Постанова Харківський апеляційний суд № 643/353/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 643/353/24 Головуючий суддя І інстанції Осадчий О. В. Провадження № 22-ц/818/1153/26 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: інших фактів, з них:. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б. суддів колегії Мальованого Ю.М., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України, на рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року, у цивільній справі № 643/353/24, за позовом ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки, в с т а н о в и в: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки. Заява мотивована тим, що з січня 2015 року, на підставі взаємних почуттів вона почала особисті відносини з ОСОБА_2 , познайомила його зі своєю донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та з того часу вони почали проживати разом як одна сім`я, без оформлення шлюбу у її квартирі. Для її доньки ОСОБА_2 відразу став як батько, своїх дітей він не мав. Вони проживали однією сім`єю, разом виховували доньку, спільно відпочивали, мали спільні права та обов`язки, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися ремонтом квартири, купували предмети побуту. Всі свята вони проводили в колі рідних та друзів. ОСОБА_2 проживав разом із нею за адресою її реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 та був мобілізований у вересні 2022 року. ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання. Повідомлення про смерть ОСОБА_2 вона отримала через ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особа, яку ОСОБА_2 вказав у відповідному розпорядженні на такий випадок. Батьки ОСОБА_2 померли. Вказувала, що вона з огляду на зміни в законодавстві щодо отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця має відповідне право на отримання грошової виплати, в разі якщо цей факт встановлено рішенням суду. Заявниця, 21.03.2024 змінила заяву та остаточно просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з січня 2015 року по дату його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року позов задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з вересня 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що від встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю залежить виникнення права на отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та отримання одноразової грошової допомоги, тому Міністерство оборони України повністю заперечує проти задоволення позову. Від встановлення юридичного факту залежить підтвердження за заявницею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. Тож у спірних правовідносинах суд повинен врахувати правову мету звернення до суду, яка полягає у підтвердженні певного соціального статусу заявниці. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Факт спільного проживання в одному місці не свідчить про спільне проживання саме як сім`ї. Враховуючи те, що наявний спір про право, який вирішується у позовному провадженні, заяву ОСОБА_1 необхідно було залишити без розгляду, а також роз`яснити заявниці її право звернутися з даними вимогами в порядку позовного провадження. 22 квітня 2026 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшли пояснення представника заявниці ОСОБА_4 , в яких вона вважає рішення Московського районного суду м. Харкова таким, що ухвалене у відповідності до норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню, а доводи скарги - безпідставними. Зауважила, що у даному випадку ніхто не заперечує те право, для реалізації якого заявнику треба встановити юридичний факт. На етапі встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні публічно-правовий спір між позивачем та суб`єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги, ще не виник. Заперечення суб`єкта владних повноважень про те, що факт не підтверджений належними доказами, самі собою не свідчать про існування спору про право, та є безпідставними. Публічно-правовий спір може виникнути (але не обов`язково) у тому випадку, якщо після встановлення судом факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця суб`єкт владних повноважень відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, які не пов`язані з доведеністю факту утримання. У цьому випадку особа може оскаржити дії суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України. Процесуальними законами не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (положення частини п`ятої статті 188 ЦПК України та частини четвертої статті 172 КАС України). Не можуть бути поєднаними в одному провадженні вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій (пункт 111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21). Між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги, такий правовий висновок викладено у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, в якій Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Обставини, встановлені та описані у рішенні суду першої інстанції є протилежними твердженням, вказаним у апеляційній скарзі Міністерства оборони України. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Міністерство оборони України необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін. У розумінні положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду повністю відповідає. Рішення суду мотивовано тим, що позивач довела належними доказами факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у вищезазначений період, встановлення цього факту необхідне їй з метою реалізації прав, передбачених Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», а з матеріалів справи не вбачається існування спору про право. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільний побут, взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). При застосуванні статті 74 СК України важливо врахувати, щоб особи не перебували у будь-якому іншому шлюбі на цей час, а також що між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю. Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому випадку між цими особами виникає спір про право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні та копією паспорта заявниці. Згідно довідки КЗ «Харківський ліцей № 128 Харківської міської ради» від 27.11.2023, донька заявниці - ОСОБА_3 навчається у вказаному закладі. Мати, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завжди відвідували батьківські збори. ОСОБА_2 особисто спілкувався з педагогами, цікавився шкільним життям дитини. Дитина вважала ОСОБА_2 своїм батьком (а.с.14). На підтвердження своєї заяви, ОСОБА_1 також надала цілий ряд письмових доказів щодо отримання послуг та придбання товарів, зокрема для проведення ремонтних робіт, за адресою: АДРЕСА_1 , де отримувачем послуг та особою, яка сплачувала за надані послуги вказаний ОСОБА_2 (а.с.19-20,21,22,49). Окрім цього, судом досліджено ряд поданих заявницею світлин з переписку особистого характеру заявниці з ОСОБА_2 (а.с.28-42) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був мобілізований до лав Збройних Сил України, видана ОСОБА_2 повістка містила адресу проживання - АДРЕСА_1 (а.с.6). ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розлучений, дітей від шлюбу не мав, що підтверджується рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02.07.2015 року у справі 643/7953/15-ц, яке набрало законної сили 02.09.2015 (а.с.15). Батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.76,165). Мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою про причину смерті від 19.11.2022 за № 6970, у якій зазначено причину смерті - вибухова травма внаслідок військових дій, а також свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 21.12.2022. Також судом встановлено, що відповідно до повідомлення про смерть від 22.11.2022 року за №12/4317 ІНФОРМАЦІЯ_12 : «Сповіщаю Вас зі скорботою про те, що Ваш чоловік, матрос ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 виконуючи бойове завдання в районі н.п. Діброва Луганської області під час мінометного обстрілу». Повідомлення адресоване ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), як дружині (а.с.7). В суді першої інстанції були допитані свідки:ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які надали покази, що з зими 2015 року заявниця та ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_1 , як одна сім`я, друзі та знайомі сприймали їх як сім`ю, донька заявниці сприймала ОСОБА_2 як батька. Згідно ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановлені судом вищевказані обставини апелянтом не спростовані, та у своїй сукупності свідчать про те, що між заявницею та ОСОБА_2 виникли близькі відносини, вони були зв`язані спільним побутом, між ними виникли взаємні права та обов`язки, про що також свідчить та обставина, що ОСОБА_2 на рахунок своєї смерті під час виконання військового обов`язку по захисту Батьківщини зазначив себе як чоловіка заявниці, яка зазначена ним дружиною. За таких обставин суд відповідно до вказаної норми ст. 89 ЦПК України оцінив наявні у справі докази та обґрунтовано вважав, що з більшою вірогідністю юридичний факт мав місце. Доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та цього висновку суду не спростували. Крім того, як встановлено судом і цю обставину не було спростовано в суді апеляційної інстанції після загибелі матроса ОСОБА_2 інших спадкоємців немає. Чи має ця заява розглядатися у порядку адміністративного судочинства, та чи має запитаний для встановлення факт юридичне значення? Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби. Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)». Установивши обставини спільного проживанняОСОБА_1 та загиблого ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, між ними існували відносини, притаманні подружжю, ні заявник, ні ОСОБА_2 після розірвання шлюбу не перебували в інших шлюбах, ведення ними спільного побуту, надавши правову оцінку показанням допитаних судом свідків, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про доведення заявницею факту її проживання, а відтак і про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 . Твердження Міністерства оборони України про те, що у заявниці фактично виник спір, зокрема, з органом, який призначає та виплачує відповідну допомогу, і який заперечує проти такого факту, що виключає можливість розгляду поданої заяви в порядку окремого провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими, також виходячи з наступного. У справі, що переглядається, заявниця просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю разом із військовослужбовцем з метою отримання коштів, передбачених за загиблого військовослужбовця для членів його сім`ї. Постановою № 168 визначено, що сім`ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Згідно з пунктами 1, 2 статті 16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві; тощо. Відповідно до статті 16-1 вказаного Закону у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до частини першої та другої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Ураховуючи наведене, можна зробити висновок, що у таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Доводи Міністерства оборони України про те, що за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, колегія суддів відхиляє, оскільки справи про встановлення факту проживання однією сім?єю із загиблим військовослужбовцем підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень. На це вказала Велика Палата Верховного Суду у правових висновках, які були висловлені у постанові від 18 січня 2024 року у cправі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23). Апелянт не надав доказів про те, що між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України виник такий спір щодо призначення вказаної виплати, такий спір до встановлення судом запитаного факту перебування заявниці у фактичних шлюбних відносинах - по суті є безпредметний, за відсутності у заявниці відповідного правового статусу особи, яка право на отримання цієї грошової виплати. Вказані правові висновки касаційного суду чітко свідчать про те, що у порядку адміністративного судочинства заявниця позбавлена правової можливості для розгляду заяви про встановлення запитаного у даній справі юридичного факту разом з вимогами про стягнення вищевказаної одноразової грошової виплати у зв`язку зі смертю військовослужбовця, з яким вона перебувала на той час у фактичних шлюбних відносинах. Вказані норми Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» створюють для заявниці легітимні очікування на отримання одноразової грошової виплати внаслідок смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , що ставить предмет захисту ст. 1 Першого Протоколу «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року (далі - ЄКПЛ), яка відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України є джерелом права. Відповідно до ст. 13 ЄКПЛ кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. За такої процесуальної ситуації суд відповідно до позитивних обов`язків, які визначені у ст. 13 ЄКПЛ має забезпечити ефективний засіб правого захисту заявниці у порядку цивільного судочинства - розглядом по суті її заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки. Як було вже зазначено вище, аргументи апелянта про відсутність належних доказів проживання позивача однією сім`єю спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами. Таким чином, доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Розглянувши заяву, суд першої інстанції правильно визначився з характером правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України-залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 31 березня 2025 року-залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складений 19 травня 2026 року. Головуючий В.Б.Яцина. Судді колегії Ю.М.Мальований. Н.П.Пилипчук.