізованого опалення, забезпечення електропостачання, додаткових послуг. Відповідачка, будучи власником квартири, отримувала послуги з утримання будинку, однак не виконала свої зобов`язання щодо оплати послуг, чим спричинила позивачу, який є балансоутримувачем даного житлового будинку, матеріальні збитки, у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за обслуговування житлового будинку. Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України №45 від 24 січня 2006 року, що були діючими у спірний період, власник, наймач житлового приміщення зобов`язаний сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до наказу №58 від 29 листопада 2024 року «Про зміну вартості додаткових послуг для власників квартир у житлових будинках ЖК «Новопечерські Липки» в будинку АДРЕСА_3 , встановлений тариф на додаткові послуги у розмірі: 21,46 грн/метр кв. при оплаті до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, 22,60 грн/метр кв. при оплаті після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до положень ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов`язує. Згідно з ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, положення ст.322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Положеннями ст.ст.20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості. Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказаний правовий висновок є незмінним. Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №761/48615/18-ц (провадження №61-14819св20). Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Враховуючи характер спірних правовідносин та умов укладеного між сторонами вказаного вище договору, належним виконанням зобов`язання з боку відповідачки є щомісячна сплата позивачу вартості наданих послуг. Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст.68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату за комунальні послуги. Згідно зі ст.162 ЖК України плата за користування приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач, зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Відповідно до ст.179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, наймачі, власники квартир багатоквартирних будинків зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Установлено, що за період з грудня 2024 року по липень 2025 року утворилася заборгованість у сумі 38 543 грн 49 коп., що підтверджується наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості (а.с.31). Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачка отримувала послуги з утримання будинку та не виконала свої зобов`язання по оплаті послуг, чим спричинила позивачу, який є балансоутримувачем житлового будинку, матеріальні збитки, у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за обслуговування житлового будинку. Складений позивачем розрахунок суми заборгованості відповідачкою не спростований. Також відповідачкою не надано власного контррозрахунку такої заборгованості. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачка є власником квартири, отримує комунальні послуги, послуги з управління будинком, централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання, додаткові послуги, при цьому не виконує зобов`язання по їх оплаті, чим спричинила позивачу, матеріальні збитки, у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за управління будинком та додаткові послуги, то обов`язок по оплаті за надані та спожиті житлово-комунальні послуги покладається саме на неї, як на споживача. Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що відповідачка не в повному обсязі оплатила надані їй комунальні послуги за період з грудня 2024 року по липень 2025 року, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 38 543 грн 49 коп., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, комунальних та додаткових послуг по квартирі АДРЕСА_1 . Згідно з вимогами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України). Верховний Суд уже зауважував, що закріплена у пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та 3 % річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові (див. постанову Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16-ц). Оскільки факт порушення відповідачкою зобов`язань щодо своєчасної оплати за спожиті житлово-комунальні послуги за період з грудня 2024 року по липень 2025 року доведений позивачем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 793 грн 16 коп. та 3% річних у сумі 294 грн 47 коп. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не з`ясував, на підставі чого відповідачка повинна сплачувати надані послуги, і що вона не отримувала ні рахунки за спожиті комунальні послуги, ні інші документи, які підтверджують надання позивачем вказаних послуг, не заслуговують на увагу, оскільки як зазначалося вище, відповідачка уклала з ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» договір №118-015/3 від 12 березня 2019 року, предметом якого є надання житлово-комунальних послуг, та є власницею квартири АДРЕСА_1 , а отже, як споживач прийняла на себе обов`язок з оплати за надані та спожиті житлово-комунальні послуги по цій квартирі. Тобто обов`язок відповідачки сплачувати позивачу комунальні послуги у період з грудня 2024 року по липень 2025 року ґрунтується як на зобов`язальних характеристиках власності (ст.319 ЦК України), так і на договірних зобов`язаннях сторін (ст.ст.526, 530, 903 ЦК України). Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надані документи, які підтверджують, що ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» здійснює утримання будинку та прибудинкової території, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 20 листопада 2019 року у справі №640/18143/16-ц факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги, має бути зафіксований належним чином. Відповідно до ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Згідно зі ст.27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27 грудня 2018 року №1145, його дія поширюється на споживачів комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком, виконавців комунальних послуг та управителів багатоквартирних будинків. У разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком, споживач має право викликати управителя багатоквартирного будинку для перевірки якості наданих послуг. Проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, забезпечується виконавцем комунальної послуги або управителем багатоквартирного будинку. Споживач також має право звернутися до відповідних уповноважених державних органів за захистом порушених прав щодо якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком. Для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, споживач звертається до виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку в усній формі особисто, за допомогою телефонного зв`язку або в письмовій формі за поштовою або електронною адресою, що зазначена в договорі про надання відповідних послуг, з претензією про невідповідність кількісних та/або якісних показників послуг. У разі встановлення під час перевірки фактів невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, в акті-претензії зазначаються дата і час проведення перевірки, виявлені факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, інформація про дату початку зниження якості відповідної послуги. Якщо під час перевірки факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, не підтверджено, в акті-претензії зазначається інформація про відсутність фактів невідповідності якості комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком. В акті-претензії зазначаються також виявлені під час його складання додаткові факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг. Акт-претензія складається у двох примірниках і підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги (його представником) або управителем багатоквартирного будинку. Один примірник акта-претензії передається споживачеві, другий - зберігається у виконавця комунальної послуги (його представника) або управителя багатоквартирним будинком. У разі коли за результатами проведення перевірки споживач та виконавець комунальних послуги або управитель багатоквартирного будинку не дійшли згоди щодо наявності (відсутності) факту невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком умовам або параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, та/або причин виникнення таких порушень або невідповідності, акт-претензія підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Результати перевірки якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком можуть бути оскаржені в судовому порядку. Під час проведення перевірки відповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком вимогам, передбаченим договором про надання зазначених послуг, управитель багатоквартирного будинку враховує: 1) рівень забезпечення виконання передбачених у договорі про управління багатоквартирним будинком робіт з утримання спільного майна багатоквартирного будинку, поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, утримання ліфтів тощо, визначених договором управління багатоквартирним будинком; 2) стан дотримання періодичності виконання (надання) робіт (послуг), визначених договором управління багатоквартирним будинком; 3) стан дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо якості послуг з управління багатоквартирним будинком. У постанові від 07 лютого 2018 року у справі №521/6969/15-ц Верховний Суд зазначив, що належним доказом ненадання житлово-комунальної послуги або зниження якості наданої послуги є звернення споживача до надавача послуг та складання сторонами акта-претензії. Відповідачкою до матеріалів справи не долучено відповідних актів про ненадання або надання не в повному обсязі, неналежної якості послуг за адресою: АДРЕСА_2 , складених та оформлених відповідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Крім того, колегія суддів погоджується з доводами відзиву на апеляційну скаргу про те, що відповідачка не надала до суду належних та допустимих доказів надання їй комунальних послуг іншою особою. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримувала копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі, колегія суддів зазначає, що ці обставини самі по собі не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі. Так, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України). Згідно з приписами ч.5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.67-68). Отже у даній справі положення п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України не підлягають застосуванню як безумовна підстава для скасування рішення суду, оскільки розгляд справи здійснювався без виклику сторін, а закон не вимагав обов`язкового повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання. Крім того в апеляційній скарзі ОСОБА_1 детально виклала свої доводи щодо заперечення проти задоволення позовних вимог. Отже право відповідачки на доступ до правосуддя, подання заперечень та надання пояснень у межах апеляційного перегляду було забезпечено в повному обсязі, а тому наведені доводи не свідчать про наявність таких порушень норм процесуального права, які б тягли скасування оскаржуваного рішення. Інші доводи та обставини, на які посилається відповідачка в апеляційній скарзі по суті позовних вимог були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених доказах. Разом з тим, колегія суддів не повному обсязі погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп., виходячи з такого. Стягуючи із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп., суд першої інстанції виходив із їх доведеності. Однак колегія суддів не може погодитись з цим висновком суду в повному обсязі з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано укладений між ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» та адвокатом Бабур О.П. договір про надання правової допомоги від 01 січня 2023 року (далі - Договір), відповідно до умов якого адвокат на платній основі зобов`язується надавати замовнику консультаційні та юридичні послуги, а також представляти і захищати права та інтереси замовника, зокрема, в судах всіх інстанцій (а.с.54-57). У п.п.3.1.3 та 3.1.4 вказаного договору зазначено про обов`язок клієнта оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень. Оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору. Згідно з п.4.3 договору, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її вартість. У позовній заяві адвокат Бабур О.П. вказувала, що її витрати на професійну правничу допомогу у справі становлять 10 000 грн 00 коп. Відповідно до акту від 08 серпня 2025 року прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за договором №б/н від 01 січня 2023 року адвокатом було надано клієнту наступні послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства за позовом ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 , а саме: підготовка, складання та ведення справи в Печерському районному суді міста Києва позовної заяви щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, що оцінено у загальному розмірі 10 000 грн 00 коп. (а.с.60). Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Також у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. З огляду на вказані вище норми права та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав ставити під сумнів розмір понесених ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 10 000 грн 00 коп. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка була позбавлена можливості подання заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки нею не отримано копію позовної заяви з додатками та ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, що підтверджується повернутим до суду першої інстанції поштовим конвертом з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с.78). За таких обставин колегія суддів приймає до уваги заявлене в апеляційній скарзі ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача. Проте суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, наведених вище вимог закону, правових висновків Верховного Суду та обставин справи, належним чином не врахував, що призвело до неправильного визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню. Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом Бабур О.П. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги є справою незначної складності), а також з урахуванням доводів відповідачки проти заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу наданим послугам, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення їх розміру із 10 000 грн 00 коп. до 5 000 грн 00 коп. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині з наведених вище підстав. За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» - адвокат Бабур О.П. просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» витрати на надання правничої допомоги у сумі 10 000 грн 00 коп. Колегія суддів вважає, що вказані витрати підлягають стягненню з відповідачки, виходячи з такого. Так, на підтвердження обставин понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем в апеляційній інстанції було надано: - укладений між ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» та адвокатом Бабур О.П. договір про надання правової допомоги від 01 січня 2026 року (далі - Договір), відповідно до умов якого адвокат на платній зобов`язується надавати замовнику консультаційні та юридичні послуги, а також представляти і захищати права та інтереси замовника, зокрема, в судах всіх інстанцій (а.с.121-122); - акт від 26 січня 2026 року прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за договором №б/н від 01 січня 2026 року адвокатом було надано клієнту наступні послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства за позовом ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 , а саме: підготовка та надіслання до Київського апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу від 09 грудня 2025 року на рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року у справі №757/38541/25-ц (цивільна справа №757/38541/25-ц за позовом ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» до ОСОБА_1 ), що оцінено у загальному розмірі 10 000 грн 00 коп. (а.с.119). Тобто позивачем до відзиву на апеляційну скаргу долучено належні та достатні докази в обґрунтування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в апеляційному суді. Як зазначалось вище, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Наявними у справі доказами а саме, долученими поштовими чеками та описом вкладення АТ «Укрпошта», підтверджується направлення відповідачці копії відзиву на апеляційну скаргу та доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції (а.с.116). Однак відповідачка ОСОБА_1 не скористалась своїм правом подати заперечення щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат на професійну правову допомогу у суді апеляційної інстанції. З огляду на наведене колегія суддів не має правових та фактичних підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу. Тому апеляційний суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн 00 коп. Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» витрат на правничу допомогу змінити. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» код ЄДРПОУ 33303255, адреса місцезнаходження: місто Київ, вул. Андрія Верхогляда, буд.16, прим.270) витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» код ЄДРПОУ 33303255, адреса місцезнаходження: місто Київ, вул. Андрія Верхогляда, буд.16, прим.270) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: