Постанова 4857 № 460/8692/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/8692/24 пров. № А/857/8745/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Робота за кордоном від ОСОБА_1 » на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року у справі № 460/8692/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Робота за кордоном від ОСОБА_1 » до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалив суддя Максимчук О.О. у м. Рівне в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Робота за кордоном від ОСОБА_1 » (далі також - ТОВ, Товариство, позивач) звернулось з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі також - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗХ/РВ/14805/133/НП-ФС від 11.07.2024. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що відповідачем в порушення положень частини сьомої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) не винесено припис про усунення порушення та не надано суб`єкту господарювання можливості усунути вчинені на думку контролюючого органу порушення, а тому притягнення до відповідальності є передчасним. Також зазначає про порушення відповідачем порядку надання документів, що підтверджують правомірність проведення позапланового заходу, що свідчить про його незаконність, оскільки не було пред`явлено керівнику суб`єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю) і надали суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Позивач зауважує, що на момент проведення перевірки керівник був відсутній за місцезнаходженням Товариства з об`єктивних причин, про які інспекторів було повідомлено в найкоротші можливі строки, водночас контролюючим органом не встановлено ознак будь-якого умисного перешкоджання в проведенні заходу, а тому не підтверджено вчинення порушення з боку об`єкта контролю. У відповідь на подану апеляційну скаргу відповідач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ зареєстроване 03.04.2019 за № 16081020000014858, а його основним видом діяльності є діяльність агенства працевлаштування (78.10). 23.05.2024 Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці видано наказ № 248/ЗХ-ЗК про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі перевірки ТОВ. На підставі вказаного наказу від 23.05.2024 № 248/ЗХ-ЗК Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці 23.05.2024 видано направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ з 27.05.2024 по 28.05.2024. Підставою здійснення заходу визначено: абзац п`ятий частини першої статті 6 Закону України від 5 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також - Закон № 877-V), окреме доручення Голови Державної служби України з питань праці від 23.04.2024 № Д-33/1/4.1-23а, звернення від 30.04.2024 (вх. № Ш-504/ЗХ-24 від 02.05.2024), лист погодження Державної служби України з питань праці від 16.05.2024 № ЦА-2495/1/2.3.4.-24а. 27.05.2024 інспектором Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці направлено вимогу про надання документів № ЗХ/РВ/14805/133/НД, якою позивача зобов`язано надати до 16:00 год 27.05.2024 для проведення заходу державного контролю такі документи: копії витягу (свідоцтва) про державну реєстрацію ТОВ; копію наказу про призначення директора ТОВ; копію штатного розпису в 2023, 2024 роках; копії наказів про прийняття працівників на роботу з 2021 року; копії повідомлень ДПС про прийняття працівників на роботу з підтверджуючими документами (квитанція № 2) з 2021 року; копію звітів ЄСВ за 2023, 2024 роки; пояснення щодо оформлення працівників по трудових договорах. Вказана вимога про надання документів № ЗХ/РВ/14805/133/НД від 27.05.2024 була направлена позивачу по номеру телефону НОМЕР_1 через застосунок «Viber» та на електронну пошту robota@andriym.com, яка надійшла на вказану електронну адресу 27.05.2024 о 12:32 год, що не заперечується позивачем. 28.05.2024 інспекторами Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці було складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю № ЗХ/РВ/14805/133/НП ТОВ за його місцезнаходженням: вулиця Соборна, будинок 446, м. Рівне, поштовий індекс 33024, у зв`язку з створенням перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: - ненадання інформації, необхідної для проведення заходу державного нагляду (контролю): після спілкування з керівником ТОВ Андрієм Марисюком по номеру телефону НОМЕР_1 , останній повідомив, що в офісі працівників немає, він знаходиться у відрядженні. Пояснення, документи щодо неможливості проведення перевірки, в тому числі про перебування керівника товариства у відрядженні, не надано; - ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про охорону праці/працю, що містять інформацію відомості з питань, які є предметом перевірки/інспекційного відвідування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів: станом на 17:00 год 28.05.2024 документи, що вказані у пунктах 1-7 вимоги про надання документів від 27.05.2024 № 3X/PB/14805/133/НД, а саме: копія витягу (свідоцтва) про державну реєстрацію ТОВ, копія наказу про призначення директора ТОВ, копія штатного розпису в 2023, 2024 роках, копії наказів про прийняття працівників на роботу з 2021 року, копії повідомлень ДПС про прийняття працівників на роботу з підтверджуючими документами (квитанція № 2) з 2021 року, копія звітів з ЄСВ за 2023, 2024 роки, пояснення щодо оформлення працівників по трудових договорах, не надано; - відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення заходу державного нагляду (контролю). 28.05.2024 позивач на електронну адресу відповідача lv@dsp.gov.ua направив лист, в якому повідомив, що директор ТОВ в період з 27.05.2024 року по 30.05.2024 року перебуває у відрядженні за межами території України, про що видано наказ № 2/05 від 24.05.2024 року. До вказаного листа позивач також долучив наказ № 1/05 про надання відпустки менеджеру з організації консультативних послуг на період з 20.05.2024 по 02.06.2024. Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта про неможливість проведення заходу державного контролю від 28.05.2024 № ЗХ/РВ/14805/133/НП, Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці 11.07.2024 винесено постанову про накладення на ТОВ штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗХ/РВ/14805/133/НП-ФС, зокрема за порушення статті 259 КЗпП України (створено перешкоди для проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю). На підставі абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 128000,00 грн. Не погодившись з такою постановою відповідача, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до приписів чинного законодавства України та у відповідача були підстави для накладення на позивача штрафу згідно з абзацом восьмим частини другої статті 265 КЗпП України, відтак прийнята на підставі акта про неможливість проведення заходу державного контролю постанова відповідача № ЗХ/РВ/14805/133/НП-ФС від 11.07.2024 є обґрунтованою та не підлягає скасуванню. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом № 877-V. Статтею 1 Закону № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Відповідно до статті 2 Закону № 877-V його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення. Статтею 4 цього Закону встановлені загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю), зокрема такі. Державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом (частина перша). Планові та позапланові заходи здійснюються в робочий час суб`єкта господарювання, встановлений його правилами внутрішнього трудового розпорядку (частина третя). Органи державного нагляду (контролю) та суб`єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу (частина восьма). Невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб`єкта господарювання згідно із законом (частина дев`ята). Посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом (частина десята). Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи (частина одинадцята). При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів (частина п`ятнадцята). Статтею 6 Закону № 877-V передбачені особливості проведення позапланових заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), зокрема підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом; неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання; звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом. Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Фізичні особи та посадові особи органів місцевого самоврядування, які подали безпідставне звернення про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється. Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів. Продовження строку здійснення позапланового заходу не допускається. Відповідно до статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід;номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід;перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові;дата початку та дата закінчення заходу;тип заходу (плановий або позаплановий);форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо);підстави для здійснення заходу;предмет здійснення заходу;інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:дату складення акта;тип заходу (плановий або позаплановий);форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);предмет державного нагляду (контролю);найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. У разі створення суб`єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов`язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю). Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку. Усі розпорядчі документи, що приймаються під час здійснення кожного окремого заходу державного нагляду (контролю), формуються в єдину справу в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до статті 11 Закону № 877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; не створювати перешкоди органам державного нагляду (контролю) чи їх посадовим особам при здійсненні ними заходів державного нагляду (контролю), за умови що зазначені заходи здійснюються такими особами відповідно до вимог закону; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу. Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 р. № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Згідно з пунктом 4 Положення № 96 Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV (далі - Конвенція № 81) та Законом № 877-V, визначає Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі також - Постанова № 823). Однак, цей нормативно-правовий акт втратив свою чинність на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі № 640/17424/19. Колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки, діючим нормативно-правовим актом, який регулював порядок проведення перевірок, в тому числі додержання законодавства про працю та зайнятість населення, був Закон № 877-V. Відповідно до частини першої статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, згідно з абзацом 7 частини другої цієї статті, за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, що тягне відповідальність у вигляді штрафу в трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Як вбачається з апеляційної скарги, позивач пов`язує протиправність оскаржуваної постанови відповідача, якою накладено штраф на підставі положень абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України, зокрема, з тим, що у зв`язку з визнанням нечинною Постанови № 823, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (далі також - Порядок № 509), не містить норми, яка б встановлювала повноваження Держпраці та її територіальних органів накладати штрафи на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування. В аспекті зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно із частинами першою та другою статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні. Одночасно з цим, відповідальність за порушення законодавства про працю у вигляді штрафу передбачена нормами частини другої статті 265 КЗпП України. При цьому повноваження щодо притягнення до відповідальності за правопорушення, перелік яких визначений частиною другою статті 265 КЗпП України, у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, є Державна служба України з питань праці (Держпраці). Відповідні приписи про це наведені у пункті 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі також - Положення № 96). Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів правопорушень шляхом накладення штрафів у розмірі та з підстав визначених у частині другій статті 265 КЗпП України, зокрема у зв`язку з недопущенням до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю та створення перешкод у її проведенні. Повертаючись до спірного питання у цій справі, колегія суддів також звертає увагу на те, що у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23 Верховний Суд, аналізуючи подібні правовідносини, вказав, що відсутність або наявність у період спірних правовідносин підзаконного нормативно-правового акта, який би передбачав можливість накладення штрафу на підставі акта фактичної перевірки податкового органу, не може впливати на обсяг, зміст та порядок реалізації вищезгаданих повноважень податкових органів та органів з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, змінювати чи скасовувати їх, оскільки ці повноваження належать вказаним суб`єктам відповідно до закону. На цій підставі Суд дійшов висновку, що оскільки можливість накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю на підставі відповідного акта передбачена законом (КЗпП України), то відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд у цій справі виходив з того, що підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі і для виконання законів. У такій ієрархії нормативно-правових актів виявляється конституційний принцип розподілу влади: на законодавчу, виконавчу й судову. Тому закони є основними проявами реалізації компетенції законодавчої влади, а підзаконні акти - виконавчих функцій держави, завдань виконавчої гілки влади, зокрема й Держпраці України (подібний підхід до розкриття юридичної природи підзаконних нормативних актів, визначення їх суті та характеру, порядку застосування викладено у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 826/12323/18 та від 02 березня 2021 року у справі № 640/1171/19). За приписами частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Позиція Верховного Суду стосовно застосування зазначеної статті КАС України сформована, зокрема, у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 817/996/16 та від 19 січня 2023 року у справі № 640/10685/21. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити, а відтак, у разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Правова позиція такого змісту наведена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 804/330/17 і відступу від такого правозастосування не здійснювалось. Докладніше аналізуючи питання порядку накладення штрафів в контексті мотивів поданої позовної заяви та доводів касаційної скарги стосовно втрати чинності Постанови № 823, Суд враховує, що згідно частини четвертої статті 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Верховним Судом у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі № 560/11269/23 зазначено, що штрафи, передбачені положеннями частини другої статті 265 КЗпП України, можуть бути застосовані Держпраці виключно за умови наявності відповідного порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. На момент виникнення спірних правовідносин і станом на момент розгляду цієї справи саме Порядок № 509 є основоположним документом, що визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання (роботодавців) штрафів, зокрема, за порушення законодавства про працю. Внесення змін до деяких положень Порядку № 509 відповідно до Постанови № 823 та наступне визнання цих змін такими, що втратили чинність, згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №640/17424/19, не впливають на чинність в цілому Порядку № 509 та, відповідно, на результат вирішення спірних правовідносин. Таким чином, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи) визначено у Порядку №

509. При цьому, Постановою № 823 затверджено: Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю», Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року у справі № 640/17424/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року та постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року, визнано протиправною та нечинною Постанову №

823. Відповідно до частини другої статті 255 КАС України рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року набрало законної сили 14 вересня 2021 року. Згідно з приписами статті 265 КАС України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині. Отже, Постанова № 823 втратила чинність 14 вересня 2021 року. Однак, залишаються чинними затверджені Постановою № 823 Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, Зміни, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України. Згідно пункту 2 затверджених Постановою № 823 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, у Порядку № 509 пункти 2-4 викладено у такій редакції: «

2. Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.». Аналіз викладених правових норм дає підстави вважати, що твердження позивача стосовно того, що акт про неможливість проведення інспекційного відвідування не може бути підставою для винесення постанови про накладення штрафу за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю і створення перешкод у її проведенні є помилковим. Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 4 вересня 2020 року у справі № 824/601/18, 30 березня 2021 року у справі № 380/1563/20, від 11 листопада 2021 року у справі № 560/3317/19, від 2 червня 2022 року у справі №580/534/20, від 5 липня 2022 року у справі №522/3740/20, від 26 липня 2022 року у справі №200/9683/20-а, від 1 листопада 2022 року у справі №640/6452/19 та від 23 червня 2023 року у справі № 160/1649/22. Водночас, аналізуючи правомірність підстав для накладення на ТОВ штрафу, передбаченого абзацом восьмим частини другої статті 265 КЗпП України, на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування, в контексті дотримання відповідачем процедури проведення перевірки, суд вказує на таке. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 травня 2023 року у справі № 160/6648/20, саме по собі складання посадовими особами відповідача акта про неможливість проведення інспекційного відвідування через відсутність посадових осіб об`єкта інспектування за своїм місцезнаходженням без виявлення ознак перешкоджання об`єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування, не може вважатись самостійною підставою для притягнення позивача до відповідальності за абзацом сьомим частини другої статті 265 КЗпП України. При цьому, з`ясовуючи поінформованість особи про проведення перевірки, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії не можуть бути підставою для скасування постанови. Такий підхід щодо наслідків поінформованості особи про час та місце розгляду справи про правопорушення, застосовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 липня 2022 року у справі № 1340/5680/18, від 30 серпня 2022 року у справі № 813/4423/16, від 14 вересня 2022 року у справі № 1.380.2019.002433 та від 15 травня 2023 року у справі № 804/7636/17. Зі встановлених судом першої інстанції обставин справи вбачається, що проведення позапланового заходу відповідач призначив у зв`язку із надходженням до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці звернення громадянина ОСОБА_2 від 30.04.2024 (вх. № Ш-504/ЗХ-24 від 02.05.2024) з питань неоформлених трудових відносин. Відтак, на підставі абзацу п`ятого частини першої статті 6 Закону № 877-V, окремого доручення Голови Державної служби України з питань праці від 23.04.2024 № Д-33/1/4.1-23а, звернення від 30.04.2024 (вх. № Ш-504/ЗХ-24 від 02.05.2024), погодження Держпраці від 16.05.2024 № ЦА-2495/1/2.3.4.-24а та відповідно до направлення № ЗХ/18164-24 від 23.05.2024, з метою здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю в період з 27.05.2024 по 28.05.2024 посадовою особою Управління інспекційної діяльності у Рівненській області було здійснено спробу проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «Робота за кордоном від Андрія Марисюка», водночас на момент проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) позивача за його місцезнаходженням, останній був відсутній за вказаною адресою. Щодо доводів позивача про ігнорування обов`язкової процедури винесення припису, то колегія суддів зазанчає, що у спірному випадку проведення заходу державного контролю було унеможливлене через ненадання позивачем інформації та документів, необхідних для перевірки, а також через відсутність керівника та уповноважених осіб за місцем провадження діяльності. У такій ситуації фактично не могло бути виявлено порушень законодавства про працю, які підлягають усуненню, а отже, правових підстав для винесення припису, визначеного частиною сьомою статті 265 КЗпП України, не виникло. Тобто застосування припису у відсутності можливості проведення перевірки є неможливим за природою правовідносин і не передбачено чинним законодавством. Аналогічно апелянт посилається на спеціальну норму статті 16 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі також - Закон № 2136-IX) щодо пріоритету усунення порушень у встановлений строк. Проте ця норма застосовується лише у разі виявлення фактичних порушень під час перевірки, що можуть бути усунені суб`єктом господарювання. У випадку неможливості проведення заходу контролю через відсутність документів і керівника та уповноважених осіб за місцем провадження діяльності, порушення фактично не було зафіксоване, а отже, застосування припису було неможливим, а застосування штрафу у таких умовах є правомірним. Суд першої інстанції правильно визначив, що пріоритет усунення порушень не поширюється на випадки, коли проведення перевірки фактично зірвано або перешкоджено недобросовісною поведінкою суб`єкта господарювання. Колегія суддів висновує, що під час здійснення позапланового заходу державного контролю у ТОВ інспектори діяли у повній відповідності до норм Закону № 877-V та інших діючих нормативних актів, які регулюють порядок проведення перевірок, зокрема у період воєнного стану. Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2136-IX у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин, вчинення мобінгу (цькування) та законності припинення трудових договорів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються за наявності підстав, визначених, зокрема, абзацом п`ятим частини першої статті 6 Закону № 877-V, а саме, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 р. № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану» (далі також - Постанова № 303) протягом періоду воєнного стану дозволено проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) юридичних та фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців відповідним органам державного нагляду (контролю) з підстав, визначених абзацами п`ятим та восьмим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за наявності загрози, що має негативний вплив на життя та здоров`я людини, навколишнє природне середовище, забезпечення безпеки держави, для виконання міжнародних зобов`язань України, а також з підстав, визначених абзацом дев`ятим частини першої статті 6 Закону № 877-V та абзацом одинадцятим частини третьої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», за рішеннями центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах. Інспекторами були вжиті всі можливі заходи для належного повідомлення керівника позивача та забезпечення законності проведення позапланового заходу державного контролю: направлення на проведення заходу, вимога про надання документів, а також погодження уповноваженого центрального органу виконавчої влади були надіслані позивачу на офіційну електронну адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та через мобільний застосунок «Viber», що відповідає вимогам статей 5, 7 та 10 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Факт отримання зазначених документів позивачем у суді першої інстанції не заперечувався, більше того - позивач не ставив під сумнів ані їх належність, ані наявність погодження як такого, однак фактично не забезпечив присутність керівника або уповноваженої ним особи для проведення заходу, що і зумовило неможливість його здійснення. Суд першої інстанції дослідив ці обставини та обґрунтовано встановив, що позаплановий захід проводився з дотриманням вимог чинного законодавства. Таким чином, твердження апелянта про порушення пункту 2 Постанови № 303 є необґрунтованим. Також, колегія суддів наголошує, що обов`язок пред`явити перед початком заходу державного контролю посвідчення (направлення) та службові посвідчення виникає лише за умови, що керівник або уповноважена ним особа суб`єкта господарювання присутні під час перевірки. У даному випадку позивач перебував у відрядженні за межами України, а інші працівники були відсутні. Суд першої інстанції правильно встановив, що неможливість особистого вручення посвідчень та пред`явлення направлення об`єктивно зумовлена відсутністю керівника та інших уповноважених осіб. При цьому інспектори вжили додаткових заходів для надсилання всіх документів у електронній формі, що відповідає вимогам чинного законодавства та забезпечує права суб`єкта господарювання. В таких випадках, коли суб`єкт господарювання належним чином поінформовано про час та місце проведення заходу, а сам він об`єктивно не може забезпечити присутність керівника або уповноваженої особи, дії контролюючого органу вважаються правомірними. Фіксація фактів повідомлення та надсилання документів електронними засобами є достатнім доказом належного доведення інформації до відома суб`єкта господарювання. Враховуючи викладене, твердження апелянта про нібито порушення вимог Закону № 877-V щодо початку заходу є безпідставним. Крім того, у Постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 420/1842/21 наголошується: «Водночас, колегія суддів зазначає, що положення частини одинадцятої статті 4 Закону № 877-V (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про те, що плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або уповноваженої особи суб`єкта господарювання слід розуміти так, що посадові особи контролюючого органу повинні вжити усі можливі заходи для встановлення особи керівника суб`єкта господарювання або його уповноваженої особи, повідомлення його про проведення перевірки будь-яким доступним способам, зокрема, письмово, телефонограмою, через електронну пошту тощо, та вжити інших заходів, необхідних для забезпечення присутності керівника або іншої уповноваженої особи суб`єкта господарювання під час проведення перевірки та їх поінформованості про час та місце проведення перевірки, коло питань, що виносяться на перевірку. При цьому, посадові особи контролюючого органу можуть у межах, визначених законодавством, здійснювати фіксацію вчинених власних дій, що спрямовані на забезпечення безумовного виконання, зокрема, положень статей 4, 7 та 10 Закону № 877-V щодо вручення направлення на проведення перевірки, службового посвідчення суб`єкта перевірки, вчинення інших дій, спрямованих на забезпечення присутності керівника або уповноваженої особи суб`єкта господарювання під час проведення перевірки, а перешкоджання з боку посадових осіб суб`єкта господарювання у реалізації цих обов`язків, які унеможливлюють проведення планового або позапланового заходу із дотриманням встановленого порядку, можуть кваліфікуватися як недопуск до проведення перевірки». Таким чином, відсутність позивача та інших працівників не звільняє його від обов`язку забезпечити належне проведення перевірки, а ненадання документів та відсутність уповноважених осіб законом кваліфікується як створення перешкод для здійснення державного контролю. Суд першої інстанції правомірно оцінив фактичні обставини, дії позивача та наявні докази, зробивши висновок про наявність складу правопорушення у формі створення перешкод під час проведення інспекційного відвідування, що повністю відповідає вимогам законодавства та усталеній практиці Верховного Суду. З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, зводяться до переоцінки фактичних обставин справи та неправильного тлумачення норм матеріального права, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції. Суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку доказам, правильно встановив характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій контролюючого органу і відсутність підстав для задоволення позову. Під час ухвалення рішення суд першої інстанції дотримався вимог матеріального та процесуального права, належним чином перевірив підстави та порядок проведення позапланового заходу, встановив факт належного повідомлення позивача, відсутність уповноважених осіб за місцезнаходженням суб`єкта господарювання, ненадання витребуваних документів та наявність передбачених законом підстав для складання акта про неможливість проведення заходу та застосування відповідальності. Посилання позивача на порушення процедури, необхідність винесення припису, недотримання вимог законодавства під час воєнного стану, відсутність погодження, неналежність повідомлення та недоведеність складу правопорушення спростовуються матеріалами справи, встановленими судом фактичними обставинами та правильним застосуванням норм чинного законодавства. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не містять правових підстав, які б спростовували висновки суду першої інстанції або свідчили про неправильне застосування ним норм права. За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Робота за кордоном від ОСОБА_1 » залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року у справі № 460/8692/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді І. В. Глушко Н. М. Судова-Хомюк