Постанова 4818 № 953/9112/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 953/9112/25 Номер провадження 22-ц/818/1854/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року в складі судді Шаренко С.Л. по справі № 953/9112/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на сою користь заборгованість за кредитним договором № 301191004 від 10 жовтня 2019 року у розмірі 23 454,80 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 10 жовтня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 301191004 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Правилами до Кредитного договору передбачено, що позичальник у заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник також зобов`язаний оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше 3-х календарних днів з дня виникнення змін в таких даних. Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора UFC7S855. Зокрема, 10 жовтня 2019 року 0:06:38 год. відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відповідно до п. 4.5 Кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між позичальником та Кредитодавцем в якості підпису, позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Одночасно з підписанням договору, Товариство відправило на електронну адресу, вказану відповідачем у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору та вкладеним в нього примірником електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту. З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений Кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора - належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Звертає увагу, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Таким чином, у вказаному Кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Відповідно до п.1.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати позичальникові Кредит на суму 9550,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Таким чином, Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов`язок кредитодавця надати кредит та обов`язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним. Відразу після вчинених дій відповідача, 10 жовтня 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 9550,00 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень. 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та № 28/1118-01. 31 грудня 2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2022 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2023 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін. Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 62 від 21 січня 2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 26 644,50 грн. Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28 листопада 2018 року - 31 грудня 2024 року. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним № 301191004 від 10 жовтня 2019 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 21 січня 2020 року, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги №

62. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги Позивачем долучено довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором № 301191004 від 10 жовтня 2019 року до ТОВ «Таліон Плюс». Реєстр прав вимог № 62 від 21 січня 2020 року підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем. Відповідно до п.5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року. В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03 серпня 2021 року (Додаток №18) та № 3 від 30 грудня 2022 року, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30 грудня 2024 року включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 23454,80 грн. Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. 08 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 08/07/25-Е від 08 липня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 32183,50 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 08/07/25-Е від 08 липня 2025 року. В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 301191004 від 10 жовтня 2019 року перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 32183,50 грн. Розрахунки заборгованості, підготовлені ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» за Кредитним договором № 301191004 від 10 жовтня 2019 року наведено у додатках до позовної заяви. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви за Кредитним договором № 301191004 від 10 жовтня 2019 року, становить - 23454,80 грн, яка складається з наступного: 9550 грн - заборгованість по кредиту; 13904,80 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, яку і просив стягнути позивач. 22 вересня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кірюшина А.А. по суті позовних вимог, в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі. На обґрунтування пояснень зазначав, зокрема, що жодним доказом, який надано Позивачем разом із позовною заявою, не доказано: укладення кредитного договору від 10 жовтня 2019 року № 301191004 між Відповідачем і ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога»; надання (перерахування) ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» Відповідачу коштів у кредит за Кредитним договором; відступлення права вимоги до Відповідача на користь Позивача за Договорами відступлення прав вимоги; наявність будь-якої заборгованості Відповідача перед Позивачем. Усі твердження Позивача є надуманими, бездоказовими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, суб`єктивних міркуваннях Позивача, та не доведені документально. Стороною Позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між Відповідачем та Позивачем Кредитного договору та виникнення між ними будь-яких правовідносин. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 454 грн. 80 коп. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Кірюшин Артем Андрійович, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що як на доказ передання грошових коштів від Кредитодавця, Позивач та суд послались на платіжну інструкцію від 10 жовтня 2019 року № e01de815-b943-45cb-b167-950bc399e6d8, а також на виписку по банківській картці № НОМЕР_2 , яку було надано АТ «Сенс банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів. Натомість вказані докази неможна вважати належними виходячи з наступного. Згідно інформації, яка міститься у згаданому платіжному дорученні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» доручила обслуговуючому банку АТ КБ «Приватбанк» перерахувати з належного Кредитодавцю рахунку № НОМЕР_3 на банківську картку № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 9550,00 грн за призначенням платежу «Переказ коштів згідно договору № 301191004 від 10 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 , код НОМЕР_4 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer». В свою чергу виписка по банківському рахунку НОМЕР_3 будь-яких транзакцій про перерахування грошових коштів з даного рахунку на банківську картку № НОМЕР_2 не містить. Більше того, у даній виписці відсутня будь-яка інформація про перерахування коштів у сумі 9550,00 грн на будь-які інші банківськи рахунки, платіжні картки тощо. У зв`язку із цим неможна вважати належним доказом виписку по картці № НОМЕР_2 , яка належить Відповідачу, адже вона не містить інформації про перерахування коштів на виконання Кредитного договору з призначенням «Переказ коштів згідно договору № 301191004 від 10 жовтня 2019 року…» Також, зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам Відповідача, які полягали у відсутності у Позивача права вимоги за Кредитним договором, оскільки передача за правочином невизначених вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину. Також, є протиправним стягнення з Відповідача процентів за користування кредитом в сумі 13904,80 грн оскільки такі нараховано поза межами строку дії Кредитного договору виходячи з наступного. З сукупності положень п.п. 1.2-1.4 Кредитного договору, а також інформації, викладеної у Додатку № 1 Кредитного договору випливає, що строк дії Кредитного договору визначено 09 листопада 2019 року, а сума процентів, яка підлягає до сплати - 916,80 грн. Проте, вказані доводи залишились поза увагою місцевого суду, який протиправно стягнув з Відповідача проценти в сумі 13904,80 грн, що протирічить як Кредитному договору так і нормам цивільного законодавства. 06 березня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін, виходячи з наступного. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора № UFC7S855. Доказами накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора є, зокрема, QR-код - матричний (двовимірний) штрих-код, який містить інформацію про підписанта електронного договору. Цей QR-код призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою або спеціального сканера штрих-коду, що дозволяє швидко та безпомилково ідентифікувати електронний договір, підтверджуючи особу позичальника та факт його волевиявлення щодо укладення договору. QR-код є невід`ємним елементом електронного підпису з одноразовим ідентифікатором і забезпечує юридичну достовірність та незмінність даних, внесених у договір. Додатково, доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є Довідка щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі (далі -Довідка). У цій довідці зафіксовано персональні дані Позичальника, надані ним самостійно під час заповнення заявки на отримання грошових коштів. Таким чином, комбінація QR-коду та Юридичної довідки Товариства є надійним доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджує дійсність електронного договору, особу підписанта та його добровільне волевиявлення щодо укладення договору. Укладення Кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора повністю відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Одноразовий ідентифікатор, як різновид електронного підпису, прямо передбачений законодавством як належний спосіб ідентифікації сторони та підтвердження її волевиявлення, прирівнюється до власноручного підпису та забезпечує дотримання письмової форми правочину. Відтак, електронний кредитний договір має повну юридичну силу, а відсутність доказів його укладення іншою особою виключає можливість визнання такого договору недійсним. Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» ( далі - Алгоритм), Позичальник через сайт/ мобільний додаток або програмне забезпечення партнерів Первинного кредитора отримує доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи та самостійно обирає суму кредиту і строк його надання за допомогою вбудованого калькулятора, здійснюючи волевиявлення для укладення електронного договору. Згідно з встановленим Алгоритмом, за яким можливе оформлення кредиту, Відповідач послідовно виконав усі дії, що ним передбачені: пройшов увесь процес укладення електронного договору та вчинив конклюдентні дії, що свідчить про свідоме бажання укласти Кредитний договір. Отже, враховуючи наведене, Позивач дійсно підтвердив факт укладання кредитного договору № 301191004 від 10 жовтня 2019 року та наявність заборгованості у Боржника. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Кірюшин Артем Андрійович, на рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявної заборгованості відповідача за кредитним договором, з чим погоджується судова колегія. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 жовтня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 301191004, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 9550,00 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору. Згідно п. 1.1. Договору, за цим Договором Товариство зобов`язується надати Позичальникові Кредит без конкретної споживчої мети, на суму 9550,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, нараховані згідно п. 1.4. цього Договору. Відповідно до п. 1.3. Договору, кредит надається (Договір укладається) строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником. Відповідно до п. 1.4. Договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,32 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п. 1.3. цього Договору. Відповідно до п. 2.2.2.1. Договору, позичальник зобов?язаний вчасно повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом в порядку визначеному цим Договором. