Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/26467/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26467/24 Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Голуб В.А., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О., за участі секретаря судового засідання Коваль Н.О., представника позивача Черкеса В.О., представниці відповідача Дишко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення від 23.12.2025 та додаткове рішення від 16.01.2026 Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/26467/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В: До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов (т.1 а.с.1-31) Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління ДПС), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.05.2024: форми «Р» № 22934000706, яким донараховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» податок на прибуток та штрафних санкції на суму 922 176, 00 грн; форми «П» № 23034000706, яким зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 635 367, 00 грн; форми «Р» № 23234000706, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 67 582 060, 00 грн; форми «ПН» № 22834000706, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» штраф у розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без ПДВ), але не більше 3 400, 00 грн, на суму 207 400, 00 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 суд задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 06.05.2024: № 22934000706 форми «Р» про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 922 176 грн (за податковим зобов`язанням 798 529 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 123 647 грн); № 23034000706 форми «П» про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією № 9293893431 від 03.11.2023 за три квартали 2023 року на суму 635 367 грн; № 23234000706 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 67 582 060 грн (за податковим зобов`язанням 54 065 648 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13 516 412 грн); № 22834000706 форми «ПН» про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 207 400 грн. Стягнув з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» судові витрати у сумі 30 280, 00 грн. Крім того, додатковим рішенням від 16.01.2026 Одеський окружний адміністративний суд задовольнив заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат. Прийняв по справі № 420/26467/24 додаткове рішення, яким стягнув з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» судові витрати, пов`язані з проведенням судової економічної експертизи у розмірі 340 000 грн. та комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у розмірі 68 155 грн. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, представником Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків подано апеляційні скарги. В першу чергу апелянт вказує, що відповідно до результатів перевірки не підтверджено документально факт надання підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" послуг щодо комплексного залізничного обслуговування, подачі/прибирання вагонів, обслуговування залізничних колій, а також відшкодування залізничних послуг за використання вагонів. Скаржник наголошує, що з поданих платником податків первинних документів неможливо ідентифікувати отримані послуги з господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива». З огляду на вказане, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» занижено податок на додану вартість всього в сумі 54 065 648 грн, в тому числі по періодам січень 2018 - червень 2023 року. Крім того, апелянт вказує на неправомірність віднесення до витрат оплати послуг з харчування працівників у їдальні, адже на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» відсутній такий виробничий об`єкт як їдальня. Крім того, апелянт наголошує, що працівники підприємства харчуються у їдальні за власний рахунок. Аналогічно апелянт обґрунтовує позицію щодо витрат на утримання та обслуговування акваріума. Скаржник стверджує, що такі операції не пов`язані з веденням господарської діяльності підприємства, оскільки основним видом діяльності позивача є транспортне оброблення вантажів, а тому наведені витрати не можуть бути віднесені до витрат підприємства. Враховуючи виявлені порушення, податковий орган дійшов висновку про порушення п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, а саме що позивачем занижено суму значення рядка 02 Декларацій "Фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів), бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" за період з 01.01.2018 по 31.12.2022, визначене за правилами бухгалтерського обліку на суму 4 436 274 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за відповідні звітні періоди на суму 798 529 грн, та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за III квартал 2023 року на суму 635 367 грн. Крім того, апелянт зазначає, що в ході перевірки було встановлено факти отримання позивачем від ТОВ з ІІ «Трансінвестсервіс» комплексу залізничних послуг на під`їзних коліях та по станції Хімічна. Однак, за результатами порівняльного аналізу умов договорів та наданих документів, податковий