Ухвала ККС ВС № 757/93/26-к

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2026 року м. Київ справа № 757/93/26-к провадження № 51-1697 ск 26 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянула касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року про повернення апеляційної скарги, встановив: вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2026 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Офісу Генерального прокурора та обвинуваченим ОСОБА_6 . Даним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за: - за ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України (далі - КК), із застосуванням положень ст. 69 КК, у виді позбавлення волі строком на 5 років, із позбавленням права займатися діяльністю у сфері державної реєстрації права власності на земельні ділянки на строк 3 роки; - за ч.3 ст.209 КК, із застосуванням положень ст. 69 КК, у виді позбавлення волі строком на 4 роки і 11 місяців, із позбавленням права займатися діяльністю у сфері державної реєстрації права власності на земельні ділянки на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточне покарання ОСОБА_6 за сукупністю кримінальних правопорушень визначено, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на 5 років, із позбавленням права займатися діяльністю у сфері державної реєстрації права власності на земельні ділянки на строк 3 роки. На підставі ст.75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК. Адвокат ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , не погодилась із вказаним судовим рішенням, подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, порушивши питання про скасування вироку. Ухвалою судді-доповідача Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на вирок районного суду, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України повернуто захиснику у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має права подавати апеляційну скаргу. До касаційного суду надійшла касаційна скарга захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу суду апеляційної інстанції від 28 квітня 2026 року. У цій касаційній скарзі захисник стверджує, що вирок суду першої інстанції порушує права ОСОБА_5 , оскільки, на її думку, фактично містить твердження, які дозволяють однозначно ідентифікувати останнього, що формує передчасний висновок про його вину та суперечить принципу презумпції невинуватості. Апеляційний суд не переглянувши цей вирок обмежив право на апеляційний перегляд та доступ до суду, що ґрунтується на формальному підході суду, який не дослідив доводів захисника та не надав їм належної оцінки. Ухвала апеляційного суду, на її думку, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки не відповідає вимогам щодо вмотивованості судового рішення, а повернення апеляційної скарги не дозволяє встановити з яких саме підстав суд дійшов висновку про відсутність права ОСОБА_5 на апеляційне оскарження вироку. Перевіривши зміст касаційної скарги, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з наведених у скарзі доводів немає, з огляду на таке. Згідно з вимогами п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК, вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку, передбаченому цим Кодексом, з підстав, передбачених статтею 394 цього Кодексу. Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК. Пунктом 10 цієї норми передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, у постанові від 3 березня 2016 року (справа № 5-347 кс 15) зазначено, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду в постанові від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19 сформулювала такий висновок: суддя-доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи відповідно до вимог ст. 398 КПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою іншої особи (захисника чи представника іншої особи) на вирок на підставі угоди, має впевнитися, що у тексті вироку зазначено такі дані, які прямо вказують на дану конкретну особу, або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють апеляційному суду (судді-доповідачеві) з впевненістю ідентифікувати іншу особу; крім того, вирок має стосуватися прав, свобод та інтересів цієї іншої особи. Дані, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальний акт, повідомлення про підозру, тощо), не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Доводи, наведені захисником в касаційній скарзі щодо порушення процесуальних прав ОСОБА_5 спростовуються змістом оскаржуваної ухвали апеляційного суду. Перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах ОСОБА_5 , на відповідність вимогам КПК України, суддя-доповідач встановив, що захисник не є тією особою, яка може оскаржити вирок, ухвалений на підставі угоди між прокурором та засудженим ОСОБА_6 , тому керуючись п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України ухвалив рішення про повернення апеляційної скарги захиснику. Мотивуючи своє рішення суддя зазначив, що з вироку не вбачається, що у його тексті зазначено такі дані, які прямо вказують на ОСОБА_5 або визнані встановленими такі обставини, які дозволяють з впевненістю його ідентифікувати. Тому, застосувавши правову позицію об`єднаної палати ККС від 18 травня 2020 року, суддя дійшов висновку, що вирок не зачіпає права, свободи чи інтереси ОСОБА_5 , у зв`язку з цим ухвалив рішення про повернення апеляційної скарги захиснику, оскільки скарга подана особою, яка не має права її подавати. Колегія суддів Касаційного кримінального суду погоджується з наведеними в ухвалі мотивами судді-доповідача та вважає їх обґрунтованими. Твердження захисника про порушення презумпції невинуватості, доступу до суду чи обмеження права на апеляційне оскарження не виникає там де судове рішення не стосується осіб та не містить жодних висновків щодо них. Зазначення у касаційній скарзі щодо загальних відомостей (згадок про юридичну особу, інформації з відкритих реєстрів чи ЗМІ) не створюють юридично значущої ідентифікації конкретної фізичної особи у розумінні процесуального закону та практики ЄСПЛ з вироком. Посилання захисника на рішення ККС є безпідставними, оскільки в цих справах Суд аналізував ситуації, коли суди прямо описували роль інших осіб. Натомість суддя апеляційного суду встановила, що вирок стосується виключно засудженого ОСОБА_6 . Тому усі твердження захисника про ідентифікацію інших осіб є суб`єктивними висновками, а не фактичним змістом оскаржуваного судового рішення. Ухвала апеляційного суду достатньо мотивована, постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону, узгоджується із висновками ККС. Підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 квітня 2026 року про повернення апеляційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_7