Постанова Херсонський апеляційний суд № 650/3836/25

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 650/3836/25 Номер провадження: 22-ц/819/877/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2026 року м. Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Приходько Л. А., суддів: Базіль Л.В., Радченко С.В., секретар Андреєва В.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на рішення Великоолександрівського районного суд Херсонської області від 03 березня 2026 року, у складі головуючого судді Сікори О.О., В С Т А Н О В И В: У червні 2026 року ОСОБА_1 , від імені якого діяв адвокат Промітний Д.С., звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі. В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6520985000:07:024:0022, площею 17,9403 га, право власності на яку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 944140 від 11 серпня 2010 року. Земельна ділянка розташована в межах території Чкалівської сільської ради Бериславського району Херсонської області та має цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 19 квітня 2012 року між позивачем як орендодавцем та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» як орендарем укладено договір оренди землі серія ХС № 652090004002149, предметом якого є зазначена земельна ділянка. У подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди до договору оренди. Зокрема, 28 грудня 2017 року укладено Додаткову угоду №1900034, якою строк оренди землі продовжено до 30 листопада 2025 року. Надалі 24 травня 2019 року укладено Додаткову угоду №1900034-2, якою строк оренди продовжено до 30 листопада 2028 року. Згідно з умовами договору оренди та додаткових угод до нього орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі, погодженому сторонами, від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням індексів інфляції. Строк сплати орендної плати встановлено у період з 01 серпня по 31 грудня кожного року шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця. Також представник позивача зазначив, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 429085898 від 29 травня 2025 року позивачу стало відомо, що 17 квітня 2025 року орендар ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» здійснив відчуження права оренди спірної земельної ділянки на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на підставі договору відчуження №1704/25-05, унаслідок чого до ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» перейшли права та обов`язки орендаря щодо земельної ділянки. Крім того, представник позивача вказує, що ним здійснювалася спроба направлення листа новому орендарю за його юридичною адресою з описом вкладення, однак поштове відправлення було повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Представник позивача зазначив, що відповідачі не виконують істотний обов`язок орендаря щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, оскільки позивач не отримав орендну плату за користування земельною ділянкою за 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік, що свідчить про систематичне порушення умов договору оренди землі. На думку позивача, систематична несплата орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою та дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, статей 31, 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 Цивільного кодексу України, з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо можливості розірвання договору оренди землі у разі встановлення факту систематичної несплати орендної плати незалежно від подальшого погашення заборгованості. Посилаючись на систематичну несплату орендної плати протягом строку дії договорів, що є достатньою правовою підставою для їх розірвання, а також на відсутність підстав для звільнення від орендної плати, представник позивача просив суд розірвати договір оренди землі серія ХС № 652090004002149 від 19 квітня 2012 року, а також розірвати додаткові угоди до нього, а саме Додаткову угоду №1900034 від 28 грудня 2017 року та Додаткову угоду №1900034-2 від 24 травня 2019 року, що стосуються оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6520985000:07:024:0022. Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано Договір оренди земельної ділянки ХС № 652090004002149 від 19 квітня 2012 року. Розірвано Додаткову угоду № 1900034 від 28.12.2017 року та № 1900034-2 від 24.05.2019 року кадастровий номер: 6520985000:07:024:0022, (новий орендар ТОВ ПЕРЕМОГА-ПЛЮС ЄДРПОУ 33251307 згідно договір відчуження №1704/25-05 від 17.04.2025 року номер запису про інше речове право щодо земельної ділянки № 31932249), предметом є земельна ділянка кадастровий номер якої 6520985000:07:024:0022, яка розташована в межах території Чкалівської сільської ради, Бериславського району (раніше Великоолександрівського району), Херсонської області. Стягнуто з ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 605,60 грн. Стягнуто з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 605,60 грн. 03 квітня 2026 року представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журик А.Л. подав апеляційну скаргу, сформувавши її в системі «Електронний суд», в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалите нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказував на те, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Зокрема скаржник зазначив, що відповідач не заперечує факту несплати позивачу орендної плати, передбаченої умовами договору, але причиною такої несплати спочатку була неможливість використання земельної ділянки, переданої в оренду, у зв`язку із перебуванням її в межах тимчасово окупованої рф території у 2022 року, а в подальшому через забруднення (можливе забруднення) вибухонебезпечними предметами. Після ведення на території України воєнного стану Торговопромисловою палатою України на своємо офіційному сайті розміщено загальний офіційний лист, для всіх кого це стосується від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1, в якому засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), якими є військова агресія російської федерації проти України. Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією від 28.02.2025 № 376, Великоолександрівська селищна територіальна громада, де розташована орендована земельна ділянка, перебувала в тимчасовій окупації з 10.03.2022 року по 09.11.2022 року та відноситься до територій з можливими бойовими діями. Цей факт є підтвердженням обставин непереборної сили, які об`єктивно унеможливили використання земельної ділянки відповідачем протягом зазначеного періоду. Також апелянтом зазначено, що через неможливість використання орендованих земельних ділянок на території Великоолександрівської територіальної громади протягом 2022 2025 років, ТОВ «ЮТС-Агропродукт» звільнено від сплати податків за їх використання, про що надані розпорядження; Додатково апелянтом зазначено, що внаслідок бойових дій територія, на якій розташована земельна ділянка, є забрудненою вибухонебезпечними предметами та потребує проведення робіт з розмінування для забезпечення безпечного використання; Також листом ГУ ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025року підтверджено потенційне забруднення орендованих ділянок вибухонебезпечними предметами та не залучення підрозділів ДСНС до проведення робіт з розмінування території. Скаржник зазначає, що дані документи є беззаперечним доказом існування обставин, які об`єктивно унеможливили не лише провадження господарської діяльності ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», але й будь-яке використання орендованих земельних ділянок. На думку скаржника, дані докази підтверджують наявність обставин неможливості використання землі орендарем відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України, а не дії обставин непереборної сили або наявності умов для розірвання договору з ініціативи відповідача. Товариство зазначило, що суд неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши положення частини шостої статті 762 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, в яких вказано, що перебування земельних ділянок у зоні бойових дій чи тимчасовій окупації підтверджує неможливість їх використання і звільняє орендаря від обов`язку виплати орендної плати. Посилаючись на дані Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України (https://mine.dsns.gov.ua/) апелянт зазначив, що територія Новорайської територіальної громади, до якої входять належні позивачу земельні ділянки, є місцем, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети. Крім того, апелянт вказав, що в ході розгляду справи суд першої інстанції допустив істотні процесуальні порушення. Зазначає, що подану ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» заяву про відвід судді судом першої інстанції розглянуто з порушенням порядку розгляду такого клопотання, внаслідок чого справу розглянуто неповноважним складом суду. В порушення норм процесуального закону розгляд справи було проведено в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, посилаючись на те, що у позовній заяві було відсутнє клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач та/або його представник не скористалися. Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи учасники справи у судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Від представника ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика А.Л. та представника ОСОБА_1 - адвоката Промітного Д.С. надійшли заяви про розгляд справи без їх участі. Згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. З огляду на вказане та враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи. Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається зі змісту позовних вимог, представник позивача звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договорів оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що відповідачі (орендарі) не виконав обов`язок зі сплати орендної плати за 2022-2024 роки, що є підставою для його розірвання. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 17,9403 га, кадастровий номер 6520985000:07:024:0022, яка розташована на території Чкалівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, за межами населеного пункту, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності позивача на зазначену земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №944140 від 11 серпня 2010 року. 19 квітня 2012 року між орендодавцем та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» було укладено договір оренди земельної ділянки ХС №652090004002149, предметом якого є передача в строкове платне користування земельної ділянки з кадастровим номером 6520985000:07:024:0022 площею 17,9403 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У подальшому сторони змінювали умови договору оренди шляхом укладення додаткових угод. Так, 28 грудня 2017 року між орендодавцем та орендарем укладено Додаткову угоду №1900034, якою строк дії договору оренди землі було продовжено до 30 листопада 2025 року. Надалі 24 травня 2019 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1900034-2, якою строк оренди земельної ділянки продовжено до 30 листопада 2028 року. Відповідно до умов договору оренди землі та додаткових угод до нього орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та визначена у розмірі 5,31 % та 8,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди, а обчислення її розміру здійснюється з урахуванням індексів інфляції. З витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-9966088062025 встановлено, що станом на 05 червня 2025 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 560 005,80 грн. Умовами договору та додаткових угод передбачено, що орендна плата повинна сплачуватися орендарем щорічно в період з 01 серпня до 31 грудня шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця. Разом з тим судом встановлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою за 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік позивачу не була сплачена, у зв`язку з чим позивач не отримував передбачених договором платежів за користування належною йому земельною ділянкою, що свідчить про неодноразове порушення орендарем умов договору щодо своєчасної та повної сплати орендної плати. Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №429085898 від 29 травня 2025 року встановлено, що 17 квітня 2025 року ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уклало договір відчуження права оренди земельних ділянок №1704/25-05, у зв`язку з чим право оренди, зокрема щодо спірної земельної ділянки, було передано ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», про що внесено запис про інше речове право щодо земельної ділянки №31932249. Позивач вживав заходів щодо повідомлення нового орендаря та направляв на адресу ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» поштове відправлення з описом вкладення, однак таке відправлення було повернуто відправнику з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, офіційно засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, визнається форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). ТПП України підтвердила, що 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022232090000075 від 12 квітня 2022 року, встановлено факт реєстрації двох епізодів можливих кримінальних правопорушень, кваліфікованих за частиною першою статті 438 КК України порушення законів та звичаїв війни. Перший епізод зареєстровано на підставі самостійного виявлення прокурором відповідної інформації. У ньому зазначено, що 09 квітня 2022 року приблизно об 12:00 годині невстановлені особи у військовій формі з території бази ТОВ «ЮТС-Агропродукт», яка розташована в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області, вивезли три одиниці сільськогосподарської техніки зокрема автомобіль КАМАЗ державний номер НОМЕР_1 на загальну суму близько 1,5 мільйона гривень. Вказані дії здійснені в умовах воєнного стану, оголошеного президентом російської федерації ОСОБА_2 , що становить порушення норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Женевської конвенції. Другий епізод внесено до ЄРДР 17 червня 2022 року на підставі заяви ТОВ «ЮТС-Агропродукт». Згідно з викладеними в ній обставинами, у зв`язку з тимчасовою окупацією збройними силами російської федерації території Херсонської області, зокрема Бериславського району, 24 лютого 2022 року російські військові проникли на територію підприємства за адресою: селище Новорайськ, вул. Промислова, 3, внаслідок чого працівники товариства були позбавлені доступу до свого майна. Крім того, 23 квітня 2022 року з території підприємства було захоплено 11 одиниць мультикоптерів DJI Agras (CE). Унаслідок цих дій підприємство також втратило можливість обробляти земельні ділянки загальною площею 60 532,9902 га, розташовані у Херсонській області. Відповідно до розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24 «Про доповнення переліку суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», до відповідного переліку було включено Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589), юридична адреса: вул. Промислова, буд. 3, с. Новорайськ, Новорайська сільська територіальна громада, Бериславський район. Зазначене розпорядження підлягало затвердженню на сесії обласної ради, що прямо вказано в пункті 2 цього нормативного акта. Відповідно до розпорядження начальника Бериславської міської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 06 листопада 2023 року № 343 «Про надання пільг товариству з обмеженою відповідальністю "ЮТС-АГРОПРОДУКТ" із місцевих податків та зборів на території Бериславської міської територіальної громади на 2023 рік» ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589) надано пільги зі сплати місцевих податків та зборів у частині земельного податку, орендної плати за землі комунальної власності, єдиного податку четвертої групи для юридичних осіб за 2023 рік, за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року. Цим же розпорядженням визнано, що земельні ділянки, які перебувають у користуванні ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 41101589) на території Бериславської міської територіальної громади, є непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, та у 2023 році не є об`єктом оподаткування на території деокупованої Бериславської міської територіальної громади у період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично не виконував обов`язок зі сплати орендної плати за 2023 та 2024 роки, що є істотним порушенням договору. При цьому відповідач не довів, що невиконання ним своїх зобов`язань за договором оренди сталося з причин, які не залежали від його волі або були наслідком форс-мажорних обставин, а також існування об`єктивної неможливості використання орендованих земельних ділянок за їх цільовим призначенням. Посилання на воєнний стан або лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не є достатніми підставами для безумовного звільнення від виконання зобов`язань, оскільки такий лист носить загальний характер і не містить ідентифікації конкретного зобов`язання відповідача. А відповідачем наявність форс-мажору даному випадку та його безпосередній вплив на виконання зобов`язань Товариства не доведено. При цьому, судом враховано, що відповідач ТОВ "ЮТС-АГРОПРОДУКТ", заперечуючи проти розірвання договорів оренди землі та одночасно наполягаючи на відсутності у нього обов`язку сплачувати орендну плату, не пропонує жодних шляхів врегулювання ситуації, не обґрунтовує можливості чи строків поновлення платежів, не подає будь-якого реалістичного плану подальшого користування спірними земельними ділянками. Така пасивна позиція не лише позбавляє позивача права на отримання доходу з належних йому об`єктів приватної власності, але й призводить до залишення земельних ділянок в стані господарської ізоляції на невизначений час, коли власник позбавлений реальної можливості як самостійно їх використовувати, так і передати в оренду іншому добросовісному користувачу. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком. Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Правилами частини першої статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Отже, оренда землі є окремим випадком найму майна, загальні правила якого визначені приписами цивільного (приватного) права. Відповідно й законодавче регулювання підстав припинення права оренди землі складається з норм цивільного та земельного законодавства. Договір оренди землі, відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендодавець, відповідно до абзацу п`ятого частини першоїстатті 24 Закону України «Про оренду землі», має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт. Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»). Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати. Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату» орендної плати. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші). У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» систематично протягом 2023-2024 років не виплачувало ОСОБА_1 орендну плату у строки, визначені умовами укладених між ними договорів та додатковими угодами про оренду землі, що відповідно до наведених норм права є підставою для розірвання договорів оренди відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. Відповідно висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі№ 918/391/23 (провадження № 12-19гс24) підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадків), повна несплата орендної плати. Ця спеціальна правова норма у такому випадку є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби, оскільки вона передбачає саме додаткову (до основної) підставу для розірвання договору оренди землі. Оскільки позивач мотивував позовні вимоги тим, що ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вчасно не сплачувало орендну плату за 2022 - 2024 роки, тому саме відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати в обумовлений в договорі термін до 31 грудня поточного року, чого ним зроблено не було. Відповідач факт невиплати орендної плати за 2022, 2023 та 2024 роки не заперечує, посилаючись на те, що заборгованість по орендній платі за вказаний період виникла виключно з обставин, пов`язаних з військовою агресією рф проти України, що стало підставою для введення військового стану з 24 лютого 2022 року та окупацією Херсонської області, а також у зв`язку із забрудненням земельних ділянок вибухонебезпечними предметами.. Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору). Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо. У зв`язку із запровадження на території України Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 червня 2022 року в справі № 922/2394/21 зазначено, що: «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 у справі №913/20/21». Отже, орендар повинен довести факт, що він опинився в ситуації неможливості виконання договірних зобов`язань, або ж виконання договірних зобов`язань внаслідок військової агресії було практично неможливим (через активні воєнні дії, тимчасову окупацію засміченням вибухонебезпечними предметами земельної ділянки, що є предметом договору), це допоможе уникнути відповідальності за порушення договірних зобов`язань. Відповідно до частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відповідно до системного аналізу глави 58 ЦК України оренда земельної ділянки є різновидом найму майна, а тому загальні положення про найм (оренду) застосовуються до регулювання відносин з найму (оренди) земельної ділянки, якщо інші правила не передбачено спеціальним Законом. Положення Закону України «Про оренду землі» не забороняють застосування до відносин з оренди землі наведених загальних положень, викладених у статті 762 ЦК України (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 399/935/16-ц (провадження № 61-304св17)). Згідно з положеннями частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. У пунктах 6.8-6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/7495/16 (провадження № 12-37гс18) зазначено, що норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Спірна земельна ділянка розташована на території Чкалівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що віднесена до Великоолександрівської селищної територіальної громадияка, у період з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року перебувала під тимчасово окупацією рф, а з листопада 2022 року - віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376, який є чинним. Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем доведено факт неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин, а саме існування форс-мажорних обставин, які перешкоджали йому виконати передбачений договором сторін обов`язок з виплати позивачу орендної плати за 2022 рік, оскільки земельна ділянка, що розташована на території Чкалівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що віднесена до Великоолександрівської селищної територіальної громадияка, в період з 10 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року перебувала під тимчасовою окупацією, тому в 2022 році орендар значною мірою був позбавлений можливості використовувати спірну земельну ділянку для отримання доходів в 2022 році. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2022 рік за договором оренди земельної ділянки та висновок суду першої інстанції про неврахування даного періоду під час встановлення систематичності невиконання своїх обов`язків по сплаті орендної плати товариством у цей період. Обґрунтовуючи свої заперечення щодо неможливості виплати орендної плати за 2023, 2024 роки відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили, за які він не відповідає, що унеможливлює розірвання договору оренди землі на підставі систематичної несплати орендної плати за цей період, зокрема не можливості використання орендованих земельних ділянок позивача через її потенційне замінування та існування загрози загроза для життя і здоров`я працівників при обробітку земельної ділянки. Проте належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано. Спірнаі земельна ділянка розташована на території Чкалівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, що віднесена до Великоолександрівської селищної територіальної громадияка, яка з 10 березня 2022 року віднесена до території можливих бойових дій, що підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, яким було затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, а також Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, який затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року№ 376, який є чинним. Бойові дії у 2023 та 2024 роках на вказаній території не велися. Документів на підтвердження забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами матеріали справи не містять. Відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення ним будь-яких дій, спрямованих на обстеження земельних ділянок з метою подальшого їх використання за цільовим призначенням. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про відсутність протягом 2023-2024 років, за який відповідачем не вносилася орендна плата, можливості користуватися земельною ділянкою через військову агресію рф проти України, потенційну загрозу забруднення спірних земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, а також через знищення та розкрадання належного Товариству майна. Також, відповідачем не надано будь-яких доказів, що відповідач здійснював дії щодо, наприклад, звернення до компетентних органів з приводу обстеження та розмінування земельних ділянок з метою усунення перешкод у користуванні ними, звернення з листами до позивача про наявність вказаних перешкод та звільнення відповідача у зв`язку з цим від сплати орендної плати тощо, що могло б свідчити про здійснення відповідачем дій щодо доведеності наявності дійсних обставин щодо неможливості виконання зобов`язання, що, в свою чергу, могло б розглядатися як підстава для застосування частини шостої статті 762 ЦК України. Відповідачем не доводилося, що в межах реалізації Закону України« Про протимінну діяльність в Україні», товариство зверталося до уповноважених органів щодо проведення процедури очищення території (земельної ділянки), та повідомляло орендодавця про неможливість використання земельних ділянок та неможливості сплати орендної плати, а посилання в апеляційній скарзі на лист ГУ ДСНС України у Херсонській області у сукупності з іншими обставинами, не містить в собі підстав для застосування частини шостої статті 762 ЦК України, оскільки містить в собі інформацію про припущення щодо земельних ділянок. Даний лист не доводить належним чином факту дії обставин непереборної сили, не підтверджує виникнення правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку виконання грошового зобов`язання за договором оренди землі та не свідчить про наявність передбачених законом умов для розірвання договору з ініціативи відповідача. Так, відповідно до інформації, що міститься у вказаному листі піротехнічні розрахунки ДСНС до робіт з розмінування на відповідних земельних ділянках не залучались, а самі роботи проводились іншими фаховими відомствами, при цьому не вказано, які саме органи виконували такі роботи, на підставі яких документів і в яких межах. Твердження щодо потенційної забрудненості ділянок вибухонебезпечними предметами носить гіпотетичний та попереджувальний характер, оскільки жодного обстеження земельної ділянки, яка є предметом даного спору, ГУ ДСНС не проводило, як і не зазначало факту наявності на ній вибухонебезпечних предметів або неможливості її використання. Крім того, лист не містить відомостей неможливості використання саме спірної земельної ділянки. Потенційна небезпека, на яку посилається відповідач, не є доказом реальної неможливості обробки конкретної земельної ділянки. У межах приватно-правових договірних зобов`язань, звільнення від їх виконання можливе лише за наявності обставин, які фактично унеможливлюють здійснення сільськогосподарської діяльності, що має бути підтверджено відповідними технічними висновками або іншим належним доказовим матеріалом, який у справі відсутній. Частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (Відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таким чином, в разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами. Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку. Такий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі №912/750/22. Що стосується посилання на дані Інтерактивної карти ДСНС на її офіційному сайті за посиланням Розмінування України, територія, на якій розташовані земельні ділянки позивача, не віднесена до територій, де виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, оскільки інтерактивна карта містить зазначення щодо потенційної можливості забруднення, а отже не є доказом реальної неможливості обробітку конкретної земельної ділянки та не звільняє товариства від виконання зобов`язання за договором оренди. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що процедура розмінування та приведення відповідних земельних ділянок у стан, придатний для господарської діяльності, передбачає активну поведінку орендаря, яка включає звернення до відповідних компетентних органів для організації обстеження земель, ініціювання процедур розмінування та вжиття інших необхідних заходів для забезпечення використання цих земель. Однак цього зроблено не було. Так, загальновідомі факти свідчать про те, що на відповідній території інші особи, які проявили активну господарську поведінку, вже досягли розмінування земельних ділянок, і ці землі використовуються в сільськогосподарських цілях не перший рік. Посилання представника Товариства на Розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 21.11.2023 року №1431, Розпорядження начальника Великоолександрівської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області від 06.12.2024 року №2444, якими надано пільги зі сплати місцевих податків та/або зборів за землю, висновків суду першої інстанції щодо недоведеності наявності обставин, яка унеможливлювали сплату орендної плати за 2023, 2024 роки не спростовують. Вказані розпорядження видані лише щодо надання певних податкових пільг у зв`язку з потенційною загрозою забруднення земельних ділянок господарства вибухонебезпечними предметами, та не містять відомостей щодо визнання спірних земельних ділянок забрудненими вибухонебезпечними предметами, а надають пільги внаслідок цих земельних ділянок, як потенційною загрозою їх забруднення і не звільняють Товариство від обов`язку сплачувати орендну плату за орендовані земельні ділянки приватної власності. З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що належними, достатніми та допустимими доказами відповідачем не доведено існування обставин, за які він не відповідає, та які б перешкоджали йому виконати передбачений договором обов`язок з виплати позивачам орендної плати за 2023 та 2024 роки. Відповідач після деокупації у період з 2023-2024 року не виявляв наміру використовувати земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не сплачує орендну плату, проте і заперечує проти розірвання договору оренди, що не може не суперечити волі власника землі. Колегія суддів також звертає увагу на постанову Верховного Суду від 21 січня 2026 року у справі № 650/3776/24, на яку послався апелянт у своїй апеляційній скарзі, про залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції від 09 квітня 2025 року, якою було скасовано рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 30 січня 2025 року й ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати через звільнення відповідача від відповідальності за несплату орендної плати у 2022, 2023 роках внаслідок наявності обставин непереборної сили, які унеможливили виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди. Проте, колегія суддів не встановила подібність правовідносин у цій справі та справі № 650/3776/24. Крім того, не можуть бути прийняті до уваги посилання на неврахування правових висновків Верховного Суду у релевантних правовідносинах та практику апеляційних судів у подібних правовідносинах. При цьому апеляційний суд виходить з того, що не є подібними правовідносини у цій справі та справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23. А відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому не є обов`язковим для суду, що розглядає конкретну справу, враховувати практику апеляційних судів у подібних правовідносинах. Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 19 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з огляду на її предмет, категорію та складність, з повідомленням (викликом) сторін ( а.с.38-40). Згідно частини першої, другої, третьої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1)ціну позову; 2)значення справи для сторін; 3)обраний позивачем спосіб захисту; 4)категорію та складність справи; 5)обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6)кількість сторін та інших учасників справи; 7)чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Згідно частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1)справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судоммалозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4)справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом року, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. Згідно пункту 5 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи викладене, суд першої інстанції при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження врахував ціну позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, предмет спору та характер спірних правовідносин, які не свідчать про складність справи, не вимагають проведення підготовчого судового засідання для повного, об`єктивного та всебічного встановлення обставин справи. Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд справи неповноважним складом суду, а саме суддею Сікорою О.О., якому було заявлено відвід і який було вирішено з порушеннями вимог процесуального законодавства, колегія суддів вважає такі доводи неприйнятними з огляду на те, що відвід судді було вирішено судом першої інстанції в порядку, визначеному статтею 44 ЦПК України. За змістом частини третьої зазначеної статті, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Крім того, за положеннями пункту 2 частини третьої статті 376 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції являється виключно та обставина, що підстави відводу судді першої інстанції визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, тоді як вбачається зі змісту заяви про відвід судді, вона грунтується виключно процесуальними діями судді в інших справах, що за вимогами статті 26 ЦПК України не може бути підставою для відводу суду. Оскільки у цій справі апеляційним судом не встановлено обставин, що свідчать про упередженість або необ`єктивність суду першої інстанції у розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість відповідних доводів відповідача. За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у невиконанні обов`язку щодо виплати орендної плати за 2023-2024 роки за договором оренди земельної ділянки. Крім того, як такі, що не впливають на правильність прийнятого судом рішення, та не містять в собі підстав для його скасування, слід залишити поза увагою й інші доводи апеляційної скарги. За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 березня 2026 року постановлено з додержанням вимог закону, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, надана правильна оцінка наявним у справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» без задоволення. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» - Журика Андрія Леонідовича залишити без задоволення. Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 березня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Л.А. Приходько Судді: Л.В.Базіль С.В.Радченко