орган дійшов висновку про неможливість ідентифікації цих послуг із власною господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива». У зв`язку з цим, скаржник наголошує на порушенні позивачем вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Апелянт стверджує, що оскільки придбані послуги фактично не використовувалися в господарській діяльності, платник податків був зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання та скласти податкові накладні на загальну суму 54 065 648 грн. З огляду на зазначене, апелянт вважає правомірним прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.05.2024 № 22834000706, яким до Товариства застосовано штрафні санкції у розмірі 207 400 грн за відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідних зведених накладних. Враховуючи вищевикладене, апелянт просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» до суду надано відзив на апеляційну скаргу на рішення суду від 23.12.2025. Так, позивач зауважує, що ним правомірно віднесено витрати на обслуговування акваріума та забезпечення працівників харчуванням до складу інших витрат, враховуючи зміни, які були внесені до Податкового кодексу України щодо покращення умов ведення бізнесу та виключення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» вказав, що ними було надано до контролюючого органу всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", а також надають можливість їх ідентифікувати. Крім того, факт здійснення господарських операцій підтверджується висновками судової економічної експертизи та комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Враховуючи вищевикладене, апелянт просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду від 23.12.2025 без змін. Поряд з цим, представником Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків подано апеляційну скаргу на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 по справі № 420/26467/24. Апелянт зазначає, що судом неправомірно стягнуто з відповідача витрати на проведення експертиз. Так, на думку представника податкового органу, оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою Товариства, відсутні підстави для відшкодування витрат на підготовку експертного висновку. Апелянт вважає, що дослідження експертом правопорушень, зафіксованих в акті перевірки, які покладені в основу прийняття спірних актів індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені позивачем витрати були необхідними (неминучими). Враховуючи вищевикладене, апелянт просить апеляційну скаргу задовольнити, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 скасувати та прийняти судове рішення, яким відмовити у повному обсязі Товариству з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» в задоволенні заяви про стягнення з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» судових витрат з проведення судової економічної експертизи у розмірі 340 000 грн. та комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у розмірі 68 155 грн. Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» (далі також ТОВ «Тіс-Міндобрива») також надано відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення суду від 16.01.2026. Представник позивача вказує, що відшкодування витрат на проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття судом провадження у справі. Зауважує, що відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Також відповідачем не було надано до суду жодних доказів на спростування двох висновків експертів, що були надані позивачем, не доведено необґрунтованості цих висновків експертів. Тому представник позивача просить суд залишити без змін додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішень суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» зареєстровано 11.09.2008, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби, є платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та інших. Основним видом господарської діяльності є: 52.24 транспортне обслуговування вантажів. На підставі направлень від 23.01.2024 № 11/34-00-07-06, № 12/34-00-07-06, № 13/34-00-07-06, № 14/34-00-07-06, № 15/34-00-07-06, № 16/34-00-07-06, виданих Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, ст. 77, пп. 69.352 ст. 69 під.10 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2024 рік, на підставі наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04.01.2024 № 3 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, передбачених Податковим кодексом України, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, за період діяльності з 01.01.2018 по 30.09.2023 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. Перевірка проводилась з 23.01.2024 по 25.03.2024. За результатами проведення перевірки складений акт № 178/34-00-07-06/36143538 від 01.04.2024 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Тіс-Міндобрива» (т.1 а.с.33-249). За висновками Акту перевіркою встановлено, зокрема, наступні порушення (т.1 а.с.154-157): - п. п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, ТОВ «Тіс-Міндобрива» занижено суму значення рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.01.2018 по 31.12.2022 визначене за правилами бухгалтерського обліку» на 4 436 274 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за відповідні звітні періоди на суму 798 529 грн., в т.