Постанова Запорізький апеляційний суд № 317/5046/25

Дата документу Справа № 317/5046/25 запорізький апеляційний суд Провадження №33/807/500/26Головуючий у 1-й інстанції Громова І.Б. Єдиний унікальний №317/5046/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С. Категорія ч.1 ст.130, ч.3 ст.126 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2026 року м.Запоріжжя Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі захисника Сидоренка В.В. (в режимі відеоконференції), діючого в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (з доповненням) на постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 27 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.126 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, ВСТАНОВИВ Згідно з постановою суду, 25.09.2025 року о 14 год. 20 хв. на 475 км автомобільної дороги Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя водій водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Transporter» д.н.з. НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 605,60 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив постанову суду першої інстанції в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування заявлених вимог апелянт посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, незаконність, необґрунтованість прийнятого судового рішення. До початку апеляційного розгляду до апеляційного суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги ОСОБА_1 , відповідно до яких апелянт зазначив, що обставини події від 25.09.2025 року зафіксовані не у повному обсязі. ОСОБА_1 посилався на те, що працівниками поліції спеціально створено підстави для його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги його було повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, за допомогою SMS-повідомлення. Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутністю в судовому засіданні. Захисник не заперечував проти апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 . Заслухавши захисника Сидоренка В.В., діючого в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Так, перевіряючи законність постановленого судом рішення, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до наведених вимог закону суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку та в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване і законне рішення. Як вбачається з оскаржуваної постанови судді, водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП за відмову від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, тобто порушення ним вимоги п.2.5 ПДР України. Однак, із таким висновком суд апеляційної інстанції не може погодитися, у зв`язку з наступним. Підстави, умови та порядок проведення огляду осіб, які керують транспортними засобами, на стан сп`яніння регламентовано положеннями ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому "Інструкція №1452/735"). Згідно зі змістом ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Відповідно до п.2 розділу І Інструкції №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно із п.9 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів оглядів водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Положеннями п.12 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Водночас приписами п.2.5 ПДР України передбачено обов`язок водія пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на вимогу працівника поліції. Згідно наведених правових норм ключовою передумовою для проходження водієм огляду на стан сп`яніння, а відтак і для висунення вимоги поліцейського пройти даний огляд є наявність в уповноваженої особи підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. За обставин даного провадження ознак наркотичного сп`яніння. Детально дослідивши зміст наявного в матеріалах справи відеозапису, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені вище вимоги законодавства щодо підстав, умов та порядку проведення огляду водія на стан наркотичного сп`яніння працівниками поліції не дотримано. Адже змістом даного відеозапису об`єктивно зафіксовано, що після зупинки автомобіля «Volkswagen Transporter» під керуванням ОСОБА_1 останній прослідував до спеціально облаштованого приміщення на території посиленого контрольно-пропускного пункту (блокпосту). Під час поверхневої перевірки ОСОБА_1 повідомив, що не вживає наркотичні засоби, після чого працівник поліції запитав водія: «У разі потреби готові проїхати до медичного закладу?» На що ОСОБА_1 одразу безумовно погодився, зазначивши про свою згоду двічі. ОСОБА_1 також додав, що на постійній основі вживає знеболювальні препарати, якими і є виявлені та вилучені у нього пігулки без блістера (БК 475304, часове позначення 25/09/2025, 14:24:43). Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що водієві про виявлені у нього ознаки сп`яніння, у тому числі й наркотичного, уповноваженою особою не зазначалось. Припущення поліцейського про те, що ОСОБА_1 перебуває в стані сп`яніння поліцейським не оголошувалось. Натомість працівником поліції в форматі запитання одразу з`ясовано обставини «готовності водія проїхати до медичного закладу у разі потреби». Відомостей про те, з якою метою водій має їхати в таке місце відеозапис у собі не містить. Уповноваженою особою не було повідомлено ОСОБА_1 про жодні регламентовані законом підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння. З наведеного слідує, що відеозаписом події не зафіксовано, як це прямо передбачено п.2.5 ПДР, вимоги працівника поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та передбачених законом підстав вважати, що водій перебуває у вказаному стані. Суд апеляційної інстанції підкреслює, що така вимога працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння має бути чіткою та зрозумілою для сприйняття. Саме по собі запитання поліцейського, без оголошення ознак сп`яніння та без вимоги пройти такий огляд, не може бути розцінено як вимогу працівника поліції у розумінні п.2.5 ПДР. Отже, з урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що запропонований працівниками поліції порядок огляду на стан сп`яніння не відповідає законодавчо встановленій процедурі. Апеляційний суд зауважує, що подальші дії працівників поліції супроводжувались виявленням ознак наркотичного сп`яніння у водія та черговим запитанням щодо готовності проїхати до медичного закладу на проходження стану наркотичного сп`яніння. Про те, що водій має пройти саме огляд на стан наркотичного сп`яніння, працівником поліції у другому запитанні не уточнювалось. ОСОБА_1 на дане запитання уповноваженої особи вкотре відповів згодою (БК 475304, часове позначення 25/09/2025, 14:37:10). Зафіксувавши згоду ОСОБА_1 , працівник поліції пояснив, що водія буде доставлено до закладу охорони здоров`я, та покинув спеціально облаштоване приміщення, де залишились водій, інші працівники поліції та уповноважені особи правоохоронного формування у складі ЗСУ Військової служби правопорядку (далі - ВСП). У подальшому ОСОБА_1 в полі зору нагрудного відеореєстратора поліцейського був відсутній (БК 475304, часові інтервали 25/09/2025, 14:28:51-14:35:42; 14:39:39-14:45:10). Після появи водія на відеозаписові поліцейський безпідставно оголосив йому запитання (втретє): «Ви їдете до медичного закладу?», на що водій відповів відмовою. Відомостей щодо мети таких дій водієві вчергове не оголошено. Суд апеляційної інстанції зважає на те, що змістом відеозапису події об`єктивно зафіксовано, як водій неодноразово погоджувався пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Проте в порушення вимог п.9 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 доставку водія до найближчого закладу охорони здоров`я поліцейськими не забезпечено та відповідний огляд не проведено. Замість дотримання встановленої п.9 Розділу ІІ Інструкції №1452/735 процедури уповноваженою особою немотивовано у форматі запитання вкотре з`ясовано, чи їде водій до медичного закладу, попри те, що останній попередньо неодноразово погоджувався. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що водій змінив свою позицію після подій, що тривалий час абсолютно не охоплювались змістом наявного відеозапису. Такі обставини, на переконання апеляційного суду, можуть свідчити про ймовірний тиск на ОСОБА_1 . Більш того, на місці події, крім поліцейських, перебували працівники ВСП, які потенційно могли бути заінтересовані у притягненні до адміністративної відповідальності водія, який є військовослужбовцем. Про вірогідний вплив на ОСОБА_1 вказує й поведінка поліцейського, який жодним чином не з`ясував обставини щодо причин зміни водієм раніше висловленої позиції. У зв`язку з чим виникають обґрунтовані сумніви щодо добровільності подальшої відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я та щодо відповідності таких дій ОСОБА_1 його внутрішньому переконанню. На переконання апеляційного суду, сукупність наведених вище обставин вочевидь не слугують підтвердженням провини ОСОБА_1 за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення фактичних даних. Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність матеріалами провадження об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, а відтак і відсутність в його діях складу даного адміністративного правопорушення, оскільки у відповідності до вимог ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, апеляційний суд вважає за необхідне постанову судді в частині визнання ОСОБА_1 винним за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити в цій частині на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу даного адміністративного правопорушення в діях останнього. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (з доповненням) задовольнити. Постанову судді Запорізького районного суду Запорізької області від 27 листопада 2025 року в частині визнання ОСОБА_1 винним за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити в цій частині на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.С. Гончар