Постанова Харківський апеляційний суд № 643/1230/22
від 19.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 643/1230/22 Номер провадження 22-ц/818/1716/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року в складі судді Крівцова Д.А. по справі № 643/1230/22 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, В С Т А Н О В И В : У січні 2022 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 з позовом в якому просило стягнути заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 травня 2011 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 107 819,43 грн; 3 % річних в розмірі 2003,17 грн; інфляційні втрати в розмірі 4805,19 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будинків у м. Харкові. Відповідачі зареєстровані у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 з єдиною централізованою системою опалення та є споживачами послуг з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, що надаються позивачем, у відповідачів утворилась заборгованість за період з 01 травня 2011 року по 31 грудня 2021 року в загальному розмірі 107 819,43 грн; 3 % річних в розмірі 2003,17 грн; інфляційні втрати склали 4805,19 грн, які і просив стягнути позивач. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 21 лютого 2022 року подали відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник ОСОБА_3 адвокат Крячко О.В. 28 вересня 2023 року подав відзив на позовну заяву, згідно з яким просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а при вирішенні спору відносно сум нарахувань, що знайдуть своє підтвердження застосувати позовну давність. Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 02 квітня 2017 року по 31 грудня 2021 року в загальному розмірі 83 951,53 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та неповним дослідженням матеріалів справипросить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на ті ж самі доводи, що були викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що розрахунок позивача не є доказом сам по собі, а лише формою його пояснень, що викладені в формі розрахунку для зручності сприйняття. Також, вказував, що договір споживання між сторонами не укладено, а тому процедура узгодження обсягу спожитої послуги сторонами також не врегульована і виходити потрібно з вимог закону. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявної заборгованості відповідача зі сплати послуг з теплопостачання. При цьому, суд на заяву відповідачів застосував позовну давність, що відповідає вимогам чинного законодавства України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади м. Харкова від 01 лютого 2022 року (том 1, а.с. 10), та є споживачами послуг з теплопостачання, які надає позивач за вказаною адресою. Згідно з наданими позивачем відомостями про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання, заборгованість відповідачів за вказані вище послуги за період з 01 травня 2011 року по 31 грудня 2021 року складає 107 819,43 грн (том 1, а.с. 2-3). Відповідно до довідки про доходи № 0143121099170144 від 16 лютого 2022 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Московському районі міста Харкова і отримує пенсію по інвалідності, яка за період з 01 вересня 2021 року по 28 лютого 2022 року склала 11 364,00 грн (том 1, а.с. 38). Згідно з довідкою про доходи № 9114531662279103 від 16 лютого 2022 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Московському районі міста Харкова і отримує пенсію по інвалідності, яка за період з 01 вересня 2021 року по 28 лютого 2022 року склала 13 200,00 грн (том 1, а.с. 39). З Довідки до акта огляду медико соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 318238 вбачається, що ОСОБА_3 має третю групу інвалідності з 01 червня 2021 року (том 1, а.с. 40). З Довідки до акта огляду медико соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 318372 вбачається, що ОСОБА_1 має третю групу інвалідності з 01 вересня 2021 року (том 1, а.с. 41). Як на підставу позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» посилалося на те, що зобов`язання з оплати послуг з теплопостачання відповідачами належним чином не виконується, тому наявні підстави для стягнення з них суми заборгованості з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України. З огляду на фактичне споживання відповідачами наданих позивачем послуг, відповідно до ст. 11 ЦК України між сторонами склалися правовідносини щодо надання та отримання вищевказаних послуг, та у відповідачів виникло грошове зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. За визначеннями, які зазначені у статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. У частині 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18). Встановивши, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з теплопостачання у квартирі АДРЕСА_2 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з урахуванням строків позовної давності, про застосування яких було зазначено відповідачами. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину неоднаразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX було внесено зміни до законодавчих актів та зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року. Крім того, пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні». В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації. Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, заборгованість у розмірі 77 143,17 грн за послугу з теплопостачання та гарячу воду за період з 01 квітня 2017 року по 31 грудня 2021 року заявлені в межах строку позовної давності. Також, судом було вірно стягнуто заборгованість за період з 01 лютого 2019 року по 31 грудня 2021 року з інфляційних витрат у розмірі 4805,19 грн та заборгованість з 3 % річних у розмірі 2003,17 грн, всього в сумі 6808,36 грн. Загальна сума заборгованості 83 951,53 грн. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, отже підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова