LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд520/6391/26

від 14.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 р. Справа № 520/6391/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., м. Харків, повний текст складено 26.03.26 по справі № 520/6391/26 за позовом ОСОБА_1 до Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухини Олександра Олександровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України - Сухини Олександра Олександровича (далі по тексту відповідач), в якому просив суд: - визнати бездіяльність начальника 7 управління ДСР НП України Сухини О. О. щодо ненадання позивачу детальної інформації по розгляду його повідомлення від 02.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВАВ72446857680 незаконною; - визнати бездіяльність начальника 7 управління ДСР НП України Сухини О. О., щодо ненадання позивачу детальної інформації по розгляду його повідомлення від 04.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВСА72699436486 незаконною; - визнати бездіяльність начальника 7 управління ДСР НП України Сухини О. О., щодо ненадання позивачу детальної інформації по розгляду його повідомлення від 04.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВСВ72699585639 незаконною; - зобов`язати начальника 7 управління ДСР НП України Сухину О. О., надати позивачу детальну інформацію по розгляду його повідомлення від 02.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВАВ72446857680, а саме: мотивація невідповідності повідомлення вимогам ч.2 ст. 53-2 Закону України «Про запобіганню корупції»; - зобов`язати начальника 7 управління ДСР НП України Сухину О. О., надати позивачу детальну інформацію по розгляду його повідомлення від 04.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за Ідентифікатором ВСА72699436486, а саме: мотивація невідповідності повідомлення вимогам ч.2 ст. 53-2 Закону України «Про запобіганню корупції»; - зобов`язати начальника 7 управління ДСР НП України Сухину О. О., надати позивачу детальну інформацію по розгляду його повідомлення від 04.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВСВ72699585639, а саме: мотивація невідповідності повідомлення вимогам ч.2 ст. 53-2 Закону України «Про запобіганню корупції». Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 по справі № 520/6391/26 позовну заяву ОСОБА_1 до Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України - Сухина Олександра Олександровича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставини, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду від 26.03.2026, постановлену у справі № 520/6391/26 про повернення позовної заяви та направити матеріали справи на подальший розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву ОСОБА_1 , адже позовні вимоги у справах № 520/6391/26 та № 520/6397/26 є зовсім різними та не тотожними. Наполягав, що наділений правом самостійно визначати оскарження неправомірних дій, у одній позовній заяві, чи у декількох. Однак, таке право не має будь-яких ознак порушення норм КАС України. У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану. Звернув увагу, що всі 6 вимог, сформульовані Рибалкою Є. О. за відсутності предмета спору є похідними від вимог про визнання бездіяльності начальника 7 управління ДСР НП України О.О. Сухини щодо ненадання позивачу детальної інформації про розгляд повідомлень та зобов`язання відповідача надати таку інформацію. Відповідно до частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що до Харківського окружного адміністративного суду 23.03.2026 позивачем подано інший позов до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав, зареєстрований за номером справи №520/6397/26. З огляду на те, що станом на час постановлення оскаржуваної даної ухвали по справі № 520/6397/26 не вирішено питання про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 5 частини 4 статті 169 КАС України. Надаючи правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо встановлених обставин справи, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. За приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно з частиною першою статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Частинами першою, другою статті 170 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Отже, умовами застосування такої підстави для повернення позовної заяви є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають) в іншій справі; та в такій справі на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду. Згідно усталених висновків Верховного Суду, позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними. Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 06.02.2023 по справі № 140/559/22 предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Таким чином, для встановлення тотожності підстав та предмету позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 809/487/18. У цьому провадженні спірним є питання наявності в межах двох справ № 520/6391/26 та № 520/6397/26 одночасної сукупності вказаних вище умов для повернення позову у справі, яка переглядається. Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 23.03.2026 подано до Харківського окружного адміністративного суду дві позовні заяви, яким присвоєно єдині унікальні номера судових справ: № 520/6391/26 та № 520/6397/26. Станом на 26.03.2026 - дата постановлення оскаржуваної ухвали у справі № 520/6397/26, у межах справи № 520/6391/26 питання про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду вирішено не було (перша ухвала датована 27.03.2026). У межах справи № 520/6397/26 позивачем заявлено позовні вимоги: 1) визнати дії начальника 7-го управління ДСР НП України Сухини О. О. щодо розгляду повідомлення ОСОБА_1 від 02.