Постанова Закарпатський апеляційний суд № 307/3473/25

Справа № 307/3473/25 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30.12.2025 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/805/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 18.09.2025. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 357428 від 10.08.2025 та постанови судді від 18.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 10.08.2025 о 12 год 45 хв на напрямку № 293 прикордонного знаку (територія Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області) на відстані близько 400 метрів до лінії державного кордону, в межах прикордонної смуги, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) був виявлений при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон, у складі групи осіб спільно з громадянами України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність постанови суду від 18.09.2025, у зв`язку з істотним порушенням вимог закону, неповнотою встановлення обставин справи, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Посилається на те, що жодних дій спрямованих на перетин державного кордону, не здійснював. Того дня, разом із компанією друзів прибув до Тячівського району Закарпатської області з туристичною метою. Вони мали зворотні квитки, забронювали номери на п`ять діб для відпочинку на базі « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що знаходиться у с. Солотвино. Після прибуття на станцію Солотвино 1, до них підійшли працівники прикордонної служби, без пояснень вилучили їх документи та телефони, посадили їх у дві машини і повезли у невідомому напрямку для перевірки документів. Після кількагодинного утримання йому були надані невідомі папери, на яких змусили поставити свій підпис. В подальшому їх сфотографували і вивезли на мікроавтобусі за межі с. Солотвино, де повернули документи й телефони. Його затримання відбулося без -2- складання протоколу та без повідомлення про підстави такого затримання. Вилучення документів та особистих речей було здійснено без жодних правових підстав. Примус до підписання документів без можливості ознайомлення з ними. Крім того, мало місце порушення права на захист, у зв`язку з відсутністю роз`яснень прав та відсутності можливості скористатися послугами адвоката. Також, в апеляційній карзі ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання вказує на те, що постанову суду про притягнення його до адміністративної відповідальності не отримував. Єдиним документом, який отримав, було поштове повідомлення про накладення штрафу, без інформації про дату, час і місце розгляду справи, тому був позбавлений можливості захистити свої права та своєчасно подати апеляційну скаргу. Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, надав пояснення, в яких повідомив, що не матиме можливості бути присутнім особисто. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Разом з тим, враховується заява ОСОБА_1 про можливість розгляду справи за його відсутності. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та його апеляційна скарга підлягають задоволенню, з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена без участі ОСОБА_1 . Жодних відомостей, які б свідчили про отримання ОСОБА_1 постанови у матеріалах справи не міститься. Тому, заслуговують на увагу його доводи про те, що про наявність постанови він дізнався поза межами строку на апеляційне оскарження. Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили ОСОБА_1 своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду від 18.09.2025, а тому з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнаються поважними, у зв`язку з чим, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а строк поновленню. Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. За приписами до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. -3- Цих вимог суд першої інстанції під час розгляду даної справи дотримався не в повній мірі. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом (ч. 1-3 ст. 7 КУпАП). Відповідно до диспозиції частини другої статті 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад). Ознакою об`єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою статті 204-1 КупАП є, зокрема, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинене у складі групи осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Згідно ст. 12 цього Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України. Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан. -4- Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон. Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом». Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю. Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП). З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 357428 від 10.08.2025 вбачається, що ОСОБА_1 10.08.2025 о 12 год 45 хв на напрямку № 293 прикордонного знаку (територія Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області) на відстані близько 400 метрів до лінії державного кордону, в межах прикордонної смуги, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) був виявлений при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон, у складі групи осіб спільно з громадянами України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , чим порушив вимоги ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Апеляційний суд вважає зазначений протокол неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат з прив`язкою до місцевості. Разом з тим, приймаючи рішення, суд залишив поза увагою те, що з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України. Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було виявлено та затримано на напрямку № 293 прикордонного знаку, близько 400 м до лінії державного кордону в межах прикордонної смуги. Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що ні схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування відділу прикордонної служби, маршрут руху особи та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та можливий умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину, до протоколу не надано. -5- При цьому, відсутні відомості про речі і документи, зокрема фотографії з мобільного телефону, на яких була б наявна інформація, яка б могла свідчити про намір перетину ним державного кордону. Крім того, ОСОБА_1 був затриманий у світлий час доби, відомості про виявлення у нього предметів, що могли б прямо чи опосередковано указувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті, спорядження для проходження гірським маршрутом, гідрокостюм тощо) в матеріалах справи відсутні. Від працівників Державної прикордонної служби не втікав, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району не свідчить про наявність даного правопорушення. Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Сам факт виявлення ОСОБА_1 прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на території населеного пункту на відстані 400 м від державного кордону, не вказує безсумнівно на намір або спробу незаконно перетнути державний кордон будь-якими способами поза пунктами пропуску через державний кордон України. З урахуванням наведеного, заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 прибув разом з компанією друзів у Тячівський район Закарпатської області з туристичною метою. Зазначене підтверджується також долученими до апеляційної скарги копіями посадкових документів АТ «Укрзалізниці» у зворотному напрямку, а саме: Солотвино 1 Київ - Пасажирський на 15.08.2025 та Київ-Пасажирський Суми на 16.08.2025. Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, який склав протокол щодо ОСОБА_1 , не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі. Таким чином, зазначені в оскаржуваній постанові висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не відповідають дійсним обставинам справи, належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону. Жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України у складі групи осіб. Крім того, апеляційний суд зауважує на те, що провадження у справах щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з якими ОСОБА_1 було затримано, закрито Тячівським районним судом Закарпатської області за відсутністю в їхніх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 у складі групи осіб вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими й заслуговують на увагу. Разом з тим, доводи апеляційної скарги, щодо застосування до ОСОБА_1 заходів примусу зі сторони працівників ДПС, суд апеляційної інстанції не приймає до -6- уваги, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів на незаконні дії працівників прикордонної служби під час складання адміністративних матеріалів щодо нього за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з`ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на посадових осіб органів Державної прикордонної служби України (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП); відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Державної прикордонної служби України покладено доведення винуватості особи у вчиненні цього правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів, і вважає, що можливості усунення вищевказаних порушень нормативно-правових актів при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, збирання додаткових доказів у підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення вичерпані. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а тому, постанова місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у вчиненні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи. -7- Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 18.09.2025. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 18.09.2025 щодо ОСОБА_7 скасувати, а провадження у справі за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя