Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/5200/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №331/5200/25 Головуючий в 1 інст. Кольц Д.М. Провадження №33/807/397/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 3 квітня 2026 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Медведєвої В.О., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 5 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100 гривень в дохід держави з конфіскацією винагороди за сумісництвом у розмірі 132032 гривень 25 копійок, стягнуто судовий збір,- В С Т А Н О В И В: Згідно постанови суду першої інстанції судом встановлено, що відповідно до опису протоколу №329 від 3 вересня2025 року ОСОБА_1 - головний спеціаліст відділу кадрової, юридичної та організаційної роботи апарату Водянської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, будучи відповідно до п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», у порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», займався іншою оплачуваною діяльністю за сумісництвом, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, порушення обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргою в якій зазначив, що справа розглянута упереджено, оцінка доказів здійснена з порушеннями, суд без достатніх на те підстав прийнв лише неналежні та суперечливі докази, а також постанова суду містить посилання на обставини, які не тільки не доведені матеріалами справи, а яких не існувало взагалі та які спростовуються матеріалами справи. Наголошує, що згідно з текстом оскаржуваної постанови він підданий адміністративному стягненню за те, що в період часу з вересня 2024 року до червня 2025 року працював головним спеціалістом відділу кадрової, юридичної та організаційної роботи Водянської сільської військової адміністрації, тобто був посадовою особою органу державної влади та в порушення вимог підпункту «и» пункту 1 частини 1 статті 3 та пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» займався іншою оплачуваною діяльністю за сумісництвом, працюючи спеціалістом юридичного відділу Нововасилівської селищної ради. Однак, з таким висновком судді апелянт не погоджується з огляду на наступне. Зазначив, що суб`єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-4 КУпАП є особи, визначені в пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Тобто в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення обов`язковому доказуванню підлягають наступні обставини: 1) чи є юридична особа, в якій працює особа, що притягається до адміністративної відповідальності, державним органом; 2) чи є особа, що притягається до адміністративної відповідальності, посадовою особою та чи відноситься така посадова особа до переліку осіб, визначених саме п. 1 ч. 1 ст. З ЗУ «Про запобігання корупції». Стверджує, що Водянська сільська військова адміністрація не є державним органом (органом державної влади) в розумінні чинного законодавства. Оскільки статус військових адміністрацій населених пунктів визначений законодавством занадто не чітко, після надання пояснень у цій справі він направив заяву про роз`яснення питань визначення статусу військової адміністрації населеного пункту як державного органу. Так, згідно долученої до матеріалів справи відповіді НАДС з питань державної служби, оформленої листом № 8523/10 3-25 від 09.09.2025 року, «тимчасовий державний орган - військова адміністрація населеного пункту, утворена в межах території відповідної територіальної громади, не є правонаступником органу місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади. Закон № 389 не містить відповідних норм щодо статусу працівників військових адміністрацій населених пунктів. Ні Законом № 389, ні законодавством про службу в органах місцевого самоврядування/про державну службу, посади таких працівників не віднесено до відповідних категорій посад в органах місцевого самоврядування чи посад державної служби. Тобто, такі працівники не мають статусу посадової особи місцевого самоврядування/ статусу державного службовця». З огляду на вищевикладене, військова адміністрація населеного пункту, якою є Водянська сільська військова адміністрація не є органом виконавчої влади. За таких обставин, Водянська сільська військова адміністрація повинна відноситись до державних органів або законодавчої, або судової влади, оскільки інше законодавством не передбачено. Однак зауважує, що і до цих категорій державних органів вона не може бути віднесена з огляду на положення ст.ст. 75, 124 Конституції України. Посилаючись на положення ст. 81 ЦК України вказав, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. При цьому, державний орган та юридична особа публічного права це поняття, які часто перетинаються, але не є тотожними: державний орган є складовою державного механізму, а юридична особа публічного права це суб`єкт, який діє інтересах суспільства і створюється за розпорядчим актом державного органу. Оскільки Водянська сільська військова адміністрація не є органом державної влади (державним органом) і створена розпорядчим документом Президента України (Указ № 239/2024 від 23.04.2024 року), вона беззаперечно є юридичною особою публічного права, не віднесеною до державних органів. Звертає увагу, що він як головний спеціаліст відділу кадрової, юридичної та організаційної роботи апарату Водянської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області не відноситься і до жодної з категорій посадових осіб юридичної особи публічного права, визначеної підпунктом «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», тим паче до державного службовця чи посадової особи державного органу. Акцентує, що з листа Водянської сільської військової адміністрації №04-10/1000 від 10.12.2025 року вбачається, що жоден працівник наведеної військової адміністрації не приймав Присягу державного службовця, їм не присвоювались ранги державної служби чи категорії посад, оплата праці працівників здійснюється за рахунок місцевого, а не державного бюджету. Стверджує, що він як головний спеціаліст відділу кадрової, юридичної та організаційної роботи апарату Водянської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області не є посадовою особою та в своїй роботі керувався умовами укладеного між ним як працівником та ЗОВА трудовим договором № 3/2024 від 5 вересня 2024 року, а також посадовою інструкцією, затвердженою розпорядженням керівника Водянської СВА № 12 від 12.09.2024 року, які не передбачали виконанням ним організаційно - розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій для визначення його як посадової (службової) особи. Вказані відомості узгоджуються з позицією НАЗК з питань запобігання корупції, яка викладена в офіційному листі № 75-03/3990/18, що міститься в матеріалах справи. Додав, що під час роботи у Водянській СВА він дійсно приймав участь в судових засіданнях Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя у кримінальному провадженні в якості представника потерпілої сторони Водянської СВА, повноваження якої перешли до начальника Водянської СВА. При цьому, за власним підписом він жодних документів до суду не подавав. Крім того, повноваження представника в судовому процесі здійснювалися ним на підставі окремо виданої довіреності, а не посадової інструкції чи іншого розпорядчого документа. Згідно наданої довіреності, він мав право здійснювати права та виконувати обов`язки представника, за винятком банківських та розрахунково-касових документів. Разом з тим, довіреність не надавала йому права розпорядження майном чи грошовими коштами, а також права надання вказівок, обов`язкових до виконання іншими особами від імені довірителя. Отже, довіреність не передбачала можливості здійснення ним організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських повноважень (функцій). Вважає, що висновок суду в частині визначення його повноважень представника в суді як представницьких повноважень посадової особи, є явною підміною понять, оскільки здійснення процесуальних прав та обов`язків представника в суді не передбачає виконання організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, у зв`язку з чим і положення п.1 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» до таких представників не може бути застосовано. Крім того зазначив, що розгляд даної справи територіально відноситься до виключної підсудності Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, оскільки фактичне місце розташування Водянської сільської військової адміністрації станом на день набуття ним статусу посадової особи (27.09.2024 року) є вул. Дмитра Апухтіна, 6 в м. Запоріжжя, що перебуває в межах Вознесенівського району м. Запоріжжя. Отже вважає, що справа про адміністративне правопорушення розглянута неповноважним судом з явним порушенням правил територіальної підсудності, що також є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови як незаконної. Просить скасувати постанову судді Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 5 грудня 2025 року, якою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 174-2 КУпАП, провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Зауважив, що відповідно до Конституції України державна влада поділяється на три незалежні гілки: законодавчу, виконавчу та судову При цьому, ані сільська військова адміністрація, ані селищна рада не належить до жодної із вищевказаних гілок. Щодо свого преміювання вказав, що мабуть і виконував додаткову роботу, проте організаційно - розпорядчих функцій не виконував, оскільки здійснював консультативну роботу та приймав участь в судових засіданнях. Прокурор Медведєва В.О. щодо тверджень апелянта про відсутність у Водянської сільської військової адміністрації статусу державного органу вказала, що зазначені доводи є безпідставними та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права. В обґрунтування наведеного вказала, що відповідно до ст. 4 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких зведено воєнний стан, можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації для забезпечення дії Конституції та законів України, оборони громадської безпеки і порядку, цивільного захисту, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян тощо. Отже вважає, що законодавець прямо і однозначно визначив військові адміністрації як тимчасові державні органи, а тому твердження апелянта про відсутність у них такого статусу є юридично неспроможним: Стверджувала, що посилання ОСОБА_1 на лист Національного агентства України з питань державної служби є безпідставними, оскільки, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» має вищу юридичну силу, ніж будь-які роз`яснювальні листи центральних органів виконавчої влади. Крім того, у листі НАЗК, на який посилається апелянт, не заперечується, а навпаки підтверджується, що військова адміністрація населеного пункту є тимчасовим державним органом. Звернула увагу, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначалося, що військова адміністрація є правонаступником органу місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади, а отже такі доводи апелянта не мають жодного значення для кваліфікації діяння за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП. Крім того, відповідно до підпункту «и» пункту 1 частини першої статті 3 ЗУ « Про запобігання корупції» дія цього закону поширюється, зокрема, на посадових і службових осіб інших державних органів, без поділу таких органів за належністю до законодавчої чи виконавчої гілки влади. Щодо доводів апелянта про відсутність у нього статусу посадової (службової) особи зазначила, що організаційно - розпорядчі функції становлять широке та невичерпне коло повноважень, а їх наявність визначається не формулюванням в посадовій інструкції, а фактичним змістом виконуваних особою обов`язків. При цьому, ОСОБА_1 не заперечує, що представляв Водянську сільську військову адміністрацію - тимчасовий державний орган у судах на підставі довіреності, що потверджується матеріалами справи та відповідними розпорядженнями про його преміювання. Вважає, що твердження апелянта про те, що в посадовій інструкції прямо не зазначено виконання ним таких функцій, не має правового значення, оскільки закон не вимагає буквального закріплення цих формулювань. Вказала, що доводи апеляційної скарги про порушення підсудності розгляду справи є необґрунтованими, оскільки за офіційною інформацією, розміщеною на веб-сайті Водянської сільської військової адміністрації, її місцёзнаходженням є саме м. Запоріжжя, вул. Козача,

35. За таких обставин прокурор вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, доведена дослідженими в судовому засіданні доказами. Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 05 грудня 2025 року залишити без змін. Оперуповноважений в ОВС УСР в Запорізькій області ДСР України Чернов Д.І. зазначив, що складав протокол відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 174-2 КУпАП керуючись положеннями ст. 252 КУпАП. Вказав, що дійсно виникають питання щодо статусу ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Однак, положеннями ст. 18 КК України закріплено функції посадових осіб, а поняття терміну «адміністративно - господарські функції» визначено в постанові Пленумі Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво». Наголосив, що ОСОБА_1 на підставі довіреності виконував функції представника влади. Під час перевірки відомостей відносно ОСОБА_1 були вивчені документи про його преміювання за січень, лютий, березень тощо, за виконання ним функції начальника відділу. Вважає, що сама по собі посада начальника наділяє функціями та повноваженнями посадової особи. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового засідання, суддя апеляційного суду приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З протоколу про адміністративне правопорушення №329 від 3 вересня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 - головний спеціаліст відділу кадрової, юридичної та організаційної роботи апарату Водянської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, будучи відповідно до п.п. «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», у порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» займався іншою оплачуваною діяльністю за сумісництвом, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, порушення обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» та як наслідок вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 КУпАП. Статтею 172-4 КУпАП передбачена відповідальність за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. Відповідно до підпункту «и» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом на якого поширюються вимоги цього Закону є посадові та службові особи інших державних органів, у тому числі Пенсійного фонду, органів влади Автономної Республіки Крим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється: займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України. Посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (Закон України Про державну службу). Організаційно-розпорядчими обов`язками є обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо) (постанова Пленум Верховного Суду України у від 26 квітня 2002 року № 5 Про судову практику у справах про хабарництво). Адміністративно-господарськими обов`язками є обов`язки з управління або розпорядження державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо. Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов`язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою. Працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник, тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов`язки (постанова Пленум Верховного Суду України у від 26 квітня 2002 року № 5 Про судову практику у справах про хабарництво). Суддя апеляційного суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, оскільки порушення ним вимог п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції» матеріалами справи не підтверджується. Так, під час апеляційного розгляду справи були дослідженні: - розпорядження начальника сільської військової адміністрації №3к від 5 вересня 2024 року відповідно до якого, ОСОБА_1 призначено на посаду головного спеціаліста відділу кадрової, юридичної та організаційної роботи апарату Водянської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області (а.с. 14); - трудовий договір №3/2004 року від 5 вересня 2024 року укладений між начальником Водянської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до якого, ОСОБА_1 , серед іншого, зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі виконувати посадові обов`язки, передбачені посадовою інструкцією накази та розпорядження, інші правові акти Запорізької обласної військової адміністрації та Водянської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області (правила, інструкції, положення тощо) (а.с.15 -19); - посадова інструкція головного спеціаліста відділу кадрової, юридичної та організаційної роботи апарату Водянської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області до завдань та обов`язків якого входить: забезпечення додержання законності діяльності управління і захист його правових інтересів, участь в судових засіданнях, в яких представляти інтереси управління за дорученням начальника, проводити претензійну та позовну роботу, організація роботи, пов`язаної з укладенням договорів, участь у їх підготовці та здійсненні заходів, спрямованих на виконання договірних зобов`язань, забезпечення захисту майнових прав та законних інтересів, ведення журналу реєстрації договорів тощо (а.с. 20-22); - табелі обліку робочого часу ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу кадрової, юридичної та організаційної роботи апарату Водянської сільської військової адміністрації Василівського району Запорізької області за вересень-грудень 2024 року, січень-травень 2025 року (а.с. 23-24); - витяг з розпорядження начальника Водянської сільської військової адміністрації ОСОБА_3 від 17 грудня 2024 №17-к про преміювання ОСОБА_1 у грудні 2024 року за проведену роботу, а саме: взято участь у судових засіданнях, шляхом представництва інтересів сільської військової адміністрації в Комунарському районному суді міста Запоріжжя (потерпіла сторона) та Орджонікідзевському районному суді міста Запоріжжя, надано консультації працівникам адміністрації щодо чинного законодавства, здійснено роботу по залученню надання матеріальної допомоги військовій частині Національної гвардії України в розмірі 100 % (.а.с27-28); - Витяг з розпорядження начальника Водянської сільської військової адміністрації ОСОБА_3 від 3 лютого 2025 року №3-к про преміювання ОСОБА_1 у січні 2025 року за проведену роботу, а саме: взято участь у судових засіданнях, шляхом представництва інтересів сільської військової адміністрації в Ленінському районному суді міста Запоріжжя та Орджонікідзевському районному суді міста Запоріжжя, забезпечення організації правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог чинного законодавства апаратом сільської військової адміністрації під час виконання покладених на них завдань та функціональних обов`язків, здійснено роботу по залученню благодійних організацій для подальшої співпраці та надання допомоги жителям Водянської сільської територіальної громади в розмірі 100 % (а.с. 29-30); - Витяг з розпорядження начальника Водянської сільської військової адміністрації ОСОБА_3 від 24 лютого 2025 року №7-к про преміювання ОСОБА_1 у лютому 2025 року за проведену роботу, а саме: взято участь у судових засіданнях, шляхом представництва інтересів сільської військової адміністрації в Ленінському районному суді міста Запоріжжя, Хортицькому районному суді міста Запоріжжя та Заводському районному суді міста Запоріжжя, забезпечення організації правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог чинного законодавства апаратом сільської військової адміністрації під час виконання покладених на них завдань та функціональних обов`язків, здійснено роботу по залученню благодійних організацій для подальшої співпраці та наданні допомоги жителям Водянської сільської територіальної громади, чергування на збірному пункті з мобілізації в розмірі 100 % (а.с. 31-32); - витяг з розпорядження начальника Водянської сільської військової адміністрації ОСОБА_3 від 25 березня 2025 року №13-к про преміювання ОСОБА_1 у березні 2025 року за проведену роботу: виконання обов`язків за додатковим навантаженням у зв`язку із незаповненими штатними одиницями у відділі, проведено безоплатну юридичну консультацію для мешканців громади в кількості 43 шт., взято участь у судових засіданнях, шляхом представництва інтересів сільської військової адміністрації в Ленінському районному суді міста Запоріжжя 1 засідання, Хортицькому районному суді міста Запоріжжя, взято участь в кримінальній справі шляхом представництва інтересів сільської військової адміністрації в 2 судових засіданнях Орджонікідзевського районного суду, забезпечення організації правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог чинного законодавства апаратом сільської військової адміністрації під час виконання покладених на них завдань та функціональних обов`язків; чергування на збірному пункті з мобілізації; розвантаження та фасування продуктових наборів «Сумка Самаритянина» наданих за підтримки ГО «Віра. Перемога. Життя» для громади - 2 рази; видача продуктових наборів «Сумка Самаритянина» наданих за підтримки ГО «Віра. Перемога. Життя» мешканцям громади -1 раз (а.с.33-34); - витяг з платіжних відомостей перерахованих сум заробітної плати на картковий рахунок ОСОБА_1 за жовтень 2024-травень 2025 рік, сумарно на 218123,05 грн (а.с. 26); - розпорядження Нововасилівського селищного голови ОСОБА_4 від 28 лютого 2024 року №30-02 про призначення ОСОБА_1 спеціалістом юридичного відділу Нововасилівської селищної ради Запорізької області з 01.03.2024 року до закінчення або скасування воєнного стану (а.с. 35); - трудовий контракт від 28 лютого 2024 року, укладений між Нововасилівською селищною радою Запорізької області та ОСОБА_1 про прийняття на посаду спеціаліста юридичного відділу на строк з 1 березня 2024 року до припинення або скасування воєнного стану (.а.с 36-37); - табелі обліку використання робочого часу за травень 2025 р., квітень 2025 р., березень 2025 р., лютий 2025 р., січень 2025 р., грудень 2024 р., листопад 2024 р., жовтень 2024 р., вересень 2024 р., серпень 2024 р., червень 2024 р., травень 2024 р., квітень 2024 р., березень 2024 р., липень 2024 р. ОСОБА_1 на посаді спеціаліста юридичного відділу Нововасилівської селищної ради Запорізької області (а.с. 38-52). - відповідь Національного агентства України з питань державної служби № 8523/10.3-25 від 9 вересня 2025, яка надана на звернення ОСОБА_1 та в якій вказано, що згідно з частинами першою, третьою статті 4 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389) на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених Законом №389. Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 4 Закону № 389 військові адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного захисту, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах, органах та підрозділах цивільного захисту без виключення зі списків особового складу, а також працівників, які уклали трудовий договір з обласними військовими адміністраціями (у разі їх утворення) або з Генеральним штабом Збройних Сил України (якщо у відповідній області не утворено обласну військову адміністрацію). Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 389 військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України «Про оборону України», інфраструктуру», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про критичну інфраструктуру», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених Законом №

389. Отже, тимчасовий державний орган - військова адміністрація населеного пункту, утворена в межах території відповідної територіальної громади, не є правонаступником органу місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади. Закон № 389 не містить відповідних норм щодо статусу працівників військових адміністрацій населених пунктів. Ні Законом № 389, ні законодавством про службу в органах місцевого самоврядування про державну службу посади таких працівників не віднесено до відповідних категорій посад в органах місцевого самоврядування чи посад державної служби. Тобто такі працівники не мають статусу посадової особи місцевого самоврядування/статусу державного службовця (а.с. 68-69); - відповідь начальника сільської військової адміністрації № 04-10/1000 від 10 грудня 2025 року з якої вбачається, що жоден працівник Водянської сільської військової адміністрації не приймав Присягу посадової особи місцевого самоврядування чи Присягу державного службовця і відповідно не має статусу посадової особи місцевого самоврядування чи статусу державного службовця. Ранги співробітникам сільської військової адміністрації при призначенні на посаду не присвоювалися, віднесення до категорії посад посадових осіб місцевого самоврядування не здійснювалось. Оплата праці працівників сільської військової адміністрації здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету Водянської сільської територіальної громади. На сьогоднішній день кількість працівників, які працюють у сільській військовій адміністрації становить 8 осіб (а.с.102). Отже, аналіз наведених доказів засвідчує, що ОСОБА_1 присягу державного службовця не приймав, йому не присвоювався ранг державної служби чи категорія посад, оплата ОСОБА_1 за виконання ним роботи відповідно до укладених контрактів, які не передбачали виконанням ним організаційно - розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій здійснювалась за рахунок місцевого бюджету. З урахуванням викладеного, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що матеріалами справи не доведено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 є суб`єктом на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції» та як наслідок порушення ним вимог п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», за яке передбачена за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП за порушення обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Відповідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Крім того, за позицією Конституційного Суду України, елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (рішення КСУ у справі № 1-135/2018(5846/17) від 26.02.2019). Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002. Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення ЄСПЛ є частиною національного законодавства. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. За правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08.07.2020 р. у справі № 463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене вище, враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову судді Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 5 грудня 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, скасувати. Постановити нову постанову апеляційного суду, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-4 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 331/5200/25