Постанова Вінницький апеляційний суд № 125/2270/25

Справа № 125/2270/25 Провадження № 33/801/479/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В. Доповідач: Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 рокум. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б., з участю секретаря судового засідання: Закерничної А. О., розглянувши в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Барського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою судді Барського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто з нього судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп. на користь держави. Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 10.11.2025 о 15:00 водій ОСОБА_1 у с. Гулі керував автомобілем марки «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у КНП «Барська міська лікарня» водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю в його діях як водія події і складу адміністративного правопорушення. Основними доводами апеляційних скарги є те, що оскаржена постанова є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що після його ознайомлення з матеріалами справи та ознайомлення його захисника в найкоротший термін буде подана уточнена (доповнена) апеляційна скарга із викладенням мотивів та доказів незаконності, необґрунтованості, порушень норм матеріального та процесуального права, невідповідності фактичним обставинам справи оскаржуваної постанови. Вважає, що суд допустив спрощений підхід при розгляді справи, всебічно не з`ясував всі обставини події у справі про адміністративне правопорушення. Вважає, що оскаржена постанова не ґрунтується на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідає фактичним обставинам справи. Одночасно ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, обґрунтовуючи його тим, що, справу розглянуто у його відсутність, постанову не отримував, виклику до суду щодо розгляду справи не отримував, так як перебував на військовій службі, СМС повідомлення теж не отримував у зв`язку із нестабільним мобільним зв`язком. Про дану постанову дізнався лише 09.04.2026. Повідомляє, що на момент розгляду справи був військовим та брав участь у забезпеченні державного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України, тому був обмежений в можливості оперативно реагувати на судові рішення та подавати процесуальні документи до суду, оскільки здебільшого перебуває в районі бойових дій та лінії бойового зіткнення. Суддя виніс постанову за відсутності скаржника, нехтуючи його процесуальними правами передбаченими КУ, КУпАП та міжнародними договорами. Тому вважає, що процесуальний строк на подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин. Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено. При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд виходить із того, що постанова Барського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року була ухвалена за відсутності ОСОБА_1 та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 30 березня 2026 року. З матеріалів справи вбачається, що копія постанови надіслана скаржнику супровідним листом 31 березня 2026 (а.с. 20). Проте докази фактичного отримання цієї постанови ОСОБА_1 відсутні, а апеляційну скаргу скаржник подав засобами поштового зв`язку 16 квітня 2026 року. Беручи до уваги зазначені обставини, положення Конституції України щодо права на апеляційне оскарження судових рішень, а також усталену практику Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Мельник проти України», «Пономарьов проти України»), де підкреслено необхідність забезпечення реального та ефективного доступу до правосуддя, апеляційний суд дійшов висновку, що строк на апеляційне оскарження було пропущено з поважних причин. Враховуючи це, апеляційний суд вважає за можливе поновити строк на апеляційне оскарження постанови Барського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року. Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався. З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України). Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ Про національну поліцію, поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення. Судом встановлено, що відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 768636 від 10.11.2025 вбачається, що 10.11.2025 о 15:00 водій ОСОБА_1 у с. Гулі керував автомобілем марки «Opel Vectra», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у КНП «Барська міська лікарня» водій відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП. Висновки суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є правильними і узгоджуються з дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; поясненнями; рапортом; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння та дослідженим відеозаписом події. Докази в сукупності узгоджуються між собою, відображають реальний перебіг події, підтверджують факт відмови правопорушника від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції, діючи згідно зі ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, і дійшов вірного висновку порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п. 7 даної Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я). За таких обставин, оскільки за змістом ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні. Згідно з вимогами п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння. Не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП. Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан сп`янінням у встановленому законом порядку. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ПДР України водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан сп`яніння, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції. Досліджений судом відеозапис є належним та інформативним доказом у справі, оскільки містить об`єктивну фіксацію подій за допомогою технічного засобу нагрудного відеореєстратора працівників поліції. Такий доказ позбавлений ознак упередженості чи суб`єктивного сприйняття, має безсторонній характер та забезпечує можливість безпосереднього спостереження за перебігом подій. У зв`язку з цим він підлягає ретельному, повному та всебічному дослідженню у сукупності з іншими доказами у справі. Зафіксовані на відеозаписі обставини безпосередньо стосуються події адміністративного правопорушення та дозволяють відтворити послідовність дій як працівників поліції, так і особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що має істотне значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд звертає увагу, що скаржник в апеляційній скарзі не заперечує факт відмови від огляду на стан алкогольного сп`яніння. Водій ОСОБА_1 погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна, проте вимоги вказаного пункту ним дотримано не було. У ч. 7 ст. 294 КУпАП зазначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. За загальним правилом одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. У Кодексі України про адміністративні правопорушення, який має відповідну логічно вибудувану конструкцію, унормовано, зокрема, послідовність процедурних дій щодо розгляду та вирішення питань, пов`язаних із притягненням особи до адміністративної відповідальності; порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, ухваленої по суті; порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення. Процедура перегляду постанови судді у справі про адміністративне правопорушення в апеляційному порядку регулюється положеннями статті 294 глави 24 "Оскарження постанови по справі про адміністративні правопорушення" розділу IV Кодексу. Цільовим призначенням цієї глави є встановлення порядку оскарження, зокрема, постанови судді у справі про адміністративне правопорушення. Розгляд справи, перевірка рішення суду першої інстанції здійснюється апеляційним судом у тому обсязі, який визначений особою, яка подала апеляційну скаргу. Тобто суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції лише в тій частині, яка оскаржується в апеляційній скарзі, і розглядає ті питання, про які йде мова в апеляційній скарзі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що буде подана уточнена (доповнена) апеляційна скарга із викладенням мотивів та доказів незаконності, необґрунтованості, порушень норм матеріального та процесуального права, невідповідності фактичним обставинам справи оскаржуваної постанови. Проте в установлені ст. 294 КУпАП уточнена (доповнена) апеляційна скарга суду подана не була. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи, без будь-якої конкретики. Разом з тим, саме особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна зазначити в чому саме полягає незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, яке оскаржується, чого ОСОБА_1 зроблено не було. Апеляційний суд, за відсутності в скарзі відповідного обґрунтування, не може самостійно визначати, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, якщо про це не зазначено в апеляційній скарзі. Які саме порушення норм процесуального права допущено судом скаржником не зазначено, як і не зазначено, яким саме фактичним обставинам справи не відповідає постанова. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи скаржника про те, що суд розглядаючи справу не вжив належних заходів спрямованих на встановлення всіх обставин справи та підійшов до розгляду справи в спрощеному порядку. Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції відповідно до ст. 245 КУпАП у повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку. Відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, що дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення. Разом з тим, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає саме після встановлення факту відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Так само ОСОБА_1 не обґрунтовано свою позицію в частині невідповідності висновків суду наявним в матеріалах справи доказам. Апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення. Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Апеляційним судом встановлено, що постановою Барського районного суду Вінницької області від 23.01.2026 у справі № 125/2226/25 ОСОБА_1 було винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Постанова суду не оскаржувалася та набрала законної сили. Про обставини ДТП йдеться в рапорті від 10.11.2025 у даній справі (а.с. 4). Зазначене спростовує пояснення захисника Рикуна А. В. про відсутність доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 10.11.2025 о 15:00. Також з дослідженого відеозапису, що знаходиться в матеріалах справи, встановлено, що не заперечував факт керування автомобілем і сам ОСОБА_1 . Доводи про те, що працівники поліції не мали права здійснювати огляд, так як ОСОБА_1 є військовослужбовцем, - є безпідставними, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. У відповідності до ст. 255 КУпАП уповноваженою особою для складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП є органи Національної поліції. Таким чином, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом, застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, який проводять працівники Національної поліції. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» одним із завдань Служби правопорядку є забезпечення безпеки дорожнього руху військових транспортних засобів, контроль за рухом транспортних засобів і перевезенням вантажів Збройних Сил України. Однак, належність транспортного засобу до військових транспортних засобів не встановлена, будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 виконував обов`язки військовослужбовця за події, що мала місце 10.11.2025 року, матеріали справи не містять. Також безпідставними є доводи письмових пояснень ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративну відповідальність відносно нього складений незаконно, оскільки складений особою невідповідного територіального підпорядкування. Так, відповідно до Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, поліцейський незалежно від місця перебування, територіального чи структурного підпорядкування після отримання доручення диспетчера або оперативного чергового щодо реагування на правопорушення або подію зобов`язаний негайно вжити всіх необхідних заходів щодо безумовного виконання такого доручення. Отже, місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. З урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях скаржника складу правопорушення, суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки судом не було встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин постанову Барського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Барського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Барського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя апеляційного суду Ю. Б. Войтко