Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/5281/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/5281/25 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М. Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М., розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу № 295/5281/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Могильницького Віктора Юрійовича на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. у місті Житомирі, в с т а н о в и в : У квітні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр», позивач, Товариство) звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №30.01.2024-100001336 від 30 січня 2024 року у сумі 8 910 грн, з яких: 4 500,00 грн заборгованість за основним боргом,4 410,00 грн заборгованість за відсотками, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №30.01.2024-100001336 (оферта) і позичальнику надано кредит у розмірі 4 500,00 грн строком на 42 днів. Відповідно до умов цього кредитного договору позичальнику надається Кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту 30.01.2024; Сума Кредиту: 4 500,00 грн. Строк, на який надається Кредит - 42 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 11.03.2024. Періодом користування коштами як: первинним періодом 14 днів з дня його надання; черговим періодом кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду. Сторонами також погоджено розмір відсоткових ставок, які застосовуються протягом дії кредитного договору, а саме: згідно ставки «Економ» - незмінної процентної ставки у розмірі 2 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно; ставки «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом, яка діє протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ»; денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 2,33%=(4410,00/4500)/42*100%. Проценти розраховуються шляхом множення кредиту /залишку кредиту на кількість днів користування Кредитом/ залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, однак відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконувала, у зв`язку з чим у неї станом на 11 березня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 8 910,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 500,00 грн та заборгованості по процентам в розмірі 4 410,00 грн. Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2025 року позов задоволено повністю, а також стягнуто судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. У поданій апеляційній скарзі, представник відповідача адвокат Могильницький В.Ю. просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, із порушенням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. Представник зазначає, що суд першої інстанції не надав жодного аналізу тому факту, що між позивачем та відповідачкою жодних договорів не укладалося. Крім того, позивач не надав доказів перерахунку відповідачу 30 січня 2024 року 4 500,00 грн. Яким самим документом узгоджено між сторонами умови кредитування, у тому числі розмір кредиту, строк, відсотки самим позивачем не конкретизовано. Також вказує, що до матеріалів справи позивач додає квитанцію на суму 4500,00 грн. Однак, перерахунок коштів здійснював не позивач, а «швидкий кредит», на не відомий платіжний інструмент. Заявлений номер телефону НОМЕР_1 не належить ОСОБА_1 , і вказаним номером посилання позивача на підтвердження електронного підпису відповідачки на буквено-циферні вирази: E526, взагалі не дають змоги перевірити вказані підписи через інформаційні системи Центральний засвідчувальний орган, Дія тощо. У свою чергу, додані до позовної заяви докази не містять протоколу перевірки ключа, яким був, на думку позивача, підписаний кредитний договір. Судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Також місцевий суд не зробив належного аналізу того факту, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг у відповідних кредиторів. Також не перевірено судом те, що вказані документи на момент підписання відповідачкою анкети-заяви містили умови щодо сплати процентів за користування кредитом, зміну процентної ставки, відповідальності за неналежне виконання умов договору, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Тарифи і Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір процентної ставки за користування кредитом, відповідальності за неналежне виконання умов договору витяги з Тарифів і Умов та правил не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачкою. Стверджує, що позивачем не доведено суми заборгованості, оскільки розмір кредиту/процентів та умови нарахування і стягнення сторонами не погоджувалися, однак судом першої інстанції на зазначене не було звернуто уваги. Також не доведена сума заборгованості за простроченим тілом кредиту, приймаючи до уваги, що між сторонами не були погоджені базові процентні ставки за користування кредитом, а тому дії банка щодо погашення неузгоджених процентів за рахунок здійснених відповідачкою платежів та не віднесення сплачених сум на погашення тіла кредиту, не можна вважати правомірними, а суму простроченого тіла доведеною. За таких обставин, представник вважає, що позивачем не доведено факт укладення між сторонами кредитного договору, його умов, перерахування саме позивачем тіла кредиту ОСОБА_1 , та, відповідно, наявності заборгованості останньої перед ТОВ "Споживчий центр". Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Павленко Д.О. просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань з боку позичальника у відповідачки виникла заборгованість в сумі 8 910,00 грн, з яких: 4500,00 грн заборгованість за основним боргом, 4 410,00 грн заборгованість за відсотками, а тому суд дійшов висновку щодо задоволення позову та стягнення заявленої суми заборгованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке. Встановлено, що 30 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 30.01.2024-100001336, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с. 13-18). Того ж дня, 30 січня 2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора ОСОБА_1 підписала заявку до кредитного договору № 30.01.2024-100001336, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 30 січня 2024 року за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі статі 11 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 16-18). За умовами заявки №30.01.2024-100000197 від 30 січня 2024 року позичальнику надано кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту 30 січня 2024 року; сума кредиту 4 5 00,00 грн; строк, на який надається кредит - 42 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 11 березня 2024 року; первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання (далі «первинний період»); черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі «черговий період»). Сторонами погоджено розмір відсоткових ставок, які застосовуються протягом дії кредитного договору, а саме: згідно ставки «Економ» - незмінної процентної ставки у розмірі 2 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно; ставки «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом, яка діє протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ»; денної процентної ставки з розрахунку 2,33 % = (4410.00/4500) / 42 * 100%. Згідно пункту 14 Заявки кредитного договору передбачена орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 174052,35%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 8 910,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 4 410,00 грн. Згідно з п. 11.9 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно йому на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником. 30 січня 2024 року відповідачка отримала швидкий кредит від ТОВ «Споживчий центр» за договором №30.01.2024-100001336 в розмірі 4 500,00 грн, що підтверджується квитанцією про перерахунок коштів (ID платежу 2420306611) (а.с. 9). Крім того, з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 10.07.2025 №20.1.0.0.0/7-250703/49735-БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку була емітована картка № НОМЕР_2 , яка містить зарахування на суму 4 500,00 грн за 31.01.2024. Зі змісту довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № №30.01.2024-100001336 від 04 грудня 2030 січня 2024 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складає: 4 500,00 грн основний борг, 4 410,00 грн процентів за період з 30 січня 2024 року по 11 березня 2024 року (а.с. 12). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частини 1 та 2 статті 1055 ЦК України). Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України). Згідно пунктів 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта), електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. На підставі пункту 2.3 технологія (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу. Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких особа бажає укласти електронний кредитний, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину. Крім того, за змістом пункту 20 заявки споживача від 30.01.2024, яка є невід`ємною частиною договору між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 від 30.01.2024 №03.04.2023-100001336, відповідачка ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти) (а.с.16 зворот). Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), яка є частиною електронного кредитного договору, містить підтвердження позичальника ОСОБА_1 , що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від 30.01.2024 №03.04.2023-100001336, з яким попередньо уважно ознайомилася (а.с.17). Акцептовані умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті, а також вказуються нижче. Пунктом 3.1, 3.3 розділу 3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, тип кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору. За умовами заявки №30.01.2024-100000197 від 30 січня 2024 року ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту 30 січня 2024 року; сума кредиту 4 5 00,00 грн; строк, на який надається кредит - 42 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 11 березня 2024 року; первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання (далі «первинний період»); черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду (надалі «черговий період»). Сторонами погоджено розмір відсоткових ставок, які застосовуються протягом дії кредитного договору, а саме: згідно ставки «Економ» - незмінної процентної ставки у розмірі 2 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 14 днів з дня отримання чергового траншу включно; ставки «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за один день користування кредитом, яка діє протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ»; денної процентної ставки з розрахунку 2,33 % = (4410.00/4500) / 42 * 100%. Окрім того, слід звернути увагу, що пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) ( а.с.13), заявка ( а.с.16) містить аналог власноручного підпису здійсненого ОСОБА_2 та підтвердженого одноразовим індентифікатором «Е526» за допомогою смс повідомлення на номер телефону НОМЕР_3 . Матеріали справи не містять доказів неналежності саме ОСОБА_1 вказаного номеру телефону. Отже, позивачем надано всі необхідні докази на підтвердження доведеності укладення між сторонами кредитного договору. Відповідачка, а також її представник Могильницький В.Ю. не надали жодних доказів неналежності саме їй номера телефону НОМЕР_3 та здійснення за цим номером 30.01.2024 будь яких операцій, клопотань про витребування доказів з підстав неможливості їх отримання особисто суду не заявлялися. Заслуговують на увагу посилання ТОВ «Споживчий центр» у відзиві на апеляційну скаргу про доведеність надання ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання договору. Згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) кредитор надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача. Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора, а днем погашення кредиту - день зарахування коштів на поточний рахунок кредитора, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитора. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитора, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку, на який надано кредит. Пунктом 4.4 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) визначено, що сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. У разі дострокового повного повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового часткового повернення кредиту у день повернення позичальник сплачує проценти за період фактичного користування всією сумою кредиту, а на залишок суми кредиту нараховуються проценти у загальному порядку, передбаченому договором. Заявка споживача ОСОБА_1 від 30.01.2024, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступним договором 5457-08хх-хххх-4742 (а.с.17) Крім того, до матеріалів справи приєднано копію квитанції LIQPAY від 30.01.2024, з якої вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» здійснено платіж в сумі 4 500,00 грн за договором від 30.01.2024 №30.01.2024-100001316, сайт платника sgroshi.com.ua на номер карти/рахунку отримувача: НОМЕР_4 (а.с.9). Заперечуючи факт укладення кредитного договору і отримання кредитних коштів, відповідачка всупереч приписам статті 81 ЦПК України не надала доказів про те, що банківська картка № НОМЕР_4 , на яку були перераховані кошти, належить (належала) іншій особі; клопотань про витребування доказів з підстав неможливості їх отримання особисто суду не заявляла. Таким чином, наданими суду документами підтверджується факт укладення договору та отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 4 500, 00 грн. Перевіряючи правильність нарахування процентів, колегія суддів виходить з такого. Відповідно до частини 1 статті 1048ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Позивач, крім тіла кредиту, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за процентами в розмірі 4 410,00 грн. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині заявлених вимог, ТОВ «Споживчий центр» указувало на те, що, то за умовами договору № 30.01.2024-100001336 від 30 січня 2024 року сторонами погоджено сплату процентів за ставками «Економ»/«Стандарт». Зокрема, сторонами погоджено, що первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання. Черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду. Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ». Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду та періоду «Економ». За розрахунком позивача, заборгованість за процентами за період з 30 січня 2024 року по 11 березня 2024 року, тобто протягом 42 днів (в межах строку кредитування), становить 4 410,00 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок та проаналізувавши умови договору №30.01.2024-100001336 від 30 січня 2024 року щодо розміру процентів і порядку їх нарахування, апеляційний суд погоджується з тим, що заборгованість по процентах за період з 30 січня 2024 року по 11 березня 2024 року становить 4 410,00 грн, оскільки ця сума обрахована за математичною формулою, де процентна ставка складає відповідно п.7 підтвердження укладення (а.с.16) - 2 % протягом першого чергового періоду, а в подальшому (п.8) застосовується ставка «Стандарт» з процентною ставкою 2,5% за один день. Відтак, у відповідності до умов укладеного договору розрахунок заборгованості за договором має бути вчинено у такий спосіб: - 4 500,00 грн (сума виданих кредитних коштів) х 2% (Ставка "Економ") х 14 (кількість днів користування кредитними коштами за ставкою "Економ") та дорівнює 1 260,00 грн. - 4 500,00 грн (сума виданих кредитних коштів) * 2,5% (Ставка "Стандарт") х 28 (кількість днів користування кредитними коштами за ставкою "Стандарт") та дорівнює 3 150,00 грн. Таким чином, розмір нарахованих відсотків за умовами кредитного договору становить 4 410,00 гривень (1 260,00 грн + 3 150,00 грн). Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 500,00 грн та за відсотками у розмірі 4 410,00 грн. Аналізуючи надані позивачем докази та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту укладення між ТОВ «Споживчий центр» з однієї сторони та відповідачкою з іншої, кредитного договору у електронній формі та виконання кредитором своїх обов`язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором. Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи. Передбачені законом підстави для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції відсутні. Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін. За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Могильницького Віктора Юрійовича залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді