Постанова 4815 № 559/3279/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2026 року м. Рівне Справа № 559/3279/24 Провадження № 22-ц/4815/542/26 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шимківа С.С., суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., секретар судового засідання Хлуд І.П., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 липня 2025 року (ухвалене у складі судді Жуковської О.Ю., повний текст складено 15 липня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості в праві на спадкування, - в с т а н о в и в : У вересні 2024 року ОСОБА_1 , через представника - адвоката Лопухович Аллу Олександрівну, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості в праві на спадкування. Позов обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 з 22.08.1981 по 13.09.2000 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбу у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Через деякий час позивач дізнався, що дружина з ним розлучилася. ІНФОРМАЦІЯ_3 дружина позивача померла. Протягом усіх років, коли вони перебували у шлюбі та після цього, безперервно, вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки як подружжя, ніколи не припиняли спільного подружнього життя. У 2011 році дружина позивача вперше дізналася про свою хворобу, протягом тривалих років проходила лікування. Позивач доглядав свою дружину, купував лікарські препарати, допомагав у особистій гігієні, возив по необхідних прийомах у лікарню, був під час стаціонарного лікування і не залишав до дня смерті, оскільки вона була у важкому безпорадному стані. Після смерті дружин відкрилася спадщина на належне їй майно. Спадкоємцями після її смерті є їхні діти. Після звернення до нотаріуса позивачу як чоловікові було роз`яснено, що оскільки шлюб було розірвано у 2000 році, але вони перебували у фактичному цивільному шлюбі то необхідно встановити факт проживання сім`єю без реєстрації шлюбу та набути право спадкування з іншими спадкоємцями. Просив суд: встановити факт спільного сумісного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 14 вересня 2000 року до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 ; змінити черговість у праві на спадкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , включивши його до кола спадкоємців першої черги за законом. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 липня 2025 року позов задоволено. Встановлено факт спільного сумісного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , як чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 14 вересня 2020 року і до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 . Змінено черговість у праві на спадкування для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , включивши ОСОБА_1 до кола спадкоємців першої черги за законом. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі вказує, що є сином позивача та померлої ОСОБА_4 .. Заперечує, що ОСОБА_1 після розлучення продовжував проживати із мамою як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, оскільки ніяких ознак сім`ї у їх відносинах не було. Позивач не мав власного житла, тому мама після розлучення дозволила батькові проживати разом з ними у будинку по АДРЕСА_1 . Письмові пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є недопустимими доказами, а тому не можуть братися до уваши, оскільки свідки в судовому засіданні судом не допитувалися. Також надані позивачем фотографії не підтверджують позовних вимог. Так, на трьох світлинах зображенні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на святкуванні хрестин його сина, на двох на святкуванні дня народження його сина - їх онука, куди він запрошував кожного окремо і особисто робив ці фото, щоб була пам`ять для сина, на яких його бабуся та дідусь сфотографовані разом. З аналогічною метою він робив фотографії, які містяться ще на чотирьох світлинах, коли приходив у гості до мами і коли на його запрошення вони приходили до нього. На решті світлинах зображена тільки ОСОБА_4 та одне їх спільне фото до розлучення. Отже, світлини, на які посилається суд як на доказ того що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу є неналежними доказами. Щодо матеріального забезпечення та догляду позивачем за мамою, зазначає, що позивач ніколи ніде не працював. Всі кошти, які витрачалися на обстеження, лікування та побутові витрати мами, сплачувалися виключно апелянтом. Вказує, що в ході розгляду справи обставити, які підтверджували б факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу належними та допустимими доказами доведені не були. Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Сторони у судове засідання не з"явилися, повторно. Вони належним чином повідомлялися про день, час та місце її розгляду. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її та позивача участі. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про її задоволення, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 11 вересня 2000 року було розірвано, про що Відділом РАГС Дубенського районного управління юстиції видано відповідне свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с.18). Від шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно довідки про склад сім`ї №342 від 20.01.2020, за адресою АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_2 (донька), ОСОБА_3 (син) (а.с.16). Відповідно до інформаційної довідки №07-03-15/1861 від 25.07.2024, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . На день смерті у даному житловому будинку були зареєстровані також: ОСОБА_2 , 1982 року народження, ОСОБА_3 , 1983 року народження, ОСОБА_1 , 1958 року народження, ОСОБА_7 , 1956 року народження (а.с.15). ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.19). З наданої приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Хомич О.С. копії спадкової справи встановлено, що після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_9 було заведено спадкову справу за №81/2024 за заявою доньки померлої ОСОБА_2 про прийняття спадщини (а.с.104-110). Згідно повідомлення приватного нотаріуса Дубенського районного нотаріального округу Хомич О.С. від 24.07.2024, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті дружини ОСОБА_4 (а.с.32). ОСОБА_1 , вказуючи на факт їх проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 однією сім`єю, покликаючись на положення ч. 2 ст. 1259 ЦК України, звернувся з цим позовом до спадкоємців померлої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просив суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, а також змінити черговість у праві на спадкування, включивши його до кола спадкоємців першої черги за законом. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, покази свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства. Суд першої інстанції встановив наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги, зокрема на підставі свідчень свідків викладених у їх письмових заявах. У судовому засіданні свідки судом не допитувалися, що ставить під сумнів виконання судом обов`язку безпосереднього дослідження таких джерел доказів як показання свідків. Як зазначено Верховним Судом у його постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 25 грудня 2024 року у справі № 501/4442/21 факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок жінки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між жінкою та чоловіком склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Додані позивачем до позовної заяви копії фотографій ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не є належними доказами для підтвердження наявності між ними усталених відносин, притаманних подружжю. За відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, місцевим судом безпідставно задоволено позовні вимоги про встановлення факту їх спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 14 вересня 2020 року і до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_6 . Щодо наявності правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зміну черговості в праві на спадкування, апеляційний суд зазначає наступне. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У частині першій статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Згідно з частиною другою статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша статті 1261 ЦК України). За змістом статті 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Стаття 1259 ЦК України визначає підстави та порядок зміни черговості одержання права на спадкування. Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність усіх п`яти зазначених обставин. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 753/16113/20 (провадження № 61-2552св23), від 14 квітня 2025 року у справі № 754/14700/23 (провадження № 61-14268св24). Під безпорадним станом спадкодавця слід розуміти стан особи, зумовлений віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів. Позивачем ОСОБА_1 не доведено належними, достовірними і достатніми доказами наявності вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, з якими закон пов`язує право на зміну черговості на спадкуванні, зокрема здійснення протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, матеріального забезпечення його тільки позивачем та надання іншої допомоги виключно позивачем, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані. Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_4 у 2011 році було встановлено діагноз: нирко-клітинний об`ємний процес світло клітинного типу. Повне подвоєння лівої нирки. Солітарні кісти печінки, обох нирок. Фіброматозний вузіл тіла матки. Рекомендована консультація лікаря онкоуролога. У 2023 році ОСОБА_4 встановлено діагноз нирковоклітинна карцинома лівої нирки, карцинома тіла матки. 30.03.2023 мало місце оперативне лікування: екстирпація матки з додатками, а 24.05.2023 року проведено лапароскопічна нефректомія зліва (а.с.23-27). Разом з тим, позивачем не доведено факту перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані, внаслідок вищезазначених захворювань та проведеного лікування, а також здійснення протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем виключно позивачем. Окрім того ОСОБА_1 не доведено, за допомогою належних та допустимих доказів, факту здійснення ним матеріального забезпечення спадкодавця ОСОБА_4 . Саме по собі проживання за однією адресою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не свідчить що в цей час остання перебувала на утриманні позивача. Матеріали судової справи не містять жодних відомостей про те яким чином, чи в який спосіб ОСОБА_1 здійснював матеріальне забезпечення ОСОБА_4 , адже позивачем на надано відомостей про власний матеріальний стан, про розмір свого доходу та використання ним власних коштів для утримання, чи лікування ОСОБА_4 . Оскільки позивач не довів факту перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані, у зв`язку з чим саме він опікувався останньою, як і не довів факту здійснення ним матеріального забезпечення спадкодавця, відсутні підстави для застосування положень ч. 2 ст. 1259 ЦК України та зміни черговості одержання позивачем права на спадкування. Ураховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості в праві на спадкування. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції необхідно залишити за позивачем. В свою чергу з ОСОБА_1 підлягає до стягнення на користь ОСОБА_3 2725,20 грн судового збору, сплаченого за розгляд справи апеляційним судом. На підставі п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1222, 1223, ч. 1 ст. 1261, ст.ст. 1262, 1264,1258, ч. 3 ст. 1268, ст. 1259 ЦК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 липня 2025 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зміну черговості в праві на спадкування відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2725,20 грн судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 15 травня 2026 року. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Ковальчук Н.М. Хилевич С.В.