Постанова Волинський апеляційний суд № 155/194/25

Справа № 155/194/25 Головуючий у 1 інстанції: Яремчук С. М. Провадження № 22-ц/802/871/25 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 вересня 2025 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 21 травня 2025 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Бізнес Позика» звернулось до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що між ним та ОСОБА_1 12 червня 2024 року було укладено договір про надання кредиту №502330-КС-001, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», шляхом обміну сторонами електронними повідомленнями. Відповідно до умов укладеного договору відповідачу надано кредит у розмірі 22000 грн на засадах строковості, поворотності, оплатності. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало відповідачу грошові кошти в розмірі 22000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Позивач вказував, що всупереч умовам договору та вимогам законодавства відповідач не виконав свого обов`язку з повернення кредиту належним чином, здійснивши лише часткову оплату, у зв`язку з чим станом на 14 січня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 72969 гривень 52 копійки, що складається із суми прострочених платежів за тіломи кредиту 21746,69 гривень, суми прострочених платежів за процентами в розмірі 48893,18 гривні, суми прострочених платежів за комісією в розмірі 2329,65 гривень. Враховуючи наведене, позивач просив суд позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 72969 грн 52 коп., а також судові витрати - 2422,40 грн сплаченого судового збору. Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 21 травня 2025 року позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором №502330-КС-001 про надання кредиту від 12 червня 2024 року в розмірі 56594 гривні 54 копійки та сплачений судовий збір в розмірі 1878 гривень 79 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із даним рішенням суду в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами, позивач ТОВ «Бізнес Позика» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду в оскаржуваній ним частині змінити та стягнути з відповідача 48893,18 грн боргу за процентами, а не 32984,54 грн, як стягнув суд, а також відповідно здійснити перерозподіл судових витрат у справі . В решті рішення просив залишити без змін. На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні частини заборгованості за нарахованими процентами у цій справі. Позивач вважає, що зазначені висновки суду першої інстанції базуються на хибному ототожненні ним понять денної процентної ставки та процентної ставки в день; помилковому трактуванні норм Закону України «Про споживче кредитування», а також ЦК України, ЦПК України та існуючої судової практики щодо можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування (статті 1048 та 1056-1 ЦК України); неналежному дослідженні доказів, що містяться в матеріалах справи. Вважає, що суд не звернув уваги на те, що дія норми ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, згідно з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону почала діяти з 21 серпня 2024 року, тоді як умовами договору передбачено нарахування процентів за денною ставкою на встановлений договором строк до 27 листопада 2024 року, зі зниженою процентною ставкою 1,15% в день та стандартною процентною ставкою 1,50% в день у разі прострочення позичальником заборгованості за кредитом. Згідно з договором було погоджено, що у разі, якщо позичальник сплачує заборгованість згідно з графіком платежів (без порушень), то треба сплатити по договору 57 240,00 грн, з яких за процентами - 31 940,00 грн, оскільки з кожним платежем сума загального боргу, на яку нараховуються кожного дня проценти, зменшується. Отже, загальна сума до сплати за відсотками дійсно становила би 31 940,00 грн, однак лише у випадку належного виконання позичальником зобов`язань та погашення обумовлених сум згідно з графіком платежів. Проте, боржником було сплачено лише один платіж у сумі 4770,00 грн на погашення кредиту з простроченням по графіку за договором № 502330- КС-001 про надання кредиту, чим порушено зобов`язання, встановлені договором, що призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки, що чітко і заздалегідь було погоджено сторонами кредитного договору у пункті 3.2.2 договору. Вважає, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, повністю відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подав. Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором, то відповідно до ст. 367 ЦПК України апеляційним судом в частині задоволених позовних вимог рішення суду не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи. Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» частини заборгованості за процентами за користування кредитом, а також судового збору - залишенню без змін, виходячи з таких мотивів. Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором №502330-КС-001 від 12 червня 2024 року, суд першої інстанції виходив з приписів ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, проте, всупереч наведеному, в укладеному договорі в пунктах 4.6. та 10.2. визначені розміри процентних ставок (знижена 1,15% на день та стандартна 1,50% на день) значно перевищують максимально дозволений законом розмір 1% на день. Суд, здійснивши самостійний розрахунок розміру заборгованості за відсотками, виходячи зі ставки 1% на день та строку користування коштами 169 днів, вважав, що стягненню підлягає 32984,54 грн заборгованості за нарахованими процентами. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду, враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 12 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №502330-КС-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно з довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» за №2895/01 від 17 січня 2025 року позивач перерахував відповідачу на картковий рахунок 12 червня 2024 року кошти у розмірі 22000 грн, що також підтверджується інформацією з виписок АТ «Універсал Банк» про рух коштів по рахунку, відкритому для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 , за період з 12 червня 2024 року по 27 листопада 2024 року. Інформацією АТ «Універсал Банк» за №БТ/Е-3030 від 24 квітня 2025 року також підтверджується видача картки № НОМЕР_1 на ім`я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Наведене свідчить, що відповідач ОСОБА_1 ознайомився з умовами і порядком надання кредиту та підтвердив свою згоду на приєднання до умов кредитування та отримання кредитних коштів. Отже, встановлено, що відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 22000 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на строк 24 тижні. Згідно із п. 2.4., 2.5. договору стандартна процентна ставка за кредитом: у день 1,50000000 - фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: у день 1,15138637, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку; комісія за надання кредиту: 3300,00 гривень. Відповідно до п. 2.7. договору строк дії договору до 27 листопада 2024 року. Згідно з п. 3.5. договору у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитодавця у такій черговості: 1) у першу чергу - прострочена сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу - неустойка (штраф) та інші платежі відповідно до договору. Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 2.1. договору, на банківський рахунок позичальника, зазначений у розділі 8 договору (п. 3.1. кредитного договору). Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту в розмірі 3300 грн (п.2.5). Орієнтовна загальна вартість кредиту 65223,43 грн, загальні витрати за кредитом встановлено : 43223,43 грн. (п.2.8., 2.9). У пункті 2.11. договору визначена денна процентна ставка у розмірі 1,16 процентів, виходячи із наведеної формули, що встановлена Законом. Згідно із наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 14 січня 2025 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Бізнес Позика» за договором №502330-КС-001 від 12 червня 2024 року позивачем визначено в сумі 72969,52 гривень, що складається із заборгованості за кредитом 21746,69 гривень, заборгованості за процентами в розмірі 48893,18 гривні, заборгованості за комісією в розмірі 2329,65 гривень, що позивачем відображено у довідці про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання кредиту. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з метою виконання умов договору 25 червня 2024 року здійснив часткову оплату суми кредиту в розмірі 4770,00 грн, з яких 253,31 грн на погашення тіла кредиту, 3546,34 грн - погашення відсотків за користування, 970,35 гривень - погашення комісії, що відображено у розрахунку заборгованості. Однак, повністю грошового зобов`язання відповідач перед позивачем не виконав. З розрахунку також убачається, що згідно з графіком платежів відповідач мав зробити другий плановий платіж 10.07.2024 року у розмірі 4 770,00 грн, однак платіж не був зроблений вчасно, тому з 11.07.2024 р. почалось прострочення заборгованості за кредитом, а після спливу 7 (семи) днів, починаючи з восьмого дня - 18.07.2024 р. почалось нарахування процентів за користування кредитом по збільшеній (Стандартній) процентній ставці у відповідності до пункту 3.2.2 договору. Відповідно в період з 12.06.2024 р. по 17.07.2024 р. включно проценти нараховувались по зниженій (пільговій) процентній ставці. У період з 18.07.2024 р. по 27.11.2024 року проценти нараховувались по стандартній процентній ставці - 1,5% і після 27.11.2024 р. не нараховувались. Таким чином, видно, що позивачем нараховано проценти за користування кредитом у загальній сумі 48 893,18 грн, які включають в себе: нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,15011689% в день - у сумі 5508,58 грн у період з 12.06.2024 по 17.07.2024 р. (включно), та нараховані за стандартною процентною ставкою 1,5% в день - у сумі 43 384,60 грн у період з 18.07.2024 по 27.11.2024 р. Разом з тим, судом першої інстанції проаналізовано правильність нарахування кредитором процентів за користування кредитом з урахуванням норм чинного законодавства щодо споживчого кредитування. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України). Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України). Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року. При цьому, вищезазначеним Законом Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5%; - протягом наступних 120 днів - 1,5%. На вказану норму покликається позивач у своїх доводах в апеляційній скарзі, однак колегія суддів не може їх прийняти до уваги, з огляду на таке. Вищезазначений Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року, спірний договір був укладений 12 червня 2024 року. Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Згідно з п.2.11 кредитного договору № 502330-КС-001 від 12 червня 2024 року денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС 1,16 процентів = (ЗВСК 43223,43 грн/ЗРК 22000 грн )/t 169 днів х 100%. Отже, визначена умовами кредитного договору денна процентна ставка 1,16 процентів станом на дату укладення договору перевищує законодавчо встановлений максимальний розмір денної процентної ставки 1 %. Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що станом на час розгляду справи відповідач не спростував заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, не надав доказів сплати ним зазначеної суми. Отже, матеріалами справи підтверджується факт існування у ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за тілом кредиту за вказаним кредитним договором, яка ним добровільно не сплачується, тому в цій частині позов судом підставно було задоволено частково у розмірі 21280,35 грн, з урахуванням погашеної суми тіла кредиту. Разом з тим, окрім тіла кредиту, позивач просив стягнути проценти за користування коштами. Суд обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову в цій частині, оскільки передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів - 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Наведене свідчить, що суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 15908,64 грн за кредитним договором № 502330-КС-001 від 12 червня 2024 року, самостійно здійснивши розрахунок процентів за денною відсотковою ставкою 1%, при цьому врахувавши внесену позивачем суму на погашення кредитної заборгованості, що є підставою для залишення без змін рішення суду у цій частині та відмови в задоволенні апеляційної скарги. Отже, суд вірно застосував норми матеріального права та задовольнив позов частково у частині стягнення з боржника 32984,54 грн процентів за період з 12 червня по 27 листопада 2024 року. Відповідно до норм ст.141 ЦПК України, оскільки позов судом задоволено частково, то і судові витрати, понесені позивачем за подання позову, судом першої інстанції компенсовано з відповідача пропорційно до задоволеної суми. Відповідно до ст. 375 ЦПК України підставами для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін є визнання судом апеляційної інстанції , що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення суду в оскаржуваній частині з додержанням норм процесуального права та правильно застосував норми матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України, його у цій частині належить залишити без змін. Виходячи з наведеного, апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню. За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою ухвалення постанови у цій справі є 23 вересня 2025 року - дата складення повного судового рішення. Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення. Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 21 травня 2025 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий-суддя Судді: