Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/13955/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/13955/23 пров. № А/857/24017/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Кухтея Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року (судді Махаринця Д.Є., ухвалену у письмовому провадженні м. Рівне повний текст ухвали складено 28.11.2023) у справі №460/13955/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 12.06.2023 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції в якому просить НЕГАЙНО поновити ОСОБА_1 на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу - начальника тилу з моменту зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 у відповідності до РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ судді Рівненського окружного адміністративного суду Борискіна С.А. від 21 жовтня 2022 року в справі №460/24226/22, яким адміністративний позов ОСОБА_1 (третя особа на стороні Позивача - НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ) до військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано п. 3.1 наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2022 №141 в частині самовільного залишення військової частини або місця служби з 14.07.2022 майором ОСОБА_1 та його зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , НЕГАЙНО поновити майора ОСОБА_1 у всіх видах забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 14.07.2022 р., а фінансового забезпечення - з 6.07.2022 р., адже не виплачується ні грошове забезпечення, ні додаткова виплата в 30 тисяч грн. з 1 липня 2022 р. у відповідності до РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ судді Рівненського окружного адміністративного суду Борискіна С.А. від 21 жовтня 2022 року в справі №460/24226/22, яким адміністративний позов ОСОБА_1 (третя особа на стороні Позивача НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ) до військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано п. 3.1 наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2022 №141 в частині самовільного залишення військової частини або місця служби з 14.07.2022 майором ОСОБА_1 та його зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , стягнути з Військової частини НОМЕР_1 783150 грн. нанесеної йому матеріальної шкоди з нарахуванням втрати частини доходів, призначити судовий контроль за виконанням судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 . Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року провадження у справі №460/13955/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про поновлення на посаді - закрито. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та НЕГАЙНО поновити його на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу - начальника тилу з моменту зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 у відповідності до РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ судді Рівненського окружного адміністративного суду Борискіна С.А. від 21 жовтня 2022 року в справі №460/24226/22, яким адміністративний позов ОСОБА_1 (третя особа на стороні Позивача - НАЗК) до військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано п. 3.1 наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2022 №141 в частині самовільного залишення військової частини або місця служби з 14.07.2022 майором ОСОБА_1 та його зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , НЕГАЙНО поновити майора ОСОБА_1 у всіх видах забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 14.07.2022 р., а фінансового забезпечення - з 6.07.2022 р., адже не виплачується ні грошове забезпечення, ні додаткова виплата в 30 тисяч грн. з 1 липня 2022 р. у відповідності до РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ судді Рівненського окружного адміністративного суду Борискіна С.А. від 21 жовтня 2022 року в справі №460/24226/22, яким адміністративний позов ОСОБА_1 (третя особа на стороні Позивача НАЗК) до військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано п. 3.1 наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2022 №141 в частині самовільного залишення військової частини або місця служби з 14.07.2022 майором ОСОБА_1 та його зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , стягнути з Військової частини НОМЕР_1 783150 грн. нанесеної йому матеріальної шкоди з нарахуванням втрати частини доходів, призначити контроль за виконанням судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 . Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у справі №460/13955/23 та від 03.01.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження. 08.01.2024 до апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме фотокопій матеріалів справи. 11.01.2024 до апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 , яке адресоване Голові Національного агентства з питань запобігання корупції про вступ НАЗК, як третьої особи, яка не вступає самостійних вимог із додатками, яке судом долучене до матеріалів справи, однак не розглядається судом, оскільки йому не адресоване. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частково задоволенню з наступних мотивів. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Даний позов фактично спрямований на виконання іншого судового рішення. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Верховний Суд надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/6357/20, від 27.08.2021 у справі № 580/3966/20, від 15.12.2020 у справі № 804/5759/17, від 17.08.2022 у справі № 520/9008/2020 та зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаній постанові, яка застосовується Верховним Судом при перегляді судових рішень, якими закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили. Зі змісту судового рішення у справі №460/24226/22 слідує, що ОСОБА_1 вже звертався до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ ТВО командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2022 №141 в частині щодо: «Вважати таким, що з 14.07.2022 самовільно залишив військову частину або місце служби: 3.1. майор ОСОБА_2 , заступник командира батальйону з тилу - начальник тилу військової частини НОМЕР_1 . Зняти з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Підстава: рапорт майора ОСОБА_3 вх.№699 від 17.07.2022». Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2022, яке набрало законної сили 25.11.2022, позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати п.3.1. наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2022 №141 в частині самовільного залишення військової частини або місця служби з 14.07.2022 майором ОСОБА_1 та його зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно із частиною 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Водночас у даній справі ОСОБА_2 12.06.2023 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 третя особа НАЗК в якому просить НЕГАЙНО поновити ОСОБА_1 на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу - начальника тилу з моменту зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 у відповідності до РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ судді Рівненського окружного адміністративного суду Борискіна С.А. від 21 жовтня 2022 року в справі №460/24226/22, яким адміністративний позов ОСОБА_1 (третя особа на стороні Позивача - НАЗК) до військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано п. 3.1 наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2022 №141 в частині самовільного залишення військової частини або місця служби з 14.07.2022 майором ОСОБА_1 та його зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , НЕГАЙНО поновити майора ОСОБА_1 у всіх видах забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 14.07.2022 р., а фінансового забезпечення - з 6.07.2022 р., адже не виплачується ні грошове забезпечення, ні додаткова виплата в 30 тисяч грн. з 1 липня 2022 р. у відповідності до РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ судді Рівненського окружного адміністративного суду Борискіна С.А. від 21 жовтня 2022 року в справі №460/24226/22, яким адміністративний позов ОСОБА_1 (третя особа на стороні Позивача НАЗК) до військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано п. 3.1 наказу ТВО командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.07.2022 №141 в частині самовільного залишення військової частини або місця служби з 14.07.2022 майором ОСОБА_1 та його зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 , стягнути з Військової частини НОМЕР_1 783150 грн. нанесеної йому матеріальної шкоди з нарахуванням втрати частини доходів, призначити судовий контроль за виконанням судового рішення військовою частиною НОМЕР_1 . Враховуючи вище викладені обставини вказаних справ, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав у даній справі щодо закриття провадження у ній, оскільки, відсутні передумови для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, адже у справі №460/24226/22 ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати наказ ТВО командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2022 №141, а у даній справі, якою закрито провадженні у справі позивач ОСОБА_2 просить поновити його на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу - начальника тилу з моменту зняття з всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 у відповідності до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 у справі №460/24226/22, що у свою чергу, свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норми права під час постановлення оскаржуваної ухвали. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) пункт 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)». У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі і обмежив право позивача в аспекті доступу до суду, що стало перешкодою для захисту його прав, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи наведене з врахуванням вказаних законодавчих положень та статті 320 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідно апеляційну скаргу задовольнити частково, оскільки позивач просить в апеляційній скарзі скасувати ухвалу суду та задовольнити позовні вимоги повністю, що не підлягає до задоволення, оскільки не передбачено процесуальним законодавством в межах перегляду процесуальної ухвали про закриття провадження у справі, яка скасовується апеляційним судом і направляється для продовження розгляду по суті для розгляду відповідних позовних вимог. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 317, 320, 321, 322, 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі №460/13955/23 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль Р.В. Кухтей Повний текст постанови складено 22.01.2024