Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/3616/25

Справа № 307/3616/25 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13.05.2026 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю захисника-адвоката Пархоменка М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Пархоменка М.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, В С Т А Н О В И В: Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2025 року накладено на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400, 00 (Три тисячі чотириста гривень 00 копійок) гривень без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок. Відповідно до постанови суду, - ОСОБА_1 04 вересня 2025 року о 17 год. 20 хв. на напрямку прикордонного знаку № 254 (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 400 метрів від державного кордону, в межах прикордонної смуги, прикордонним нарядом «Контрольний пост» був виявлений при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою суду, адвокат Пархоменка М.В., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_1 не мав наміру в незаконному перетині державного кордону, оскільки він спільно з іншими студентами рейсовим автобусом «Ужгород-Тячів» їхали з навчання додому, а на автовокзалі у м. Тячів їх очікував батько ОСОБА_1 . Вважає, що особами, які складали протокол про адміністративне затримання, було допущено грубих помилок, що призвели до необґрунтованого рішення суду, оскільки ОСОБА_1 , як особа, віком 22 років, яка має військово-обліковий документ, мав право законного та безперешкодного виїзду за кордон і не мав потреби перетинати кордон незаконно. Відомості зазначені в протоколі не відповідають анкетним даним апелянта, а саме помилково вказані паспортні дані та місце реєстрації. Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що про існування даної справи ОСОБА_1 дізнався тільки після накладення 11 листопада 2025 року арешту на банківські рахунки в рамках виконавчого провадження, розпочатого на підставі постанови у даній справі. 14 листопада 2025 року, після укладення 12.11.2025 року, відповідного договору про надання правничої допомоги адвокат Пархоменко М.В. звернувся до Тячівського районного суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи 307/3616/25, того ж дня з ними ознайомився та отримав копію Постанови у даній справі від 03 жовтня 2025 року. У ході ознайомлення було виявлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення, Тячівському районному суду було вказано невірну адресу проживання та невірний номер телефону ОСОБА_1 , що унеможливило отримання ОСОБА_1 , як інформації про час та місце розгляду справи, так і самої постанови, ухваленої судом за результатами розгляду справи. На думку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, військовослужбовцями ДПСУ невірні дані щодо його місця реєстрації та проживання, номеру мобільного телефону, до матеріалів внесено навмисно, щоб не дати йому можливості спростувати відомості, що викладені у матеріалах провадження. У зв`язку з цим, копію постанови було отримано захисником Пархоменком М.В. 14 листопада 2025 року. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого із урахуванням положень ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. Частиною 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП, не є обов`язковою. За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 . Заслухавши пояснення захисника-адвоката Пархоменка М.В. на підтримання вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин. Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення. Обґрунтовуючи вину ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, суд першої інстанції зіслався на протокол про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 356523 від 04 вересня 2025 року, письмові поясненні військовослужбовця ОСОБА_2 ; довідку щодо проведення опитування громадянина України. Апеляційний суд, переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги сторони захисту, вважає висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, помилковим, оскільки вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані не в повному обсязі. Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад). Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Згідно ст. 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України. Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом». Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю. Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч.1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП). Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №356523 від 04.09.2025 року слідує, що в цей же день близько 17 год. 20 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку прикордонного знаку № 254 (територія Тячівського району Закарпатської області), на відстані 400 метрів від державного кордону, в межах прикордонної смуги, було виявлено громадянина України ОСОБА_1 при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Суд апеляційної інстанції вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено населений пункт та якими саме діями останній вчинив спробу перетину державного кордону. Разом з тим, приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначене вище залишив поза увагою, а також те, що із протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону, та відсутні відомості, що місце, де було його затримано не є дозволеним для проходження людей біля державного кордону. Наявні в матеріалах адміністративної справи документи не спростовують і не підтверджують того, що у протоколі про адміністративне правопорушення і постанові суду з`ясовано об`єктивну та суб`єктивну сторони цього правопорушення. Сам по собі той факт, що ОСОБА_1 перебував у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Крім того, до апеляційної скарги стороною захисту долучено копії документів, а саме: копію студентського квитка, згідно якого ОСОБА_1 є студентом денної форми навчання інженерно-технічного факультету Ужгородського національного університет, копію військово-облікового документу №270920249361596200002, згідно якого ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто долучені документи, не свідчать про намір перетину ОСОБА_1 державного кордону. Крім того, у матеріалах справи відсутній протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів, що свідчить про те, що при затриманні ОСОБА_1 , у нього не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (грошові кошти в іноземній валюті, спорядження для проходження гірським маршрутом, гідрокостюм тощо), від працівників Державної прикордонної служби не втікав, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району, а саме у рейсовому автобусі «Ужгород-Тячів», де він їхав з навчання додому, та який був зупинений співробітниками ДПСУ на блок-посту для перевірки документів, як це стверджує сторона захисту в апеляційній скарзі та в судовому засіданні апеляційного суду, не свідчить про наявність даного правопорушення. За таких обставин, справа не містить будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП за обставин, викладених у постанові. Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. З огляду на оцінку наведених вище обставин, не може бути беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 і підписана ним 04.09.2025 року заява про розгляд справи без його участі та визнання своєї провини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки така зароблена за відсутності захисника та адресована наперед суду, в провадженні якого справа ще не перебувала. Таким чином, зазначені висновки судді суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не умотивовані та не ґрунтуються на законі. Жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, наявності у нього умислу на спробу перетнути державний кордон України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Отже тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення. Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Підсумовуючи наведене, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у спробі незаконного перетину державного кордону України в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, у зв`язку з чим постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню. У відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити адвокату Пархоменку М.В. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення. Апеляційну скаргу адвоката Пархоменка М.В. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 03 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, - скасувати. Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага