Постанова Північно-західний апеляційний господарський суд № 902/1735/25

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року Справа № 902/1735/25 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Поліщук П.Я. , суддя Розізнана І.В. без виклику учасників справи розглянувши апеляційну скаргу Остерської квартирно експлуатаційної частини (району) на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2026 у справі №902/1735/25 (повний текст складено 03.02.2026) за позовом: Остерської квартирно - експлуатаційної частини (району) до: Фізичної особи - підприємця Слободянюк Наталії Леонідівни про стягнення 207 270,00 грн ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.01.2026 у справі №902/1735/25 у позові відмовлено. Судові витрати Остерської квартирно - експлуатаційної частини (району) у справі №902/1735/25 залишено за позивачем. Стягнуто з Остерської квартирно - експлуатаційної частини (району) на користь Фізичної особи - підприємця Слободянюк Наталії Леонідівни 28 000 грн 00 коп витрат на правничу допомогу. Вказане рішення мотивоване тим, що аудиторський звіт № 535/29/9 від 30.05.2025 підлягає оцінці судом за правилами статей 73 79 ГПК України, а розмір безпідставно отриманих коштів має бути доведений стороною та оцінений судом на загальних підставах. Також суд першої інстанції зазначив, що у цій справі спірні кошти не можуть бути стягнуті як безпідставно набуті на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки вони сплачені на виконання чинного Договору, а правова підстава для їх отримання не відпала. Так само відсутні підстави для стягнення коштів як збитків, оскільки позивачем не доведено ані протиправності поведінки відповідачки, ані факту завдання збитків, ані причинно-наслідкового зв`язку між заявленою до стягнення сумою та її діями. Місцевий господарський суд виснував, що надані позивачем докази (аудиторський звіт) не підтверджують належним чином правової підстави заявленого позову. Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Остерська квартирно експлуатаційна частина (району) звернулася до суду із апеляційною скаргою через систему Електронний суд, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/1735/25 за позовом Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) до Фізичної особи-підприємця Слободянюк Наталії Леонідівни про стягнення грошових коштів в сумі 207 270,00 грн та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне: - суд першої інстанції помилково прирівняв даний спір до загальних випадків, де аудит є лише формою внутрішнього контролю замовника; - п. 8.3 Договору № 296 сторони закріпили алгоритм дій: підрядник зобов`язаний повернути кошти, якщо завищення виявлено саме за результатами аудиту; - підписавши договір, відповідач добровільно погодився, що результати аудиту є належною підставою для коригування розрахунків; - аудиторський звіт № 535/29/9 від 30.05.2025 є належним письмовим доказом (ст. 73, 77 ГПК України), оскільки: звіт містить конкретні розрахунки порівняння цін на матеріали (Євроруберойд) з ринковими показниками на дату виконання робіт; звіт ґрунтується на документальній перевірці, яка виявила невідповідність фактичних витрат підрядника тим сумам, що були включені до актів; звіт є джерелом інформації про фактичні обставини (завищення ціни), які відповідач не спростував іншими розрахунками; - підписання актів приймання робіт не позбавляє замовника права оскаржувати обсяги та вартість робіт у разі виявлення помилок або зловживань у подальшому (що підтверджується правовою позицією ВС у справі № 922/3459/20). Виявлене аудитом завищення ціни матеріалів на 207 270,00 грн свідчить про те, що відповідач отримав кошти, які не відповідають реальним витратам та ринковій вартості, що є безпідставним збагаченням у розумінні ст. 1212 ЦК України в межах договірних відносин. 03.03.2026 матеріали справи №902/1735/25 надійшли до суду. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 апеляційну скаргу Остерської квартирно експлуатаційної частини (району) на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2026 у справі №902/1735/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати Північно-західному апеляційному господарському суду належні докази доплати 746,18 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. 18.03.2026 на адресу суду від Остерської квартирно експлуатаційної частини (району) надійшла заява про усунення недоліків. До заяви про усунення недоліків долучена уточнена апеляційна скарга Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) від 07.03.2026 №584/757. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Остерської квартирно експлуатаційної частини (району) на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2026 у справі №902/1735/25. Роз`яснено, що розгляд апеляційної скарги Остерської квартирно експлуатаційної частини (району) на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2026 у справі №902/1735/25 буде здійснюватися без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано учасникам у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. 06.04.2026 на адресу суду від Фізичної особи - підприємця Слободянюк Наталії Леонідівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Остерської квартирно експлуатаційної частини (району) на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2026 у повному обсязі. Стягнути з Апелянта, Остерської квартирно - експлуатаційної частини (району), на користь Фізичної особи - підприємця Слободянюк Наталії Леонідівни витрати на оплату послуг адвоката в сумі 12 000,00 грн. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 прийнято апеляційну скаргу Остерської квартирно експлуатаційної частини (району) на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2026 у справі №902/1735/25 до провадження в новому складі суду: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Поліщук П.Я., суддя Розізнана І.В. Щодо подання скаржником уточненої апеляційної скарги, суд вказує таке. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази про надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. В іншому разі суд не враховує такі доповнення чи зміни. Згідно із ч. 3 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи (ч. 4 ст. 266 ГПК України). Отже, вказана норма розділяє етапи апеляційного провадження а також строк, на котрому особа має можливість доповнити чи змінити апеляційну скаргу, відкликати апеляційну скаргу, відмовитися від апеляційної скарги, а саме: доповнити чи змінити - протягом строку на апеляційне оскарження; відкликати - до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження; відмовитися - після відкриття апеляційного провадження, оскільки наслідком такої дії є закриття апеляційного провадження. Таким чином, подана скаржником уточненої апеляційної скарги направлена саме на зміну апеляційної скарги, а не на відмову від вимог апеляційної скарги. За приписами ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. В силу ч. ч. 6, 7 ст. 116 ГПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. Суд бере до уваги, що оскаржуване рішення у справі № 902/1735/25 проголошене 29.01.2026, а його повний текст складено 03.02.2026, а тому останнім днем на подання апеляційної скарги було 23.02.2026. Приписами ч. 1 ст. 266 ГПК України передбачено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Системний аналіз приписів ч. 1 ст. 266 та ст. 118 ГПК України свідчить про запровадження законодавцем процесуального імперативу стосовно залишення без розгляду судом доповнення чи зміни апеляційної скарги, поданих поза межами строку на апеляційне оскарження. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.01.2022 у справі № 920/617/19, від 10.08.2023 у справі № 916/1507/21. Як вказано вище, строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2026 у справі №902/1735/25 закінчився 23.02.2026. Відповідна уточнена апеляційна скарга була подана 17.03.2026, тобто із пропуском вказаного строку і позивачем не порушується питання про його поновлення. За таких обставин, суд дійшов висновку про залишення без розгляду уточненої апеляційної скарги в розумінні ч. 1 ст. 266 ГПК України. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне. Як вбачається із матеріалів справи, 22.11.2023 між Остерською квартирно-експлуатаційною частиною (району) (позивач, за Договором Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Слободянюк Наталією Леонідівною (відповідач, за Договором Генпідрядник) було укладено Договір підряду № 296 (далі Договір), предметом якого, відповідно до п. 1.1, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик та власними силами, відповідно до кошторисної документації та умов Договору забезпечити виконання робіт з "Капітальний ремонт покрівлі будівлі № 1-612 (житловий будинок) в смт. Десна Чернігівської області", код ДК 021:2015:45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи (далі - роботи). Відповідно до умов пунктів 1.3 та 1.4 Договору встановлено, що склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Підряднику, визначені кошторисною документацією. Строки виконання робіт: до 20 грудня 2023 р. У розділі 2 Договору сторони погодили вартість робіт. Так, відповідно до п. 2.1 Договору договірна ціна (ціна договору) є твердою, її визначають на підставі кошторисної документації, що є невід`ємною частиною договору, враховує всі можливі податки, збори та інші обов`язкові платежі, та становить: 1 185 709,00 грн (без ПДВ). Згідно із п. 2.2 Договору загальна вартість робіт, яка вказана в пункті 2.1 визначається на підставі кошторисної документації, складеної на підставі діючих ДСТУ, ДБН, КНУ та діючими нормативно-правовими актами. Підрядник надає Замовнику акт приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в), який розглядається протягом п`яти робочих днів (п. 3.2 Договору). Пунктом 3.3 Договору визначено, що при взаєморозрахунках за виконані роботи в актах приймання виконаних підрядних робіт (типової форми № КБ-2в) поточні ціни на матеріальні ресурси приймаються в межах цін, що склалися в регіоні, підтверджених відповідними документами (відомістю ресурсів, підписаною Керівником Підрядника і скріпленою печаткою). У пункті 6.4 Договору передбачено, що матеріально-технічне забезпечення Робіт покладається на Підрядника. Розділом 7 Договору визначено порядок приймання-передачі виконаних робіт. Так, відповідно до п. 7.1 Договору приймання виконаних Робіт здійснюється відповідно до вимог чинних нормативних актів, які їх регулюють. У відповідності до положень пункту 7.2 Договору приймання-передача виконаних Робіт по об`єкту оформлюється Актом приймання виконаних будівельних робіт (типової форми № КБ-2в) (далі - Акт) з відомістю ресурсів, підписаними уповноваженими представниками Сторін та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (типової форми № КБ-3) (далі - Довідка) в 2(двох) примірниках. Згідно із п. 8.3 Договору Підрядник зобов`язаний повернути кошти Замовнику, у разі виявлення завищення обсягів та вартості виконаних робіт, за результатами внутрішнього аудиту та перевірок контролюючими органами. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами та діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п. 11.1 Договору). Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками. У подальшому, 20.12.2023, між сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до умов якої у зв`язку зі зменшенням фактичних обсягів виконаних робіт пункт 2.1 Договору зменшено на суму 177 636,48 грн та викладено у новій редакції, згідно із якою договірна ціна становить 1 008 072,52 грн. На виконання умов Договору відповідачкою виконано, а позивачем прийнято будівельні роботи за об`єктом "Капітальний ремонт покрівлі будівлі № 1-612 (житловий будинок) в смт Десна Чернігівської області" на загальну суму 1 008 072,52 грн з ПДВ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 07.12.2023 та № 2 від 19.12.2023 за грудень 2023 року (форма КБ-2в), а також підсумковими відомостями ресурсів. Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що 30.05.2025 посадовими особами 2 територіального управління внутрішнього аудиту Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України в Остерській квартирно-експлуатаційній частині (району) було проведено аудиторську перевірку використання коштів та майна у сфері Командування Сил логістики Збройних Сил України, за результатами якої складено аудиторський звіт № 535/29/9 від 30.05.2025. У вказаному аудиторському звіті, зокрема, викладено висновки щодо виконання Договору підряду № 296 від 22.11.2023 на виконання робіт з "Капітального ремонту покрівлі будівлі № 1-612 (житловий будинок)", укладеного між Остерською квартирно-експлуатаційною частиною (району) (Замовник) та ФОП Слободянюк Наталією Леонідівною (Генпідрядник). Так, на сторінці 41 аудиторського звіту зазначено висновок про те, що за Договором підряду № 296 від 22.11.2023 у актах приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року Генпідрядником було завищено вартість одного квадратного метра Євроруберойду Бікроеласту ЕКП 4,0 на 92,98 грн з ПДВ (239,46 грн - 146,48 грн) та одного квадратного метра Євроруберойду покрівельного Бікроеласту ЕПП 2,5 на 82,44 грн з ПДВ (209,66 грн - 127,22 грн) у порівнянні з кошторисною вартістю об`єкта, середніми ринковими цінами та цінами за аналогічними договорами підряду. Згідно із актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року, загальний обсяг використаних матеріалів склав: - Євроруберойд Бікроеласт ЕКП 4,0 - 1189,83 м2; - Євроруберойд покрівельний Бікроеласт ЕПП - 1172,194 м2. У зв`язку з наведеним, у звіті зазначено, що загальна сума завищення вартості Євроруберойду Бікроеласту ЕКП 4,0 становить 110,63 тис. грн з ПДВ (1189,83 м2 * 92,98 грн), а Євроруберойду покрівельного Бікроеласту ЕПП - 96,64 тис. грн з ПДВ (1172,194 м2 * 82,44 грн). Позивач вважає, що контролюючим органом встановлено факт завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 207 270,00 грн, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачки грошові кошти у зазначеному розмірі. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Згідно частин 1, 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. В силу частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Згідно із частиною 1, 2, 3 статті 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини 2 статті 845 Цивільного кодексу України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Суд установив, що акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 07.12.2023 та № 2 від 19.12.2023 за грудень 2023 року (форма КБ-2в) підписані сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень. Позивач прийняв виконані роботи без заявлення відступів від умов Договору або недоліків у їх виконанні. Підписання актів приймання виконаних робіт без застережень свідчить про належне виконання відповідачкою умов Договору та прийняття позивачем результатів робіт без претензій щодо їх обсягу, якості, виду, використаних матеріалів і вартості. При цьому підписання таких актів підтверджує погодження замовника не лише з якістю, а й з вартістю та обсягом виконаних робіт. Матеріали справи не містять доказів мотивованої відмови позивача від приймання робіт чи заявлених у встановленому порядку зауважень щодо їх вартості або обсягу. З листа Остерської квартирно-експлуатаційної частини (району) № 584/25 від 04.01.2024 вбачається, що ФОП Слободянюк Н.Л. виконала умови Договору підряду № 296 від 22.11.2023 у повному обсязі, у встановлений строк та з дотриманням вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм і стандартів, у зв`язку з чим у замовника відсутні обґрунтовані претензії. Таким чином, Позивач погодився з якістю робіт, їх кількістю, що відповідають вартості робіт, визначеній в Договорі. В матеріалах справи відсутня мотивована відмова Позивача від приймання робіт. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на аудиторський звіт № 535/29/9 від 30.05.2025 та положення статті 1212 Цивільного кодексу України, вважаючи суму завищеної вартості робіт безпідставно отриманими відповідачкою коштами. Водночас судом встановлено, що з наведеного аудиторського звіту не вбачається встановлення фактів недотримання чи порушення сторонами при визначенні ціни Договору вимог Настанови з визначення вартості будівництва та Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, дотримання яких передбачено умовами Договору. Посилання на відповідні порушення в аудиторському звіті відсутні. Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, акт перевірки про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, є документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Разом із цим, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (Вимога щодо усунення встановлених правопорушень). Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17). Отже, стала правова позиція у судовій практиці підтверджує, що акт ревізії не породжує обов`язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають, доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Тобто, укладання сторонами у справі договорів підряду, дії сторін щодо виконання їх умов, у тому числі виконання відповідних робіт та їх оплата, є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах. Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 916/1906/18 та від 17.03.2020 у справі №911/1102/19. Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сам по собі не може бути належним та достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договорами підряду. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/12793/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 16.10.2018 у справі №910/23357/17, від 18.10.2018 у справі №917/1064/17, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, від 20.02.2020 у справі №345/1575/15-а. Згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №904/1017/20). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21). Разом із тим, як правильно встановлено місцевим господарським судом позивач не навів належного правового обґрунтування позовних вимог, яке б свідчило про наявність підстав для зобов`язання відповідачки повернути кошти, отримані за Договором, зобов`язання за яким виконані в повному обсязі. Крім того, суд першої інстанції правильно виснував, що спірні кошти не можуть бути стягнуті як безпідставно набуті на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки вони сплачені на виконання чинного Договору, а правова підстава для їх отримання не відпала. Так само відсутні підстави для їх стягнення як збитків, оскільки позивачем не доведено ані протиправності поведінки відповідачки, ані факту завдання збитків, ані причинно-наслідкового зв`язку між заявленою до стягнення сумою та її діями. Також суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань позивача на пункт 8.3 Договору як підставу виникнення у відповідачки обов`язку повернути суму завищеного обсягу (вартості) робіт, оскільки застосування зазначеного пункту можливе лише у разі перевищення вартості виконаних робіт над погодженою сторонами договірною (кошторисною) вартістю. Крім того, вартість фактично виконаних робіт не перевищує кошторисну вартість, визначену та погоджену сторонами у Договорі. Доказів того, що кошторисна вартість була сформована з порушенням нормативних актів, обов`язкових для дотримання сторонами при визначенні ціни Договору, матеріали справи не містять. Отже, суд першої інстанції правильно виснував про відсутність підстав для застосування пункту 8.3 Договору. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 № 922/3816/19. Таким чином, надані позивачем докази (аудиторський звіт) не підтверджують належним чином правової підстави заявленого позову, а саме порушення відповідачем договірного обов`язку з відшкодування вартості понесених позивачем витрат по сплаті за виконані відповідачкою підрядні роботи та/або наявність недобросовісності/обману з боку відповідачки у договірних правовідносинах сторін. Отже, у позові необхідно відмовити. Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин, рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2026 у справі №902/1735/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Остерської квартирно експлуатаційної частини (району) - без задоволення. Щодо клопотання представника відповідача про стягнення витрат на правничу професійну допомогу. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Положеннями статті 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд апеляційної інстанції зазначає, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів у справі та повідомити про надання відповідних доказів у визначені ГПК України строки; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129, ст. 221 ГПК України. Суд зауважує, що разом із відзивом на апеляційну скаргу відповідачем завлено до стягнення 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та додано докази на підтвердження понесення вказаних витрат. Апеляційний господарський суд бере до уваги, що у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Суд зазнає, що відзив на апеляційну скаргу разом з доказами щодо понесення витрат відповідача на професійну правничу допомогу позивач отримав 05.04.2026. Водночас, заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, й щодо співрозмірності таких витрат, позивачем станом на дату ухвалення цієї постанови не надано. Крім того, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може також відступити від вказаного у частині четвертій статті 129 ГПК України загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18). Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом (аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20). Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2026 між Фізичною особою - підприємцем Слободянюк Наталією Леонідівною (Клієнт) та адвокатом Кисловим Юрієм Анатолійовичем (Адвокат) було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 01-03/26-г, відповідно до умов якого, зокрема пункту 1.1, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Адвокат на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов`язання з надання такої правової допомоги: - представництво інтересів Клієнта в усіх державних та громадських організаціях, органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності, в тому числі у органах внутрішніх справ України, структурних підрозділах органів прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби; - вести від імені Клієнта, без будь-яких обмежень такого представництва, справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, підозрюваному, обвинуваченому, засудженому, потерпілому, свідку, стягувачу або боржнику, цивільному позивачу та цивільному відповідачу, у справах про адміністративне правопорушення, в тому числі захищати інтереси Клієнта у кримінальних провадженнях під час досудового слідства та судового розгляду, зокрема в Північно-західному апеляційному господарському суді у справі № 902/1735/25 за апеляційною скаргою Остерської квартирно експлуатаційної частини (району) на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2026 у справі №902/1735/25. Умовами пункту 4.1 Договору визначено, що гонорар Адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється Додатком до цього Договору, який є його невід`ємною частиною. Клієнт погоджується сплатити Адвокату 100 % обумовленої суми Гонорару в день укладення вказаного Договору або не пізніше десяти днів після підписання зазначеного Договору. Сторонами 26.03.2026 підписано Додаток № 1 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 01-03/26-г, яким відповідно до пункту 1 визначено розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги - 12 000 грн без ПДВ. Отже, вартість послуг адвоката у даній справі є фіксованою та становить 12 000,00 грн. Крім того, відповідачем понесення витрат на професійну правничу допомогу долучено рахунок фактура №5 від 03.04.2026 у сумі 12 000,00 грн та квитанція про виконання платіжної інструкції від 03.04.2026 у сумі 12 000,00 грн. Отже, з урахуванням установлених судом обставин, наданих доказів та наведеного нормативного й практичного підґрунтя, колегія суддів виснує про обґрунтованість заявлених до компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Заявлена представником Фізичної особи - підприємця Слободянюк Наталії Леонідівни сума витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами, безпосередньо пов`язана з розглядом справи №902/1735/25 у суді апеляційної інстанцій, а також відповідає фактичному обсягу виконаних адвокатами процесуальних дій. Надані договір, додаток до договору, рахунок-фактура №45 від 03.04.2026 та квитанція про виконання платіжної інструкції від 03.04.2026 у сумі 12 000,00 грн свідчать про реальність таких витрат та їх необхідність. Оцінюючи розмір заявлених витрат крізь призму критеріїв реальності, необхідності та розумності, апеляційний суд враховує характер спору, обсяг здійснених адвокатами процесуальних дій, зокрема, підготовку та подання відзиву, а також результат апеляційного перегляду, за наслідками якого рішення суду першої інстанції залишено без змін. За таких обставин заявлена до компенсації сума не є завищеною, не має ознак очевидної надмірності та не виходить за межі співмірності із складністю справи та значенням її результату для сторони. Колегія суддів також бере до уваги, що предметом спору у справі було стягнення заборгованості у розмірі 207 270,00 грн, таким чином, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку не призводить до надмірного збагачення відповідача, а відповідає принципам справедливості, пропорційності та ефективного судового захисту, закріпленим у Господарському процесуальному кодексі України та сформульованим у практиці Верховного Суду і Європейського суду з прав людини. Отже, витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 12 000,00 грн підлягають покладенню на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Остерської квартирно експлуатаційної частини (району) на рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2026 у справі №902/1735/25 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 29.01.2026 у справі №902/1735/25 - без змін.

2. Стягнути з Остерської квартирно - експлуатаційної частини (району) (вул. Ювілейна, буд. 3, с-ще Десна, Чернігівський район, Чернігівська область, 17024; код ЄДРПОУ 07807645) на користь Фізичної особи - підприємця Слободянюк Наталії Леонідівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

3. Господарському суду Вінницької області видати наказ.

4. Справу №902/1735/25 повернути до Господарського суду Вінницької області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Повний текст постанови складений "18" травня 2026 р. Головуючий суддя Павлюк І.Ю. Суддя Поліщук П.Я. Суддя Розізнана І.В.