Постанова 4815 № 564/3248/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2026 року м. Рівне Справа № 564/3248/25 Провадження № 22-ц/4815/509/26 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року (ухвалене у складі судді Цвіркуна О.С., повний текст судового рішення складено 28.11.2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,- в с т а н о в и в : У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 03.06.2013 був розірваний. Вказувала, що від шлюбу в них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який залишився проживати разом з нею. Зазначала, що рішенням суду від 14.12.2017, з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання спільного сина в розмірі по 746 грн. щомісячно, до досягнення сином повноліття. Вказувала, що на сьогоднішній день зросли витрати на утримання дитини у зв`язку із зростанням цін на продукт та одяг, підвищився прожитковий мінімум. Просила суд змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , визначивши їх в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу, які стягуються згідно рішення Костопільського районного суду Рівненської області №564/1857/17 від 14.12.2017, і стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/5 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач спроможний і зможе забезпечити виплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів в даному розмірі суд є розумним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини у даному віці. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано положення ст. 182 СК України щодо врахування стану здоров`я платника аліментів. Покликається на суттєве погіршення стану його фізичного здоров`я, у зв`язку з проходженням військової служби. Вказує, що через наявність захворювань та проблем з фізичним та психічним здоров`я він потребує лікування та реабілітації, котрі в умовах сьогодення є платними, а відтак потребують відповідних грошових коштів. Зазначає, що стягнення 1/9 частини усіх видів його заробітку (доходу) є необхідним для забезпечення належних умов для фізичного, розумового, морального та соціального розвитку дитини. Просить апеляційний суд змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір стягнутих аліментів з 1/5 до 1/9 частини усіх видів його заробітку (доходу). Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що сторони у справі є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.13). Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області №564/1857/17 від 14.12.2017 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 746 грн. і до досягнення дитиною повноліття (а.с.10-11). Покликаючись на недостатність визначеного судом розміру аліментів для задоволення потреб дитини, позивачка звернулася до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів: стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача. Ст. 51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі. Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей183, 184 СК України. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. У зазначеній нормі права законодавець розширив можливості того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (отримувача аліментів) щодо вибору способу стягнення аліментів. Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства можна дійти висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру. До аналогічного висновку дійшов й Верховний суд України у постанові від 05 лютого 2014 року по цивільній справі № 6-143цс13, зазначивши, що зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. ОСОБА_1 скористалася своїм правом щодо визначення способу стягнення аліментів саме у частці від доходу. У ч. 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі"). Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. З матеріалів справи вбачається, що спільна дитина сторін проживає разом із матір`ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по утриманню та вихованню їх сина. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Встановлено, що відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України, який у 2024 році був мобілізований до лав ЗСУ на підставі указу Президента України № 69/2022 "Про загальну мобілізацію від 24.02.2022 року", та від 10 грудня 2024 року має статус учасника бойових дій, що підтверджується матеріалами справи. З матеріалів справи вбачається, що у відповідача на утриманні та вихованні перебуває ще один малолітній син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий народився від шлюбу з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якою відповідач перебуває в офіційному шлюбі. Встановлено, що дружина відповідача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок перенесеного оперативного втручання 29.08.2025 року, і по цей час хворіє на післягеморогічну анемію (стан, при якому в крові занижений рівень гемоглобіну та еритроцитів, що призводить до недостатнього надходження кисню до органів і тканин, основні симптоми - слабкість, стомлюваність, задишку), що підтверджується довідкою № 972 комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня № 2" Рівненської міської ради від 01.09.2025 року. Судом встановлено, що мати відповідача ОСОБА_6 1959 року народження, є пенсіонером та хворіє на ряд хронічних захворювань, зокрема на цукровий діабет II типу, катаракту обох очей, гіпертонічну хворобу, що підтверджується довідкою №460 поліклінічного відділення некомерційного підприємства "Корецька міська лікарня" Корецької міської ради від 14.10.2025 року. Встановлено, що відповідач на цей час перебуває у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, пов`язаною з проходженням військової служби, зокрема згідно довідки ВЛК від 09.10.2025 р. № 2025-1009-1109- 5362-3, 09.09.2025 року переніс оперативне втручання - артроскопію правого колінного суглоба парціальної резекції заднього рогу медіального меніска та медюпатилярної складки, дебрименту з приводу застарілого пошкодження заднього рогу медіального меніска правого колінного суглобу, гіпертрофії медіопатилярної складки. Судом встановлено, що Регіональною військово-лікарською комісією від 24.09.2025 року за № 1189/5282 було прийнято рішення про направлення відповідача на повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до послідуючого несення військової служби. З наданих відповідачем документів, судом встановлено, що його стан здоров`я погіршився, зокрема останній має МР-ознаки дегенеративно-дистрофічних змін поперекового відділу хребта (остеохондроз, спондилоартроз), протрузії м/х дисків L5-S1, L4-L5; тахікардія, діастолічна ЛШ по типу порушення релаксації, невелика мітральна недостатність, гіпертрофія МШП; гіпертонічна хвороба 1 стадії, двобічна нейросенсорна приглуховатість, 50% ступінь інспіраторного колапсу та гіпертрофія серця. Разом з тим, вирішуючи питання про збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення, виходячи з принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, до врахування судом підлягає їх майновий стан, стан здоров`я обох батьків, зокрема отримувача аліментів також. Як встановлено судом, на утриманні позивачки перебувають троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є дитиною-інвалідом та потребує домашнього догляду (а.с. 15-18). У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Обов`язок утримувати дитину не залежить від бажання чи можливостей батьків, враховуючи загальне правило, що батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття навіть у тому разі, коли виконання цього обов`язку може призвести до неповного задоволення їх власних матеріальних і духовних потреб. Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, роз`яснення Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду, з`ясовуючи наведені обставина справи, що мають значення для правильного вирішення спору, наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що, враховуючи засади справедливості, добросовісності та розумності, вік, стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, для фізичного, духовного, морального і соціального розвитку дитини, суд першої інстанції правильно виходив з того, що розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина сторін має бути визначений у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача. Апеляційний суд вважає, що такий розмір аліментів визначений з урахуванням вимог сімейного законодавства та відповідає інтересам неповнолітньої дитини сторін у справі, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та достойного рівня його матеріального забезпечення. Визначаючи розмір аліментів на рівні 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача, місцевим судом дотримано вимоги ст. 182 СК України щодо врахування стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, надано належної оцінки відповідним доводам відповідача та враховано подані ним, на підтвердження таких доводів, докази. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 25 листопада 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О.