Постанова 4857 № 380/17530/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/17530/25 пров. № А/857/8040/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Кухтея Р. В. Носа С. П. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 380/17530/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, місце ухвалення судового рішення м. Львів Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїБратичак У.В. дата складання повного тексту рішенняне зазначена ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.08.2025 №134550022875 про відмову щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 та перехід на пенсію за віком згідно Законом України «Про державну службу»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723 - XII з дня звернення із заявою від 05.08.2025 року та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано ( посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 05.08.2025 року №110002/07 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, від 05.08.2025 №110002/08, видані виконавчим комітетом Львівської міської ради. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 380/17530/25 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.08.2025 №134550022875, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.08.2025 про перерахунок пенсії, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи з 05.10.1994 по 05.08.2025 (дату звернення про перерахунок) на посадах в органах місцевого самоврядування. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001; код ЄДРПОУ 21157094) сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону 889 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. 04.07.2001 набрав чинності Закон України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування», статтею 14 якого керівники відділів, їх заступники виконавчих органів міських рад віднесено до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування. Після набрання чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» дані посади відноситься до посад службовців органів місцевого самоврядування, отже стаж служби в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби не зараховується. Оскільки, відповідно до записів в трудовій книжці, позивачка працювала в органах місцевого самоврядування, у органів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави для призначення позивачці пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги відповідачі повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлявся шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази, однак рекомендоване поштове відправлення повернулося неврученим. Відповідно до ч. 1 ст. 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. За приведених обставин, позивач вважається повідомленим по розгляд апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи приписи Прикінцевих та перехідних положень Закону від 10.12.2015 №889-VIII, Закону від 07.06.2001 №2493-III та Порядку №283, період роботи позивача в органах місцевого самоврядування у спірний період зараховується до стажу державної служби. З огляду на наявність у позивача, яка займала посади державної служби, на день набрання чинності Закону №889-VIII (01.05.2016), не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, є всі підстави для переведення її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII. При цьому, суд вважав, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення, з врахуванням встановлених судом обставин справи, буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 05.08.2025 про перерахунок пенсії, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи з 05.10.1994 по 05.08.2025 (дату звернення про перерахунок) на посадах в органах місцевого самоврядування. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.05.1983 позивачка з 04.04.2002 працювала на посаді референта спеціаліста 2 категорії департаменту житлового господарства Львівської міської ради, 04.04.2002 присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування, 14.08.2002 переведена на посаду помічника заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства, 04.04.2004 присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування, 01.01.2006 переведена на посаду помічника заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства, 04.04.2006 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування, 04.01.2007 переведена на посаду референта директора департаменту житлового господарства та інфраструктури, головного спеціаліста, з 19.04.2017 працює головним спеціалістом виконавчого комітету Львівської міської ради із збереженням присвоєного 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування. Страховий стаж позивачки становить 41 рік 03 місяці 04 дні, продовжує працювати. 05.08.2025 позивач звернулася до пенсійного органу зі заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Вказана заява від 05.0.2025 відповідно до екстериторіального принципу розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 12.08.2025 №134550022875 відповідач відмовив позивачу в переведенні на інший вид пенсії. Зокрема вказав, згідно з пунктом 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VІІІ «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Закону № 889-VІІІ: - мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 889-VІІІ та актами Кабінету Міністрів України; - займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону № 889-VІІІ та актами Кабінету Міністрів України. Відповідно до ст. 21 Закону України № 2493-ІІІ від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування» пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Не погоджуючись із вказаним рішенням, вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду із даним позовом. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. 01.05.2016 набрав чинності Закон № 889-VIII. Відповідно до статті 90 цього Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас, пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. Отже, законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17, від 27.01.2023 у справі №340/4184/21. В розглядуваній справі є спірним є питанням зарахування до стажу державної служби періоду перебування особи на службі в органах місцевого самоврядування. Пунктом 4 ч.2 ст.46 Закону України № 889-VIII від 10.12.2015р. «Про державну службу» визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Згідно із ст.1 Закону України № 2493-III від 07.06.2001р. «Про службу в органах місцевого самоврядування» /Закон № 2493-III/, в редакції станом на 01.05.2016р., служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Приписами ст.ст.2, 3 Закону № 2493-III визначено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Відповідно до ч.7 ст.21 Закону № 2493-III пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Згідно з п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затв. постановою КМ України № 229 від 25.03.2016р., стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-VIII. У свою чергу, відповідно до п.8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Таким чином, належить керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затв. постановою КМ України № 283 від 03.05.1994р. /Порядок № 283/. Статтею 14 Закону № 2493-III встановлено класифікацію посад в органах місцевого самоврядування 7 категорій посад. Віднесення інших посад органів місцевого самоврядування, не зазначених у цій статті, до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням керівників відповідних органів місцевого самоврядування. Абз.13 п.2 Порядку № 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Стаття 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" встановлює категорії посад в органах місцевого самоврядування, відповідно до яких: шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост. З матеріалів справи убачається, що посади, які обіймала позивач за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Наведеним спростовуються висновок відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може зараховуватися до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця. Водночас судом установлено, що стаж роботи позивачки на посадах органів місцевого самоврядування станом 01.05.2016 (набрання чинності Законом №889-VIII) складав понад 10 років, а зокрема згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.05.1983 позивачка: з 04.04.2002 працювала на посаді референта спеціаліста 2 категорії департаменту житлового господарства Львівської міської ради, 04.04.2002 присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування, 14.08.2002 переведена на посаду помічника заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства, 04.04.2004 присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування, 01.01.2006 переведена на посаду помічника заступника міського голови з питань житлово-комунального господарства, 04.04.2006 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування, 04.01.2007 переведена на посаду референта директора департаменту житлового господарства та інфраструктури, головного спеціаліста, з 19.04.2017 працює головним спеціалістом виконавчого комітету Львівської міської ради із збереженням присвоєного 11 рангу посадової особи місцевого самоврядування. Враховуючи наведене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування до 01.05.2016 року незаконно не враховано відповідачем у стаж його роботи на посадах державної служби, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу". Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.05.2018 у справі №351/1792/17. Окрім зазначеного позивач має стаж роботи в органах місцевого самоврядування у період після 01.05.2016 року по 05.08.2025 (дату звернення про перерахунок), та продовжує працювати в органах місцевого самоврядування. Отож, приймаючи рішення про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з не зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи позивача в органах місцевого самоврядування, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством. При цьому, апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 10.05.2018р. у справі № 351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Закону України № 889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до ст.46 Закону України № 889-VIII та п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затв. постановою КМ України № 229 від 25.03.2016р., час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби. Звідси, стаж роботи позивача (також після 04.07.2001р). на різних посадах в органах місцевого самоврядування підлягає зарахуванню до стажу державного службовця. Отже, відповідач не довів правомірності своєї відмови у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до стажу роботи позивача, який дає право на призначення пенсії державного службовця періоди роботи з 05.10.1994, хоча згідно матеріалів справи, а зокрема записів трудової книжки, позивачка з 04.03.2002 призначена на посаду референта спеціаліста 2 категорії департаменту житлового господарства Львівської міської ради, а відтак рішення суду першої інстанції цій частині підлягає зміні. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині дати зарахування стажу позивача 05.10.1994. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 380/17530/25 змінити. У абзаці третьому резолютивної частини рішення дату «з 05.10.1994» змінити на «з 04.03.2002». В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року у справі № 380/17530/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос