Ухвала КАС ВС № 620/10365/25

УХВАЛА 19 травня 2026 року м. Київ справа №620/10365/25 адміністративне провадження № К/990/19719/26 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Загороднюка А.Г., суддів: Соколова В.М., Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Прилуцької міської ради Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, Прилуцького міського голови Попенко Ольги Михайлівни про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Прилуцької міської ради Чернігівської області, Прилуцького міського голови Попенко Ольги Михайлівни, в якому просила: -визнати протиправними та скасувати рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області (шістдесят першої (позачергової) сесії восьмого скликання) від 19 червня 2025 року № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження»; -визнати протиправними та скасувати розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 23 червня 2025 року № 77к «Про попередження»; -визнати протиправними та скасувати розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 20 серпня 2025 року № 99к «Про звільнення»; -поновити її на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності з 26 серпня 2025 року; -стягнути з Прилуцької міської ради Чернігівської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 серпня 2025 року по день ухвалення судом рішення у справі. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року постановлено здійснювати розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, Прилуцького міського голови Попенко Ольги Михайлівни про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за правилами загального позовного провадження. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі. 23 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга Прилуцької міської ради Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №620/10365/25. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2026 року касаційну скаргу Прилуцької міської ради Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, Прилуцького міського голови Попенко Ольги Михайлівни про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 30 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Суду вдруге надійшла касаційна скарга Прилуцької міської ради Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у даній справі. Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем). Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній відсутнє посилання на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень та не викладені, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Разом із тим, автор касаційної скарги стверджує, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, вважає, що суд не дослідив належним чином докази, не оцінив їх у сукупності та не надав правової оцінки ситуації, яка свідчила про правомірність прийнятого міською радою рішення, що, на думку скаржника, в порушення статті 90 КАС України призвело до неправильного вирішення справи. Поряд із цим, обґрунтовуючи касаційну скаргу відповідач цитує витяги із постанов Верховного Суду, викладених у справах №443/299/22, №756/5243/17, № 240/44129/21, № 824/1002/18-а, №285/4227/18, № 6-1264цс17, №814/907/16, 800/538/17, 947/12999/20, 285/4227/18, №460/9602/20, №380/8798/21 та рішення Конституційного Суду України №2-рп/2012. Додатково касант зазначає, що відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, провадження № 61-312св17, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, провадження № 61-1214св18, від 30 вересня 2021 року у справі № 462/1930/19, провадження № 61-1981св20, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Проте, наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження не є належним у розумінні приписів статей 328, 330, 341 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що обґрунтуванню підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі, наведеному скаржником у первісній скарзі, колегією суддів вже було надано оцінку ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2026 року. Таким чином Суд робить висновок, що касаційна скарга не містить належних доводів, визначених положеннями КАС України, а скаржником при повторному зверненні до суду касаційної інстанції не враховано приписи ухвали Верховного Суду від 22 квітня 2026 року, що свідчить про його неналежну процесуальну поведінку. Указане свідчить, що скаржник формально підійшов до оформлення касаційної скарги та проігнорував роз`яснення Верховного Суду щодо необхідності дотримання законодавчих вимог до змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судового рішення. Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини. Доводи касаційної скарги в контексті наявності/відсутності підстав касаційного оскарження переважно зводяться до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не містить належного обґрунтування у розумінні приписів КАС України. Поряд із цим, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України. Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивачки з посади публічної служби. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка не є службовою особою, який займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції". Колегія суддів зауважує, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС). Зокрема, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС), якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався за виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС); Відтак, за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження; водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження. З огляду на викладене, Суд робить висновок, що ця справа відноситься до справ незначної складності, отже, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу скаржника, що розгляд даної справи судами попередніх інстанцій у порядку загального позовного провадження не звільняє автора касаційної скарги від необхідності обґрунтування підстав допуску до касаційного оскарження, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судом касаційної інстанції не встановлено та заявником такі не зазначено. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Прилуцької міської ради Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, Прилуцького міського голови Попенко Ольги Михайлівни про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіА.Г. Загороднюк В.М. Соколов О.Р. Радишевська