Ухвала КЦС ВС № 545/492/20

УХВАЛА 24 квітня 2026 року м. Київ справа № 545/492/20 провадження № 61-17408сво24 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), суддів: Грушицького А. І., Зайцева А. Ю., Крата В. І., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинська М. Є., учасники справи: позивач -перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави, відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області, Полтавська міська рада, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яка подана представником Поповою Мариною Юріївною, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року у складі судді Стрюк Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У лютому 2020 року перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки. Позовна заява мотивована тим, що наказом ГУ Держгеокадастру в Полтавській області від 11 квітня 2014 року № 19-СГ/16-19/16-14СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва», надано у власність останній земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033, площею 0,10 га, для індивідуального садівництва в адміністративних межах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 5478957 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна за № 1200513653240. Прокурор вважав, що наказ від 11 квітня 2014 року № 19-СГ/16-19/16-14СГ прийнятий у порушення вимог закону, оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах заплави та водоохоронної зони річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України і відповідно до статті 84 ЗК України не може передаватися у приватну власність. За цим фактом відкрите кримінальне провадження за частиною першою статті 364 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 травня 2017 року за № 42017171010000088. На цей час досудове розслідування вказаного кримінального провадження триває. У подальшому ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2015 року продала зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 . Прокурор зазначав, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що така розташована у межах заплави річки Коломак, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність відповідачів щодо набуття ними цієї земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів. Підставою представництва прокурором інтересів держави зазначає відсутність у органів Держгеокадастру повноважень на звернення до суду із зазначеним позовом, а також те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, його посадові особи не вправі самостійно скасувати оспорений наказ, оскільки на його підставі за ОСОБА_1 було зареєстроване право приватної власності, тому це суперечитиме вимогам частині першій статті 154 ЗК України. Посилаючись на викладене, прокурор просив суд: - визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагенства в Полтавській області від 11 квітня 2014 року № 19-СГ/16-19/16-14СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва»; - внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права приватної власності (запис про державну реєстрацію внесено 25 квітня 2014 року за № 5478957) за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033, площею 0,1 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту; - внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права приватної власності (запис про державну реєстрацію внесено 19 жовтня 2015 року за № 11657122) за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033, площею 0,1 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту; - витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033, площею 0,1 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області; - стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору. У травні 2023 року до суду надійшла заява прокурора про зміну предмета позову, а саме позовну вимогу «Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033, площею 0,1 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області» замінити на позовну вимогу «Зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033, площею 0,1 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у власність держави в особі Полтавської міської ради». Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року позов прокурора задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033, площею 0,1 га, для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі Полтавської міської ради. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2 102 грн, а саме по 700,66 грн з кожного. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, тому наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання цієї земельної ділянки особі для ведення індивідуального садівництва суперечить положенням статті 80 ВК України й, відповідно, є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню у власність держави. Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що така ділянка має ознаки земель водного фонду. За таких обставин суд визнав, що зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, які визначені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимог ЗК України та ВК України, внаслідок чого незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави, ОСОБА_1 не реалізувала своє законне право на виділ їй земельної ділянки та має право на повторний розгляд зазначеного питання. Позивач - держава, інтереси якої представляє прокурор, вважаючи себе власником спірної земельної ділянки водного призначення, прагне повернути своє майно від особи, яка заволоділа ним (стаття 391 ЦК України). Тому позивач у межах розгляду справи у спорі за негаторним позовом може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області без заявлення вимоги про визнання його недійсними та/або скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які вони спрямовані. Отже, у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 11 квітня 2014 року № 19-СГ/16-19/16-14СГ слід відмовити. Щодо позовної вимоги про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права власності на земельну ділянку, то така задоволенню не підлягає. Встановлено, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 , розташована у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України. Відповідно до статті 84 ЗК України така земельна ділянка не може передаватися у приватну власність, не може відчужуватися на підставі цивільно-правових угод і підлягає поверненню у власність держави. ОСОБА_2 , як особа, за яким зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. Оскільки він незаконно, без відповідної правової підстави заволодів таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належить іншій особі - власникові, який має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства, які в такому випадку порушені, та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак саме Держгеокадастр допустив порушення законодавства України та є відповідачем у справі, тому, на думку суду, прокурор правомірно пред`явив вказаний позов до суду в інтересах держави як позивач. Питання по судових витратах вирішено судом першої інстанції відповідно до вимог статті 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області залишено без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року в частині вирішення розподілу судових витрат та стягнення з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області судового збору залишено без змін. Суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зокрема, стягнення судового збору з відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам. Також апеляційний суд зазначив, що виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимог ЗК України та ВК України, внаслідок чого незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави. При цьому, позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку у власність держави фактично є похідною і саме такий спосіб захисту порушеного права є належним у цій справі. Тому, задовольнивши одну позовну вимогу немайнового характеру, оплачену позивачем при подачі позову у розмір 2 102 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів, у тому числі з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області судового збору у розмірі 700,66 грн з кожного. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі представник ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - Попова М. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині стягнення з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області судових витрат скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у стягненні таких витрат з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відмовити. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Полтавського районного суду Полтавської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2026 року справу за позовом прокурора до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - Попової М. Ю. на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року призначено до судового розгляду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2026 року вищевказану справу передано на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2026 року вказану справу прийнято до розгляду та призначено її розгляд Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду. Ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 березня 2026 року справу № 545/492/20 передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - Попової М. Ю. мотивована тим, що: - оскаржувані судові рішення в частині стягнення з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області судового збору ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду; - судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу від 11 квітня 2014 року № 19-СГ/16-19/16-14СГ, проте у порушення вимог статті 141 ЦПК України стягнуто судовий збір з останнього; - апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, вказав що управління не надало доказів щодо звільнення від сплати судового збору, хоча підставою для оскарження рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору була відмова у задоволені позовних вимог прокурора до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області; - Полтавським апеляційним судом в аналогічних справах задоволено апеляційні скарги ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та скасовано судові рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору з управління. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У березні 2025 року Полтавська окружна прокуратура подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін. Відзив обґрунтований тим, що у рішенні суду першої інстанції зазначено, що виділ земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відбувся з порушенням вимог ЗК України та ВК України. Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції та взяв до уваги той факт, що повернення у власність держави виділеної земельної ділянки є взаємопов`язаним з незаконністю прийняття управлінням рішення про її виділ. При цьому, позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку у власність держави фактично є похідною і саме такий спосіб захисту порушеного права є належним у цій справі. Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, на незаконність дій якого посилається суд в описовій частині рішення, наявні підстави для стягнення судового збору не лише з фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а й з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, у зв`язку з частковим задоволенням позову. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Передаючи справу № 545/492/20 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зпосиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 297/44/15, провадження № 61-43344св18, та постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 545/499/20, провадження № 61-1590св25, і зробити висновок про те, що з урахуванням результату розгляду справи (задоволення позовної вимоги до фізичної особи щодо повернення земельної ділянки) підстави для стягнення судового збору з особи, до якої відмовлено в позові (ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), відсутні. Необхідність відступлення від вказаних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду, викликана таким. Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Тлумачення цієї норми права свідчить про те, що при частковому задоволенні позову витрати позивача відшкодовуються відповідачем відповідно до задоволеної частини, а відповідачем - відповідно до відхиленої. Якщо позов задоволено повністю, збір покладається на відповідача, якщо відмовлено - на позивача. Передаючи справу, яка переглядається, на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів вважала, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше прийнятій постанові Верховного Суду від 02 грудня 2025 року у складі іншої колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 545/499/20, провадження № 61-1590св25, так як аналіз позовної заяви у справі, що переглядається, свідчить про те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області виступало відповідачем за вимогою про визнання незаконним та скасування наказу від 11 квітня 2014 року; вимога щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права приватної власності за ОСОБА_1 заявлена до ОСОБА_1 ; вимога щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права приватної власності та зобов`язання повернути земельну ділянку заявлена до ОСОБА_2 . За таких обставин, враховуючи результати розгляду справи - задоволення позовної вимоги щодо повернення земельної ділянки, підстави для стягнення судового збору з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області відсутні. Натомість, у постанові Верховного Суду у складі іншої колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 545/499/20, провадження № 61-1590св25, зазначено, що: «Здійснюючи розподіл судових витрат, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що за наслідками розгляду спору задоволено одну вимогу позову. Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів, в тому числі і ГУ Держгеокадастру, на незаконність дій якого є посилання в описовій частині рішення, яке в цій частині є чинним та не оскаржене сторонами, суди дійшли правильного висновку, що судовий збір за задоволену вимогу підлягає стягненню з кожного з відповідачів пропорційно. Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та не свідчать про порушення судом норм процесуального права при розподілі судових витрат, а зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.» При розгляді справи Друга судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду встановила таке. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 297/44/15, провадження № 61-43344св18, зазначено: «з урахуванням наведеної вище мотивації Верховний Суд вважає, що касаційна скарга ТОВ «Опал-04М» є частково обґрунтованою. Тому рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 30 липня 2018 року потрібно скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора частково, а саме: витребувати на користь територіальної громади міста Берегово земельну ділянку площею 0,2926 га (кадастровий номер 2110200000:01:016:0064) з незаконного володіння ТОВ «Опал-04М», ау задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити… …Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про часткове задоволення вимог касаційної скарги ТОВ «Опал-04М», скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову прокурора, судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, у судах апеляційної та касаційної інстанцій покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог… …Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04М» задовольнити частково. Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 30 липня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення. Позов Берегівського міжрайонного прокурора до Берегівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04М» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, скасування їх державної реєстрації та визнання недійсним договору купівлі-продажу задовольнити частково. Витребувати у власність територіальної громади міста Берегово із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04М» земельну ділянку площею 0,2926 га з кадастровим номером 2110200000:01:016:0064, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог Берегівського міжрайонного прокурора відмовити. Стягнути з Берегівської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатської області, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю «Опал-04 М» на користь держави частину судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції по 373,50 грн з кожного». У постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 545/1450/20, провадження № 61-8435св22, на яку є посилання у касаційній скарзі, зазначено: «із матеріалів справи видно, що Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування наказу, припинення право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074, площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 вересня 2017 року № 22434693, зобов`язання повернути земельну ділянку. Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру юридичною особою ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При зверненні з позовом у червні 2020 року прокурором підлягав до сплати судовий збір за ставкою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2021 року за кожну вимогу немайнового характеру (підпункт 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб на 01 січня 2020 року становив 2 102 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»). Отже, при зверненні прокурора з трьома позовними вимогами немайнового характеру (про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, зобов`язання повернути земельну ділянку) підлягав сплаті судовий збір на суму 6 306 грн (2 102 грн * 3). Відповідно до платіжного доручення від 22 травня 2020 року № 878 прокуратура Полтавської області (після зміни назви - Полтавська обласна прокуратура) сплатила 6 306 грн. За результатами касаційного перегляду рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області (після зміни назви - Полтавська окружна прокуратура Полтавської області) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову в цій частині. Постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області (після зміни назви - Полтавська окружна прокуратура Полтавської області) до ОСОБА_1 про припинення права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074, площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 вересня 2017 року № 22434693, залишено без змін. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області (після зміни назви - Полтавська окружна прокуратура Полтавської області) до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку залишено без змін. Отже, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, задоволено позовні вимоги про припинення права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074, площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 вересня 2017 року № 22434693 та зобов`язання повернути земельну ділянку. На підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору. Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог про припинення права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0074, площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 вересня 2017 року № 22434693 та зобов`язання повернути земельну ділянку, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви у розмірі 4 204 грн необхідно компенсувати за рахунок держави». Наведене свідчить про застосування судом касаційної інстанції колегіями суддів різних судових палат відмінного підходу щодо порядку розподілу судових витрат за результатами розгляду справи у подібних правовідносинах, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом. З огляду на викладене, касаційна скарга представника ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - Попової М. Ю. на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні). Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Прийняти до розгляду справу за позовом першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки. Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: А. І. Грушицький А. Ю. Зайцев В. І. Крат Є. В. Синельников І. М. Фаловська М. Є. Червинська