Ухвала КАС ВС № 260/89/25

УХВАЛА про відкриття касаційного провадження 15 травня 2026 року м. Київ справа №260/89/25 адміністративне провадження №К/990/15047/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №260/89/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 08.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: визнати протиправним та скасувати пункт 32 Протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.09.2024 №20/8 про повторну відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги вперше як інваліду 1 групи з 30.10.2017; зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу вперше, у зв`язку із встановленням інвалідності 1 групи; стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі місячної мінімальної заробітної плати. Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 27.03.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026, у задоволенні позову відмовив. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд ухвалою від 15.04.2026 касаційну скаргу позивача залишив без руху та надав скаржнику десятиденний строк з дня вручення йому ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення недоліків, шляхом надання до суду: документа про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, або документ, який підтверджує про наявність пільг встановлених законом для звільнення від сплати такого, обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції, зазначивши підстави і причини його пропуску, надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою у строк, визначений законом та зазначити підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, передбачені частинами четвертою та п`ятою статті 328 КАС України з їх належним обґрунтуванням. 04.05.2026 на адресу Верховного Суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 15.04.2026 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження рішення судів попередніх інстанцій, звільнити від сплати судового збору та уточнює підстави касаційного оскарження. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, скаржник зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена, складена, та набрала законної сили 27.02.2026, справу розглянуто в порядку письмового провадження, забезпечено надання загального доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі - ЄДРСР) 02.03.2026, з касаційною скаргою скаржник звернувся, відповідно до трекінг відстеження Укрпошти 27.03.2026, тобто в межах строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини другої та третьої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення. Відтак, розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження є поважними, а тому строк на касаційне оскарження підлягає поновленню. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статей 329, 330 КАС України, колегія суддів виходить з наступного. Відтак, розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження є поважними, а тому строк на касаційне оскарження підлягає поновленню. Разом з тим, скаржник просить звільнити його від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), оскільки є особою з інвалідністю 1 групи, на підтвердження надає, зокрема, завірену копію пенсійного посвідчення від 06.02.2019 Серія НОМЕР_1 , в якій зазначено, що заявник є інвалідом 1 групи. Вирішуючи наведену заяву, колегія суддів виходить з наступного. Так колегія суддів зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом №3674-VI. Відповідно до статті 1 Закону №3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Таким чином, судовий збір - це обов`язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв`язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Встановивши обставини та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що заява про звільнення від сплати судового збору є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки позивач є особою з інвалідністю 1 групи, а предмет спору стосується захисту його соціальних прав. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статей 329, 330 КАС України, колегія суддів виходить з наступного. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. На обґрунтування цієї підстави скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975) без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.04.2022 у справі №240/12378/19, щодо призначення вперше одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період строкової військової служби, яка настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення із строкової військової служби вперше. Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у цій справі, порушили положення частини другої статті 9 КАС України та не врахували висновок верховного Суду, наведений у постанові від 31.10.2018 у справі №826/16958/17 у якому наведено, що Суд розглядає позовну заяву в межах заявлених позовних вимог та може вийти за межі позовних вимог, лише з метою захисту прав позивача. У касаційній скарзі скаржник окрім наведеного покликається на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для позивача, оскільки стосується його соціальних прав, як особи, якій вперше встановлена інвалідність не пізніше трьох місячного строку після звільнення зі строкової військової служби. Також у якості підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник покликається на частини другу і третю статті 353 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та не дослідив зібрані у справі докази, відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України. Наведені аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд судових рішень попередніх інстанцій. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №260/89/25. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №260/89/25. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.03.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №260/89/25. Витребувати із Закарпатського окружного адміністративного суду справу №260/89/25. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб