Постанова 4813 № 521/4690/25

Номер провадження: 22-ц/813/3861/26 Справа № 521/4690/25 Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А. Доповідач Коновалова В. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 14.05.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коновалової В.А., суддів: Лозко Ю. П., Карташова О. Ю. учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», на заочне рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» в особі уповноваженого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №463172-КС-001 від 06.04.2023 року у розмірі 32 381,52 грн, в обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 06.04.2023 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №463172-КС-001 про надання кредиту, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес позика» 06.04.2023 року направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №463172-КС-001 про надання кредиту та 06.04.2023 відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №463172-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. За умовами договору позивач надав відповідачу кошти у розмірі 15 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав, надав позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн шляхом перерахування їх на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 . До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором №463172-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти на загальну суму 16 000,00 грн. ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, тому станом на 20.03.2025 року утворилась заборгованість за договором №463172-КС-001 про надання кредиту в розмірі 32 381,52 грн, що складається із: суми прострочених платежів по процентах 30 131,52 грн; суми прострочених платежів за комісією 2 250,00 грн. З урахуванням наведеного просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №463172-КС-001 від 06.04.2023 року у розмірі 32 381,52 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Хаджибейський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 02 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовив. Суд першої інстанції виходив із того, що згідно із наданим стороною позивача розрахунком заборгованість відповідача за договором №463172-КС-001 становить 32 381,52 грн, при цьому позичальник ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив оплату за договором №463172-КС-001 на загальну суму 16 000,00 грн. Відповідно до п. 3.2 договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються за ставкою, вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору і розраховується в порядку описаному нижче. Судом встановлено, що розмір кредиту становить 15 000,00 грн, відповідачем сплачено на користь позивача 16 000,00 грн, що не заперечується позивачем у позовній заяві та підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого сума прострочених платежів по тілу кредиту становить 0,00 грн. Позивачем не надано суду аргументованого розрахунку суми заборгованості з урахуванням відсутності залишку заборгованості по тілу кредиту. За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» просить скасувати заочне рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 02 червня 2025 року у справі №521/4690/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю, оскільки рішення ухвалене із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також із порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було зроблено помилковий висновок щодо відсутності обґрунтованого розрахунку заборгованості, який відображує здійснений платіж. Всі платежі відповідача за кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості відповідача за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором підрахована з урахуванням всіх платежів відповідача. У відповідності до 3.5 договору, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу прострочена сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом, 2) у другу чергу сума кредиту та проценти за користування кредитом, 3) у третю чергу неустойка (штраф) та інші платежі відповідно до договору. У відповідності до п. 2.7 договору, термін дії договору: до 27.07.2023 року. Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач вніс платіж у розмірі 16 000,00 гривень 04.06.2024 року тобто вже після закінчення строку дії договору, тому платіж було розподілено та зараховано наступним чином: 15 000,00 грн було зараховано на погашення простроченої суми тіла кредиту; 1 000,00 грн. було зараховано на прострочені проценти за користування кредитом. Відповідач відзив на позовну заяву не подавав. Скаржник наголошує, що розрахунок заборгованості повністю відповідає умовам договору про надання кредиту, а позовні вимоги про стягнення залишку заборгованості у сумі 32 381,52 грн є законними та підлягають задоволенню у повному обсязі. (2) Позиція інших учасників справи Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.07.2025 року відкрито апеляційне провадження та ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України. ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляціну скаргу отримав у відповідності до п.5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України. Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» копію ухвали про відкриття провадження від 18.07.2025 року отримало 19.07.2025 року о 7:55:02 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором №463172-КС-001 від 06.04.2023 року у розмірі 32 381,52 грн, тобто ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 30 = 90 840,00 грн), тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України. Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно із наданим стороною позивача розрахунком заборгованість відповідача за договором №463172-КС-001 становить 32 381,52 грн, при цьому позичальник ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснив оплату за договором №463172-КС-001 на загальну суму 16 000,00 грн. Відповідно до п. 3.2 договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються за ставкою, вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору і розраховується в порядку описаному нижче. Судом встановлено, що розмір кредиту становить 15 000,00 грн, відповідачем сплачено на користь позивача 16 000,00 грн, що не заперечується позивачем у позовній заяві та підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого сума прострочених платежів по тілу кредиту становить 0,00 грн. Позивачем не надано суду аргументованого розрахунку суми заборгованості з урахуванням відсутності залишку заборгованості по тілу кредиту. За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Положення ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №463172-КС-001 про надання кредиту, відповідно до п.2.1 якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика». При цьому, договір про надання кредиту укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». У вказаному договорі зазначено, що тип кредиту - кредит, строк, на який надається кредит - 16 тижнів, стандартна процента ставка за кредитом: в день 2,0 %, фіксована, знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,16103334 %, фіксована, комісія за надання кредиту: 2 250,00 грн, загальний розмір наданого кредиту: 15 000,00 грн, термін дії договору: до 27.07.2023, орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 31 520,00 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка: 12182,98 процентів (п. 2.1-2.9). Для ознайомлення з правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика» та інших супутніх документів та підписання договору №463172-КС-001 про надання кредиту від 06.04.2023 позичальнику надано одноразовий ідентифікатор UA-2297. З візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» вбачається порядок дій, здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення, зокрема дата та час вчинення цієї дії, послідовність дій з детальним описом та відомості про виконавця, яким вчинено ту чи іншу дію. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою ТОВ «ПрофітГід», з якої вбачається, що платник ТОВ «Бізнес Позика» (код ЄДРПОУ 41084239) 06.04.2023 о 15:46:45 здійснило транзакцію за №38078-52042-97303 на платіжну картку отримувача НОМЕР_2 у розмірі 15 000,00 грн. Колегія суддів вважає, що спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору. З витягу з інформаційно-телекомунікаційної системи www.my.bizpozyka.com вбачається, що ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту, де відповідно вказав свої персональні дані, а також номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів рахунку НОМЕР_1 , фінансовий номер телефону позичальника НОМЕР_3 . Відповідно до п.п. 3.1.1 Правил надання споживчих кредитів, після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у цих правилах, які є невід`ємною частиною договору. Після отримання заявником оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор. У випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.3 Правил). 06.04.2023 року ТОВ «Бізнес Позика» направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №463172-КС-001 про надання кредиту. Відповідь позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю. 06.04.2023 року відповідач ОСОБА_1 прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №463172-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора UA-2297. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Слід зазначити, що підпис відповідача під договором свідчить про його ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією, надання якої передбачено чинним законодавством України. Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, договір про надання кредиту містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту. При цьому, спірний договір в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Отже, відповідач ОСОБА_1 зі своєї власної волі відвідав офіційну інтернет-сторінку (веб-сайт) ТОВ «Бізнес позика», залишив заявку на оформлення кредиту, відповідно зареєструвався й авторизувався на порталі кредитодавця із наданням усієї необхідної інформації (паспорт, адреса реєстрації, РНОКПП, реквізити банківської карти і т.д.), попередньо заповнивши усі необхідні анкетні дані, після чого позивач, погодивши кредит для відповідача і врегулювання безпекових заходів, надав останньому оферту, тобто пропозицію укласти договір. Відповідач, у свою чергу, прийняв таку пропозицію, підписавши кредитний договір ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Бізнес позика», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Відповідно до п. 3.2 кредитного договору, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору і розраховується в порядку описаному нижче. Згідно частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. В пункті 3.2.3 договору про надання кредиту №463172-КС-001 від 06.04.2023 зазначено графік платежів за період з 20.04.2023 по 27.07.2023, згідно якого за вказаний період проценти за користування кредитом становлять 14 270,00 грн, тобто вказану суму процентів відповідач повинен був сплатити у разі належного виконання зобов`язання та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів. Однак відповідачем належним чином умови кредитного договору не виконувалися та з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №463172-КС-001 від 06.04.2023 вбачається, що станом на 19.03.2025 року відповідач має заборгованість за кредитом у сумі 32 381,52 грн, яка складається з: заборгованості за відсотками 30 131,52 грн, заборгованості за комісією 2 250,00 грн. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду. Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України). З огляду на наведене вище, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаним вище кредитним договором. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості за відсотками. Детальний розрахунок заборгованості за кредитом містить інформацію, що нарахування відсотків за користування кредитом відбувалося у межах визначеного сторонами строку кредитування з 06.04.2023 року по 27.07.2023 року, виходячи із відсоткової ставки, передбаченої умовами договору, тобто 2,0 % в день. Загальна сума нарахованих відсотків становить 31 131,52 грн і зазначена сума після закінчення строку дії договору (27.07.2023 року) не змінювалася. Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, проценти нараховувались за період з 06.04.2023 року по 27.07.2023 у відповідності до п. 3.2 кредитного договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня. В той же час, колегія суддів здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості на предмет дотримання кредитодавцем вимог Закону України «Про споживче кредитування». Так, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування». Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Враховуючи те, що строк кредитування становить з 06.04.2023 року по 27.07.2023 включно, а Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» прийнятий 22 листопада 2023, а набрав чинності 24 грудня 2023, на спірні правовідносини вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки не поширюються. Укладений кредитний договір відповідає вимогам чинного на той час законодавства та вільному волевиявленню сторін, під час його укладення відповідач був ознайомлений з його умовами, висловив своє волевиявлення шляхом підпису вказаного договору, а в подальшому частковим виконанням зобов`язань за вказаним договором шляхом сплати тіла кредиту та процентів, що нараховувались за користування кредитними коштами, що свідчить про прийняття ним таких умов, а також спрямованість на реальне настання правових наслідків. З розрахунку заборгованості вбачається, що 04.06.2024 відповідач ОСОБА_1 на виконання зобов`язань за договором про надання кредиту №463172-КС-001 від 06.04.2023 сплатив 16 000,00 грн, після чого заборгованість позичальника становить 30 131,52 грн, що є заборгованістю за процентами за користування кредитними коштами, оскільки позивачем у відповідності до п. 3.5 договору про надання кредиту здійснено зарахування сплачених відповідачем коштів у сумі 16000 грн наступним чином: 15 000,00 грн зараховано на погашення простроченої суми тіла кредиту; 1 000,00 грн. зараховано на прострочені проценти за користування кредитом. Щодо заявленої до стягнення комісії у розмірі 2 250,00 грн, колегія суддів зазначає наступне. Згідно п. 2.5 договору про надання кредиту №463172-КС-001 від 06.04.2023, комісія за надання кредиту становить 2 250,00 грн. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемним. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. З матеріалів даної справи вбачається, що комісію у розмірі 2 250,00 грн визначено як плату за надання кредиту. Водночас, в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись банком. Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення договору про встановлення плати за надання кредиту в розумінні комісії в розмірі 2 250,00 грн є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 комісії відсутні. Щодо суті апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України). З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором про надання кредиту №463172-КС-001 від 06.04.2023 у розмірі 30 131,52 грн, що є заборгованістю за процентами за користування кредитними коштами. Щодо судових витрат В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4830 від 24.03.2025 року. При поданні апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9406 від 11.07.2025 року. Тобто, позивачем оплачено судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 6 056,00 грн (2 422,40 грн +3 633,60 грн). Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задоволенню частково на 93,05 % (30 131,52 грн х 100 / 32 381,52 грн), тому з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 5 635,11 грн (6 056,00 грн х 93,05/100). Керуючись ст.ст. 141, 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задовольнити частково. Заочне рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 02 червня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», ЄДРПОУ 41084239, заборгованість за договором про надання кредиту №463172-КС-001 від 06.04.2023 у розмірі 30 131,52 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», ЄДРПОУ 41084239, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 5 635,11 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий В.А. Коновалова Судді Ю.П. Лозко О.Ю. Карташов