Постанова 4851 № 520/32025/25

Головуючий І інстанції: Заічко О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 р. Справа № 520/32025/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Мінаєвої К.В. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - Сергієнко Ніни Олександрівни на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026, по справі № 520/32025/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив: - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у надсиланні повістки не за місцем фактичного проживання військовозобов`язаного ОСОБА_1 та внесення даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 . Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначив, що уточнена адреса проживання позивача була внесена до електронного військово-облікового документу до формування повістки ТЦК та СП, а тому саме на адресу фактичного місця проживання відповідач мав скерувати повістку, а не за адресою реєстрації. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 16.08.2025 року в застосунку Резерв+ позивач отримав сповіщення, що в реєстрі Оберіг зафіксовано порушення військового обліку, або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. 17.08.2025 року, при формуванні електронного військово-облікового документа серед своїх військово-облікових даних у застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 виявив в своєму електронному віийськово-обліковому документі відмітку «Порушення правил військового обліку». Причина розшуку Не прибули за повісткою до ТЦК та СП. Позивачем надано витяг з «Резерв+», де датою уточнення даних є 16.10.2024. В подальшому, представником позивача було направлено адвокатський запит відповідачу, в якому просили надати копію повістки, опису вкладення, докази направлення повістки гр. ОСОБА_1 . В разі надсилання повістки не на уточнену військовозобов`язаним адресу в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних, резервістів видалити порушення правил військового обліку гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Повідомити чи виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Листом №1256 від 26.08.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначено, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває у базі даних, як такий, що ухиляється від виконання військового обов`язку, оскільки він без поважних на те причин не з`явився за викликом у строк 16.03.2025 року, зазначений у повістці №2602253, сформованій за допомогою ЄДВР, яка надіслана через відділення Укрпошти, рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення за адресою зареєстрованого місця проживання останнього для звірки даних до ІНФОРМАЦІЯ_5 . У зв`язку з цим було подано звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 №Е1683285 до відділення поліції №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області щодо доставлення гр. ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП. У період з 16.03.2025 року по теперішній час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 особисто не з`являвся та не був доставлений органами Національної поліції, тому протокол про адміністративне правопорушення не складався. Позивач, вважаючи, що правові підстави для наявності запису про порушення правил військового обліку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та підстави для розшуку позивача з боку ТЦК та СП відсутні, звернувся з позовом до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано обов`язку своєчасного уточнення облікових даних, оскільки ОСОБА_1 не виконав такий обов`язок у встановлений законодавством строк. Фактичне уточнення облікових даних було здійснено ним лише 16 жовтня 2024 року, тобто після спливу визначеного нормативно-правовими актами періоду для оновлення персональних відомостей. Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, у редакції, чинній на час спірних правовідносин). Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Відповідно до пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Положення) з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: - резервісти та військовозобов`язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; - резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; - військовозобов`язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; - військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів - за викликом керівників відповідних підрозділів. Відповідно до пункту 27 Положення під час мобілізації громадяни викликаються з метою: 1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: - взяття на військовий облік; - проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; - уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); - призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (пункт 28 Положення). Згідно пункту 41 Положення належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: - день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Відповідно до абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації військовозобов`язані, крім тих, що відносяться до зазначених в абзацах 2-6, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Згідно пункту 34 Положення повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. Судовим розглядом встановлено, що 22.02.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ОСОБА_2 ) надіслано ОСОБА_1 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , повістку № НОМЕР_2 від 22.02.2025 року про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ОСОБА_2 ) для уточнення даних 09.03.2025 р. о 09:00 год. Однак, вказана повістка повернулась на адресу відповідача з відміткою про невручення, у зв`язку з «відсутністю адресата за вказаною адресою». Водночас, як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 16.10.2024 уточнив дані, зазначивши актуальне місце свого проживання за межами України АДРЕСА_2 ), що підтверджується відомостями мобільного застосунку від Міністерства оборони України "Резерв+". Тобто, станом на 22.02.2025 року (дату направлення повістки) у відповідача була наявна уточнена інформація про місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 , а відтак на момент направлення спірної повістки відповідач володів або повинен був володіти достовірною інформацією щодо актуальної адреси позивача, однак, всупереч вимогам чинного законодавства та принципу належного урядування, направив повістку за застарілою адресою реєстрації в Україні, фактично проігнорувавши оновлені облікові дані. У зв`язку з чим, така повістка не може розглядатися як належно направлена, оскільки була надіслана не за адресою місця проживання, повідомленою позивачем у встановленому порядку, що виключає можливість покладення на нього обов`язку щодо явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та, відповідно, свідчить про відсутність у відповідача підстав для внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку у зв`язку з неявкою за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не у спосіб що визначені Конституцією та законами України. Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у надсиланні повістки не за місцем фактичного проживання військовозобов`язаного ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження. Аналіз зазначених положень дозволяє дійти висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника. Тобто, для наявності такого спору є обов`язковим наявність зв`язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом. Так, з позовної зави вбачається, що позивач оскаржує дії відповідача щодо надсилання повістки не за місцем фактичного проживання військовозобов`язаного. Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників. Колегія суддів зазначає, що саме по собі оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток та дії відповідача щодо вручення повістки, яка складена відповідачем на виконання законодавства з питань військового обов`язку, не є рішенням чи дією суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Відповідно, будь які зауваження щодо змісту та оформлення повістки також не є рішеннями чи діями суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України. Верховний Суд у постанові від 08.09.2022 у справі №300/1263/22 зазначив, що повістка є лише засобом оповіщення військовозобов`язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, форма якої визначена Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №

921. При цьому обов`язок військовозобов`язаної особи з`явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений не оскаржуваною позивачем повісткою, а Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Таким чином, обставини незгоди позивача із діями відповідача щодо надсилання повістки не за місцем фактичного проживання військовозобов`язаного не можуть бути предметом розгляду та оцінки в порядку адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі №380/2838/24. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Крім того, враховуючи приписи ч. 1 ст. 239 КАС України, колегія суддів також зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду в порядку жодного судочинства. Тому, оскільки позов не підлягає судовому розгляду, суд не зазначає, до юрисдикції якого суду віднесено його вирішення. Таким чином, з урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, позовна вимога ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у надсиланні повістки не за місцем фактичного проживання військовозобов`язаного не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Сергієнко Ніни Олександрівни - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 по справі № 520/32025/25 скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у надсиланні повістки не за місцем фактичного проживання військовозобов`язаного ОСОБА_1 закрити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді К.В. Мінаєва В.В. Катунов