Постанова Черкаський апеляційний суд № 691/6/26

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/342/26 Справа № 691/6/26 Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у І інстанції Савенко О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2026 року м. Черкаси Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участі захисника Даниленка Є.М. в режимі відеоконференції, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Городищенського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого, визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою Городищенського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн., постановлено стягнути судовий збір на користь держави в сумі 665,6 грн. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 26 грудня 2025 року близько 12-30 години на автодорозі Київ-Знам`янка Н-01 176км 500м, керуючи автомобілем «TOYOTA LAND CRUISER»» д.н.з. НОМЕР_1 не дотримався безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, виїхав на ліве по ходу руху узбіччя, де допустив перекидання автомобіля, що призвело до механічних пошкоджень транспортного засобу з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР, а саме під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив її скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що основною причиною ДТП стан незадовільний стан дорожнього покриття, а саме ожеледиця та сніговий накат, що зафіксовано у схемі ДТП. Судом не здобуто доказів того, що стан дороги відповідав нормам безпеки. У його діях відсутній склад правопорушення. У протоколі зазначено порушення п. 12.1 ПДР, при цьому у справі відсутні будь-які технічні заміри його швидкості або експертні висновки, які б підтверджували її невідповідність дорожній обстановці; втрата керування сталася через раптовий фактор ожеледицю на заокругленні дороги, яку неможливо було передбачити в умовах відсутності відповідних дорожніх знаків та неналежного утримання доріг. У протоколі та схемі ДТП наявні неточності та невідповідності, що свідчить про формальний підхід до складання процесуальних документів. Внаслідок ДТП було пошкоджено лише його автомобіль. Факт його підпису у протоколі не є визнанням вини. В матеріалах справи відсутній відеозапис моменту прибуття поліції на місце ДТП та первинного огляду ділянки дороги. Судом першої інстанції у постанові викривлено його показання, щодо швидкості руху, зазначив, що рухався зі швидкістю 90 км/год, хоча він пояснював близько 90 км/год, та оглядовості дороги. Заслухавши думку захисника Даниленка Є.М., який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, які надійшли з місцевого суду і, обміркувавши над доводами апеляційної скарги, вважаю, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Відповідно до п.12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Вважаю, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про винуватість у ДТП ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для скасування постанови місцевого суду та закриття провадження за відсутності в діях останньої складу адміністративного правопорушення, як про це просить апелянт. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується: - даними протоколу про адміністративне правопорушення від 26.12.2025 серії ЕПР1 № 551260, що відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та в якому викладені обставини невиконання ОСОБА_1 26.12.2025 вимог п. 12.1 ПДР України та як наслідок вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 124 КУпАП; - даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 26.12.2025 на якій зафіксовано розташування автомобіля, пошкодження транспортного засобу, дорожні знаки, стан покриття проїжджої частини; - даними пояснень ОСОБА_1 , даних безпосередньо на місці дорожньо-транспортної пригоди, про те що він керував автомобілем Тойота Лендкузер д.н.з. НОМЕР_1 , на 176 км+500м а/д Київ-Знам`янка, і швидкістю більше 90 км/год, в напрямку с. Орловець, на заокругленні дороги автомобіль почало заносити в ліву сторону, в результаті чого він виїхав на зустрічну смугу руху, узбіччя, де сталося перекидання автомобіля. В результаті ДТП ніхто тілесних ушкоджень не отримав. Свідок ДТП викликав швидку медичну допомогу, після огляду ніхто не госпіталізований. - даними відеозапису з місця події від 26.12.2025, який застосовувався при перевірці водія на стан вживання алкогольних напоїв чи інших психоактивних речовин з результатом вимірювання 0,0‰ Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо незгоди з поясненнями ОСОБА_1 про відсутність вини в його діях під час керування автомобілем, оскільки обираючи швидкість для руху в складних погодних умовах 90 км/год, інформативність дорожніх знаків про ділянку дороги із заокругленням, стан дорожнього покриття, обрана швидкість руху 90 км/год не забезпечувала безпеки для руху,ю стала наслідком того, що він, як водій, не впорався з керуванням, допустив виїзд на смугу зустрічного руху, і виїхав на ліве по ходу руху узбіччя, де допустив перекидання автомобіля, що призвело до механічних пошкоджень. Приймаючи таке рішень судом першої інстанції враховано фактор дії погодних умов при здійсненні руху на автомобілі, однак дана обставина не переважила перед зібраними працівниками поліції доказами саме про винуватість ОСОБА_1 у ДТП. При цьому сам ОСОБА_1 суду першої інстанції пояснював, що розумів рівень небезпеки, бачив, що дорога вкрита ожеледицею, починається хуртовина, рухаються евакуатори з пошкодженими автомобілями, були встановлені дорожні знаки про наявність закруглення на ділянці де здійснювався рух. Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини ДТП, вважаю, що вибір швидкості руху 90 км/год або близько 90 км/год, як про це зазначає ОСОБА_1 не має вирішального значення, оскільки навіть при швидкості руху близько 90 км/год, з врахуванням дорожньої обстановки та погодних умов, така швидкість руху не є безпечною. За наведених обставин дорожньо-транспортної пригоди вважаю, що пригода сталася внаслідок недотримання водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, яке виразилося в не виборі безпечної швидкості руху і не врахуванні дорожньої обстановки, що обґрунтовано та об`єктивно підтверджується доказами в справі у їх сукупності. За результатами апеляційного розгляду вважаю, що дослідженим в ході судового розгляду доказам, суд першої інстанції дав належну оцінку та вірно, на підставі повного та всебічного з`ясування обставин, зробив висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що постанова суду є незаконною, прийнятою з недотриманням норм процесуального та матеріального права, є безпідставними, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суд відповідно до ст. 245 та 280 КУпАП повно і всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони ні окремо, ні в сукупності, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а тому не можуть слугувати підставами для його скасування. Апеляційний суд враховує і те, що докази наявні в матеріалах справи взаємоузгоджуються один з одним і підстав для сумніву в їх об`єктивності та суперечливості, як на те вказує апелянт не вбачається. Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви в об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи щодо ОСОБА_1 не надано і не здобуто в процесі апеляційного розгляду, а тому підстави для визнання їх недопустимими відсутні. При накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини і наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом. З огляду на викладене, вважаю, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно. Вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ст. 124 КУпАП кваліфіковані вірно. З огляду на викладене, вважаю, що постанова Городищенського районного суду Черкаської області від 18 березня 2026 року, є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт - відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Постанову Городищенського районного суду м. Черкаси від 18 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.В. Биба