ч.: 2018 рік на суму 163 298 грн, 2019 рік на суму 177 344 грн, 2020 рік на суму 147 090 грн, 2021 рік на суму 156 851 грн, 2022 рік на суму 153 946 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток за ІІІ квартал 2023 року на суму 635 367 грн; - п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 № 21, оскільки ТОВ «Тіс-Міндобрива» занижено податок на додану вартість всього в сумі 54 065 648, в тому числі по періодам січень 2018 - червень 2023 року. - в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Тіс-Міндобрива» не складено податкові накладні та не зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних всього на суму ПДВ 54 065 648 грн. , в тому числі по періодам січень 2018 - квітень 2023 року. Позивачем 15.04.2024 подані заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.250-279, т.2 а.с.1), за результатами розгляду яких відповідачем надана відповідь від 29.04.2024 та вищевказані висновки акту залишені без змін (т.2 а.с.2-97). На підставі акту перевірки Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.05.2024: форми «Р» № 22934000706 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 922 176 грн (за податковим зобов`язанням 798 529 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 123 647 грн) (т.2 а.с.98-100); форми «П» № 23034000706 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією № 9293893431 від 03.11.2023 за три квартали 2023 року на суму 635 367 грн (т.2 а.с.101-103); форми «Р» № 23234000706 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 67 582 060 грн (за податковим зобов`язанням 54 065 648 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13 516 412 грн) (т.2 а.с.105-107); форми «ПН» № 22834000706 про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість на суму 207 400 грн (т.2 а.с.108-111). Позивачем подані в ДПС України скарги на вказані податкові повідомлення-рішення (т.2 а.с.112-152), за результатами розгляду яких ДПС України прийняті рішення від 22.07.2024 та від 30.07.2024, якими скарги залишені без задоволення (т.2 а.с.153-171). Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позов суд першої інстанції вказав, що при віднесенні до інших витрат діяльності витрат по обслуговуванню акваріума та забезпечення працівників харчуванням позивачем не порушені стандарти бухгалтерського обліку, оскільки відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу інших витрат включаються саме витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом. З огляду на вказане, а також враховуючи висновок експерта № 725/1 судової економічної експертизи від 17.02.2025, місцевий суд дійшов висновку, що висновки Акту перевірки № 178/34-00-07-06/36143538 від 01.04.2024 в частині порушення ТОВ «Тіс-Міндобрива» п.п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України у зв`язку із заниженням суми значення рядка 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.01.2018 по 31.12.2022 визначене за правилами бухгалтерського обліку» на 4 436 274 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за відповідні звітні періоди на суму 798 529 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування по податку на прибуток за ІІІ квартал 2023 року на суму 635 367 грн документально та нормативно не підтверджуються. Щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, суд першої інстанції зазначив, що первинними документами підтверджено реальність господарської операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" (далі також ТОВ «ТІС»). Крім того, за результатом проведеного дослідження наданих первинних документів з додатками до них, а також враховуючи висновки судової економічної експертизи та комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, місцевий суд дійшов висновку, що послуги з комплексу залізничних послуг по станції «Хімічна», яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс", пов`язані між собою єдиним технологічним циклом та є необхідними для забезпечення можливості надання ТОВ «Тіс-Міндобрива» кінцевої послуги з перевалки вантажів з залізничних вагонів на морські судна на адресу кінцевих замовників (власників вантажу). На переконання місцевого суду, вищевказане спростовує висновки Акту «Про результати планової виїзної документальної перевірки» в частині того, що послуги, отримані замовником ТОВ «Тіс-Міндобрива» від виконавця Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" за договорами № КД/01/0338 від 04.09.2013, № 0110/01-М від 01.10.2008 неможливо ідентифікувати та зіставити з господарською діяльністю ТОВ «Тіс-Міндобрива». Розглянувши матеріали адміністративної справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. По перше, колегія суддів вважає за необхідне дослідити правомірність віднесення позивачем до інших витрат діяльності витрати по обслуговуванню акваріума та забезпечення працівників харчуванням. Так, за змістом Акту під час перевірки встановлено, що позивачем укладені договори з ФОП ОСОБА_1 по обслуговуванню акваріума у 2018-2022 роках та за результатами виконання договору складені акти виконаних робіт, копії яких надані до позову (т. 2 а.с. 215-249, т. 3 а.с. 1-24). Правомірність складення договорів та актів виконаних робіт в Акті перевірки не заперечується. Не є спірним питанням по даній справі, що підприємство відобразило витрати по обслуговуванню акваріума у складі витрат підприємства по рахунку 977 «Інші витрати діяльності». В Акті перевірки вказано, що витрати підприємства по обслуговуванню акваріума ніяким чином не пов`язано з веденням виробничої діяльності підприємства, так як основним видом діяльності підприємства є 52.24 транспортне оброблення вантажів, та з огляду на вище наведене не можуть бути віднесені до «Інших витрат діяльності» по рахунку

977. Даний факт підприємство самостійно визначило в зворотньо-сальдових відомостях по рахунку 977 «Інші витрати діяльності» наданих до перевірки, в яких зазначено компенсацію «За рахунок прибутку». Тобто підприємство самостійно визначило витрати на обслуговування акваріума, як витрати, не пов`язані з господарською діяльністю. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі нарахування, відповідно до якого доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 (далі НП(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Згідно з пунктами 5-7 НП(С)БО16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. При цьому пунктом 9 визначений вичерпний перелік витрат, які не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: 9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо. 9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг. 9.3. Погашення одержаних позик. 9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту). 9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. 9.6. Балансова вартість валюти. Отже інші витрати, у тому числі які включені у витрати позивачем, включаються до звіту про фінансові результати. За вказаним НП(С)БО 16 витрати поділяються насамперед на витрати, пов`язані з собівартістю реалізованої продукції (робіт, послуг). Це загальновиробничі витрати (змінні і постійні). А також витрати, пов`язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Такі витрати поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Склад інших операційних витрат визначений п.20, а згідно з п.21 витрати операційної діяльності також групуються за економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати. Відповідно до п. 29 НП(С)БО 16 до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов`язані з реалізацією фінансових інвестицій); втрати від зменшення корисності необоротних активів; втрати від безоплатної передачі необоротних активів; втрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати діяльності. Приписами п. 27 НП(С)БО 16 визначено, що до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що нормами НП(С)БО 16 не встановлено вичерпного переліку витрат, які можуть бути віднесені до складу інших витрат діяльності, а лише визначено їхній характер: виникнення під час діяльності підприємства та відсутність прямого зв`язку з процесом виробництва чи збуту. Поряд з цим, пп.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України було визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Водночас, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо визначення терміну "витрати", було виключено з ПК України відповідно до Закону № 71-VIІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ще 01.10.2014. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при віднесенні до інших витрат діяльності витрат по обслуговуванню акваріума не порушені стандарти бухгалтерського обліку, адже відповідно до п. 29 НП(С)БО 16 до складу інших витрат включаються саме витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Поряд з цим, під час перевірки встановлено, що позивачем укладений договір «Про добросусідські відносини та співпрацю» від 01.10.2008, а також додаткові угоди до нього (т. 3 а.с.75-101). Вказаним договором та додатковими угодами, зокрема, передбачено зобов`язання ТОВ «ТІС» виконання робіт по обслуговуванню працівників ТОВ «Тіс-Міндобрива» в їдальні, яка знаходиться на дотації ТОВ «ТІС». Додатками до угоди встановлена вартість послуг. Виконання угоди підтверджена актами виконаних робіт та випискою по бухгалтерському рахунку (т.3 а.с.102-189). Посадові особи контролюючого органу в Акті зазначили, що працівники підприємства ТОВ «Тіс-Міндобрива» харчуються в їдальні підприємства ТОВ «ТІС» за власний рахунок. Витрати, понесені ТОВ «Тіс-Міндобрива» по розрахунках з ТОВ «ТІС» за «забезпечення працівників харчуванням», ніяким чином не пов`язані з господарською діяльністю підприємства. Даний факт підприємство самостійно визначило в зворотньо-сальдових відомостях по рахунку 977 «Інші витрати діяльності» наданих до перевірки, в яких зазначено компенсацію «За рахунок прибутку», а також щомісячно нараховуючи самостійно податкові зобов`язання по ПДВ відповідно до п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв`язку з використанням цих послуг у негосподарській діяльності. Тобто підприємство самостійно визначило витрати по забезпеченню працівників харчуванням такими, що не пов`язані з господарською діяльністю. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган в акті перевірки не ставить під сумнів реальність надання послуг за договором «Про добросусідські відносини та співпрацю» від 01.10.2008. Враховуючи викладене, оскільки витрати по обслуговуванню працівників ТОВ «Тіс-Міндобрива» в їдальні виникли в процесі загальної діяльності підприємства та за своєю суттю не є фінансовими чи безпосередньо виробничими витратами, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не порушено вимог національних стандартів бухгалтерського обліку при їх віднесенні до складу інших витрат. Посилання в Акті перевірки на те, що їдальня не знаходиться на балансі ТОВ «Тіс-Міндобрива», а знаходиться на балансі ТОВ «ТІС», не спростовують вказаних висновків суду. Крім того, відповідно до додатку до договору «Про добросусідські відносини та співпрацю» від 01.10.20078 № 7 їдальня знаходиться на дотації ТОВ «ТІС». З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 06.05.2024 № 22934000706 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 922 176 грн (за податковим зобов`язанням 798 529 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 123 647 грн) та податкового повідомлення-рішення № 23034000706 про зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за декларацією № 9293893431 від 03.11.2023 року за три квартали 2023 року на суму 635 367 грн. Щодо іншого спірного податкового повідомлення-рішення, а саме від 06.05.2024 № 23234000706 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 67 582 060 грн (за податковим зобов`язанням 54 065 648 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 13 516 412 грн), колегія суддів зазначає наступне. Апелянт зазначає, що в ході перевірки ТОВ «Тіс-Міндобрива» досліджено взаємовідносини з контрагентом-постачальником ТОВ з Іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс". До перевірки надано наступні договори: договір від 04.09.2013 № КД/01/0338, додаткова угода від 01.08.2022 до зазначеного договору; Додаток № 10 до договору про добросусідські відносини та співпрацю від 01.10.2008 № 0110/01-М (т. 3 а.с. 75-101, 190-195, т. 4 а.с. 44-64). Так, з метою підтвердження господарських операцій, на запит податкового органу, позивачем було надано реєстри вагонів, вивантажені з програми 1-С "Бухгалтерія", які не містять жодних підписів відповідальних осіб та не скріплені печатками підприємства, що за формою не відносяться до залізничних накладних або інших документів на залізничні перевезення, картки рахунку 631 за відповідними договорами та надано перелік завірених копій документів, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та супутні до них документи за період з 01.01.2018 по 30.09.2023, договір № КД/01/0338 від 04.09.2013 на комплексне залізничне обслуговування (з усіма наявними додатковими угодами). Водночас, апелянт зазначає, що до договору № КД/01/0338 від 04.09.2013, TOB "ТІС- МІНДОБРИВА" окрім актів виконаних робіт (надання послуг) та довідок про кількість залізничних вагонів, оброблених на ст. Хімічна, поданих під розвантаження / навантаження на термінал ТОВ «Тіс-Міндобрива», жодних інших первинних документів, які могли б слугувати підтвердженням надання послуг, до перевірки не надано. До перевірки також не надано калькуляцію собівартості ціни послуг, будь-яких інших матеріалів, в тому числі залізничних накладних або відомостей з вагонами до кожного з актів виконаних робіт по зазначеному вище комплексу, які б додатково розкривали та підтверджували надані послуги. Колегія суддів зазначає, що згідно з умовами договору № КД/01/0338 від 04.09.2013, а також від 01.10.2008 № 0110/01-М (щодо робіт, зазначених у п. 2.2. договору) оплата здійснюється за вагон, що і відображено в актах виконання робіт (послуг) до зазначених договорів. При цьому, дослідженням наданих актів виконання робіт (надання послуг), які оформлені між виконавцем TOB «TIC» та замовником ТОВ «Тіс-Міндобрива» за договорами № КД/01/0338 від 04.09.2013, № 0110/01-М від 01.10.2008 по послугам з комплексу залізничних послуг, що надавались на станції «Хімічна», яка належить TOB «ТІС», (комплексу залізничних послуг на залізничних під`їзних коліях ТОВ «ТІС») встановлено, що вони містять обов`язкові реквізити, передбачені нормами ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: назву підприємства, від імені якого складено документи, зміст та обсяги господарських операцій, одиницю виміру господарських операцій; особисті підписи осіб, які брали участь у господарських операціях, відповідно такі документи є підтвердженням здійснення господарських операцій. Зауваження апелянта на те, що реєстри вагонів, вивантажені з програми 1-С "Бухгалтерія", не містять підпису та не скріплені печаткою, суд вважає безпідставними, адже зазначені реєстри є паперовими копіями електронних документів, які містяться безпосередньо у програмі 1-С "Бухгалтерія". Поряд з цим, сама лише відсутність підпису на роздруківці з автоматизованої системи не спростовує достовірності відображених у ній відомостей та не є підставою для невизнання таких господарських операцій. Щодо ненадання калькуляції собівартості ціни послуг, колегія суддів наголошує, що вказаний документ не відноситься до первинних бухгалтерських документів та не підтверджує реальність операцій. Так, відповідно до листа Міністерства фінансів України від 15 лютого 2013 року № 31-08410-07/23-357/246 калькуляція собівартості продукції за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки нею не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на її проведення. Зазначений висновок неодноразово був викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 27.10.2022 по справі № 400/1190/19. Щодо ненадання залізничних накладних, колегія суддів зазначає наступне. Так, на підставі пункту 5.7 Додатку № 10 до Договору № 0110/01- М від 01.10.2008 ТОВ «Тіс-Міндобрива» відшкодовує TOB «ТІС» послуги AT «Укрзалізниця» за використання вагонів, за подачу-прибирання вагонів з мінеральними добривами тощо, а на підставі Договору № КД/01/0338 від 04.09.2013 року, відшкодовує такі послуги щодо зернових вантажів. Отже, саме ТОВ «ТІС» має господарські відносини з Регіональною філією «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця», а не позивач. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме з відповідей на адвокатські запити, ТОВ «Тіс-Міндобрива» не зареєстровано в системі АС «Клієнт» АТ «Укрзалізниця». Відсутність реєстрації абонента в системі АС «Клієнт» АТ «Укрзалізниця» унеможливлює оформлення залізничних накладних безпосередньо на таке підприємство. При цьому, як вірно було вказано у висновку судової економічної експертизи, який було долучено до матеріалів справи, при оформленні перевізних документів підлягали застосуванню норми спеціального нормативно-правового акта - Порядку застосування електронного перевізного документа під час перевезення вантажів залізничним транспортом, що затверджений наказом Мінтрансу № 800 від 01.01.2010. Згідно з пунктом 1.4 вказаного порядку суб`єктами електронного документообігу електронних перевізних документів можуть бути: перевізник; вантажовідправники; вантажоодержувачі. Вказане унеможливлює оформлення перевізних документів на ім`я ТОВ «Тіс-Міндобрива», оскільки підприємство не виступає перевізником, вантажовідправником або вантажоодержувачем вантажу. З огляду на вказане, відсутність залізничних накладних у позивача не свідчить про нереальність господарської операції. Таким чином, на переконання колегії суддів, належними доказами є акти про надання послуг з відшкодування та відповідні реєстри вагонів. Поряд з цим, апелянт вказує, що згідно з умовами договорів № КД/01/0338 від 04.09.2013, № 0110/01-М від 01.10.2008, у жодному з них не зазначається інформація про те, що послуги по комплексу залізничних послуг по ст. Хімічна та Комплексу залізничних послуг на залізничних під`їзних коліях ТОВ "ТІС" (ст. Хімічна) та послуги по відшкодуванню залізничних послуг, відшкодуванню залізничних послуг за подачу-прибирання вагонів, відшкодування залізничних послуг за використання вагонів - ведуться та сплачуються на підставі окремих актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг). Колегія суддів зазначає, що в даному випадку саме акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) є первинним документом, що підтверджує реальність операції. Крім того, як вже було вказано судом вище, у зазначених актах містяться всі необхідні відомості щодо виду послуг, кількості та вартості. Представник податкового органу в апеляційній скарзі вказує на неможливість ідентифікації комплексу залізничних послуг. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що за наслідками надання комплексу залізничних послуг за договорами № 0110/01-М від 01.10.2008 та № КД/01/0338 від 04.09.2013 були складені наступні первинні документи: акти здачі-приймання робіт (надання послуг); накопичувальні картки за формою ФДУ-92; відомості плати за користування вагонами за формою ГУ-46; натурні листи (прибуття); відомості передачі вагонів у комерційному відношенні. Зазначені документи наявні в матеріалах справи та в сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій, їхній обсяг та вартість. Вказані первинні документи деталізують обсяг наданих послуг, а саме: щодо зазначення станції залізниці, найменування вантажу, кількості оброблених вагонів, дати та часу, номеру вагону, дату прибуття, накладної, вантажу згідно з накладною, вантажовласника, станції відправлення. Крім того, висновки акта перевірки про неможливість ідентифікації послуг ТОВ «ТІС» спростовуються результатами судової економічної експертизи. Також на підтвердження здійснення господарських операцій щодо надання позивачу послуг ТОВ «ТІС» свідчить висновок експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи. Так, через тупикове географічне розташування станції "Хімічна", яка належить ТОВ "ТІС", її інфраструктура є єдиним технологічно можливим шляхом для подачі та прибирання вагонів до термінала позивача. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ «Тіс-Міндобрива» пп. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за № 159/28289, що призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 54 065 648 грн, спростовуються первинними документами, які містяться в матеріалах справи. Посилання апелянта на те, що придбані послуги фактично не використовувалися в господарській діяльності, а тому платник податків був зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання та скласти податкові накладні на загальну суму 54 065 648 грн, також спростовуються наданими позивачем доказами та висновками експертиз, про що судом зазначалося вище. Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що господарські операції з ТОВ ТІС можна ідентифікувати, висновки контролюючого органу щодо не складення податкових накладних та не реєстрацію їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, всього на суму ПДВ 54 065 648 грн. також документально та нормативно не підтверджуються. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у цій справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні від 23.12.2025. За таких обставин, рішення суду першої інстанції від 23.12.2025 є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Щодо прийняття судом першої інстанції додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Апелянт зазначає, що оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертиз та отримання експертних висновків відбулося за ініціативою Товариства, відсутні підстави для відшкодування витрат на їх підготовку. Так, судом першої інстанції встановлено, що до матеріалів справи долучені висновок експерта за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи в рамках адміністративної справи № 420/26467/24 (в порядку ст. 104 КАС України). На підтвердження розміру витрат, пов`язаних з проведенням комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи та їх оплати позивачем долучено до заяви копії: договору № 22-07/24 на надання послуг з проведення експертизи від 22.07.2024; рахунку за проведення експертизи від 22.07.2024 № 22-07/24; платіжної інструкції № 14128 від 09.08.2024 на суму 68 155, 00 грн; акту приймання-передачі наданих послуг від 08.11.2024. На підставі договору від 22.07.2024 між ТОВ «Тіс-Міндобрива» та ФОП ОСОБА_2 проведена судова будівельно-технічна експертиза з питань, які стосуються предмету доказування у судовій справі за позовом ТОВ «Тіс-Міндобрива» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великим платниками податків. Загальна вартість робіт є фіксованою та становить 68 155, 00 грн (п. 3.1. договору). Відповідно до платіжної інструкції № 14128 від 09.08.2024 ТОВ «Тіс-Міндобрива» сплачено на користь ФОП ОСОБА_2 68 155, 00 грн. Акт приймання-передачі наданих послуг складений 08.11.2024. На підтвердження розміру витрат, пов`язаних із проведенням судової економічної експертизи, до суду надані копії: договору № 678/24 на проведення судової економічної експертизи від 08.07.2024; додаткової угоди № 1 від 06.09.2024 до договору № 678/24; акту приймання-передачі наданих послуг від 17.02.2025; рахунку № 678 від 08.07.2024 на суму 170 000, 00 грн; платіжної інструкції № 13889 від 12.07.2024; рахунку № 698 від 24.01.2025 на суму 170 000, 00 грн; платіжної інструкції № 15411 від 03.02.2025. Договір від 08.07.2024 року № 678/24 на проведення судової економічної експертизи, укладений між ТОВ «Тіс-Міндобрива» та ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз» (ТОВ «ОРЦНЕ»). Вартість робіт становить 340 000 грн (п.3.1 договору), яка оплачена ТОВ «Тіс-Міндобрива» згідно з платіжними інструкціями № 13889 від 12.07.2024, № 15411 від 03.02.2025. Акт приймання-передачі наданих послуг складений 17.02.2025. Колегія суддів зазначає, що проведення судової економічної експертизи, комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи зумовлено змістом спірних правовідносин та необхідністю підтвердження доводів позову. Крім того, зазначені висновки враховано судом першої інстанції та апеляційним судом при вирішенні справи по суті. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз. Згідно із частиною п`ятою статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з висновками, викладеними Великою палатою Верховного Суду в постанові від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 системний аналіз положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: (1) витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; (2) висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; (3) у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; (4) при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи. На думку колегії суддів, відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування судових витрат на підготовку експертних висновків, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача. Отже, апеляційна скарга Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 також задоволенню не підлягає. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувані рішення ухвалені судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційних скарг, у зв`язку з чим відсутні підстави для їх задоволення. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 та додаткове рішення від 16.01.2026 у справі № 420/26467/24, - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 та додаткове рішення від 16.01.2026 у справі № 420/26467/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіс-Міндобрива» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідачВ.А. Голуб Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко