Постанова 4801 № 147/393/25

Справа № 147/393/25 Провадження № 22-ц/801/622/2026 Категорія: 53 Головуючий у суді 1-ї інстанції Почкіна О. М. Доповідач:Ковальчук О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2026 рокуСправа № 147/393/25м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчука О. В., суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., розглянувши цивільну справу, без повідомлення її учасників, за позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору, Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Євроінс Україна», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником адвокатом Пилипаком Ярославом Сергійовичем, на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 23 грудня 2025 року у с-ще Тростянець суддею цього суду Почкіною О.М., дата складання повного тексту судового рішення не відома, В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року Приватне акціонерного товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» (далі - ПрАТ «СК «УНІКА») звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору, Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Євроінс Україна» (далі - ПрАТ «СК «Євроінс Україна»), про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов мотивовано тим, що 30.04.2024 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу «AUDI», д.н.з. НОМЕР_1 . 15.05.2024 року в м. Київ сталася ДТП за участю транспортного засобу «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 , що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за договором страхування наземного транспорту № 030140/4605/0000675. 25.06.2024 року постановою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/24333/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ДТП, яка відбулась 15.05.2024 року, сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП було завдано майнову шкоду власнику транспортного засобу Ауді д.р.н НОМЕР_1 . На підставі заяви потерпілої особи, Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі вимог Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 100 924, 20 грн. Розмір страхового відшкодування визначено та перераховано відповідно до рахунку фактури № 324051713 від 17.05.2024 року на ТОВ «Ауді-Центр Київ» для проведення відновлювального ремонту. Таким чином, позивач зазначив, що до ПрАТ «СК «УНІКА» перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Ауді», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15.05.2024 року в м. Київ. На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Лексус» д.н.з. НОМЕР_2 , було застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» згідно із полісом серії АР № 006868054. Ліміт відповідальності страховика становить -160000 грн, франшиза 0,00 грн. 13.09.2024 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виконало своє зобов`язання сплативши ПрАТ «СК «Уніка» 43 375, 06 грн. Розмір сплаченого ПрАТ «СК «Євроінс Україна» страхового відшкодування дорівнює вартості матеріального збитку (відновлювальний ремонт з урахуванням зносу -0,68). На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу, що дорівнює різниці суми страхового відшкодування ПрАТ «СК «Уніка» та суми страхового відшкодування відповідно до полісу ПрАТ «СК «Євроінс Україна», що становить 57 549, 14 грн, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати та сплачений судовий збір. 23.12.2025 року рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «УНІКА» шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 57 549, 14 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн та 3028 грн судового збору. Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Пилипака Я.С., подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що маються значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник наголошує, що належним відповідачем у межах ліміту відповідальності ОСОБА_1 є її страховик, а не безпосередній винуватець. На думку скаржника, спір полягає саме в обсязі відповідальності, і він має вирішуватися в площині правовідносин між страховими компаніями та в межах ліміту відповідальності ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Відзив на апеляційну скаргу не надходив Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить наступних висновків. Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам. В ході розгляду справи встановлено, що відповідно до відповіді Національної поліції України 15.05.2024 року в м. Київ сталася ДТП за участю транспортного засобу «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Ауді» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до страхового полісу № 6868054 станом на момент ДТП цивільно правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Ліміт відповідальності страховика за шкоду майна складає 160 000 грн (а.с. 33). 30.04.2024 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «УНІКА» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 030140/4605/0000675/1, за умовами якого сторони уклали договір про майнові інтереси страхувальника, пов`язані із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованого транспортного засобу «Ауді SQ7» д.н.з. НОМЕР_1 . Страхова сума транспортного засобу 2 400 000 грн (а.с. 15). 17.05.2024 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «УНІКА» із заявою № 19043327622 про подію з ознаками страхового випадку відповідно до договору КАСКо № 030140/4605/0000675/1, в якій просив виплатити страхове відшкодування (а.с. 13). З рахунку фактури № 324051713 від 17.05.2024 року, складеним ТОВ «Ауді-Центр Україна», вбачається, що сума відновлювального ремонту транспортного засобу «Ауді SQ7» д.н.з. НОМЕР_1 , скаладає 100 924, 20 грн без врахування ПДВ (а.с. 16). Відповідно до страхового акту № 19043327622 від 28.05.2024 року, складеного ПрАТ «СК «УНІКА», сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 030140/4605/0000675/1 складає 100 924, 20 грн (а.с. 11). Із платіжного доручення № 165556 від 29.05.2024 року вбачається, що ПрАТ «СК «УНІКА» перерахувало ОСОБА_2 100 924, 20 грн (а.с. 12). 25.06.2024 року постановою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/24333/24, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ДТП, яка відбулась 15.05.2024 року, сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху. Внаслідок ДТП було завдано майнову шкоду власнику транспортного засобу Ауді д.р.н НОМЕР_1 (а.с. 30-32). Представник ПрАТ «СК «Євроінс Україна» склав розрахунок суми страхового відшкодування № 200472/1, відповідно до якого розмір страхового відшкодування за ОСЦПВ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (0,68) складає 43 375, 06 грн (а.с. 36-37). Згідно із платіжним дорученням № 17827 від 13.09.2024 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» перерахувало на рахунок ПрАТ «СК «УНІКА» 43 375, 06 грн (а.с. 38). Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку з проведенням виплати потерпілому ПрАТ «СК «УНІКА» страхового відшкодування, із врахуванням проведення виплати страхового відшкодування ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на суму меншу, ніж проведена виплата страхового відшкодування, до позивача перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах різниці фактично виплаченого позивачем страхового відшкодування, яка становить 57 548, 94 грн. Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем ПрАТ «СК «УНІКА» правомірно заявлено вимогу до відповідача з приводу відшкодування матеріальної шкоди в частині вимоги у розмірі 57 549, 14 грн, яка підлягає стягненню як різниця невідшкодованої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з відповідача, як особи винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Таким чином, суд першої інстанції вважав за необхідне позовні вимоги задовольнити. Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке. Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частинах 1 та 2 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частинами 1 та 2 статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. За приписами частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Згідно з частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частина 1 ст. 1188 ЦК України). Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування». Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Таким чином, винна особа - володілець транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику). До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (зараз та надалі у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, а відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого, а тому в порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатить страхувальнику. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією». У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала. Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат. Наведене також відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 27 .06.2019 року у справі № 154/2094/16-ц. Між тим, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Зазначена норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (ст. 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика. Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування чи якщо страховик за вказаним Законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком. Аналогічний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відтак, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі ст. 1194 ЦК України може вирішити стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Як встановлено апеляційним судом, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за полісом № 6868054. Вказаним полісом визначено, що ліміт відповідальності страховика за шкоду майна складає 160 000 грн. Матеріалами справи підтверджується, що розмір заподіяної ОСОБА_2 шкоди, внаслідок ДТП, склав 100 927, 20 грн. Відтак, виплачена ПрАТ «СК «УНІКА» потерпілій особі сума страхового відшкодування (100 927, 20 грн) покривається лімітом відповідальності страховика заподіювача шкоди ОСОБА_1 - ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Однак, суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково розглянув спір в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , оскільки, в даному випадку, вона не є належним відповідачем. Оскільки страхувальник ОСОБА_1 у даному випадку не відповідає за даним позовом, враховуючи, що сума страхового відшкодування покривається лімітом відповідальності страховика ПрАТ «СК «Євроінс Україна», відтак даний спір про відшкодування шкоди виник між двома господарюючими суб`єктами. Відповідно до ч. 2 - 4 ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Ідентичного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 року у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 року у справі № 203/2/19, від 21.11.2022 року у справі № 754/16978/21. Неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 07.10. 2020 року у справі № 705/3876/18. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі № 642/3933/23). Таким чином, враховуючи наведене нормативно-правове регулювання та висновки касаційного суду, оскільки ПрАТ «СК «УНІКА» подало позов у даній справі до неналежного відповідача, то це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, при цьому суд першої інстанції безпідставно вирішив позов стосовно особи, що не повинна відповідати за пред`явленим позовом, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, та, як результат, наявність правових підстав для задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 . За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та допустив порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, наслідком чого є задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню із ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог, відтак із позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником адвокатом Пилипаком Ярославом Сергійовичем, задовольнити. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 23 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору, Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «Євроінс Україна», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УНІКА» (ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий О. В. Ковальчук Судді: Т. М. Шемета О. С. Панасюк