Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/11002/26

Справа № 127/11002/26 Провадження № 22-ц/801/1281/2026 Категорія: 10 Головуючий у суді 1-ї інстанції Романюк Л. Ф. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 рокуСправа № 127/11002/26м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Панасюка О.С., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року про забезпечення позову, постановлену суддею Романюк Л.Ф., в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, встановив: 02 квітня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому просила виділити їй в особисту власність: 1) Квартиру, загальною площею 93,5 кв.м, житловою площею 46,0 кв.м, що розташована на дев`ятому поверсі одинадцяти поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Ринкова вартість складає 6040100,00 грн. 2) Нежитлове приміщення, загальною площею 4,7 кв.м., що розташоване в підвалі багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . (1/1). Ринкова вартість 7410,00 грн. 3) Нежитлове приміщення, комора, загальною площею 2,9 кв.м., що розташована в 1-му під`їзді на десятому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Ринкова вартість комори складає 8796,00 грн. 4) Нежитлове приміщення, загальною площею 91,8 кв.м., що розташоване на першому поверсі багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_4 . Ринкова вартість об`єкта становить 3136180,00 грн. 5) Квартиру АДРЕСА_5 , заг.пл. 45,9 к.в. Ринкова вартість 1947300,00 грн. 6) Автомобіль Renault Megane, 2014 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1461, колір сірий, НОМЕР_3 . 7) 1/2 статутного капіталу ТОВ «Укрінпром» в сумі 900000 грн. 8) Стягнути з відповідача на користь позивача різницю вартості 1/2 спільного майна подружжя в грошовому еквіваленті в сумі 886 769,50 грн. Також 02 квітня 2026 року ОСОБА_2 подано клопотання про забезпечення позову, в якому вона просила накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , зокрема на: - земельну ділянку в АДРЕСА_6 , з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520682003:03:003:0006, власником якої є ОСОБА_1 . Підстава власності свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 29 листопада 2016 року; - земельну ділянку в с. Зарванці Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520688900:07:013:027,; площею 17,00 кв.м., з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства. На квартири за адресою: - АДРЕСА_7 : - квартиру АДРЕСА_8 , загальною площею 69,9 кв.м., ринкова вартість 2 077 000 грн; - квартиру АДРЕСА_9 , загальною площею 45,7 кв.м., ринкова вартість 1 947 000 грн; - квартиру АДРЕСА_5 , загальною площею 45,9 кв.м., ринкова вартість 1 947 300 грн; - квартиру АДРЕСА_10 , загальною площею 43,5 кв.м., ринкова вартість 1 945 000 грн; - квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 43,5 кв.м., ринкова вартість 1 945 000 грн; - квартиру АДРЕСА_12 , загальною площею 43,3 кв.м., ринкова вартість 1 945 000 грн; - квартиру загальною площею 93,5 кв.м., житловою площею 46,0 кв.м., що розташована на дев`ятому поверсі одинадцятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість складає 6 040 100 грн; - нежитлове приміщення загальною площею 4,7 кв.м, що розташоване в підвалі багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_13 , приміщення17Н. (1/1); - нежитлове приміщення, комора, загальною площею 2,8 кв.м., що розташована в 1-му під`їзді на десятому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Заборонити відчуження та будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 .. Накласти арешт на корпоративні права у ТОВ «Укрінпром». Заборонити відчуження та будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 .. Накласти арешт на корпоративні права у ТОВ «УКРІНПРОМ». Заборонити внесення змін до складу учасників товариства та розміру часток. Заборонити державним реєстраторам тa іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна та корпоративних прав. В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначила, що предметом спору є майно, набуте сторонами під час шлюбу, а також корпоративні права, сформовані за рахунок спільних коштів подружжя. Згідно з офіційною інформацією, станом на 27 січня 2026 року за відповідачем був зареєстрований транспортний засіб Skoda Superb, 2012 року випуску, однак станом на 26 березня 2026 року будь-які транспортні засоби за ним не зареєстровані. Це свідчить про те, що відповідач без відома позивача відчужив транспортний засіб, який є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, відповідач уже вжив заходів щодо відчуження спільного майна, що підтверджує його недобросовісну поведінку та реальну загрозу відчуження іншого майна. Крім того, право власності на спірне майно зареєстровано виключно за відповідачем, що дає йому можливість вільно розпоряджатися цим майном без згоди позивача. Корпоративні права у складі товариства можуть бути відчужені або змінені шляхом внесення змін до установчих документів, що унеможливить виконання майбутнього рішення суду. Частина інформації про майовий стан відповідача не була надана на адвокатський запит з посиланням на конфіденційність, що свідчить про обмежений доступ позивача до інформації та ризик приховування активів. Відповідач вже змінив свою частку у корпоративних правах (зменшив її з 100% до 25%) в ТОВ «Шугар инжиниринг». З огляду на викладене, заявник вважає, що існує реальна загроза відчуження відповідачем спірного майна, що може призвести до неможливості виконання рішення суду. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Забезпечено позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: - Земельну ділянку в с. Зарванці, Вінницька обл., Вінницький району, Кадастровий номер: 0520688900:07:013:0272; площа (га) 0.0017. На квартири, за адресою: АДРЕСА_14 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3101994605020; загальна площа (кв.м) - 69,9; Квартиру АДРЕСА_9 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3101750605020; загальна площа (кв.м) 45,7; Квартиру АДРЕСА_5 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3101779405020; загальна площа (кв.м) 45,9; Квартиру АДРЕСА_10 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3094066905020; загальна площа (кв.м) 43,5; Квартиру АДРЕСА_11 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3097832005020; загальна площа (кв.м) 43,5; Квартиру АДРЕСА_12 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3097905105020; загальна площа (кв.м) 43,3. Квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 749989905101; загальна площа (кв.м) 93,5. Нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 768928305101; загальна площа (кв.м) 4,7. Нежитлове приміщення, за адресою: АДРЕСА_3 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 769076805101; загальна площа (кв.м) 2,8. Заборонено відчуження та будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, ОСОБА_1 .. Накладено арешт на корпоративні права у ТОВ «УКРІНПРОМ». Заборонено внесення змін до складу учасників товариства та розміру часток. Заборонено державним реєстраторам тa іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна та корпоративних прав. В іншій частині заявлених вимог - відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в частині заборони відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна ОСОБА_1 ; накладення арешту на корпоративні права у ТОВ «УКРІНПРОМ»; заборони внесення змін до складу учасників товариства та розміру часток; заборони державним реєстраторам та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна та корпоративних прав. Просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині. У скарзі зазначає, що він частково погоджується з оскаржуваною ухвалою в частині накладення арешту на нерухоме майно, оскільки такий захід забезпечення позову є процесуально допустимим, пов`язаний із предметом спору та загалом відповідає меті забезпечення позову, визначеній статтями 149150 ЦПК України. Інші заходи забезпечення, застосовані судом першої інстанції, є дублюючими, надмірними, неспівмірними, такими, що не підтверджені належними доказами існування реальних ризиків, і такими, що порушують права не лише відповідача, а й інших осіб, які не є учасниками даного процесу. Заборона відчуження та будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна повністю дублює правові наслідки арешту майна. Суд першої інстанції не врахував, що відповідач є лише одним із учасників товариства, а відповідне товариство має інших співвласників, права яких безпідставно обмежуються оскаржуваною ухвалою. Заборона внесення змін до складу учасників товариства та розміру часток фактично блокує діяльність юридичної особи, позбавляє інших учасників можливості реалізовувати свої корпоративні права та створює перешкоди для ведення господарської діяльності. Застосовані судом заходи фактично виходять за межі предмета спору, оскільки спір у даній справі стосується поділу майна подружжя, а не корпоративного управління юридичною особою. Оскаржуваною ухвалою фактично встановлено обмеження для невизначеного кола осіб, зокрема державних реєстраторів та інших осіб, що виходить за межі процесуального регулювання та суперечить принципу правової визначеності. ТОВ «Укрінпром» не є підприємством, яке перебуває під повним контролем відповідача, а є самостійною юридичною особою із визначеним колом учасників, кожен з яких має власні корпоративні права, гарантовані законом. Застосовані судом заходи забезпечення позову у вигляді арешту корпоративних прав та заборони внесення змін до складу учасників товариства не мають прямого зв`язку із предметом спору, є непропорційними та такими, що виходять за межі мети забезпечення позову. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження суд встановлює в ухвалі і вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. У даній справі предметом спору є поділ спільного майна подружжя. Саме на вказане майно позивач у заяві про забезпечення позову просив накласти арешт, а також саме щодо такого майна просив заборонити вчиняти дії, спрямовані на їх відчуження (у тому числі, реєстраційні дії). Встановивши, що між сторонами дійсно наявний спір, та дослідивши питання співмірності обраних позивачем заходів забезпечення позову з пред`явленими вимогами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в разі задоволення позову. Разом з тим, суд частково задовольнив вимоги заяви, оскільки встановив, що існують розбіжності у кадастрових номерах земельної ділянки, заявленої в поданій заяві, а саме:0520682003:03:003:0006. Згідно матеріалів поданої заяви, земельна ділянка з даним кадастровим номером, на яку було зроблено її оціночну вартість, за жодним із подружжя не зареєстрована, а суд першої інстанції вважав, що заявлені вимоги про накладення арешту на дану земельну ділянку задоволенню не підлягають. У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги слідує, що ОСОБА_1 не оскаржує висновки суду першої інстанції в частині наявності підстав для накладення арешту на одну земельну ділянку, вісім квартир та два нежитлові приміщення. Натомість не погоджується із висновками суду в частині наявності підстав для заборони відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна ОСОБА_1 , накладення арешту на корпоративні права у ТОВ «Укрінпром», заборони внесення змін до складу учасників товариства та розміру часток, заборони державним реєстраторам та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна та корпоративних прав. ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції, не обмежившись застосуванням достатнього заходу забезпечення позову, як арешт майна, без належного правового обґрунтування додатково застосував інші обмеження, які фактично дублюють один одного та створюють надмірне втручання у права відповідача, а саме заборонив відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного нерухомого майна. При цьому, у судовому засіданні представник відповідача звернув увагу, що оскаржуваною ухвалою суд заборонив ОСОБА_1 відчуження та будь-які реєстраційні дії щодо всього нерухомого майна, яке належить останньому, тобто і на майно, яке не входить до предмета спору, і є його особистю приватною власністю. Апеляційний суд зауважує, що арешт майна і заборона вчинення реєстраційних дій є самостійними видами (способами) забезпечення позову, які хоча за правовою сутністю і обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, однак є різними для виконання ухвали про забезпечення позову. Під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме одним з обов`язків державного реєстратора є перевірка відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на наявність перепон для такої реєстрації, до яких належать, зокрема, судовий арешт і заборона вчинення реєстраційних дій. Спільною властивістю судового арешту і заборони вчинення реєстраційних дій є те, що вони зобов`язують державного реєстратора утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо того чи іншого об`єкта нерухомого майна. Водночас, вони не є тотожними за своєю природою та мають низку відмінностей у наслідках. Так, судовий арешт віднесений до різновидів обтяження прав на нерухоме майно відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, судовий арешт, перш за все, обмежує права власника та (або) користувача об`єкта нерухомого майна на вчинення юридично значимих дій щодо нього. Заборона вчинення реєстраційних дій, на відміну від судового арешту, прямо не віднесена цим Законом до обтяжень та обмежує можливості державного реєстратора проводити певні реєстраційні дії. Судовий арешт виникає на підставі судового рішення, яким передбачено накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, що набрало законної сили. Державна реєстрація судового арешту, як обтяження, проводиться в такому самому порядку, що і державна реєстрація прав. За результатами розгляду заяви про державну реєстрацію обтяження (судового арешту) приймається рішення про державну реєстрацію (за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації). На підставі прийнятого рішення судовий арешт реєструється у розділі Державного реєстру прав, відкритого на об`єкт нерухомого майна, на який накладено арешт, або у спеціальному розділі Державного реєстру прав, якщо відсутній відкритий розділ на відповідний об`єкт нерухомого майна. Заборона вчинення реєстраційних дій реєструється шляхом внесення до бази даних заяв Державного реєстру прав судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій. При цьому, за результатами розгляду зазначеної заяви жодні рішення не приймаються, а відомості про заборону вчинення реєстраційних дій не вносяться до розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав. Апеляційний суд зауважує, що позиція відповідача, який не заперечує щодо накладення арешту на майно, однак не погоджується із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна, в тому числі його відчуження є, щонайменше, непослідовною. Скаржник не зазначає, як задоволення вимог заяви в цій частині порушує його права, як титульного власника спірного майна. Разом з цим, заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції заборонив йому відчуження та будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, не зробивши прив`язку цих дій до майна, на яке накладено арешт, тобто спірного майна. А відтак, ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту на інше, ніж зазначене в ухвалі суду нерухоме майно та заборони вчинення щодо такого майна будь-яких реєстраційних дій, підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги заяви. Заборона, яка стосується ОСОБА_1 , щодо відчуження ним та будь-яких реєстраційних дій стосується лише нерухомого майна, на яке накладено арешт. Також суд першої інстанції безпідставно наклав арешт на корпоративні права у ТОВ «Укрінпром», оскільки встановлено, що ОСОБА_1 дійсно є учасником ТОВ «Укрінпром», однак його частка у статутному капіталі вказаного товариства складає 54%. А відтак підстав для накладення арешту на 100% корпоративних прав не було, адже це буде явним порушенням прав інших учасників товариства. Оскільки судом не конкретизовано суб`єкта, якого стосується заборона внесення змін до складу учасників товариства та розміру часток, підстав для задоволення вказаної вимоги заяви також не має. Як і не має підстав для задоволення заяви в частині заборони державним реєстраторам та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо корпоративних прав, оскільки ОСОБА_1 не є одноосібним учасником ТОВ «Укрінпром». Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи . Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту на корпоративні права у ТОВ «УКРІНПРОМ» слід змінити, вказавши, що арешт підлягає накладенню на частку учасника ОСОБА_1 у статутному капіталі вказаного товариства, яка складає 54%, що буде відповідати вимогам закону щодо застосування заходів забезпечення позову. Тоді як ухвалу суду в частині заборони внесення змін до складу учасників товариства та розміру часток, а також в частині накладення арешту на інше, ніж зазначене в ухвалі суду нерухоме майно та заборони вчинення щодо такого майна будь-яких реєстраційних дій, в частині заборони державним реєстраторам тa іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо корпоративних прав слід скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог заяви відмовити. У решті ухвала суду підлягає залишенню без змін без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375, 376, 381-384, 389, 390 ПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року в частині накладення арешту на корпоративні права у ТОВ «УКРІНПРОМ» змінити, вказавши, що арешт підлягає накладенню на частку учасника ОСОБА_1 у статутному капіталі вказаного товариства, яка складає 54%. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 квітня 2026 року в частині заборони внесення змін до складу учасників товариства та розміру часток, а також в частині накладення арешту на інше, ніж зазначене в ухвалі суду нерухоме майно та заборони вчинення щодо такого майна будь-яких реєстраційних дій, в частині заборони державним реєстраторам тa іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо корпоративних прав скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог заяви відмовити. У решті ухвалу суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 14 травня 2026 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.Ю. Береговий О.С. Панасюк