Постанова Харківський апеляційний суд № 2018/6-175/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Харків справа № 2018/6-175/11 провадження № 22-ц/818/2789/26 Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Мальованого Ю.М., за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б., сторони справи: заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» боржник ОСОБА_1 , заінтересовані особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», Акціонерне товариство «Мегабанк», Бережанський відділ Державної виконавчої служби в Тернопільському районні Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року в складі судді Дяченка О.М.,- ВСТАНОВИВ: В травні 2025 року ТОВ «ФК Єврокредит» звернулось до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, стягувачі публічне акціонерне товариство «Мегабанк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс», Бережанський відділ державної виконавчої служби в Тернопільському районі Тернопільської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_1 08.07.2025 до суду від представника заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» Галайди А.В. до суду надійшла заява про залишення заяви без розгляду та закриття провадження у справі № 2018/6-175/11. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09.01.2026 прийнято до свого провадження вказану цивільну справу та залишено без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит», стягувачі публічне акціонерне товариство «Мегабанк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс», Бережанський відділ державної виконавчої служби в Тернопільському районі Тернопільської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_1 , про заміну стягувача у виконавчому провадженні. 19.01.2026 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткової ухвали про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі № 2018/6-175/11. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Осіва Павла Володимировича про ухвалення додаткової ухвали про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі № 2018/6-175/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит», стягувачі публічне акціонерне товариство «Мегабанк», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс», Бережанський відділ державної виконавчої служби в Тернопільському районі Тернопільської області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, боржник ОСОБА_1 , про заміну стягувача у виконавчому провадженні залишено без розгляду. Не погоджуючись з ухвалою судді Осів П.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу судді скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт зазначає що копію ухвали суду першої інстанції від 09.01.2026 року якою було залишено заяву ТОВ «ФК «Єврокредит» про заміну стягувача у виконавчому провадженні без розгляду та закрито провадження у справі, отримав 10.01.2026 року через систему «Електронний суд». Разом з тим відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України він має право подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, докази на підтвердження розміру витрат, які відповідач поніс при розгляді даної справи. Зазначає що відповідно до вимог ч.6 ст.272 ЦПК України якими передбачено що судове рішення яке надійшло до електронного кабінету пізніше 17 години вважається врученим у робочий день наступний за днем його відправлення та відповідно до ч. 3 ст.124 ЦПК України в разі закінчення строку припадає на вихідний день, останнім днем є перший після нього робочий день , тому останнім днем для подачі відповідної заяви було саме 19.01.2026 року. Натомість заява була подана 18.01.2026 року тобто в межах процесуального строку. Також апелянт зазначає що попередній орієнтований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу понесених у суду апеляційної інстанції становить 15000,00 грн. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає. Залишаючи заяву ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того що вказана заява була подана представником поза межами визначеного законом процесуального строку. З такими висновками колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне. За положеннями ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Відповідно до 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09 січня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Єврокредит» про заміну стягувача у виконавчому проваджені залишено без розгляду та закрито провадження у справі. 08.07.2025 року ОСОБА_2 який діє в інтересах ОСОБА_1 подав заяву заяву ТОВ «ФК «Єврокредит» про заміну стягувача у виконавчому проваджені залишити без розгляду а провадження у справі закрити та зазначив що попередній орієнтований розмір понесених судових витрат складає 20000,00 грн. 23.07.2025 року від представника ОСОБА_1 надійшла заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в якому останній просив за результатами розгляду справи стягнути з ТОВ «ФК «Єврокредит» на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені на отримання професійної правничої допомоги в розмірі 20000,00 грн, та зазначив що акт прийому-передачі наданих правничих послуг буде складено після завершення розгляду справи. Відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України передбачено що судове рішення що надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Відповідно до ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до положень ч.1,2,3,6 ст.124 ЦПК строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку. За положеннями ст. ст. 126-127 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю треба розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами. Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21), зроблено висновок, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З матеріалів справи вбачається, що копію судового ухвали суду від 09.01.2026 року представник боржника Осів П.В. отримав 10.01.2026 року тобто у вихідний день. Отже враховуючи приписи п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України судова колегія погоджується з доводами апелянта про те що ухвала суду була отримана ним 12.01.2026 року тобто у наступний робочий день що наступив від дати вручення. Отже з 13.01.2026 року почав перебіг 5-ти денного строку на подачу заяви, останнім днем перебігу процесуального строку для подачі відповідно заяви є 17.01.2026 року, проте враховуючи що вказана дата припадає на вихідний день, останнім днем буде саме 19.01.2026 року тобто наступний робочий день. Відповідно до змісту заяви від 19.01.2026 року за Вх №2469 вбачається що вказана заява була подана представником 18.01.2026 року через систему «Електронний суд» тобто в межах процесуального строку визначених у ст.141 ЦПК України. Колегія суддів зазначає, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Згідно з п.4 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК Україниухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що ухвала суду про залишення заяви представника ОСОБА_1 адвоката Осіва П.В. про ухвалення додаткової ухвали про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі є передчасною, постановлена суддею з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду. Оскільки предметом перегляду було процесуальне питання, а не справа по суті спору, питання щодо стягнення судових витрат не вирішується. Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 23 січня 2026 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В.Маміна Ю.М.Мальований