Постанова Харківський апеляційний суд № 646/5330/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 646/5330/25 Головуючий суддя І інстанції Клімова С. В. Провадження № 22-ц/818/1282/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про відшкодування шкоди, з них П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на заочне рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2025 року, у цивільній справі № 646/5330/25,за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії, в с т а н о в и в : У травні 2025 року Головне Управління пенсійного фонду України в Харківській області звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії. Позовна заява мотивована тим, щоОСОБА_1 перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності 2 групи з 27 вересня 2022 року. Рішенням відділу перерахунків пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204850013029 від 14 березня 2025 року припинено виплату пенсії та скасоване рішення від 29 грудня 2022 року № 204850013029 про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої Харківською обласною адміністрацією Департаментом охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 25 грудня 2024 року № 49 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 27 вересня 2022 року, у зв`язку з чим за період з 27 вересня 2022 року по 31 березня 2025 року останньому зайво виплачена пенсія в розмірі 122604,94 грн. Заочним рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2025 рокувідмовлено у задоволенні позовних вимог Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги задовольнити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності II групи з 27 вересня 2022, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058. Рішенням відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №204850013029 від 14 березня 2025 припинено виплату пенсії та скасоване рішення про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , відповідно до пункту 1 підпунктів 1, 5 статті 49 Закону №1058 на підставі довідки виданої Комунальним закладом охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної адміністрації на підставі довідки, виданої Харківською обласною адміністрацією Департаментом охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 25 грудня 2024 року № 49 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 27 вересня 2022 року. Листом № 2000-0308-8/46480 від 24.03.2025 ОСОБА_1 повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено у зв`язку зі скасуванням ІІ групи інвалідності (довідка від 25.12.2024 № 49 Харківської обласної державної адміністрації Департамента охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медикосоціальної експертизи» про невизнання інвалідом ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 27.09.2022). У зв`язку зі скасуванням довідки було зайво виплачено пенсію у розмірі 122 604,94 грн за період з 27.09.2022 по 31.03.2025 та запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України як зайво виплачену пенсію. Проте відповідач добровільно не відшкодував вказані кошти. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак проведені пенсійні виплати не підлягають поверненню. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Як встановлено матеріалами справи, щоОСОБА_1 перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 27.09.2022 року, призначену відповідно до Закону № 1058 «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» на підставі заяви від 22.12.2022 року за № 1101, виписки з акта огляду медико-соціально експертною комісією серії 12 ААВ № 337781 від 28.09.2022, виданої міжрайонною Шевченківською медико-соціальною експертною комісією. Рішенням від 29.12.2022 за №204850013029призначено ОСОБА_1 , пенсію по інвалідності II групи. Рішенням відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 204850013029 від 14 березня 2025 року припинено виплату пенсії та скасоване рішення від 29 грудня 2022 року № 204850013029 про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 на підставі довідки, виданої Харківською обласною адміністрацією Департаментом охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 25 грудня 2024 року № 49 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 27 вересня 2022 року. Листом від 24.03.2025 №2000-0308-8/46480 відповідач повідомлявся про те, що виплату пенсії призупинено у зв`язку зі скасуванням II групи інвалідності з дати встановлення. У зв`язку зі скасуванням довідки відповідачу було зайво виплачено пенсію за період з 27вересня 2022 по 31 березня 2025 у розмірі 122 604,94 грн. та запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України як зайво виплачену пенсію. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що оскільки відповідач у добровільному порядку не повернув переплату по пенсії, то вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку. В силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону № 1058). Відповідно до ст. 9 Закону № 1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1). У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1). Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону №1058-ІV у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи. Частиною 3 статті 35 Закону №1058-ІV визначено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю. Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18). Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25 листопада 2014 року). Зі змісту п. 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом. Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації. Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Отже, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера. Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи на підставі заяви від 29 грудня 2022 року за № 1101, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 337781 від 28 вересня 2022 року, виданої міжрайонною Шевченківською медико-соціальною експертною м. Харкова, яку в подальшому було скасовано, у зв`язку із скасуванням інвалідності ОСОБА_1 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною або внаслідок технічної чи арифметичної помилки або з інших підстав, які відповідно до закону можуть бути підставою для повернення отриманих сум, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню. Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Заочне рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 19 травня 2026 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії Ю.М. Мальований. Н.П. Пилипчук.