Постанова 4824 № 367/3067/24

Унікальний номер справи 367/3067/24 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/7145/2026 Головуючий у суді першої інстанції Я. М. Третяк Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 15 травня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. сторони позивач Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Гладкою Валерією Олександрівною, на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2025 року, у с т а н о в и в: У березні 2024 року АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі АТ «ПУМБ», Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.10.2019 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2001420522101, за яким позичальнику було видано кредитну карту з кредитним лімітом у сумі 3 000,00 грн., який пізніше було збільшено до 40 000,00 грн. Зазначає, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, так заборгованість відповідача перед Банком станом на 01.02.2024 складає 62 456, 78 грн., з яких: 39 981,73 грн. заборгованість за кредитом; 22 475,05 грн. заборгованість за процентами. Позивач вказує, що умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, копія витягу з якого додається, передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт. Так, згідно пункту 4.3.6.4. частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого Кредитного ліміту або закрити Кредитний ліміт взагалі за умови інформування Клієнта шляхом направлення SMS повідомлення на Номер мобільного телефону. В SMS-повідомленні про зміну розміру Кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту новий розмір Кредитного ліміту. У разі незгоди Клієнта із зміненим розміром Кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19. Розділу ІІ цього Договору Клієнт протягом 30 (тридцяти) календарних днів повинен звернутися до Банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо Клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру Кредитного ліміту та/або здійснив першу Платіжну операцію після отримання вказаного SMS-повідомлення Банку згода Клієнта зі зміною умов Договору вважається підтвердженою Додає, що позивачем направлено письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була. Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2025 року позов АТ «ПУМБ» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість в розмірі 62 456,78 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422, 40 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, просить рішення Ірпінського міського суду м. Києва від 18.12.2025 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що представником відповідача за довіреністю, наданою через ЄСІТС, 20.08.2024 через «Електронний суд» було подано клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, що підтверджується довідкою за формою 5 Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про те, що він дійсно перебуває на військовій службі, а також підтверджується посвідченням ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 , які були надані до клопотання та містяться в матеріалах справи. Проте, суд першої інстанції безпідставно проігнорував факт того, що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України, що було підтверджено наданими документами 20.08.2024 та, відповідно, безпідставно не застосував п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, за яким суд не має право, а саме зобов`язаний зупинити провадження у справі. Зауважує, що суд не надав належної оцінки доказам, а саме, довідці за формою 5 Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про те, що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі, що також підтверджується посвідченням ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 , які містяться в матеріалах справи. При цьому, відповідач не мав змоги бути присутнім в судовому засіданні у зв`язку із перебуванням на військовій службі і виконанням бойових завдань. Тобто, суд безпідставно проігнорував документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, не зупинив провадження у справі, що позбавило відповідача можливості прийняти участь у розгляді справи та надати свої заперечення проти позовних вимог. З огляду на вказані вище обставини, на думку апелянта, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18.12.2025 у справі № 367/3067/24 підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про зупинення провадження у справі. Позивачем АТ «ПУМБ», через представника Шумілову Н.І. подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача. На думку позивача, рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до приписів ст. 263 ЦПК України, відтак, є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає. Крім того, звертає увагу суду, що апелянт не додає до апеляційної скарги доказів перебування у лавах ЗСУ станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції, а посилається на застарілий документ, датований 2024 роком, що ставить під сумнів дійсність його статусу військовослужбовця. Звертає увагу апеляційного суду також і на те, що апеляційна скарга не містить доводів та доказів порушення судом першої інстанції норм матеріального права, адже всі доводи скарги зводяться до ніби то порушення процесуальних норм щодо зупинення провадження у справі. У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Так, у відповідності до положень частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до норм ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»). Згідно ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його використання. На підставі ст.1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається договором. Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором. Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що 04.10.2019 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2001420522101 шляхом підписання заяви та приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та видано кредитну карту зі встановленим кредитним лімітом в розмірі 3 000,00 грн., строком на 12 місяців, зі спливом якого у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін продовжується кожного разу на такий самий строк. Реальна процентна ставка становить 47,88% річних, тип ставки фіксована. В подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 40 000,00 грн. Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2001420522101 від 04.10.2019 зі всіма змінами та доповненнями до нього, станом на 01.02.2024 заборгованість відповідача ОСОБА_1 , з урахуванням часткового погашення, становить 62 456, 78 грн., з яких: 39 981,73 грн. заборгованість за кредитом, 22 475,05 грн. заборгованість за процентами. 01 лютого 2024 року позивачем було направлено на адресу місця проживання відповідача, яка зазначена у анкеті на отримання кредиту, письмові вимоги про погашення існуючої заборгованості, проте, у наданий строк заборгованість погашена не була. Так, задовольняючи позовні вимоги, суд на основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як на підставу заявлених вимог, підтверджених доказами, перевіреними судом, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню. З таким висновком суду погоджується в суд апеляційної інстанції та зазначає наступне. Так, звернувшись з апеляційною скаргою відповідач зазначає, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував факт того, що ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України, що було підтверджено наданими документами 20.08.2024 та, відповідно, безпідставно не застосував п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яким суд не має право, а саме зобов`язаний був зупинити провадження у справі, що в свою чергу позбавило його можливості зазначити свої заперечення щодо вимог позивача. На таке твердження апелянта колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подано до суду клопотання про зупинення розгляду справи, яке ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 18.12.2025 повернуто без розгляду. Вказана ухвала суду набрала законної сили. Апеляційний суд зауважує, що апеляційне провадження є однією з форм, що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами дає змогу виправляти помилки судів першої інстанції, спрямову­вати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер - запобігає порушенням норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами. Основним об`єктом апеляційного скарження є рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили. Окремим об`єктом оскарження можуть бути ухвали суду першої інстанції, якщо вони безпосередньо передбачені у ст.353 ЦПК. Окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскарженні ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). Отже, враховуючи норми цивільного законодавства України, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості оскаржити ухвалу Ірпінського міського суду Київської області про повернення без розгляду заяви про зупинення провадження у справі від 18.12.2025, однак таким правом не скористався, та натомість звернувшись до суду з апеляційною скаргою на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18.12.2025, при цьому не наводить доводів та доказів порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не наводить своїх заперечень проти позовних вимог. Посилається на те, що суд першої інстанції позбавив його права подати свої заперечення проти заявлених позовних вимог, але будь яких доводів, заперечень щодо заявлених позовних вимог, щодо законності ухваленого рішення суду по суті спору апелянт не наводить і в апеляційній скарзі. Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що формальні порушення норм процесуального права не є підставою для скасування правильного по суті та законного рішення. Судове рішення залишається без змін, якщо процесуальні недоліки не призвели до неправильного вирішення справи або порушення основних принципів судочинства. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують, про незаконність чи необґрунтованість рішення не свідчать, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає його апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна