Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/6135/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2962/26 Справа № 185/6135/24 Суддя у 1-й інстанції - Бабій С.О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М., за участю секретаря Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про відшкодування шкоди в порядку регресу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2025 року,- В С Т А Н О В И В: 07 червня 2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 49 104,34 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 3 270,00 грн. витрат на збір документів і визначення розміру шкоди. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 06.09.2022 о 14:00 год. в м. Павлограді по вул. Дніпровська, 30 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «CHERY JAGGI», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та транспортного засобу «VOLVO V40», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (далі потерпілий). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу потерпілого була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН», що підтверджується полісом серії НОМЕР_3 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії договору страхування на момент ДТП діяв. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі 49 104,34 грн. Крім того, позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 3 270,00 грн. Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав 52 374,34 грн. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до винної у заподіяних збитках особи, тобто до відповідача (а.с.1-11). Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2025 року позов МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 45 834 (сорок п`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 34 копійки та витрати на збір документів і визначення розміру шкоди у розмірі 3 270 (три тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок. Також вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.а.с.125-126, 133). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неповноту дослідження наявних у матеріалах справи доказів та необґрунтованість судового рішення та просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог частково відмовити шляхом визначення частки вини ОСОБА_1 у розмірі 30%, так і ОСОБА_2 у розмірі 70%, діяльністю яких було завдано шкоди позивачу, для відшкодування винними особами у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення; задоволення частково позовних вимог в частині відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаних з регламентною виплатою у розмірі 7365,65 грн., а також вартість послуг експерта у розмірі 981 грн. з підстав зазначених у цій скарзі; в іншій частині позовних вимог відмовити з підстав зазначених у цій скарзі (а.с. 135-138). Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2022 року по справі № 185/7481/22 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У мотивувальній частині постанови вказано, що 06.09.2022, о 14 год. 00 хв., в м. Павлограді, по вул. Дніпровська, 30, водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. «Chery Jaggi» д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно, і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію з т.з. «Volvo V 40» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку по правій смузі, внаслідок чого сталося зіткнення, та транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Постанова не містить висновків про обопільну вину учасників ДТП. На підставі наведеного суд приходить до переконання, що в даній дорожньо-транспортній пригоді від 06.09.2022 року винним є саме відповідач ОСОБА_1 , оскільки зазначена постанова Павлоградського міськрайонного суду від 11.10.2022 року є преюдиціальною для суду, який розглядає цивільну справу, що відповідно звільняє від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, оскільки учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Оскільки на момент заподіяння шкоди ОСОБА_1 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, власник автомобіля «VOLVO V40», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 09.09.2022 звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Згідно Висновку експерта з автотоварознавчого дослідження №199С22 від 25.10.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «VOLVO V40», д.н.з. НОМЕР_2 , склала 152 292,60 грн. Згідно копії наказу МТСБУ №3/11072 від 14.11.2022 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих наказано сплатити відшкодування у розмірі 49 104,34 грн. Згідно довідки №1 від 11.11.2022 та платіжних документів ОСОБА_2 отримав відшкодування в розмірі 49 104,34 грн. Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 3 270,00 грн., що підтверджується відповідними документами. Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав 52 374,34 грн. Позивач надсилав на поштову адресу відповідача претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, однак відповіді не було отримано. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до положень ч.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Отже, враховуючи той факт, що відповідачем вищевказані витрати позивачу в добровільному порядку до теперішнього часу не відшкодовані, позов є обґрунтованим та з відповідача на користь МТСБУ необхідно стягнути суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 45 834 (сорок п`ять тисяч вісімсот тридцять чотири) гривні 34 копійки та витрати на збір документів і визначення розміру шкоди у розмірі 3 270 (три тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок. Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що обопільна вина (30%/70%) на підставі Висновку експерта № 10.1/020-Д від 07.07.2023 не знайшла свого підтвердження, оскільки суперечить преюдиціальній постанові Павлоградського міськрайонного суду від 11.10.2022 року, яка встановила виключну вину відповідача. Так, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову. Крім того, суд першої інстанції правильно вважав що не підлягає застосуванню пільги 50% за п. 13.2 ст. 13 Закону, оскільки ця норма стосується виключно зменшення розміру страхової премії за договором страхування, а не розміру регламентної виплати чи регресу. Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб «Chery Jaggi» д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував особисто відповідач, зареєстровано на дружину відповідача, а не на нього, і пільга діє лише за умови особистого керування власником-пільговиком. Виходячи з вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими доказами по справі. Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, вказані доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції та судом першої інстанції їм було надано обґрунтовану оцінку, а тому вони додатковому правовому аналізу не підлягають. Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Повний текст постанови складено 14 травня 2026 року. Судді: