Ухвала ККС ВС № 153/1819/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2026 року м. Київ справа № 153/1819/25 провадження № 51-1727 ск 26 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2026 року щодо нього, встановив: Як вбачається з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, вироком Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2025 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Вироком Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2026 року вирок місцевого суду скасовано в частині призначення покарання і у цій частині ухвалено новий вирок, за яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років, із позбавленням права зберігання та носіння вогнепальної зброї та боєприпасів на строк 3 роки. У решті вирок залишити без змін. У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК, у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції. Закон України від 03 жовтня 2017 року (15 грудня 2017 року набрав чинності) № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким, відповідно, внесені зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд. Однак засуджений ОСОБА_4 , всупереч вимог КПК, звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, яку адресував не Верховному Суду (Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду), а Касаційний кримінальний суд України. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК). Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції. При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Однак, вказаних вимог кримінального процесуального закону засудженим не дотримано, оскільки, посилаючись на порушення кримінального процесуального закону, ОСОБА_4 у касаційній скарзі не навів обґрунтування допущення судом апеляційної інстанції таких порушень норм права, які могли б тягнути за собою скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до норм, передбачених статтею 438 КПК, з огляду на зміст положень статей 370, 404, 412, 413, 420 цього Кодексу. Крім того, висловлюючи незгоду з оцінкою доказів, засуджений не наводить обґрунтування допущення при здійсненні судового провадження таких порушень, котрі з огляду на статті 84-87, 91, 94, 284, 370, 374 КПК у їх взаємозв`язку та на встановлені в справі факти, зумовлюють скасування вироку на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. Водночас у скарзі містяться посилання на неповноту матеріалів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу ст. 433 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури. При цьому, вказуючи у касаційній скарзі на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, засуджений своїх тверджень належним чином не обґрунтовує, не наводить доводів щодо явної несправедливості призначеного йому покарання з огляду на положення ст. 414 КПК та не вказує достатніх аргументів із врахуванням встановлених судом обставин, які б можна було визнати підставами для скасування або зміни судового рішення на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК. Крім цього, усупереч положенням ч. 5 ст. 427 КПК засуджений не долучив до касаційної скарги копії оскаржуваних судових рішень. Це не лише становить формальне порушення ст. 427 КПК, але й по суті позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання суб`єктом подання касаційної скарги вимог статей 424, 426 КПК та розглянутийого касаційну скаргу по суті. Вказані недоліки касаційної скарги перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою. Водночас Суд роз`яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правничою допомогою. У разі недостатності коштів засуджений може скористатися безоплатною правничою допомогою, звернувшись через адміністрацію установи виконання покарань до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги. Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків. Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд постановив: Залишити касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 без руху і встановити п`ятнадцятиденнийстрок із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків. У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_6