Постанова 4824 № 754/14672/25

Унікальний номер справи 754/14672/25 Номер апеляційного провадження 22-ц/824/6404/2026 Головуючий у суді першої інстанції О. І. Гринчак Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 15 травня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. сторони позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2025 року, ухваленеу складі судді О. І. Гринчак, в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва в с т а н о в и в : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі по тексту ТОВ «ФК «ЕЙС», Товариство) звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 246402193 від 26.05.2021 у розмірі 28443,00 грн, також Товариство просило суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір № 246402193. Первісний кредитор свої зобов`язання щодо надання грошових коштів виконав в повному обсязі. Відповідач не виконав умови договору. Позивач набув право вимоги до відповідача на підставі договору факторингу. З огляду на зазначене, позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 246402193 від 26.05.2021 у розмірі 28443,00 грн, яка складається з 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 21433,00 грн заборгованості за відсотками. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2025 року позов ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за договором № 246402193 від 26.05.2021 у розмірі 28443,00 грн (яка складається з 7000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 21433,00 грн заборгованості за процентами), витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн. У відшкодуванні решти витрат на правничу допомогу відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, не врахував строк кредитування. Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 26.05.2021 року, паспорту споживчого кредитування та п. п. 1.7 договору кредитна лінія надавалась строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником. Відповідно Відповідачем строк кредитування узгоджувався строком на 30 днів, будь-яких додаткових угод до Кредитного договору щодо продовження строку кредитування Відповідачем з Первісним кредитором не укладалось. Також, на думку відповідача, невірним є твердження позивача, що відповідачем було продовжено строк кредитування в зв`язку зі сплатою останнім 25.06.2021 року процентів за період з 26.05.2021 по 25.06.2021 у сумі 21,00 грн., оскільки Відповідач не здійснював такого платежу, доказів на підтвердження такої оплати позивачем до суду першої інстанції не надано, клопотання про витребування інформації щодо здійснення такого платежу з банківської установи Позивачем не заявлялось. Суд першої інстанції не перевірив даний факт та виніс рішення на підставі не перевірних фактів та не підтверджених належними доказами, в зв`язку з чим нарахування відсотків Відповідачу було здійснено за період з 26.05.2021 по 22.10.2021, що перевищує строк кредитування встановлений Договором та узгоджений сторонами в 30 днів. Зауважує, що позивач не надав жодних документів, які підтверджують перерахування коштів Відповідачу та отримання таких коштів. Відсутні оригінали первісних документів чи належним чином засвідчені копії документів, таких як виписка з особистого рахунку, копій квитанцій, меморіального ордеру, видаткового чи касового ордерів про перерахування/видачу коштів Відповідачу. Вважає також за необхідне звернути увагу суду, що Договір факторингу від 28.11.2018 року укладений раніше ніж Кредитний договір №246402193 від 26.05.2021 року, а тому Відповідачу не зрозуміло, яким чином в 2018 році могло бути передано право грошової вимоги (яке не існувало на той час і що таке буде існувати в майбутньому сторонам договору ніяк не могло бути відомо) до укладання ним фактично Кредитного договору в 2021 році. На думку відповідача, Позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором, оскільки Позивач посилається на договір факторингу, який був укладений раніше, ніж був укладений Кредитний договір від 26.05.2021 року, що вказує на безпідставність доводів Позивача. Одного лише підписання списку боржників до договору факторингу, який є додатком до договору, а не окремим договором, явно недостатньо для відступлення права вимоги, оскільки такий список не є договором. Позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС», через представника Полякова Л.В, подано до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача. Зазначає, що Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора № MNV232VM. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 7000,00 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № f1eef4fb-a8e9-4569-ae57-b9b34d3e89f8 від 26.05.2021 з відміткою Товариства. Отже, Позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного Кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 7000,00 грн. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано. У поданій позовній заяві (сторінка 8) міститься схема переходу права вимоги за кредитним договором, яка відображає послідовність відступлення відповідних прав та їх належний перехід від первісного кредитора до наступних правонабувачів. У Договорі факторингу 1, Договорі факторингу 2, Договорі факторингу 3 (далі - Договори факторингу) усі зазначені істотні умови дотримані. Зокрема: умови, передбачені пунктами 1-5, 7-11 ст. 6 Закону, закріплені безпосередньо в тексті Договорів факторингу; умова щодо розміру фінансового активу, строків його, внесення та порядку взаєморозрахунків (п. 6 ст. 6 Закону) деталізована у Реєстрах прав вимоги, які є невід`ємною частиною кожного Договору факторингу. Відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Зауважує, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Так, у відповідності до положень частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Судом встановлено, що 26.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 246402193. Вказаний договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням його персональних даних та шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV6232VM. Згідно з п. 1.1 договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 7000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до п. 1.3 договору кредитодавець надає транш за договором в сумі 7000 грн. Згідно з п. 1.6 договору позичальник має право користуватися кредитом від дати фактичного отримання суми кредиту за кожним траншем та до закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання. Відповідно до п. 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором. За приписами п. 1.8 договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору, строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період дорівнює 30 днів. Згідно з п. 1.9 договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 3,65 (три цілих шістдесят п`ять сотих) процентів річних, що становить 0,01 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті; На підтвердження факту перерахування коштів 26.05.2021 на картку відповідача № НОМЕР_2 у сумі 7000,00 грн позивачем надано платіжне доручення від 29.11.2021. Також факт перерахування коштів відповідачу підтверджується банківською випискою, наданою на виконання вимог ухвали суду. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за договором кредиту № 246402193 від 26.05.2021 у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 28 433, 00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 7 000,00 грн., 21 433,00 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Вирішуючи спір у даній справі судом зазначено, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти. Натомість, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом. Суд звернув увагу на ту обставину, що за умовами п. 1.7, 1.12 договору строк кредитування становить 30 днів з можливістю продовження строку не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 28443,00 грн, яка складається з 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 21433,00 грн заборгованості за процентами, нарахованими з 26.05.2021 по 22.10.2021. Зважаючи на ту обставину, що 25.06.2021 відповідач здійснив оплату процентів за період з 26.05.2021 по 25.06.2021 у сумі 21,00 грн (0,70 грн *30 дн), отже, на думку суду, відповідач продовжив дисконтний період до 25.07.2021. Тому, проценти до 22.10.2021 (не більше 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду) є такими, що нараховані у період строку кредитування. З огляду на те, що доказів на погашення відповідачем заборгованості у розмірі 28 443,00 грн, яка складається з 7 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 21433,00 грн заборгованості за процентами, відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про їх стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Колегія суддів із таким твердженням суду не може погодитися у повній мірі, виходячи з наступного. Так, відповідно до вимог ч. ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України). У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Як встановлено судом, 26 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено в електронній формі кредитний договір № 266402193, за яким кредитодавець ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 7 000,00 грн на умовах зворотності, строковості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Сторонами було погоджені всі істотні умови договору. Докази надання кредитних коштів позичальнику додані позивачем до позову, на думку колегії суддів є належними та достатніми для висновку про виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свого обов`язку за кредитним договором № 266402193. У поданій апеляційній скарзі відповідачем заперечується факт перерахування йому кредитних коштів, та на його думку, докази, що підтверджують даний факт в матеріалах справи відсутні. Однак колегія суддів з таким твердженням апелянта не погоджується та зазначає наступне. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 7000,00 грн. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № f1eef4fb-a8e9-4569-ae57-b9b34d3e89f8 від 26.05.2021 з відміткою Товариства. Відповідно до постанови «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 зазначено, що бланки розрахункових документів (крім розрахункових чеків, що належать до документів суворого обліку та/або виготовляються і розповсюджуються централізовано) виготовляються на папері формату А4 або А5 будь-яким способом (друкарським, з використанням комп`ютерної техніки тощо) за умови обов`язкового забезпечення наявності та схематичного розташування всіх елементів (рамки, лінії, текстові елементи тощо, за винятком цифр у квадратних дужках, що позначають номери реквізитів) згідно із зразками, наведеними в додатках до цієї Інструкції (відповідно до п. 2.2.). Усі текстові елементи бланків мають бути виконані українською мовою. Згідно п. 2.4. банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 9 до цієї Інструкції : банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів: «Платник», «Код платника», «Рахунок платника», «Банк платника» та «Підписи платника» (якщо згідно з формою документа вимагається його заповнення); Пунктом 2.10. встановлено, що Клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку. Згідно п. 2.13. Банки приймають до виконання лише розрахункові документи: своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів. Слід зауважити, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» є небанківською фінансовою установою, та не надає фінансових платіжних послуг. А отже, не має повноважень щодо надання документів, що посвідчують переказ коштів (банківських платіжних доручень). Товариство в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого їх зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в межах виконання умов укладеного Договору ініціює платіжні операції шляхом подання відповідної платіжної інструкції надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача надавачем фінансових платіжних послуг отримувача. Колегія суддів зауважує, що надано платіжне доручення містить підпис та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі Товариством відповідної платіжного доручення надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами Договору. Таким чином, оскільки первинний кредитор ініціював платіжну операцію шляхом подання відповідної платіжного доручення надавачу фінансових платіжних послуг із зазначенням необхідних реквізитів, які клієнт вказав в заявці на отримання кредитних коштів для їх подальшого зарахування на рахунок отримувача (Боржника) та надав Довідку та Письмові пояснення Первісного кредитора про те, що відповідне перерахування було здійснено успішно - Відповідач довів факт отримання Позивачем коштів, а отже зобов`язання останнього за кредитним договором. Ухвалою суду від 15.09.2025 задоволено клопотання позивача про витребування доказів у банка-емітента АТ «СЕНС БАНК». В своїй відповіді банк-емітент підтвердив доводи позивача. Отже, позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного Кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок ОСОБА_1 суми в розмірі 7000,00 грн. В свою чергу, ОСОБА_1 жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано. Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «ЕЙС» слід зазначити наступне. 28.11.2018 ТОТ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - Первинний кредитор) та ТОВ «Таліон плюс» (далі - ТОВ «Таліон плюс») уклали Договір факторингу № 28/1118-01 (далі - Договір факторингу 1). Відповідно до п. 8.2. Договору факторингу 1, строк його дії закінчується 28.11.2019. У подальшому Первинний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» уклали ряд додаткових угод, якими вносилися зміни до Договору факторингу

1. Таким чином, Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Пунктом 1.2 Договору факторингу 1, визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 1, під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта (Первісного кредитора) до боржників (Відповідача) по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.5 Договору факторингу 1, встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору. Згідно з п. 2.1 розділу 2 Договору факторингу 1, клієнт (Первісний кредитор) зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п.5.3.3 Договору факторингу 1, (у редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. Згідно п. 4.1. Договору факторингу 1, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора у день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Отже, передача прав вимоги до боржників здійснюється на підставі Реєстрів прав вимоги, що містять перелік конкретних прав вимоги, а не у день укладення Договору факторингу 1. 25.08.2021 Первинний кредитор та ТОВ «Таліон плюс» підписали Реєстр прав вимоги №148 до Договору факторингу 1, відповідно до якого останній набув право вимоги до Відповідача на загальну суму 19 095,00 грн. Даний факт свідчить про те, що відступлення права вимоги здійснювалося не щодо майбутніх чи умовних зобов`язань, а конкретного, дійсного та чинного на той момент зобов`язання Відповідача перед Первинним кредитором. Таким чином, перехід права вимоги був спрямований на фактично існуюче зобов`язання, що підтверджує реальність предмета передачі та узгоджується з вимогами чинного законодавства щодо допустимості та правомірності відступлення права вимоги. Отже, факт підписання Реєстру прав вимог після укладення Кредитного договору, виключає сумніви щодо наявності у Первинного кредитора прав, які могли бути передані Фактору, та підтверджує, що перехід прав вимоги відбувся на законних підставах і в межах чинного договірного регулювання. Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 слід зазначити наступне. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 (далі - Договір факторингу 2). У подальшому ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу 2 до 30.12.2024 включно, при цьому всі інші умови Договору факторингу 2 залишились без змін. Розділом 2 Договору факторингу 2 визначено, що ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон плюс» за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу 2, під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «Таліон плюс» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом. 1.5 Договору факторингу 2 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору. Відповідно до п. 5.3.3 Договору факторингу 2, ТОВ ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб. ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», на виконання Договору факторингу 2, підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Щодо переходу прав вимоги за Договором факторингу № 08/07/25-Е від 08.07.2025 08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивачем укладено Договір факторингу № 08/07/25-Е (далі - Договір факторингу 3), відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Розділом 2 Договору факторингу 3 визначено, що ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Позивач зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 1.5 Договору факторингу 3, під правом вимоги розуміється всі права ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом. 1.7 Договору факторингу 3 встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору. ТОВ ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач на виконання Договору факторингу 3 підписали Реєстр прав вимоги до Договору факторингу 3, за яким від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Одним із різновидів правочину, на підставі якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні є договір факторингу. Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Стаття 1078 ЦК України встановлює, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. При цьому, відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Згідно з положеннями ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу. Одночасно, за змістом п. 5 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 та ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі також - «Закон про фінансові послуги») факторинг вважається фінансовою послугою, а саме операціями з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. При цьому, реалізуючи свої повноваження у сфері формування висновків щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, в постановах від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) та від 08.11.2023 у справі № 206/4841/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: «договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги». Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішано му договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із змішаного договору. Тобто, договір факторингу, як правочин на підставі якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні, є змішаним договором, до відповідних частин якого підлягають застосуванню положення цивільного законодавства про кредит (позику) та купівлю-продаж (або заставу). В свою чергу, положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому. Тобто, з огляду на необхідність застосування до договору факторингу в тому числі положень ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору факторингу можуть бути в тому числі права вимоги, які не існують на момент укладення самого договору, але які виникнуть або будуть набуті клієнтом у майбутньому. Вказане також підтверджується і положеннями ч. 1 ст. 1078 ЦК України, які визначають, що предметом договору факторингу може бути також право вимоги, яке виникне в майбутньому - так звана майбутня вимога. Зважаючи на це, можна дійти обґрунтованого висновку, що позивач довів перехід права вимоги за договорами факторингу. Отже, оскільки позивачем надано належні документи (договори факторингу та відповідні реєстри прав вимог), які підтверджують послідовність і безперервність переходу прав вимоги. Щодо нарахованих відсотків за договором кредиту, суд керується наступним. Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Як вбачається зі змісту п. 1.7 кредитного договору - кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (а.с. 30). За приписами п. 1.8 договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. Згідно з п. 1.9 договору за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 3,65 (три цілих шістдесят п`ять сотих) процентів річних, що становить 0,01 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 виконав вимоги п.1.8 договору та активував функцію продовження строку дисконтного періоду. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Однак, у цій справі, таких позовних вимог не заявлено, а тому колегія суддів зазначає, що у позивача відсутнє право вимоги на стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками поза межами дії строку кредитного договору. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами дії кредитного договору, тобто після 30 квітня є безпідставними. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з ОСОБА_1 суми основного боргу в розмірі 7 000,00 грн. та відсотків визначених у Договорі від 26.05.2021 року у розмірі 7 000,00 грн., такими що обумовлені та погоджені сторонами. Отже, суд дійшов вірного висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 відсотків за договором позики, однак зважаючи на ту обставину, що колегія суддів не погоджується з періодом за який відсотки мають бути стягнуті, таким чином рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2025 року підлягає зміні та стягнута сума заборгованості за договором позики підлягає зменшенню з 28 443, 00 грн. до 14 000,00 грн., з яких 7 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 7 000,00 грн. сума заборгованості за відсотками. Сума стягнутих відсотків підлягає зменшенню до 7 000 грн. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись повністю законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його зміни. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Убачається, що за подання до суду позовної заяви у цій справі позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну судового рішення, зменшення стягнутої з відповідача суми заборгованості, то судові витрати понесені заявником у суді першої інстанції у вигляді сплаченої суми судового збору підлягають також зменшенню з 2 422,40 до 1 192, 34 грн., (14 000,00 х 2 422,40 /28 443,00). Окрім того, оскільки за рішенням суду витрати на правничу допомогу зменшено та стягнуто 3 000,00 грн., суд не вбачає підстав для зміни рішення суду у цій частині. При цьому, враховуючи, що апеляційна скарга відповідача задовольняється частково, отже з позивача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 845,10 грн. (14 000,00 Х 3 633,60/28 443,00)=1 788,50; 3 633,60 - 1 788,50 =1 845,10). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2025 року в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» суми заборгованості за договором позики № 246402193 від 26.05.2021 змінити, зменшити суму стягнутої заборгованості з 28 443,00 грн. до 14 000,00 грн., зменшивши заборгованість за процентами з 21 433,00 грн до 7 000,00 грн. Зменшити суму стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судового збору з 2 422, 40 грн. до 1 192, 34 грн. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 грудня 2025 року залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ:42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310 а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 845,10 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус О.І. Шкоріна