Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 343/2085/21

Справа № 343/2085/21 Провадження № 22-ц/4808/1298/23 Провадження №22-ц/4808/1164/2023 Головуючий у 1 інстанції Тураш В.А. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д., секретаря Возняк В.Д., з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_1 адвоката Новосядло В.Р., особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Білянського Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Дуткевич Ольга Яківна про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та зміну черговості одержання права на спадкування, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та представника ОСОБА_1 адвоката Новосядло Вікторії Романівни на рішення Долинського районного суду від 31 липня 2023 року, апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Новосядло Вікторії Романівни на додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2023 року, в с т а н о в и в: У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Дуткевич О.Я. про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та зміну черговості одержання права на спадкування. Позовні вимоги мотивовано тим, що на початку 2009 року познайомилась з ОСОБА_5 , вирішили проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу аж до моменту його смерті, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом цього часу вони не мали постійного місця проживання та проживали один в одного, оскільки її чоловік був священнослужителем на парафії с-ще Вигода Калуського району, а вона працювала та на даний час працює медичною сестрою КНП «Лисецька центральна лікарня» с-ща Лисець Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Весь вільний від роботи час, вихідні та святкові дні вони проводили разом за її або його адресою проживання, у колі спільних друзів святкували дні народження, родинні свята та були постійними порадниками один одному з приводу певних життєвих ситуацій, які складалися у них в процесі спільного проживання, готували їжу тощо. Також разом робили поточні ремонти їхніх будинків, за спільні кошти здійснювали покупки побутової техніки, меблів, продуктів харчування. ОСОБА_5 хворів та був госпіталізований в КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», не міг самостійно піклуватися про себе та потребував від неї постійної допомоги. Вона постійно перебувала біля нього в лікарні, купувала ліки та інші засоби для покращення його стану здоров`я. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із 1/2 частки на житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контори для написання заяви про прийняття спадщини приватному нотаріусу Калуського нотаріального округу Дуткевич О.Я., однак в усній розмові їй повідомлено, що спадкова справа за її померлим чоловіком уже заведена та зареєстрована у Спадковому реєстрі. Факт її проживання з померлим ОСОБА_5 однією сім`єю без шлюбу підтверджується спільними фото, копіями його документів, які залишились в неї після його смерті, а саме: довідками з лікарні, диплома, показами свідків, тощо. Просила ухвалити рішення, яким: встановити факт проживання, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу понад п`ять років; визнати за нею, ОСОБА_2 , право на спадкування за законом після смерті померлого ОСОБА_5 разом з спадкоємцями другої черги (а.с.1-5 т.1). Рішенням Долинського районного суду від 31 липня 2023 року позов задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , понад п`ять років до часу відкриття спадщини. В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання за ОСОБА_2 права на спадкування за законом після смерті померлого ОСОБА_5 разом з спадкоємцями другої черги - відмовлено (а.с.225-232, том.2). Додатковим рішенням Долинського районного суду від 19 вересня 2023 року заяву представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Новосядло В.Р. про ухвалення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Дуткевич О.Я. про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та зміну черговості одержання права на спадкування, додаткового рішення про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7500 грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 54-56,том.3). Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилається незаконність та необґрунтованість рішення суду. Вказує, що висновок суду щодо відмови визнання за нею права на спадкування за законом після смерті померлого ОСОБА_5 разом з спадкоємцями другої черги ґрунтується на неповно з`ясованих обставинах та належним чином не мотивований. Зокрема, судом не дано належної оцінки поясненням по справі ОСОБА_2 , свідків та письмових доказів. Просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (а.с.74-75,том.3). Представник ОСОБА_1 адвокат Новосядло В.Р. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якій вказує, що рішення суду в частині відмови визнання за ОСОБА_2 права на спадкування за законом після смерті померлого ОСОБА_5 разом із спадкоємцями другої черги є законним та обґрунтованим. Вважає доводи представника ОСОБА_2 такими, що не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки встановити факт зміни черговості спадкування за позивачкою, яка не є спадкоємцем померлого а ні за законом, а ні за заповітом на підставі показань свідків та тих письмових доказів, які містяться у матеріалах справи, зумовило б винесення необґрунтованого та незаконного рішення, побудованого на неналежних доказах. Право на пред`явлення позову про зміну черговості мають лише спадкоємці за законом, якою позивачка не являється, а відтак така позовна вимога не підлягає задоволенню (ст.1258, 1259, 1264 ЦК України). Належними спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 був його рідний брат ОСОБА_4 (помер під час розгляду справи судом), правонаступником якого є ОСОБА_6 , а другим спадкоємцем є ОСОБА_1 (племінниця), мати якої ОСОБА_7 була рідною сестрою спадкодавця і померла до відкриття спадщини. Інших законних спадкоємців немає. Просить рішення в частині відмови визнання за позивачкою права на зміну черговості одержання права на спадкування залишити без змін. Не погодившись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог представник ОСОБА_1 адвокат Новосядло В.Р. подала апеляційну скаргу, у якій посилається на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Вказує, що позивачка як і не проживала із ОСОБА_5 , так і не вела з ним спільного господарства, не брала участі у спільних витратах, спільному бюджеті, купівлі будь-якого майна для спільного користування, не вчиняла жодних дій, які б могли підтвердити фактичні ознаки сім`ї, більше того місця проживання позивачка та померлого знаходяться в 70 км один від одного. Суд обмежився лише безпідставними твердженнями позивачки, долученими нею фотознімками та показаннями свідків, які викликались за клопотанням позивачки. В матеріалах справи відсутні будь-які чеки, рахунки у спільних витратах, спільному бюджеті. Підставою для задоволення позову у цій частині стали показання свідків, двоє з яких ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є родичами позивачки (дочкою та зятем), а, відповідно, зацікавлені у результаті розгляду справи. Судом не взято до уваги пояснення родичів померлого ОСОБА_5 , зокрема брата, ОСОБА_4 , який проживав з померлим та заперечив проти задоволення позовних вимог. Також його син, який є процесуальним правонаступником та відповідачем у даній справі, як і відповідачка ОСОБА_1 (племінниця померлого) спростували позовні вимоги щодо спільного проживання позивачки з їх померлим дядьком, оскільки останній ніколи не проживав з жінкою після смерті своєї законної дружини, яка настала у 2009 році, а тим більше, не мав спільних витрат з будь-ким, окрім своєї родини. Апелянт також вказує, що посилання позивачки на проведення свого вільного часу, проведення вихідних та святкових днів разом із померлим чи інші обставини, які вона вказує у позові, не заслуговують на увагу суду, оскільки не становлять фактичні сімейні відносини та не підтверджують ведення з ним спільного господарства. Просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення суду, яким в цій частині рішення суду скасувати (а.с.60-62,том.3). Представник ОСОБА_1 адвокат Новосядло В.Р. подала також апеляційну скаргу на додаткове рішення суду. Вказує, що усі докази, які вказують на співмірність, час розгляду даної справи судом та понесені витрати відповідачкою на отримання професійної правничої допомоги вказані у заяві про відшкодування витрат на професійну правову допомогу. Сума у розмірі 15 000 грн, яка оплачена ОСОБА_1 є співмірною і, враховуючи час, який на початку 2022 року був витрачений адвокатом на прибуття до місця проведення судових засідань, а саме зі Львова до м.Долина Івано-Франківської області та у зворотньому напрямку, а також очікування судових засідань, виправдовує заявлену суму. Просить додаткове рішення Долинського районного суду від 31.07.2023 року в частині часткового задоволення заяви скасувати, ухвалити нове рішення, яким провести перерозподіл судових витрат, а саме витрат на правову допомогу та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 15 000 грн (а.с.107-111,том.3). Відзив ОСОБА_2 на апеляційні скарги, подані представником ОСОБА_1 адвокатом Новосядло В.Р., не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. У судове засідання не з`явилися правонаступник відповідача ОСОБА_6 , відповідачка ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Дуткевич О.Я., про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності правонаступника відповідача ОСОБА_6 , співвідповідачки ОСОБА_1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Дуткевич О.Я. В силу ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Вислухавши суддю-доповідача, представника особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_1 адвоката Новосядло В.Р., особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Білянського Н.С., дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 необґрунтованою, апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Новосядло Вікторії Романівни обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення виходячи з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_5 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був власником 1/2 домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчить інформація з Державного реєстру від 19.10.2021 року №280039426 (а.с.12, 61том.1). Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частки на житловий будинкок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та інше рухоме майно. Із матеріалів спадкової справи встановлено, що 27 травня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , сестра якого, а її мати ОСОБА_7 , померла до відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті спадкодавця спадкоємців першої черги немає, спадкоємцем другої черги був його брат ОСОБА_4 , який на день смерті спадкодавця проживав разом з ним та прийняв спадщину відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України, правонаступником якого є ОСОБА_6 , а також племінниця ОСОБА_1 (дочка сестри спадкодавця, яка померла до відкриття спадщини), що подала заяву про прийняття спадщини, а також згідно ст.1266 ЦК України племінниця ОСОБА_10 , яка заяву про прийняття спадщини не подавала (а.с.11, 60,том.1). 09 липня 2021 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , як така, що проживала з ОСОБА_5 як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу понад 5 років, з 2009 року (а.с.71,том.1). ОСОБА_2 вказує, що у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори для написання заяви про прийняття спадщини приватному нотаріусу Калуського нотаріального округу Дуткевич О.Я.,однак їй усно повідомлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_5 вже заведена та зареєстрована у Спадковому реєстрі. Згідно довідки Вигодської селищної ради від 13.05.2021 року №693 ОСОБА_5 на день смерті зареєстрований в АДРЕСА_1 , разом з ним проживав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.62,том.1). Відтак, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 (а.с.11, том.1). На а.с.165-172 наявні фотознімки, надані ОСОБА_2 на підтвердження факту спільного проживання з ОСОБА_5 . Задовольняючи частково позовні вимоги, суд, встановивши факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки ОСОБА_2 з ОСОБА_5 понад п`ять років, дійшов висновку про наявність і переконливість доказів спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки і спадкодавця. Щодо позовної вимоги про зміну черговості спадкування та надання права на спадкування разом із спадкоємцями другої черги, суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених ч.5 ст.1224 ЦК України, оскільки жодних належних доказів щодо безпорадності стану спадкодавця зі сторони позивача суду не надано, а самі по собі пояснення про ці обставини зі сторони позивача не дають підстав вважати їх установленими. З такими висновками суду першої інстанції не в повній мірі погоджується апеляційний суд з огляду на таке. ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції пояснила, що на початку 2009 року вона познайомилась з померлим ОСОБА_5 і вони проживали разом однією сім`єю. ОСОБА_5 при життя допомагав їй фінансово, а саме фактично надавав кошти для оплати навчання її дочки у вищому навчальному закладі, хоча договір оформлено на її ( ОСОБА_2 ) ім`я. За час спільного проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_5 вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, проживали разом, спільно несли обов`язки зі сплати комунальних платежів, мали спільний бюджет, спільні інтереси та плани. За час спільного проживання за спільні кошти були проведені ремонтні роботи як житлового будинку в смт.Вигода (батьківська хата), придбано побутову техніку, проведено воду. Проживали (їздили один до одного) то у с.Лисець (в будинку її дочки) та смт.Вигода, де спадкодавець служив священиком. Повторний шлюб йому заборонено було укладати через приналежність до церкви. Заповіт не встиг скласти на її ім`я через інсульт. Факт спільного проживання підтверджується сусідами та жителями смт.Вигода. Вирішуючи цей спір, слід виходити з положень ст.3, 74 Сімейного Кодексу України, глави 86 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до глави 86 ЦК України за загальним правилом спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово та на підставі споріднення. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Однак, положення зазначеної глави ЦК України передбачають також спадкування не тільки на підставі споріднення, а й за фактом спільного проживання (статті 1258-1265). Зокрема, за положеннями статті 1264 і 1265 ЦК України передбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно (п`ята черга спадкування), причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Відтак, законодавство про спадщину передбачає, що перехід прав на спадкове майно відбувається на підставі споріднення або факту спільного проживання зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини як член сім`ї спадкодавця. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 2, 4 ст. 3 СК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Статтею 25 цього Кодексу передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Згідно із ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України). Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю. Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15 липня 2020 року у справі №524/10054/16 та від 30 листопада 2020 року у справі №638/20596/16, в яких Верховний Суд вказав, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання рухомого та нерухомого майна (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких убачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства. У матеріалах справи відсутні будь-які докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету (чеки, рахунки у спільних витратах, спільні депозитні договори тощо), витрати на спільне харчування, придбання майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність спільних дітей, які б свідчили про сімейні відносини чи проживання однією сім`єю. Посилання позивачки на проведення свого вільного часу, проведення вихідних та святкових днів разом з померлим та інші обставини, на які вона посилається не заслуговують на увагу суду, оскільки не характеризують відносини зі спадкодавцем як фактичні сімейні та не підтверджують ведення з ним спільного господарства. Подані позивачкою докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо. Спільна присутність на святах не може свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова ВС від 15.08.2019 року №588/350/15). Показання свідків про спільне проживання позивачки та спадкодавця однією сім`єю не приймаються до уваги, оскільки вони, хоча і свідчать про їх відносини особистого характеру, але не підтверджують факту спільного постійного проживання однією сім`єю у одному житлі, факту ведення спільного господарства, факту прийняття один на одного обов`язків подружжя. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції помилково задоволена позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки і спадкодавця, оскільки позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу понад п`ять років, що є підставою для відмови у задоволення позовної вимоги в цій частині. Стосовно вимог позивачки про зміну черговості права на спадкування, судом зроблений вірний висновок про відмову у задоволенні позову в цій частині, з огляду на наступне. Статтями 1215,1216, 1217 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. За змістом ст. 1258 ЦК України слідує, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. В силу ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Як передбачено ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Із положень ч. 2 ст. 1259 ЦК України слідує, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). За відсутності заповіту спадкування здійснюється за законом. До спадкоємців першої черги за законом відносяться діти, дружина та батьки спадкодавця. Їх частки у спадщині є рівними. До спадкоємців четвертої черги за законом належать особи, які не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини проживали зі спадкодавцем однією сім`єю. Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом. Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Судом не встановлено жодних даних та доказів на підтвердження наявності будь-яких обставин передбачених ч. 2 ст. 1259 ЦК України для зміни черговості спадкування, а саме, що позивачка протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Встановлені судом обставини навпаки свідчать про те, що померлий у безпорадному стані не перебував, сторонньої допомоги не потребував. Так, із матеріалів справи виходить, що відповідно до медичних документів ОСОБА_5 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. Згідно копії довідки №113 виданої КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 06.05.2021 ОСОБА_5 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії з 27.04.2021 до 06.05.2021 (а.с.10 т.1). Згідно відповіді КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» №268 від 22.02.2022 гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебував на стаціонарному лікуванні в КНН «ОКЛ ІФ ОР»: у відділенні травматології з 26.09.2017 по 04.10.2017 з діагнозом: Закритий внутрішньосуглобовий багатовідламковий перелом дистального мета епіфізу правої променевої кістки, шиловидного відростка ліктьової кістки. (ДО 23-СЗ). Проведено: 26.09.2017р. - відкрита репозиція МОС дистального метаепіфіза правої променевої кістки. 29.09.2017р. - монтаж стабілізаційного стрежневого АЗФ; у відділенні травматології з 19.06.2018 по 20.06.2018 з діагнозом: Консолідований перелом дистального мела епіфізу правої променевої кістки. Стан після МОС спицями. Проведено: 19.06.2018р. Видалення металоконструкції з променевої кістки; у відділенні нейрохірургії з 27.04.2021 по 08.05.2021 з діагнозом: Ураження головного мозку, що виходить за межі, вищевказ. локалізацій, із крововиливами, набряк і дислокація головного мозку, гіпертонічна х-ба Ш, сг.3 ризик 4. 1ХС. Кардіосклероз атеросклеротичний. Пневмофіброз (а.с.175 т.1). З усіх досліджених судом медичних документах ОСОБА_5 не встановлено обставин про те, що він був немічним і не міг здійснювати заходів щодо свого існування, наявні у справі медичні документи цього безсумнівно не доводять, питання необхідності стороннього нагляду, догляду чи допомоги за життя хворого не виносилось на розгляд ні медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), ні лікарсько-консультативної комісії (ЛКК). Визначення міри втрати здоров`я, ступеня обмеження життєдіяльності особи, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності проводиться саме медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) та лікарсько-консультативною комісією (ЛКК). Інших медичних документів, які мали б підтвердити, що за життя ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 в силу свого віку та діагностованих лікарями захворювань потребував постійного стороннього догляду та/або наявність у нього інших вад, які впливали на загальний стан здоров`я, обмежували працездатність, суду не надано. Також це не вбачається з пояснень допитаних в судовому засіданні свідків. Так, у позивачки ОСОБА_2 могло виникнути право на спадщину за законом разом із спадкоємцями другої черги у разі встановлення факту проживання однією сім`єю її та спадкодавця без реєстрації шлюбу і зміни черговості спадкування. Однак, позивачкою не доведено факту проживання зі спадкодавцем більше п`яти років однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відтак вона не є членом сім`ї спадкодавця, його спадкоємцем за законом і тому у неї не виникло право на спадщину. Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині щодо зміни черговості одержання права на спадкування по суті є правильним та обґрунтованим. Але крім викладених мотивів відмови у позові, слід зазначити, що у позивачки не виникло права на спадщину. Що стосується додаткового рішення, апеляційний суд виходить з такого. Ухвалюючи додаткове рішення, суд, враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, час розгляду справи, та з урахуванням клопотання відповідача про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та стягнення з позивачки на користь відповідачки 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу. З таким висновком апеляційний суд погоджується не в повній мірі з огляду на наступне. 18 січня 2022 року між фізичною особою ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «КПЛТ», укладено договір про надання правової допомоги (а.с.94-95,том.1). Відповідно до п.3.2. договору, за надання правової допомоги, передбаченої договором, клієнт виплачує суму, яка погоджена сторонами, включаючи ПДВ на підставі рахунку. Так, відповідно до рахунку №8/07-23 від 31.07.2023, сума, яка підлягає до сплати ОСОБА_1 становить 15000 грн (без ПДВ). На підтвердження проведених розрахунків між сторонами договору укладено акт прийому-передачі наданих правових послуг від 31.07.2023. Сторонами договору підписано акт прийому-передачі наданих правових послуг від 31.07.2023 року на суму 15 000,00 грн (а.с.10-11,том.3). Так, згідно акту адвокатським об`єднанням «КПЛТ» виконано та підлягають оплаті наступні види правової допомоги:

1. Правовий аналіз ухвали про залучення в якості співвідповідача ОСОБА_1 у справі №343/2085/21;

2. Подання адвокатських запитів, підготовка клопотань в інтересах ОСОБА_1 , підготовка відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 ;

3. Підготовка клопотання про застосування заходів зустрічного забезпечення у справі та позовної заяви ОСОБА_2 ; 4. 07.02.2022 року, 23.02.2022 року, 06.04.2022 року, 21.04.2022 року, 21.02.2023 року, 10.03.2023 року - участь в судових засіданнях із представлення інтересів ОСОБА_1 за допомогою відео конференції в Залізничному районному суді м.Львова; 5. 23.05.2022 року, 06.06.2023 року, 26.06.2023 року, 13.07.2023 року, 28.07.2023 року - судові засідання у Долинському районному суді (перерва на оголошення рішення до 09.00 хв.31.07.2023 року).

6. Підготовка апеляційної скарги на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області про відмову у застосуванні заходів зустрічного забезпечення (а.с.10-11,том.3). Представник відповідачки подав клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу (а.с.42 том.3), Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).. Оцінюючи заявлений стороною позивача та визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_1 у суді першої інстанції, на предмет їх пропорційності складності справи, колегія суддів погоджується із доводами відповідачки про їх занижений розмір. Враховуючи складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер (подання відзиву на апеляційну скаргу, клопотань, участь у судових засіданнях), а також необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідачки 10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Отже, додаткове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Новосядло Вікторії Романівни на рішення Долинського районного суду від 31 липня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 19 вересня 2023 року задовольнити. Скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 31 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. В цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , правонаступником якого є ОСОБА_6 , ОСОБА_1 про встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Скасувати додаткове рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2023 року. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В.Василишин В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 22 грудня 2023 року.