Постанова 4806 № 306/834/25

Справа № 306/834/25 П О С Т А Н О В А Іменем України 05 травня 2026 року м. Ужгород Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Собослой Г.Г., суддів: Джуга С.Д., Кожух О.А., з участю секретаря: Голубєвої Є.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2025 року у справі № 306/834/25 (Головуючий: Вінер Е.А.), - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2025 року АТ "Укрсиббанк" звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних в сумі 62084,07 гривень та інфляційних в сумі 241322,83 гривень за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022 мотивуючи тим, що 26 липня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір № 11189225000 з додатковими угодами №2 та №3 від 05 лютого 2009 року та №4 від 31 березня 2009 року. Згідно умов кредитного договору відповідачу було надано кредит в сумі 50000,00 доларів США, а відповідач свою чергу зобов`язався повертати наданий кредит та сплачувати проценти в порядку та на умовах кредитного договору та повернути кредитні кошти в строк до 27 липня 2020 року. В зв`язку з тривалим не виконанням умов кредитного договору АТ Укрсиббанк звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 11 грудня 2012 року Свалявським районним судом Закарпатської області винесено рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 423157,55 гривень та 3219.00 гривень судового збору. Виконання рішення суду тривало з 2012 року по грудень 2022 року. 26 грудня 2022 року виконавче провадження щодо стягнення заборгованості закрито державним виконавцем в зв`язку з повним виконанням рішення суду. Позивач вважає, що за прострочення погашення суми боргу, яка підлягала стягненню за рішенням суду у відповідності до статті 625 ЦК України необхідно стягнути з відповідача 3% річних в сумі 62084,07 гривень та інфляційних в сумі 241322,83 гривень за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022 року. Позивач зазначає, що у відповідності до статті 625 ЦК України виникло право на отримання сум за весь час прострочення з моменту порушення зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути на користь акціонерного товариства з ОСОБА_1 3% річних в сумі 62084,07 гривень та інфляційних в сумі 241322,83 гривень за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022 та сплачений судовий збір у розмірі 4551,10 гривень. Рішенням Свалявського районного суду від 15 вересня 2025 року у задоволенні позову АТ «Укрсиббанк» відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції АТ «Укрсиббанк» подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, та як з урахуванням положень п.п. 12,18,19 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вимоги банку щодо стягнення 3% річних за період прострочення з 02.04.2017 р. по 23.02.2022 р. заявлені в межах строку позовної давності, перебіг яких було призупинено з 02.04.2020 р. у зв`язку із установленням на усій території України карантину із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30.06.2023 р. а у подальшому було призупинено у зв`язку із дією воєнного стану. Отже, АТ «Укрсиббанк» звернувся із позовними вимогами про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат до суду у межах строку позовної давності, оскільки такі строки не спливали на момент набрання чинності Законом України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби станом на 02.04.2020 р. Розгляд справи проводився у режимі відео конференції. Заслухавши пояснення представника АТ «Укрсиббанк» - Горик В.М., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного висновку. При постановленні рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог АТ «Укрсиббанк», суд першої інстанції із посиланням на матеріали справи зазначав, що позивач з вимогами про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК трьох відсотків річних та інфляційних витрат за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року звернулося 16 травня 2025 року, тобто з пропуском строку позовної давності, а тому слід застосувати наслідки пропуску строків позовної давності до вимог товариства згідно заявлених ним вимог. Із даним висновком суду першої інстанції судова колегія не може погодитися із наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Частиною першою статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Заочним рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 11 грудня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсиббанк" 423 157 грн.55 коп боргу за кредитним договором та сплачені при подачі позову 3219,00 грн. судового збору. На виконання даного рішення Свалявським районним судом видано 20 лютого 2013 року, виконавчий лист №2/710/3030/12 і постановою старшого виконавця Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано Франківськ) від 26.12.2022 р. виконавче провадження №51640039 з виконання виконавчого листа закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за належне виконання зобов`язання. Рішенням Свалявського районного суду від 11 грудня 2012 року яким із ОСОБА_1 стягнуто заборгованість по кредиту не вирішувалось питання стягнення інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних. Даний спір виник внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем стягнутих на підставі рішення суду за договором коштів. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором позики, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносини сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє права кредитора на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу. Зазначена позиція підтверджена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19). Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовна давність. До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність у три роки (стаття 257 ЦК україни). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК україни). У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог позивача. У даній справі позивач АТ "Укрсиббанк" пред`явив позов 16.05.2025 року, і просив стягнути інфляційні витрати та три проценти річних за період прострочення з 02.04.2017 р. по 23.02.2022 року. Разом з тим, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували зверненню із таким позовом. Оскільки, рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором від 11.12.2012 року виконано 26.12.2022 року і з цього часу зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором припинилось. Отже, право АТ "Укрсиббанк" на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками які передували подачі такого позову. Разом з тим , пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. 11 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу (COVID-19), яким встановлено з 12.03.2020 р. до 03.04.2020 р. на усій території України карантин. У подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. №383 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 №1236 дію карантину було припинено після 30.06.2023. Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 із 05.:30 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався. Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 №2102 IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, строк позовної давності за кредитним договором, на підставі п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, 24.02.2022 р. був зупинений на строк дії воєнного стану. Тому, з урахуванням положень п.п. 12,18,19 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вимоги банку щодо стягнення 3% річних за період прострочення з 02.04.2017 по 23.02.2022 по 23.02.2022 заявлені в межах строку позовної давності. У даній справі станом на 02 квітня 2022 р. позовна давність щодо визнаних судами обґрунтованими позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на трьох процентів річних не сплила, то перебіг строку продовжується на строк дії карантину. Перебіг позовної давності щодо вимоги АТ "Укрсиббанк" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат було призупинено 02.04.2020 у зв`язку із установленням на усій території України карантину із подальшим продовженням відповідними постановами його строку до 30.06.2023, а у подальшому було призупинено у зв`язку із дією воєнного стану, а тому висновок суду про пропуск строку позовної давності є помилковим. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1,2,4 ч 1 ст. 376 ЦПК України, яким заявлені позовні вимоги слід задовольнити про стягнення 3% річних у сумі 62 084 грн. 07 коп., та інфляційні втрати у сумі 241 322 грн. 83 коп. за період прострочення з 02.04.2017 р. по 23.02.2022 р. та розмір сум які підлягають стягненню відповідачем не оспорюється і такі нараховані у межах строку позовної давності. Судові витрати у відповідності до ст..ст. 133,141 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсиббанк" у розмірі 11377,75 грн., що складається із 4551,10 грн. сплачених позивачем при зверненні у суд із позовом та 6826,25 грн. при поданні апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, судова колегія У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" задовольнити. Рішення Свалявського районного суду від 15 вересня 2025 року скасувати. Позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Укрсиббанк" 3% річних у розмірі 62 084 грн. 07 коп., та інфляційні втрати у сумі 241 322 грн. 83 коп. за період прострочення з 02.04.2017 р. по 23.02.2022 р. та судові витрати у сумі 11 377,75 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 травня 2026 року. Головуючий: (підпис) Судді: (підписи) Згідно з оригіналом: Г.Г.СОБОСЛОЙ