Постанова 4857 № 380/17356/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/17356/24 пров. № А/857/8507/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Заверухи О.Б., Матковської З.М., за участі секретаря судового засідання Клим О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року (суддя Брильовський Р.М., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у серпні 2024 року звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2023 № 2646313012416 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-3413-1301. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.08.2023 погасила заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017-2020 роки в сумі 39 679,00 грн. У зв`язку з несвоєчасною сплатою заборгованості з єдиного внеску відповідач прийняв рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2023 № 2646313012416 та нарахував штрафні санкції в сумі 5858,72 грн та пеню в сумі 51014,85 грн за період з 10.02.2018 по 28.08.2023. Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №2464-VI протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню. Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до рішення ГУ ДПС у Львівській області від 17.11.2023, податковим органом нарахована пеня за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 10.02.2018 по 28.08.2023, що суперечить вимогам пункту 9-11.1, 9-21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI. Отже, пеня у період дії карантину і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується. Пунктом 9 прим. 21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 Закону про ЄСВ, не застосовуються. Наведені вище норми унеможливлювали прийняття податковим органом 17.11.2023 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимоги за період з 2018 по 2023. Враховуючи те, що штрафні санкції, застосовані контролюючим органом до позивача за порушення ним строків сплати ЄСВ, що тривало, зокрема, під час дії карантину та воєнного стану, оскаржені рішення та вимога Головного управління ДПС у Львівській області від 17.11.2023 та від 13.02.2024 прийнято ним з порушенням пунктів 9-11, 9-21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2023 № 2646313012416 в частині нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 в сумі 36528,93 грн та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-3413-1301. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь ОСОБА_1 2000 грн витрат на правничу допомогу. Не погодившись з ухваленим судовим рішення в частині відмовлених позовних вимог, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове, яким задоволити позов в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що штрафні санкції прописані ч.11 ст. 25 Закону №2464-VI, та пеня за період 01.03.2020 та до 01.08.2023 не застосовуються. Вказує, що орієнтовний розрахунок застосування пені є припущенням податкового органу, оскільки законодавством встановлено спеціальний порядок для здійснення нарахування пені за несвоєчасну сплату ЄСВ. Стосовно витрат на правничу допомогу вважає, що такі підлягають стягненню в повному обсязі, оскільки є підтвердженими. Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець до 24.08.2024 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 28.08.2023 року позивачка погасила заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017-2020 роки в сумі 39 679,00 грн. У зв`язку з несвоєчасною сплатою заборгованості з єдиного внеску відповідач прийняв рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2023 № 2646313012416 та нарахував штрафні санкції в сумі 5858,72 грн та пеню в сумі 51014,85 грн за період з 10.02.2018 по 28.08.2023. Відповідач прийняв вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-3413-1301У на суму 54983,31 грн. Не погоджуючись із рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, а також із вказаною вимогою, позивачка оскаржила їх до суду. Предметом розгляду у цій справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2023 № 2646313012416 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2024 № Ф-3413-1301, оскільки позивачка стверджує про відсутність у відповідача повноважень та обов`язку з застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Згідно з частиною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Згідно з статтею 3 Закону № 2464-VI збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов`язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків. Відповідно до абзацу третього п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). Пунктом 4 ч.1 ст.4 цього Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідно до статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Згідно з ч.8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлює, що єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті першому частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Відповідно до інтегрованої картки по єдиному внеску ( код платежу 71040000) та розрахунку штрафних санкцій ОСОБА_1 проведені автоматичні нарахування єдиного внеску за період з 10.02.2018 по 28.08.2023: 09.02.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 8448.00 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 1689,6 грн, кількість днів прострочено 2026 та нараховано пеню у розмірі 17115,65 грн (0,1 % суми недоїмки); 19.04.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,20 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 491,44 грн, кількість днів прострочено 1957 та нараховано пеню у розмірі 4808,7 грн (0,1% суми недоїмки). 19.07.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,20 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 491,44 грн, кількість днів прострочено 1866 та нараховано пеню у розмірі 4585,10 грн (0,1% суми недоїмки). 19.10.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,2 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 491.44 грн, кількість днів простроченої 774 та нараховано пеню у розмірі 4359.04 грн (0,1% суми недоїмки). 21.01.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2457.2 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 491,44 грн, кількість днів прострочено 1680 та нараховано пеню у розмірі 4128, 06 грн (0,1% суми недоїмки). 19.04.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2754.20 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 550,84 грн, кількість днів прострочено 1592 та нараховано пеню у розмірі 4384.65 грн (0,1% суми недоїмки). 19.07.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2754.20 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 550,84 грн, кількість днів прострочено 1501 та нараховано пеню у розмірі 4134,02 грн (0,1% суми недоїмки). 21.10.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2754.20 грн, сплачено 28.08.2023. Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 550.84 грн, кількість днів прострочено 1407 та нараховано пеню у розмірі 3875,13 грн (0,1% суми недоїмки). 20.01.2020 року нараховано єдиний внесок у сумі 2754.20 грн, сплачено 28.08.2023 Контролюючий орган застосував до ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 20% за несвоєчасну сплату у розмірі 550,84 грн, кількість днів простроченої 316 та нараховано пеню у розмірі 3624.50 (0,1% суми недоїмки). Сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом вважається заборгованістю та стягується з нарахуванням штрафних санкцій та пені. Відповідно до частини 11 статті 9 Закону №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Згідно з частиною третьою статті 14 Закону №2464-VI податкові органи зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону. Заходи впливу та стягнення передбаченні статтею 25 Закону України №2464-VI. Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску (абзац перший частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI). Згідно з частиною десятої статті 25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Відповідно до пункту другого частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Згідно з частиною тринадцятої статті 25 Закону №2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення. Оскарження рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів. Згідно з частиною п`ятнадцятою статті 25 Закону №2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом. Частиною шістнадцятою статті 25 Закону №2464-VI визначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Відповідно до п.п. 2 п. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953, зі змінами та доповненнями (далі - Інструкція № 449), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційно-комунікаційної системи. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)). Суд встановив, що 28.08.2023 року ОСОБА_1 погасила заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017-2020 роки в сумі 39 679,00 грн. У зв`язку з несвоєчасною сплатою заборгованості з єдиного внеску відповідач прийняв рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 17.11.2023 № 2646313012416 та нарахував штрафні санкції в сумі 5858,72 грн та пеню в сумі 51014,85 грн за період з 10.02.2018 по 28.08.2023. Стосовно доводів апелянта про те, що штрафні санкції прописані ч.11 ст. 25 Закону №2464-VI, та пеня за період 01.03.2020 та до 01.08.2023 не застосовуються. Відповідно до пунктів 9-11.1, 9-11.2 «Перехідних положень» Закону № 2464-VI тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19): - несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; - неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); - несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) року, не застосовується. Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню. Відповідно до пунктів 9.21, 9.22 «Перехідних положень» Закону № 2464-VI тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються, а платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню. Зважаючи на Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та враховуючи положення пп. 9 прим. 21 та 9 прим. 22 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, якими встановлено кінцеву дату незастосування контролюючим органом штрафних санкцій - 01.08.2023, контролюючими органами не застосовуються штрафні санкції за порушення законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), вчинені в період з 24.02.2022 по 31.07.2023 на підставі зазначених пунктів, та припиняється нарахування пені. При цьому, незмінними залишились положення п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, згідно з якими за платниками єдиного внеску, зазначеними в пп. 4, 5 та 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, залишилось право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе з 01 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану та не подавати розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації за період, в якому відповідно до абзацу першого п. 9 прим. 19 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався . Щодо пені, нарахованої позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску відповідно до рішення від 17.11.2023 № 2646313012416. Як було вище зазначено, 09.02.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 8448,00 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 2026 та нараховано пеню у розмірі 17115,65 грн (0,1 % суми недоїмки). При цьому, відповідно до розрахунку податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 6124,80 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 4409,89 грн пені. 19.04.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 1957 та нараховано пеню у розмірі 4808,7 грн (0,1% суми недоїмки). Відповідно до розрахунку податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1781,46 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1282,65 грн пені. 19.04.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2754.20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 1592 та нараховано пеню у розмірі 4359,04 грн (0,1% суми недоїмки). Відповідно до розрахунку податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1996,80 грн пені, а з період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1437,65 грн пені. 19.07.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 1866 та нараховано пеню у розмірі 4384,65 грн (0,1% суми недоїмки). Відповідно до розрахунку податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1781,46 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1282,65 грн пені. 19.07.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2754.20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 1501 та нараховано пеню у розмірі 3624,50 грн (0,1% суми недоїмки). Згідно з розрахунком податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1996,80 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1437,65 грн пені. 19.10.2018 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів простроченої 1774 та нараховано пеню у розмірі 4585,10 грн (0,1% суми недоїмки). Згідно з розрахунком податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1781,46 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1282,65 грн пені. 20.01.2020 року нараховано єдиний внесок у сумі 2754,20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів простроченої 1316 та нараховано пеню у розмірі 3875,13 (0,1% суми недоїмки). Згідно з розрахунком податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1996,80 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1437,65 грн пені. 21.01.