Ухвала КАС ВС № 640/2023/20

УХВАЛА 19 травня 2026 року м. Київ справа №640/2023/20 адміністративне провадження № К/990/12830/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Кашпур О.В., суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі №640/2023/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії про визнання протиправними та скасування рішень, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2045ц, згідно якого ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державногобюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (з місцем постійної дислокації у місті Мелітополі) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року; - поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (з місцем постійної дислокації у місті Мелітополі) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України; - стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 грудня 2019 року до моменту фактичного поновлення на посаді із розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 1776,62 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Кадрової комісії №2 від 19 грудня 2019 року №35 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2145ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України з 25 грудня 2019 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 085 105,75 грн (два мільйони вісімдесят п`ять тисяч сто п`ять гривень 75 копійок) без урахування податків та зборів. Ухвалами Верховного Суду від 05 січня 2026 року, 03 лютого 2026 року та 09 березня 2026 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі №640/2023/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії про визнання протиправними та скасування рішень - повернуто скаржнику. 23 березня 2026 року Офіс Генерального прокурора вчетверте через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі №640/2023/20. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2026 року визнано неповажними, зазначені Офісом Генерального прокурора, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі №640/2023/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії про визнання протиправними та скасування рішень - залишено без руху, а скаржнику надано строк для усунення її недоліків. Зокрема, скаржнику необхідно було надіслати заяву про поновлення строків із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку та документ про сплату судового збору у розмірі 15470,72 грн. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 01 квітня 2026 року скаржник через підсистему «Електронний суд» на заяву про поновлення процесуального строку та квитанцію про сплату судового збору. У поданій заяві про поновлення процесуального строку відповідач зазначив, що вперше касаційна скарга на вказані рішення судів подана Офісом Генерального прокурора у межах строку, передбаченого КАС України. Проте, ухвалами Верховного Суду від 05 січня 2026 року, 03 лютого 2026 року та 09 березня 2026 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора були повернуті скаржнику. При цьому, скаржник вказує, що повторні касаційні скарги були подані в найкоротші строки після винесення ухвал про повернення касаційних скарг. Окрім цього, скаржник звертає увагу, що триває повномасштабна збройна агресія російської федерації проти України та одним із проявів такої агресії є, зокрема, регулярні ракетні обстріли території України, що супроводжуються оголошенням повітряної тривоги. Вказує, що перебування під регулярною загрозою ударів ракетами та БПЛА є очевидною об`єктивною обставиною, що не залежить від волі працівників Офісу Генерального прокурора, проте може вплинути на тривалість виконання завдань, у тому числі підготовки процесуальних документів. Скаржник наголошує, що нормами КАС України не визначено строків звернення до суду касаційної інстанції після повернення касаційної скарги, оскільки процесуальним законодавством регламентуються виключно загальні строки на касаційне оскарження судових рішень. Посилаючись на практику Верховного Суду щодо поновлення процесуальних строків та критерії доступу до правосуддя, Офіс Генерального прокурора просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку. Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Оцінюючи вказані скаржником обставини, Суд зазначає, що підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне подання касаційної скарги. Так, згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду Офіс Генерального прокурора вже неодноразово звертався до суду касаційної інстанції із касаційними скаргами, і ці скарги йому повернуто через те, що їхній зміст не відповідав вимогам статті 330 КАС України. Разом з тим, Суд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення скаржнику касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Суд наголошує, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. Верховний Суд також зазначає, що однією із складових принципу верховенства права є дотримання принципу res judicata, тобто принципу поваги до остаточного судового рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Разом з тим, аргументи Офісу Генерального прокурора зводяться до його цілеспрямованості оскарження в касаційному порядку судових рішень та вжиття заходів щодо усунення недоліків попередніх скарг, що не є об`єктивними підставами для поновлення пропущеного процесуального строку. Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника щодо змісту його попередніх скарг, з посиланням на інші справи у яких Верховний Суд дійшов висновку про необхідність поновлення пропущеного процесуального строку, так як ці критерії є суб`єктивними, їм надано правову оцінку безпосередньо в ухвалах Верховного Суду. Суд зазначає, що такі аргументи оцінюються судом касаційної інстанції у кожному конкретному випадку індивідуально, а лише загальні посилання на поновлення строків у інших справах не є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Також Суд не приймає до уваги посилання скаржника на обставини введення на території України воєнного стану, оскільки введення воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах. Суд зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Водночас, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження. Скаржником не надано доказів, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на його обов`язок своєчасно подати касаційну скаргу. Суд зауважує, що повітряні тривоги не можуть бути основною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги, оскільки вони не мають постійного та довготривалого характеру. Щодо посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини, то Суд зауважує, що вона стосується осіб, яким держава зобов`язана забезпечити дотримання певних гарантій. Так, положення Конвенції з прав людини та основоположних свобод спрямовані саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій з боку держави, а тому не поширюються на державні органи влади, що саме і діють від імені держави і чий статус є превілюючим у правовідносинах із іншими особами. Таким чином, Судом установлено, що зазначені скаржником доводи щодо поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а, отже, не свідчить про наявність поважних причин для поновлення цього строку, а отже, у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження слід відмовити. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. На підставі викладеного, керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України, У Х В А Л И В : Відмовити Офісу Генерального прокурора у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі №640/2023/20. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі №640/2023/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії про визнання протиправними та скасування рішень. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В. Кашпур Судді: В.М. Соколов С.А. Уханенко