Постанова Волинський апеляційний суд № 159/9475/25

Справа № 159/9475/25 Головуючий у 1 інстанції: Смалюх Р. Я. Провадження № 22-ц/802/596/26 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду із даним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 02 лютого 2024 року між ним та ОСОБА_1 укладено договір № 488615-КС-001 про надання кредиту в розмірі 8000 грн шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Позивач зазначав, що він як кредитор свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит, водночас позичальник свої обов`язки не виконував, у зв`язку з чим станом на 01 грудня 2025 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 19399,01 грн, з яких 6976,18 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12422,83 грн - заборгованість за процентами. Враховуючи наведене, ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 488615-КС-001 про надання кредиту від 02 лютого 2024 року у розмірі 19399 грн 01 коп, а також понесені у справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2026 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором № 488615-КС-001 від 02 лютого 2024 року станом на 01 грудня 2025 року в розмірі 11802,47 грн, з яких: 6147,12 грн заборгованості за тілом кредиту; 5655,35 грн - заборгованість за процентами за період з 17.04.2024 по 19.07.2024. Відмовлено у стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» тіла кредиту у розмірі 829,06 грн та процентів у розмірі 6767,48. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» судовий збір у сумі 2422,40 грн. Не погодившись із даним рішенням суду в частині відмови у стягненні заборгованості, ТОВ «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило оскаржуване рішення суду змінити, а саме змінити суму стягнення за тілом кредиту з 6147,12 грн на грошову суму в розмірі 6976 гривень 18 копійок; у частині часткової відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом змінити суму стягнення з 5 655,35 грн на грошову суму в розмірі 12 422 гривні 83 копійки, а також здійснити перерозподіл судових витрат у цій справі. На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині неправомірної відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 6767,48 грн та заборгованості за тілом кредиту у розмірі 829,06 грн. Вважає, що суд не звернув уваги, що дія норми ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, згідно з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону почала діяти з 21 серпня 2024 року, тоді як умовами договору та додатковою угодою до нього передбачено нарахування процентів за денною ставкою на строк 24 тижнів - до 30 серпня 2024 року, зі зниженою процентною ставкою 1,14668750%. Денна процентна ставка за кредитним договором становить 0,97%, а за додатковою угодою - 0,94%, що не перевищує встановленого Законом України «Про споживче кредитування» розміру денної процентної ставки 1%. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи, зважаючи на ціну позову 19399,01 грн. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем фактично лише в частині часткової відмови у задоволенні позову, то відповідно до ст. 367 ЦПК України апеляційним судом у частині задоволених позовних вимог рішення суду не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін, виходячи з такого. Судом першої інстанції встановлено, що 02 лютого 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 488615-КС-001, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді грошових коштів на картковий рахунок у розмірі 8000,00 гривень (п.2.6 договору). Відповідно до Пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 488615-КС-001 від 02.02.2024 та прийняття (акцепт пропозиції (оферти) укласти Договір про надання кредиту № 488615-КС-001 та самого договору № 488615-КС-001 про надання кредиту від 02.02.2024 строк, на який надається кредит, 24 тижні (п.2.3 договору). Згідно із п. 2.4. договору стандартна процентна ставка за кредитом - 2,0% в день, знижена процентна ставка - 1,14668750 % в день. У п. 2.5 кредитного договору зазначено, що комісія нараховується за видачу кредиту в розмірі 1200,00 грн, супровідні послуги відсутні. Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно з погодженим графіком платежів, що наведений в п. 3.2.3 та додатку № 1 до договору, внаслідок чого виникає прострочка за кредитом та строк цієї прострочки більше 7 календарних днів, то умови про нарахування кроцентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з 8 календарного дня від дня простроченого платежу та до закінчення строку дії Договору (п. 3.2.2). У п. 3.2.3 договору визначений графік платежів, відповідно до якого позичальник мав здійснити 12 платежів по 1730,00 грн, який включає в себе нараховані проценти + тіло кредиту або комісію, а всього в розмірі 20760,00 грн, останній платіж мав бути здійснений 19.07.2024. В реквізитах зазначених вище документів, а також в анкеті клієнта зазначені особисті дані відповідача, місце його проживання та реєстрації, РНОКПП, дата народження, реквізити паспорта, номери телефонів та адреса електронної пошти, а також номер банківської картки позичальника для перерахунку коштів 4576-3699-9905-2108, також зазначено, що ці документи підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором «UA-6783». Відповідно до візуальної форми послідовності дій клієнта щодо укладення позивачем та відповідачем кредитного договору, його укладення відбувалося в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.bizpozyka.com. Паспорт споживчого кредиту був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором UA-9467, після чого відбулось формування шаблону оферти та акцепту та акцептування позичальником умов оферти шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-6783. Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується квитанцією ТОВ «ПрофітГід» від 02 лютого 2024 року, а випискою про операції за банківською карткою НОМЕР_1 підтверджується випуск на ім`я відповідача зазначеної банківської карти та зарахування відповідачу на його картковий рахунок в АТ «Ощадбанк» кредитних коштів в розмірі 8000,00 грн 03.02.2024. Відповідно до наданого позивачем розрахунку проценти за користування кредитними коштами перестали нараховуватись 19 липня 2024 року. За період користування кредитом позивач нарахував відповідачу проценти на суму 12422,83 грн. У розрахунку та у довідці про стан заборгованості за кредитним договором станом на 28 листопада 2025 року зазначено, що відповідачем було всього сплачено 8712,08 грн: 16.02.2024 -1730 грн , 06.03.2024 -1730 грн , 18.03.2024 - 1731,56 грн, 05.04.2024 - 1766,4 грн, 16.04.2024 -1754,12 грн, з яких 1203,82 грн тіла кредиту та 6488,26 грн процентів. Вказано про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 19399,01 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 6976,18 грн (8000 грн - 1023,82 грн), процентів у розмірі 12422,83 грн ( 18911,09 грн 6488,26 грн). У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19. За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. На підтвердження укладення між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 кредитного договору № 488615-КС-001 від 02 лютого 2024 року позивач надав електронні докази в паперовій формі. Кредитний договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6783, який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частин 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір. Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року. При цьому, вищезазначеним Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено п. 17, відповідно до якого: «тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5% (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23 квітня 2024 року включно до 20 серпня 2024 року включно); - з 21 серпня 2024 року включно та надалі 1%. Вищезазначений Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року. Договір був укладений 02 лютого 2024 року. Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Зважаючи на те, що у цій справі договір укладений після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому строк дії п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір та додаткову угоду. Отже, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ТОВ «Бізнес Позика», обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем документи у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, що свідчить про те, що відповідач свої зобов`язання за цим договором належним чином не виконав, тому суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача частково заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача ТОВ «Бізнес Позика». Вирішуючи питання щодо розміру кредитної заборгованості, зокрема і щодо заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції врахував вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та визначив розмір заборгованості відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», положення ч. 5 ст. 8 якого передбачають, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%, а тому ці норми застосовуються саме до кредитних договорів, укладених після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», оскільки кредитний договір був укладений 02 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності згаданим Законом. Таким чином, наведене спростовує доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції . З огляду на вказане, судом заборгованість за укладеним між сторонами кредитним договором розрахована, виходячи із встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1%, а не виходячи зі ставки 2,0 % або зниженої процентної ставки в день 1,14668750%, як зазначав позивач та як це вказано в умовах кредитного договору та вбачається з наданого позивачем розрахунку. Судом правильно визначено розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 6147,12 грн, а за процентами в розмірі 5655,35 грн, з урахування сплачених позичальником сум. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за частиною тіла кредиту та відсотків за користування кредитом є законним та обґрунтованим. Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким судом надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення в оскаржуваній частині та відсутність підстав для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування у цій частині відсутні. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 13 травня 2026 року - дата складення повного судового рішення. Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2026 року у даній справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді