Постанова 4811 № 450/1095/25

Справа № 450/1095/25 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О. Провадження № 22-ц/811/3241/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., секретар судового засідання Федчун Н. С., з участю представника заявника адвоката Шелепінського О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 березня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Пенсійний фонд України, військової частина НОМЕР_1 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення, ВСТАНОВИВ: у березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в якій просила: - встановити факт спільного проживання однієї сім`єю як жінки та чоловіка без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з березня 2017 року по жовтень 2023 року; - встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3 з грудня 2020 року по жовтень 2023 року. Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 познайомилася із своїм майбутнім чоловіком ОСОБА_3 у 2015 році. Знайомство відбулося випадково: при здійсненні телефонного дзвінка ОСОБА_4 помилилася цифрою і замість належного адресата зателефонувала ОСОБА_5 . Випадковий телефонний дзвінок був доленосним. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 2 роки переважно спілкувалися відеозв`язком, адже на той момент проживали у різних містах, а у лютому 2017 року ОСОБА_5 остаточно переїхав до міста ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , де відтоді спільно проживав із заявником за адресою: АДРЕСА_1 . З 03 березня 2017 року ОСОБА_3 зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , спільно із ОСОБА_1 . Отож, з 2017 року заявник проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Пустомитівської міської ради № 02-12/1660 від 11 жовтня 2023 року, копією паспорта ОСОБА_3 та будинковою книгою будинку АДРЕСА_2 . Разом із ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_3 за вищевказаною адресою проживала також донька ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_8 вважала ОСОБА_3 своїм другим батьком, називала його «тато, батько». У період спільного проживання питання про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникало, але постійно відкладалося на потім, тому оформити свої шлюбні відносини останні вчасно не встигли. Метою встановлення юридичного факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та факту перебування заявниці на утриманні у ОСОБА_9 у судовому порядку є отримання інформації про обставини загибелі ОСОБА_9 та отримання у майбутньому пільг, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 березня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_10 , заінтересовані особи: Пенсійний фонд України, військової частини НОМЕР_1 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Роз`яснено заявнику, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. На виконання вимог частини п`ятої статті 186 ЦПК України роз`яснено заявнику про можливість звернення з адміністративним позовом до Львівського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства. Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши у вересні 2025 року апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просить ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 березня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, не врахував останню судову практику Великої Палати Верховного Суду у даній категорії справ (див. постанову від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21), згідно з якою такі справи розглядаються за правилами цивільного судочинства, адже чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження відповідних фактів. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­необхідно задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК України. У частині сьомій статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових прав чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України). Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частини перша-третя статті 294 ЦПК України). Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав та інтересів заявника (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17). Найбільш важливі з точки зору суспільного буття особи юридичні факти, які підлягають визнанню в судовому порядку, визначені у частині першій статті 315 ЦПК України. У пункті 1 частини першої статті 315 ЦПК України, зокрема, передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18). Окреме провадження характеризується безспірністю, тобто ніхто не заперечує те право, для реалізації якого заявнику треба встановити юридичний факт (частина шоста статті 294 ЦПК України). Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір - це суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв`язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 березня 2022 року у справі «Grzeda v. Poland», № 43572/18, § 257). Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина четверта статті 315 ЦПК України, частина шоста статті 294 ЦПК України). При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 569/7589/17). Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі від 25 березня 2024 року в справі № 161/9609/22). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21, на яку міститься посилання в апеляційній скарзі вказано, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року в справі № 308/17634/23 (провадження № 14-40цс25) зазначено, що: чинне правове регулювання створює передумови для можливості реалізації права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги утриманцю загиблого військовослужбовця без вирішення публічно - правового спору, що відповідає як прагненню ефективного соціального захисту близьких загиблих військовослужбовців, так і принципам процесуальної економії. Водночас, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень. Однак на етапі встановлення юридичного факту перебування особи на утриманні публічно-правовий спір між позивачем та суб`єктом владних повноважень, який вирішує питання призначення одноразової грошової допомоги, ще не виник. Заперечення суб`єкта владних повноважень про те, що факт не підтверджений належними доказами, самі собою не свідчать про існування спору про право. Публічно-правовий спір може виникнути (але не обов`язково) у тому випадку, якщо після встановлення судом факту перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця суб`єкт владних повноважень відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав, які не пов`язані з доведеністю факту утримання. У цьому випадку особа може оскаржити дії суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України; одноразова грошова допомога у зв`язку зі смертю військовослужбовця призначається і виплачується фізичним особам, які мають право на її отримання (батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого). За такого правового регулювання можна зробити висновок, що в таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів. Саме для таких цілей чинним процесуальним законодавством (частина шоста статті 294, частина четверта статті 315 ЦПК України) передбачено, що факт перебування особи на утриманні може розглядатись у позовному провадженні у порядку цивільного судочинства. У постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги. Сформовані у зазначеній постанові висновки є правозастосовними до цих правовідносин про встановлення факту перебування онуки на утриманні загиблого діда (військовослужбовця), оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки також передбачено частиною першою статті 315 ЦПК України і метою встановлення факту є призначення і виплата одноразової грошової допомоги. Отже, висновок суду про розгляд поданої заяви за правилами адміністративного судочинства є неправильним. Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України). Оскільки під час вирішення питання про відмову у відкритті провадження у справі місцевим судом допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а не судом апеляційної інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 березня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич