Постанова 4852 № 280/10234/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10234/25 Суддя І інстанції Татаринов Д.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішення та податкової вимоги, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення № 00/3719/2411 ГУ ДПС У Запорізької області від 18 березня 2025 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимоги №Ф-3269-0801 про сплату боргу недоїмки від 28 травня 2025 року в сумі 14207, 80 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішення № 00/3719/2411 ГУ ДПС у Запорізької області від 18 березня 2025 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимога №Ф-3269-0801 про сплату боргу недоїмки від 28 травня 2025 року в сумі 14207, 80 грн. є безпідставними, оскільки позивач будучи фізичною особою підприємцем працював на різних підприємствах, а відтак ЄСВ за нього сплачувалось роботодавцем. Обов`язку по сплаті ЄСВ позивач не мав. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року позовні вимоги було задоволено. Не погодившись з прийнятим рішенням Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Вказує не те, що оскаржені рішення та вимога були прийняті відповідно до вимог ПК України і жодних порушень з боку контролюючого органу не допущено. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05 лютого 2026 року за № 2310387 ОСОБА_1 у період з 15 квітня 2008 року по 27 лютого 2019 року був зареєстрований у якості фізичної особи підприємця. За даними інформаційної системи Податковий блок ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, як фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування. Згідно наявної в матеріалах справи інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахування єдиного внеску проведені в автоматичному режимі, а саме: - за 2017 рік відповідно по терміну 09 лютого 2018 року 8448,00 грн., (мінімальна заробітна плата з січня 2017 року 3200 х 22 відсотки = 704,0 грн./міс.); - за 2018 рік відповідно по термінам 19 квітня 2018 року, 19 липня 2018 року, 19 жовтня 2018 року, 21 січня 2019 року - 9828,72 грн., або 2457,18 грн. за кожний квартал. (мінімальна заробітна плата з січня 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн./міс). Загальна сума нарахованого єдиного внеску за період 2017 2018 роки склала 18276,72 грн. В повному обсязі позивачем забезпечено сплату нарахованого єдиного внеску 18 серпня 2023 року. Рішенням відповідача від 18 березня 2025 року № 00/3719/2411 до позивача, на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування застосовано штраф у розмірі 20 відсотків за період з 20 лютого 2018 року по 18 серпня 2023 року у розмірі 3 355,36 грн. та нараховано пеню за період з 20 лютого 2018 року по 18 серпня 2023 року у розмірі 10852,44 грн. З розрахунку штрафної санкції вбачається, що Рішення винесено за порушення платником ОСОБА_1 термінів сплати єдиного внеску вчинених до 01 березня 2020 року. Вищезазначене рішення направлялось засобами поштового зв`язку на адресу позивача, однак не вручено останньому з незалежних від відповідача причин. Також, відповідачем винесена вимога про сплату ЄСВ №Ф-3269-0801 про сплату боргу недоїмки від 28 травня 2025 року в сумі 14207, 80 грн., яка направлена на адресу позивача засобами поштового зв`язку, однак не вручена позивачу з незалежних від позивача причин. Вищезазначене рішення та вимогу одержано позивачем листом відповідача від 26 вересня 2025 року за № 41620/6/08-01-24-04-15 у відповідь на заяву № б/н від 10 вересня 2025 року. 06 жовтня 2025 року позивач подав до ДПС України скаргу вищезазначене рішення відповідача від 18 березня 2025 року № 00/3719/2411 та вимогу про сплату ЄСВ №Ф-3269-0801 від 28 травня 2025 року. Рішеннями ДПС України від 28 жовтня 2025 року за № 31101/6/99-00-06-02-01-06, № 31098/6/99-00-06-02-01-06 вищезазначені скарги позивача залишено без розгляду. Позивач вважаючи рішення та вимогу відповідача протиправними звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із невірного розрахунку штрафних санкцій та пені. Судова колегія погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (надалі Закон №2464-VI). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. У статті 4 Закону №2464-VI наведений перелік платників єдиного внеску. Так, згідно з пунктом 1, 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці та фізичні особи-підприємці. Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку. Відповідно до частини 2 статті 5 Закону №2464-VI взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб. 3гідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем. Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII), який набрав чинності з 01 січня 2017 року) передбачено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Частиною 4 статті 8 Закону №2464-VI передбачено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений у статті 9 Закону №2464-VI. Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Згідно з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI (у редакції, яка діяла до 01 січня 2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Згідно з цією ж нормою (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, чинній з 01 січня 2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до абзацу 5 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Частиною 11 статті 9 Закону №2464-VI установлено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Так, відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (частини 10, 13 статті 25 Закону №2464-VI). Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Як визначено пунктами 5, 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI: мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч.ч. 10, 13 статті 25 Закону №2464-VI). Наказом Міністерства доходів і зборів України №449 від 20 квітня 2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція №449). Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції №449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Водночас, пунктом 9-11.1 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COV1D-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Також, відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню. Пунктом 1 Постанови КМ України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» вирішено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Тобто, протягом періоду з 1 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, останній календарний день місяця (включно), в якому завершилась дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам єдиного внеску не нараховують пеню, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню. Отже, пеня у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується (вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 480/5678/21). У постанові від 16 березня 2023 року у справі №480/5678/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що правове значення у контексті застосування пункту 9-11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI має саме факт вчинення відповідного порушення, складом, якого, в даному випадку, є порушення строків сплати єдиного внеску (несвоєчасна сплата). При цьому, податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати є триваючим порушенням, початком якого є перший календарний день, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, а закінчується таке правопорушення в день фактичної сплати (перерахування) єдиного внеску. Пеня нараховується за кожний день прострочення платежу. Колегія суддів зазначила, що обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахування пені, а не у цілях встановлення застосовності пункту 9-11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI до спірних правовідносин у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого. Пункт 9-11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину. Окрім того, пунктом 9-21 та пунктом 9-22 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464- VI передбачено, що тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються. Тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, до 1 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню. Отже, штрафні санкції та пеня згідно з частиною 10 та частиною 11 статті 25 Закону №2464-VI за порушення, вчинені у період з 01 березня 2020 року та до 01 серпня 2023 року, не застосовуються. З матеріалів справи вбачається, що нарахування в інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проведені позивачу в автоматичному режимі за 2017 та 2018 рік у сумі 18 276,72 грн. (24 місяці). В той же час, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 позивач у період з 01 червня 2018 року по 05 липня 2018 року працював на посаді водія у ТОВ «ЛКВ СЕРВІС ГРУП», а з 05 липня 2018 по 08 квітня 2019 року ФОП ОСОБА_2 . Вказані відомості також підтверджується наявними в матеріалами відомостями із Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5. Відтак, у період 01 червня 2018 року по 31 грудня 2018 року обов`язок по сплаті ЄСВ за покладався на роботодавця ТОВ «ЛКВ СЕРВІС ГРУП» та ФОП ОСОБА_2 , а не позивача, про що вірно зазначено судом першої інстанції. При цьому з 01 січня 2017 року по 31 травня 2018 року позивач повинен був сплачувати ЄСВ а тому сплата позивачем ЄСВ 18 серпня 2023 року є несвоєчасною, в той же час, враховуючи суму ЄСВ, яку позивач мав сплати у 2017-2018 року відповідачем не враховано працевлаштування позивача з 01 червня 2018 року по 05 липня 2018 року у ТОВ «ЛКВ СЕРВІС ГРУП», а з 05 липня 2018 по 08 квітня 2019 року у ФОП ОСОБА_2 . Отже слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що визначення позивачу недоїмки по ЄСВ за період з 1 червня 2018 року по 31 грудня 2018 року є безпідставною. Застосувавши правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 28 березня 2023 року у справі №260/433/19 суд першої інстанції вірно виходив з того, що встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Водночас рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми податкового зобов`язання. Суд виключно досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону. Доводів щодо відступу від вказаної правової позиції апеляційна скарга не містить. Виходячи з викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення від 18 березня 2025 року № 00/3719/2411 та як наслідок його скасування Оскільки вимога №Ф-3269-0801 про сплату боргу недоїмки від 28 травня 2025 року прийнята відповідачем на підставі рішення від 18 березня 2025 року № 00/3719/2411, то така вимога також підлягає скасуванню. Враховуючи викладене вище, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав ля задоволення позовних вимог, а доводи апелянта зазначених висновків суду не спростовують. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. В повному обсязі постанова складена 19 травня 2026 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя В.А. Шальєва