Постанова 4815 № 569/26036/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 травня 2026 року м. Рівне Справа № 569/26036/25 Провадження № 22-ц/4815/561/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструк С.В., Шимків С.С. секретар судового засідання: Хлуд І.П. учасники справи: заявник: ОСОБА_1 заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Рівненське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кхатера Ф.Е. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Першко О.О., дата складання повного тексту рішення 08 грудня 2025 року, у справі №569/26036/25 в с т а н о в и в : У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася з заявою за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області про видачу обмежувального припису. Заява мотивована тим, що 08 серпня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, у якому народилися дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між сторонами розірвано та визначено місце проживання дітей разом із матір`ю. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 проживала з дітьми за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як ОСОБА_2 проживав окремо, хоча залишався зареєстрованим за цією ж адресою. Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 лютого 2024 року у справі № 569/8924/23 за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частку зазначеної квартири. Після розірвання шлюбу між сторонами склалися конфліктні відносини. Рішенням суду від 16 січня 2025 року у справі № 569/882/25 щодо ОСОБА_2 було видано обмежувальний припис строком на шість місяців. 27 листопада 2025 року після повернення з відпочинку ОСОБА_1 не змогла потрапити до квартири за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із заміною замків. ОСОБА_2 під час відсутності останньої самовільно проник до житла, замінив замки та обмежив доступ заявниці та дітей до квартири та їх особистих речей. Вказує, що зазначені обставини, свідчать про вчинення щодо неї домашнього насильства у формі економічного та психологічного впливу. Просила суд видати обмежувальний припис у вигляді декількох заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 , який вчинив домашнє насильство строком на 6 календарних місяців, а саме: заборонити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 та наближатися до вказаного будинку на відстань менше ніж 300 метрів; заборонити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) спілкуватися та наближатися на відстань ближче 100 метрів до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ); заборонити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вести листування, телефонні переговори зі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2025 року в задоволені заяви представника ОСОБА_1 адвоката Кхетера Фаді Еліаса, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Рівненське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області про видачу обмежувального припису відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заявник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою обставину, що раніше щодо ОСОБА_2 вже було застосовано обмежувальний припис у зв`язку із вчиненням домашнього насильства. Крім того, суд не надав належної оцінки доказам того, що ОСОБА_1 до виникнення конфлікту вживала заходів для досудового врегулювання спору щодо користування квартирою, зокрема зверталася до ОСОБА_2 у письмовій формі. Також апелянт вказує, що відсутність доказів походження та належності наданих у судовому засіданні ключів, у поєднанні з вибірковою оцінкою доказів, свідчить про те, що передача ключів не може вважатися належним усуненням порушень чи припиненням домашнього насильства, а має формальний характер. Судом не надано належної правової оцінки діям ОСОБА_2 , які містять ознаки самоуправства, а також не досліджено наявність ризиків продовження домашнього насильства у майбутньому. Віднесення спірних правовідносин виключно до майнового конфлікту без урахування їх насильницького контексту призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для застосування обмежувального припису. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 серпня 2014 року. Під час перебування у шлюбі у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції 03 лютого 2015 року, серії НОМЕР_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 28 вересня 2021 року, серії НОМЕР_4 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 лютого 2023 року у справі № 569/16480/22, яке набрало законної сили 07 березня 2023 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, визначено місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_1 , а також стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дочок у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) платника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 листопада 2022 року і до досягнення дітьми повноліття. ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та їхні дочки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, виданою Департаментом цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради 28 липня 2025 року № 16461. Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 лютого 2024 року у справі № 569/8924/23, яке набрало законної сили 15 квітня 2025 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири загальною площею 66,4 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 07 жовтня 2024 року ОСОБА_2 зареєстрував право спільної часткової власності на 1/2 частку зазначеної квартири, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів № 437087067 від 28 липня 2025 року. Згідно з інформацією № 807-2025 від 02 січня 2025 року, наданою Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області на запит адвоката Кхатера Ф.Е., ОСОБА_2 на профілактичному обліку як кривдник не перебуває. Разом з тим ОСОБА_1 є заявником за шістьма зверненнями на лінію «102», учасником яких був ОСОБА_2 , які зареєстровані в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень. Усі матеріали списані до справи, відомості про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної чи адміністративної відповідальності відсутні. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 січня 2025 року у справі № 569/882/25, яке набрало законної сили 18 лютого 2025 року, було видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким, зокрема, заборонено перебувати за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та наближатися до нього на відстань менше 300 метрів, спілкуватися та наближатися до ОСОБА_1 на відстань менше 100 метрів, а також контактувати з нею будь-якими засобами зв`язку. Строк дії припису встановлено шість місяців. Згідно з інформацією № 219613-2025 від 02 грудня 2025 року, наданою Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області, у 2025 році зафіксовано два звернення ОСОБА_1 , зокрема 27 листопада 2025 року вона повідомила, що невідома особа без її відома замінила вхідний замок у квартирі за вказаною адресою, у зв`язку з чим вона підозрює колишнього чоловіка. Водночас відомості про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної чи адміністративної відповідальності відсутні. Розділ 13 ЦПК України визначає порядок розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису. Так, згідно з положеннями ст.350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу. Заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (п.1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України). Частинами другою, третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст. 350-6 ЦПК України розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з п.п. 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч. 1 ст. 1 цього Закону). У постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) Верховний Суд зробив висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону). Оцінка ризиків має проводитися за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. Згідно з правовими позиціями, викладеними Верховним Судом, зокрема в Постановах від 27 листопада 2019 року у справі №753/23624/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 754/9263/19, від 14 січня 2019 року у справі № 754/6995/19, від 06 лютого 2010 року у справі № 753/8626/19, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Заявниця, звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, посилалась на те, що ОСОБА_2 вчиняє економічне та психологічне насильство щодо неї. На підтвердження вчинення домашнього насильства заявниця надала суду інформацію №219613-2025 від 02 грудня 2025 року, надану Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області на запит адвоката Кхатера Ф.Е., з якої вбачається, що в 2025 році, згідно обліковими записами інформаційно-комунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України в інформаційній підсистемі «Єдиний облік» Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області зафіксовано два звернення ОСОБА_1 : 06 січня 2025 року та 27 листопада 2025 року. Зокрема 27 листопада 2025 року ОСОБА_1 повідомила, що за адресою: АДРЕСА_1 , невідома особа без її відома замінила вхідний замок на дверях під час її відсутності, підозрює колишнього чоловіка. Сам факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до різних органів з підстав вчинення щодо неї психологічного, економічного та фізичного насильства свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою, не підтверджує факту того, що останній вчинив щодо неї домашнє психологічне насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Окрім цього, суду не надано будь-яких доказів щодо внесення хоча б одного випадку вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства відповідно до положень ст.16 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Відсутні в матеріалах справи і докази того, що ОСОБА_2 поставлений на профілактичний облік як кривдник стосовно ОСОБА_1 . У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 (провадження № 61-9498св23) зазначено, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод. Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнього загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони. Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, а й від суб`єктивних факторів, до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту. Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами існує конфлікт щодо визначення порядку користування житловим приміщенням. Однак беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявником до суду не надано, а тому підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявника у зв`язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису, відсутні. Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кхатера Ф.Е. залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 14 травня 2026 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В., Шимків С.С.