Постанова 4806 № 303/10255/25

Справа № 303/10255/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 18 травня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Собослоя Г.Г., Джуги С.Д. розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2026 року про повернення позовної заяви, постановлену головуючою суддею Курах Л.В., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна встановив: У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для надання суду документу, що підтверджує право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності) на момент подачі позову до суду. Позивачу надано судом строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху. Ухвала суду від 07.01.2026 про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 19.01.2026. Однак, у встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто не було. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, визнано неподаною та повернуто позивачу. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу суду, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про повернення заяви, оскільки, на підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем було надано належні докази щодо права спільної часткової власності на спірне майно. Вважає, що суд першої інстанції на стадії відкриття провадження в справі здійснив оцінку доказів у справі, що є порушенням норм процесуального права. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що така підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для надання суду документу, що підтверджує право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності) на момент подачі позову до суду. Ухвалу суду від 07.01.2026 про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 отримала 19.01.2026 про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, визнано неподаною та повернуто позивачу. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, виходячи з наступного. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах «Каньєте де Хоньї проти Іспанії», «Гору проти Греції», «Михолапа проти Латвії»). Також ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії"). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції"). Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). На підтвердження права власності на частку у спільному майні, ОСОБА_1 додала до позовної заяви свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 26.08.2008 та копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №20010903 від 26.08.2008. Тобто, вимоги ст. 177 ЦПК України позивачем виконані, а надання судом оцінки доказам на стадії відкриття провадження у справі є помилковим. Отже, ухвала суду першої інстанції обмежує права заявника та перешкоджає їй у доступі до правосуддя. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, вказаного не врахував і безпідставно повернув позовну заяву, чим допустив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Враховуючи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 379, 381-384, апеляційний суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити. Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 лютого 2026 року про визнання неподаною та повернення позовної заяви скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 18 травня 2026 року. Суддя-доповідач: Судді: