Постанова 4851 № 520/3841/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2026 р. Справа № 520/3841/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: П`янової Я.В. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 (суддя Пасечнік О.В.; м. Харків) по справі № 520/3841/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: До Харківського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, апелянт), у якій позивач просить суд: 1. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00720780707 від 31.12.2024, складене за результатами фактичної перевірки від 05.12.2024 (реєстраційний номер №55033/20/28/РРО/ НОМЕР_1 від 06.12.2024); 2. стягнути з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року по позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00720780707 від 31.12.2024, складене за результатами фактичної перевірки від 05.12.2024. Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. ГУ ДПС у Харківській області не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення при неповному судом з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області стверджує, що належним чином довів встановлені у ході проведеної фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 допущені останнім порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-BP). Стверджує, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. Вказав на безпідставності та необгрунтованості доводів апеляційної скарги. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено ті підтверджено судом апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1 , здійснює господарську діяльність відповідно до чинного законодавства, є платником податку на прибуток на загальних підставах. На підставі наказу № 5469-п від 26.11.2024 працівники ГУ ДПС у Харківській області провели фактичну перевірку в магазині ФОП ОСОБА_1 . За результатами перевірки складено Акт (довідку) фактичної перевірки від 05.12.2024 № 005002. Згідно з висновками, викладеними в Акті позивачем допущені такі порушення: - Невидача документу встановленої форми та змісту через РРО (ПРРО) при продажу 05.12.2024 пляшки Віскі WIlliam Lawson's від 3 років витримки 0.7 л 40% за ціною 299.00 грн та пляшки Горілки №9 Distil 0.5 л 40% за ціною 199.00 грн, коли розрахунок здійснювався готівкою в розмірі 498 грн, а у фіскальному чеку, виданому перевіряючим, зазначено форму оплати безготівкову. - Проведення розрахункових операцій через РРО (ПРРО) без використання режиму програмування найменування підакцизних товарів із зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме: (3.1) товарної позиції Подарунковий набір суміші пива із соком Schofferhofer Hefeweizen Bier по ціні 199 грн у фіскальному чеку від 03.06.2024 (ФЧ zSfklX_nLE0), з кодом УКТ ЗЕД 2206005900; (3.2.) товарної позиції Аперитив Aperol Aperetivo 0.7 л 11% + Вино ігристе Cinzano To-Spritz біле сухе 0.75 л 11% (4820180020225), по ціні 709 грн у фіскальному чеку від 03.12.2024 (ФЧ Bru6q8Ak5lc), з кодом УКТ ЗЕД 2208906900. Не погодившись з висновками Акту перевірки позивач 13.12.2024 подав заперечення на Акт (довідку) фактичної перевірки від 05.12.2024 № 005002. Висновком комісії ГУ ДПС у Харківській області з питань розгляду заперечень та пояснень до акту перевірок, складених управлінням податкового аудиту, управлінням трансфертного ціноутворення та управлінням контролю за підакцизниими товарами, та здійснення розгляду спірних питиань щодо встановлених перевіркою порушень від 25.12.2024 №930/ж7/20-40-07-07-16 за результатами розгляду заперечень на Акт (довідку) фактичної перевірки від 05.12.2024 № 005002 висновки акту фактичної перевірки від 05.12.2024 (реєстраційний номер № 55033/20/28/РРО/2158101675 від 06.12.2024) залишено без змін як такі, що відповідають вимогам законодавства. На підставі Акту фактичної перевірки від 05.12.2024 № 00500231.12.2024 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2024 № 00720780707, яким застосовано штрафні санкції в сумі 5598,00 грн. Згідно з розрахунком штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 31.12.2024 № 00720780707 до позивача застосовано: - штрафну санкцію в розмірі 498,00 грн. згідно п. 1 ст. 17 Закону №265/95-BP, за порушення вимог п. 2 ст. 3 Закону №265/95-BP; - штрафну санкцію в розмірі 5100 грн. згідно п. 7 ст. 17 Закону №265/95-ВР, за порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону №265/95-BP. Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення №00720780707 від 31.12.2024 протиправним, звернувся з цим позовом до суду. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено фактів допущення позивачем інкримінованих йому порушень Закону №265/95-BP. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Закон № 265/95-BP визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону № 265/95-ВР, поняття: розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну. Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР (порушення яких зафіксоване в Акті перевірки) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність у таких же розмірах штрафних санкцій у разі встановлення в ході перевірки факту: 1) проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення. Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту. Вирішуючи питання, щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог п. 2 ст. 3 Закону №265/95-BP, а саме за невидачу документу встановленої форми та змісту через РРО (ПРРО) при продажу 05.12.2024 пляшки Віскі WIlliam Lawson's від 3 років витримки 0.7 л 40% за ціною 299.00 грн та пляшки Горілки №9 Distil 0.5 л 40% за ціною 199.00 грн, коли розрахунок здійснювався готівкою в розмірі 498 грн, а у фіскальному чеку, виданому перевіряючим, зазначено форму оплати безготівкову, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13) визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів. Пунктом 2 розділу ІІ Положення №13 визначено, які обов`язкові реквізити має містити фіскальний чек на товари (послуги), зокрема, позначення форми оплати («ГОТІВКА», «БЕЗГОТІВКОВА», «ІНШЕ»), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18). Згідно з пунктом 3 розділу І цього Положення №13 установлені у ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Аналіз наведених приписів для підстави для висновку, що Закон № 265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності). За змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Такі висновки суду щодо застосування приписів Закону №265/95-ВР та Положення № 13 з висновками про застосування вказаних нормативно правових актів позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 лютого 2023 року у справі №500/6845/21. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач, під час продажу Віскі WIlliam Lawson's від 3 років витримки 0.7 л 40% та Горілки «№9 Distil» 0,5 л. на загальну суму 498,00 грн, видав фіскальний чек № xb1n7UjE6wI, який містить усі обов`язкові реквізити. Також з матеріалів справи вбачається, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕВО» (далі- ФК) укладено Договір про надання фінансових платіжних послуг суб`єктам господарювання №2158101675-П від 08.05.2024, акцептованого згідно з Акцептом Публічної пропозиції (оферти) ТОВ «ФК«ЕВО» на укладення вказаного договору. На підставі цього договору ФК приймає кошти (як в готівковій формі, так і в безготівковій) від платників (покупців товару Позивача) на користь отримувача (Позивача) за його товари та/або послуги у своїх пунктах надання фінансових послуг. Так, один з таких пунктів надання фінансових послуг ФК розміщено у приміщенні, де розташований магазин позивача. ФК в свою чергу забезпечує приймання коштів у будь-якій формі за проданий товар позивачем, для подальшого їх переказу позивачеві, разом з тим, задля виконання вимог п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо надання покупцям товару розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, позивач користується відповідним обладнанням (принтером) з друку чеків й забезпечує їх друк та видачу в момент відповідної фіскалізації операції з продажу товару. Після здійснення кожної операції з переказу коштів, платнику (покупцю товару) надається квитанція ФК за формою відповідно до вимог НБУ та правил платіжної системи, яка є підтвердженням здійснення переказу та фіскальний чек, який є підтвердженням операції у ДПС. Так, суб`єкт господарювання (Позивач), у разі наявного зобов`язання щодо реєстрації у ДПС (фіскалізації) продажу товарів/послуг, зазначає безготівкову форму оплати, оскільки отримує кошти від ФК, а не від платника (покупця), а ФК, в свою чергу, у своєму фіскальному чеку зазначає форму розрахунку з платником: готівка/безготівкова. В свою чергу, відповідно до п. 10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 № 148 Розрахунки суб`єктів господарювання та фізичних осіб у разі їх здійснення готівкою без відкриття рахунку шляхом унесення готівки до кас надавачів платіжних послуг для подальшого її переказу на рахунки інших суб`єктів господарювання або фізичних осіб для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.» Таким чином, позивачем під час продажу товару було дотримано положення п.2 ст. 3 Закону №265/95-BP та Положення № 13 та за результатами здійснення розрахункової операції надано покупцю розрахунковий документ встановленої форми (фіскальний чек), який містить всі необхідні реквізити. З огляду на наведено, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом недоведено факту порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, у зв`язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР. Щодо порушення вимог п. 11 ст. 3 Закону №265/95-BP, колегія суддів зазначає таке. Пунктом 7 статі 17 Закону №265/95-ВР визначено, у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості застосовуються фінансові санкції у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки контролюючим органом встановлено проведення розрахункових операцій через РРО (ПРРО) без використання режиму програмування найменування підакцизних товарів із зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме: (3.1) товарної позиції Подарунковий набір суміші пива із соком Schofferhofer Hefeweizen Bier по ціні 199 грн. у фіскальному чеку від 03.06.2024 (ФЧ zSfklX_nLE0), з кодом УКТ ЗЕД 2206005900; (3.2.) товарної позиції Аперитив Aperol Aperetivo 0.7 л 11% + Вино ігристе Cinzano To-Spritz біле сухе 0.75 л 11% (4820180020225), по ціні 709 грн у фіскальному чеку від 03.12.2024 (ФЧ Bru6q8Ak5lc), з кодом УКТ ЗЕД 2208906900. Судами першої та апеляційної інстанції досліджено фіскальний чек від 03.06.2024 та підтверджено, що у ньому наявний код УКТ ЗЕД 220600590 товарної позиції Подарунковий набір суміші пива із соком Schofferhofer Hefeweizen Bier. Також судами першої та апеляційної інстанції досліджено фіскальний чек від 03.12.2024 та підтверджено, що у ньому наявний код УКТ ЗЕД 2208906900 товарної позиції Аперитив Aperol Aperetivo 0.7 л 11% + Вино ігристе Cinzano To-Spritz біле сухе 0.75 л 11% (4820180020225). Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, саме розрахунковий документ є доказом, що підтверджує факт продажу товару. Згідно з розділом Основні правили інтерпретації УКТ ЗЕД Закону України "Про Митний тариф України" (Групи 01-49) класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: 2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

5. На додаток до наведеного до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила: (a) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас та подібні вироби, які мають спеціальну форму і призначені для зберігання відповідних виробів або набору виробів, придатні для тривалого використання разом з виробами, для яких вони призначені, класифікуються разом з упакованими в них виробами. Це правило не поширюється на тару (упаковку), що становить разом з виробом одне ціле і надає останньому істотно іншої властивості; (b) відповідно до правила 5 (a) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом із цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов`язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatіs mutandіs), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше. Аналіз наведених положень розділу Основні правили інтерпретації УКТ ЗЕД Закону України "Про Митний тариф України" дають підстави для висновку, що при продажу товарів наборами, класифікація такого набору відбувається за одним кодом УКТ ЗЕД, який визначається за правилами, наведеними вище. Коди УКТ ЗЕД присвоюються товарній позиції набору, а не кожному товару в наборі окремо. Таким чином, відповідачем всупереч вимог чинного законодавства, яке регулює порядок визначення кодів УКТ ЗЕД, було неправомірно визначено обов`язок позивача при продажі наборів товарів окремо зазначати коди УКТ ЗЕД кожного з товарів, в той час як відповідно до чинного законодавства у фіскальному чеку зазначається код УКТ ЗЕД товарної позиції в цілому, а не окремих її складових. Оскільки код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається на всіх етапах постачання товарів від виробника чи імпортера до кінцевого споживача та незалежно від дати придбання чи виготовлення такого товару, колегія суддів вважає, що позивачем дотримані вимоги чинного законодавства в частині зазначення назви товару та коду УКТ ЗЕД, а отже вважає, що в діях позивача відсутні порушення п. 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2024 №00720780707. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі № 520/3841/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.В. П`янова Т.С. Перцова