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВАВ 72446857680 на підставі двох законів одночасно, незаконними; 2) визнати дії начальника 7-го управління ДСР НП України Сухини О. О. щодо розгляду повідомлення ОСОБА_1 від 04.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВАВ 72699436486 на підставі двох законів одночасно, незаконними; 3) визнати дії начальника 7-го управління ДСР НП України Сухини О. О. щодо розгляду повідомлення ОСОБА_1 від 04.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВАВ 72699585639 на підставі двох законів одночасно, незаконними; 4) зобов`язати начальника 7-го управління ДСР НП України Сухину О. О. розглянути повідомлення ОСОБА_1 від 02.03.2026, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВАВ 72446857680, виключно на підставі Закону України "Про запобігання корупції"; 5) зобов`язати начальника 7-го управління ДСР НП України Сухину О. О. розглянути повідомлення ОСОБА_1 від 04.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВАВ 72699436486, виключно на підставі Закону України "Про запобігання корупції"; 6) зобов`язати начальника 7-го управління ДСР НП України Сухину О. О. розглянути повідомлення ОСОБА_1 від 04.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВАВ 72699585639, виключно на підставі Закону України "Про запобігання корупції". У справі, яка переглядається (520/6391/26) ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги: 1) визнати бездіяльність начальника 7 управління ДСР НП України Сухини О. О., щодо ненадання позивачу детальної інформації по розгляду його повідомлення від 02.03.2026 року, яке внесено до Єдиного понарталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВАВ72446857680 незаконною; 2) визнати бездіяльність начальника 7 управління ДСР НП України Сухини О. О., щодо ненадання позивачу детальної інформації по розгляду його повідомлення від 04.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВСА72699436486 незаконною; 3) визнати бездіяльність начальника 7 управління ДСР НП України Сухини О. О., щодо ненадання позивачу детальної інформації по розгляду його повідомлення від 04.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВСВ72699585639 незаконною; 4) зобов`язати начальника 7 управління ДСР НП України Сухину О. О., надати позивачу детальну інформацію по розгляду його повідомлення від 02.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВАВ72446857680, а саме: мотивація невідповідності його повідомлення вимогам ч.2 ст. 53-2 Закону України «Про запобіганню корупції»; 5) зобов`язати начальника 7 управління ДСР НП України Сухину О. О., надати позивачу детальну Інформацію по розгляду його повідомлення від 04.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за Ідентифікатором ВСА72699436486, а саме: мотивація невідповідності його повідомлення вимогам ч.2 ст. 53-2 Закону України «Про запобіганню корупції»; 6) зобов`язати начальника 7 управління ДСР НП України О.О. Сухину, надати позивачу детальну інформацію по розгляду його повідомлення від 04.03.2026 року, яке внесено до Єдиного порталу повідомлень викривачів за ідентифікатором ВСВ72699585639, а саме: мотивація невідповідності його повідомлення вимогам ч.2 ст. 53-2 Закону України «Про запобіганню корупції». Отже, як у справі № 520/6391/26, так і у справі № 520/6397/26 позивач просив Харківський окружний адміністративний суд : визнати протиправними дії чи бездіяльність начальника 7 управління ДСР НП України Сухини О. О., які полягають у розгляді одних і тих самих повідомлень ОСОБА_1 та зобов`язати начальника 7 управління ДСР НП України Сухину О. О. надати відповідь на одні і ті ж самі повідомлення ОСОБА_1 .. Таким чином, матеріалами цієї справи підтверджується, що сторони (позивач ОСОБА_1 відповідач начальник 7 управління ДСР НП України О.О. Сухина), підстави позову (незгода з діями та бездіяльністю відповідача) та предмет позову (надання відповіді на повідомлення ОСОБА_1 ) у справах № 520/6391/26 та № 520/6397/26 є однакові. А відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки спір у справі, що розглядається, та у справі № 520/6397/26, яка перебуває у провадженні Харківського окружного адміністративного суду, виник між тими самими сторонами з тим самим предметом та з однакових підстав, і у справі № 520/6397/26 на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду, наявні підстави для повернення позову відповідно до пункту 5 частини 4 статті 169 КАС України. Вказаний правовий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеного у постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18), від 03.04.2019 у справі №820/4261/18 (адміністративне провадження № К/9901/1062/19). Колегія суддів вважає також за доцільне зазначити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18. На переконання колегії суддів, формальна зміна позивачем у даній справі предмету позову, з дій на бездіяльність у порівнянні з предметом справи № 520/6397/26 не свідчить про існування іншого предмету спору у вказаній справі. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено у пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 по справі № 520/6391/26 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»