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 1680 та нараховано пеню у розмірі 4134,02 грн (0,1% суми недоїмки). Відповідно до розрахунку податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1781,46 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1282,65 грн пені. 21.10.2019 нараховано єдиний внесок у сумі 2754,20 грн, сплачено 28.08.2023, кількість днів прострочено 1407 та нараховано пеню у розмірі 4128,06 грн (0,1% суми недоїмки). Відповідно до розрахунку податкового органу з період з 01-03.2020 по 23.02.2022 (COVID19, пільговий період) нараховано 1996.80 грн пені, а за період за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 (пільговий період) 1437,65 грн пені. Відповідно до розрахунку штрафних санкцій до рішення ГУ ДПС у Львівській області від 17.11.2023 податковим органом протиправно нарахована пеня за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 1.03.2020 по 23.02.2022 в сумі 21237,84 грн, що суперечить вимогам пункту 9-11.1, 9-21 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI. Також податковим органом протиправно нарахована пеня за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 24.02.2022 по 31.07.2023 в сумі 15291,09 грн, що суперечить положенням пп. 9 прим. 21 та 9 прим. 22 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, якими встановлено кінцеву дату незастосування контролюючим органом штрафних санкцій - 01.08.2023, а саме контролюючими органами не застосовуються штрафні санкції за порушення законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вчинені в період з 24.02.2022 по 31.07.2023 на підставі зазначених пунктів, та припиняється нарахування пені. Щодо рішення відповідача від 17.11.2023 №2646313012416 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 5858,72 грн. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464). Суд першої інстанції встановив, що 28.08.2023 року ОСОБА_1 погасила заборгованість зі сплати єдиного внеску за 2017-2020 роки в сумі 39 679,00 грн. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення відповідача від 17.11.2023 № 2646313012416 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 5858,72 грн є правомірним та не підлягає скасуванню. Стосовно покликання апелянта на те, що орієнтовний розрахунок застосування пені є припущенням податкового органу, оскільки законодавством встановлено спеціальний порядок для здійснення нарахування пені за несвоєчасну сплату ЄСВ. Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19 вказав, що встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми податкового зобов`язання. Суд, виключно, досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону. Однак, з метою повного та всебічного розгляду справи судом першої інстанції 19.12.24 було витребувано у відповідача подати розрахунок пені в сумі 51014,85 грн та штрафних санкцій в сумі 5858,72 грн, нарахованих ОСОБА_1 за період з 10.02.2018 по 28.08.2023 з врахуванням періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України та з врахуванням періоду з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року. На виконання вказаною ухвали податковим органо було надано розрахунок пені в сумі 51014,85 грн та штрафних санкцій в сумі 5858,72 грн нарахованих ОСОБА_1 за період 10.02.2018 по 28.08.2023. Отже, суд першої інстанції мав можливість скасувати рішення суб`єкта владних повноважень у частині, та виокремити суми пені, які податковий орган мав право нараховувати, оскільки контролюючий орган надав необхідну для цього інформацію. Стосовно стягнутих витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат. Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України). Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України). Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). У відповідності до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Як підтверджується матеріалами справи, позивач, обґрунтовуючи понесені витрати на правову допомогу, подав до суду договір про надання правничої допомоги № 05/06/01 від 05.06.2024 між ОСОБА_1 та адвокатом Вовчак Романою Ярославівною. Відповідно до пункту 1.1, 1.2 Договору Адвокат зобов`язується за завданням Клієнта здійснити представництво або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах, в порядку, та обсязі, встановлених Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надання правоничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору. Правничою допомогою в розумінні цього Договору є представництво Клієнта у справі щодо оскарження рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 Договору передбачено, що відповідно до предмету цього Договору Клієнт приймає на себе наступні зобов`язання, зокрема, оплатити адвокату вартість правничої допомоги (Гонорар). Згідно з п. 3.1 Договору гонорар за надання правничої допомоги становить 5000,00 грн, що охоплює надання послуг на стадії розгляду справи судом першої інстанції. Гонорар сплачується двома частинами: 3000,00 грн сплачується до подання позовної заяви до суду; 2000,00 грн сплачується протягом 5 днів з дня ухвалення рішення судом першої інстанції. 23.09.2024 року адвокат сформувала рахунок на оплату № 23/09 на суму 3000 грн. 28.09.2024 року позивач сплатила 3000 грн як оплату за надані послуги. 04.11.2024 року адвокат сформувала рахунок на оплату № 04/11 на суму 2000 грн. 05.11.2024 року сторони підписали акт наданих послуг, згідно з яким Адвокатом в інтересах Клієнта, згідно з Договором, у повному обсязі виконано зобов`язання у справі № 380/17356/24 на стадії розгляду справи судом першої інстанції. Варто зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справах №810/3806/18, №810/2816/18, №810/3806/18, від 22 листопада 2019 року у справі №810/1502/18. З аналізу вищевказаних правових норм можна дійти висновку, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказана справа є незначної складності, типовою, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах. Аналізуючи докази, які були подані на підтвердження понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення, яким стягнув на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року в справі №380/17356/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. Б. Заверуха З. М. Матковська Повне судове рішення складено 29.05.25