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора № UFC7S855, який 10 жовтня 2019 року о 0:05:48 год. відповідач увів у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи. Договір містить анкетні та персональні дані ОСОБА_1 , серію та номер паспорту, код РНОКПП, адресу, її електронну адресу, та номер телефону. До матеріалів позовної заяви долучена Заявка на отримання грошових коштів в кредит від 10 жовтня 2019 року, яка містить інформацію про анкетні та персональні дані позичальника ОСОБА_1 та номер картки НОМЕР_5 . Також матеріали справи містять Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Проте, вказані Правила не містять підпису відповідача, тобто не містять ані алфавітно-цифрової послідовності, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора, ані електронного цифрового підпису, ані аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) відповідача. Укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 електронного кредитного договору № 301191004 від 10 жовтня 2019 року підтверджується також довідкою від 11 вересня 2023 року, щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». На виконання умов вказаного Кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 10 жовтня 2019 року з рахунку НОМЕР_3 перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_5 (що зазначено позичальником у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 10 жовтня 2019 року) грошові кошти в розмірі 9550,00 грн згідно договору № 301191004 від 10 жовтня 2019 року, що підтверджується платіжним дорученням від 10 жовтня 2019 року та випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 , наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів. Згідно виписки АТ «Сенс Банк» за договором № б/н за період 10 жовтня 2019 року - 15 жовтня 2019 року, ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_6 10 жовтня 2019 року надійшла сума у валюті операції в розмірі 9550,00 UAH (а.с. 128). Згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 20 жовтня 2025 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належить рахунок № НОМЕР_3 (а.с. 119). 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. Пунктом 2.1 договору факторингу передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. У п.п.1.3 Договору визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому. Пунктом 1.2 Договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору). Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 28 листопада 2019 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2). Відповідно до укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додаткових угод до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року: № 19 від 28 листопада 2019 року; № 26 від 31 грудня 2020 року; № 27 від 31 грудня 2021 року, № 31 від 31 грудня 2022 року, № 32 від 31 грудня 2023 року, строк дії договору факторингу продовжувався, останній раз до 31 грудня 2024 року. 21 січня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги № 62 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 301191004 від 10 жовтня 2019 року на загальну суму заборгованості 26 644,50 грн, де 9 550,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17 094,50 грн заборгованість по відсоткам. Сума фінансування 1 432,50 гр. 05 серпня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) уклали Договір факторингу № 05/0820-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку (п.4.1. ) Відповідно до п.8.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього договору, та закінчується 04 серпня 2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Відповідно до укладених між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» додаткових угод до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року: № 2 від 03 серпня 2021 року; № 3 від 30 грудня 2022 року, строк дії договору факторингу продовжувався, останній раз до 30 грудня 2024 року включно. 31 серпня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» складено та підписано Реєстр прав вимоги № 11 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 301191004 від 10 жовтня 2019 року на загальну суму заборгованості 23454,80 грн, де 9550,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13904,80 грн заборгованість по відсоткам.). 08 липня 2025 року ТОВ «ФК Онлайн фінанс» (Фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (Клієнт) уклали Договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до п. 1.1 якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти за прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту). Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 є невід`ємною частиною Договору. Відповідно до п.1.2. цього договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. За змістом п.п. 3.1, 3.2, 3.3. договору загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за цим Договором, Ціна Продажу та Одинична Ціна визначаються в день передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, який складається та підписується в день укладання даного Договору. Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за Договором, становить 155 020 595,24 грн. Ціна продажу за Договором становить 2 501 429,88 грн, без ПДВ. Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № № 08/07/25-Е від 08 липня 2025 року, який складено та підписано ТОВ «ФК Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» 08 липня 2025 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників в кількості 4817. 08 липня 2025 року між ТОВ «ФК Онлайн фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» складено та підписано Реєстр боржників до договору факторингу № 08/07/25-Е від 08 липня 2025 року, за яким передані (відступлені) права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 301191004 від 10 жовтня 2019 року на загальну суму заборгованості 32 183,50 грн, де 9 550,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13 904,80 грн. заборгованість по відсоткам, пеня, штрафи - 8 728,70 грн, сума фінансування 212,35 грн. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З договору № 301191004, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Кредитний договір № 301191004 від 10 жовтня 2019 року містить ПІБ ОСОБА_1 , її РНОКПП, відомості щодо адреси місця реєстрації, електронної адреси та номеру телефону. Доказів того, що такі дані товариством отримано не від неї, та що вони використані будь-якими особами незаконно, відповідачкою не надано. Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21). Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності доказів переходу до позивача права вимоги за кредитним договором колегія суддів також вважає необґрунтованими. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України). Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). У справі, що розглядається, позивачем зазначено, що право вимоги до відповідачки переходило тричі: від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС». Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Додатковими угодами № 19, № 26, № 27, № 31, № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Отже, строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року був неодноразово продовжений, та договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 10 жовтня 2019 року був укладений в межах строку дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Як вбачається з витягу з реєстру прав вимоги № 62 від 21 січня 2020 року на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за № 1133 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № 301191004 від 10 жовтня 2019 року, загальна заборгованість 26 644,50 грн, з яких тіло кредиту 9550,00 грн, проценти - 17 094,50 грн, сума фінансування 1432,50 грн (а.с. 52-53). Таким чином, право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 21 січня 2020 року відповідно до підписаного сторонами реєстру прав вимоги № 62, та договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року на момент переходу права вимоги був чинним. Надалі між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до вказаного договору факторингу серед боржників за № 6566 значиться боржниця ОСОБА_1 , кредитний договір № 301191004 від 10 жовтня 2019 року, загальна заборгованість 23 454,80 грн (а.с. 44-45). У подальшому між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 08/07/25-Е від 08 липня 2025 року, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 08 липня 2025 року до вказаного договору факторингу за № 1666 значиться боржниця ОСОБА_1 , кредитний договір № 301191004 від 10 жовтня 2019 року, загальна заборгованість 32 183,50 грн (а.с. 40-41). Колегія суддів звертає увагу, що умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги, та не пов`язано перехід з оплатою за договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений договором строк. Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів факторингу та реєстрів прав вимоги, а тому до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги за кредитним договором від 10 жовтня 2019 року № 301191004, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності належних доказів перерахування їй кредитних коштів. У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Пунктами 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку. Доказом надання позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. За змістом частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно наданої позивачем довідки щодо дій позичальника ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором № 301191004 позичальниці перераховано суму кредиту в розмірі 9550,00 грн 10 жовтня 2019 року о 0:05:48 год. (а.с. 14). Також на підтвердження факту виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умов кредитного договору від 10 жовтня 2019 року і перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 9550,00 грн на картку № НОМЕР_5 , вказану у заявці на отримання грошових коштів в кредит від 10 жовтня 2019 року (а.с. 21), позивачем надано копію платіжного доручення від 10 жовтня 2019 року (а.с. 11). У суді першої інстанції ТОВ «ФК «ЕЙС» заявило клопотання про витребування доказів, яке, ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2025 року було задоволено. Витребувано у АТ «СЕНС БАНК» наступну інформацію: - чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) платіжна картка НОМЕР_5; - про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_5 у період з період з 10.10.2019 по 15.10.2019 у сумі 9 550,00 грн; - чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ); - чи є/був номер телефону НОМЕР_7 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_5 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_1 , за період з 10.10.2019 по 15.10.2019 у сумі 9 550,00 грн, надати інформацію у вигляді: - первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника) - повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_5, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ). У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_7 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_5 надати номери телефонів, що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою маска Картки НОМЕР_5. У випадку, якщо картковий рахунок - маска карти НОМЕР_1 не належить ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), надати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок - маска Карти НОМЕР_1 . На виконання ухвали судді, від АТ «СЕНС БАНК» 17 листопада 2025 року надійшла відповідь, відповідно до якої: ОСОБА_1 є клієнтом банку. На її ім`я відкрито запитувану картку, маска якої № НОМЕР_1 , повний номер картки № НОМЕР_2 рахунок до картки № НОМЕР_6 (валюта Українська гривня), виписка про рух коштів по картці зазначеної особи за період з 10 жовтня 2019 року по 15 жовтня 2019 року з відображенням зарахування коштів у сумі 9550,00 в межах наявних даних по контрагентам клієнта додається у Додатку

1. Фінансовий номер телефону за платіжною карткою № НОМЕР_1 в період з 10 жовтня 2019 року по 15 жовтня 2019 року НОМЕР_7 . Номер телефона НОМЕР_7 знаходиться в анкетних даних клієнта ОСОБА_1 . Згідно виписки з рахунка приватного клієнта № 003934-2025/1113, розрахунковий період: з 10 жовтня 2019 року по 15 жовтня 2019 року, на рахунок ОСОБА_1 відбулось зарахування переказу з картки на картку (6536), Moneyveo CR MC (I0110JON), KIEV, UKR у розмірі 9550,00 UAH (а.с. 127-128). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Як визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до положень статей 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимим, достовірними та достатніми. Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до висновків викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13 «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.». Разом з тим, у даному кредитному договорі, сторони, діючи відповідно до положень ст. 6, 627 ЦК України, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування таким чином, що у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п.1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,7 відсотків від суми за кожен день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення) (п.4.2). Як вбачається з графіку розрахунку загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором № 301191004 від 10 жовтня 2019 року, становить - 23454,80 грн, яка складається з наступного: 9550,00 грн - заборгованість по кредиту; 13904,80 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції було повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Проаналізувавши встановлені обставини справи, та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції. Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук