Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/5299/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 року справа №200/5299/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 р. у справі № 200/5299/24 (головуючий І інстанції Олішевська В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач, ГУПФУ) в якій просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо непроведення перерахунку та виплати пенсії по інвалідності на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення від 01.07.2024 року №ФC-98101/09/01/2058 станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року, виготовлених ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії по інвалідності з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року на підставі оновлених довідок грошового забезпечення від 01.07.2024 №ФC-98101/09/01/2058, виготовлених ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року відповідно та здійснити її виплату без обмеження фіксованим максимальним розміром відповідно до рішень Донецького окружного адміністративного суду від 07.11.2022 у справі №200/3511/22, від 29.09.2023 у справі №200/4028/23 та від 18.04.2024 у справі №200/1376/24, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 грн., згідно постанови КМУ №713 відповідно до рішення Першого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2023 року у справі №200/18/23, індексацій пенсії на визначений Кабінетом Міністрів України коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії за 2022-2024 роки, з 01.03.2022 включно з індексацією згідно постанови КМУ від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з 01.03.2023 включно з індексацією згідно постанови КМУ від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», нарахованого із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197, у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі без обмеження 1500 грн. відповідно до рішення Донецького адміністративного суду від 29.09.2023 року у справі №200/4028/23, з 01.03.2024 включно з індексацією згідно постанови КМУ від 23.02.2023 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», додаткових пенсій, доплат, підвищень, з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати перераховану пенсію по інвалідності в подальшому без обмеження її максимальним фіксованим розміром до внесення відповідних змін до чинного пенсійного законодавства. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2024 року позов задоволений частково, а саме судом: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо непроведення позивачу перерахунку та виплати пенсії по інвалідності на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення від 01.07.2024 року № ФC-98101/09/01/2058 станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року, виготовлених ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 01.02.2022 року та з 01.02.2023 року на підставі оновлених довідок грошового забезпечення від 01.07.2024 року №ФC-98101/09/01/2058, виготовлених ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року відповідно; - у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 200/5299/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії. Позивач звернувся до суду із заявою про заміну способу і порядку рішення суду на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача пенсійних виплат за період з 01 березня 2024 року по 31 березня 2025 року в сумі 76174 гривні 66 копійок. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року задоволено заяву ОСОБА_1 про заміну порядку та способу виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 200/5299/24. Замінено спосіб виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 200/5299/24 із «Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі оновлених довідок грошового забезпечення від 01.07.2024 №ФC-98101/09/01/2058, виготовлених ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023 відповідно.» на «Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахованої пенсії за період 01 березня 2024 року по 31 березня 2025 року в сумі 76174 (сімдесят шість тисяч сто сімдесят чотири) грн 66 коп.» Відповідач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права і просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині зміни способу і порядку виконання рішення суду. В скарзі зазначає, зокрема, наступне. Головним управлінням у межах наданої чинним законодавством компетенції вжито усіх можливих заходів для виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2024 у справі № 200/5299/24. А неотримання Позивачем усієї суми заборгованості з виплати пенсії відбулося з незалежних від пенсійного органу обставин. Бюджетні видатки органів Пенсійного фонду, зокрема Головного управління, формуються відповідно до бюджетного кодексу України та містять поточні видатки на виплату пенсій у поточному бюджетному році. 11 жовтня 2024 року постановою № 1156 Кабінет Міністрів України затвердив Бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік, яким на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, було передбачено 500 млн. гривень, які використано в повному обсязі. Виплата проведена за рішеннями суду, дата набуття чинності яких по 19 листопада 2020 року включно. На сьогоднішній день бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Виділення коштів із Державного бюджету на фінансування даного судового рішення не залежить від волі Головного управління, а затвердження бюджету Пенсійного фонду України не входить до його компетенції. Зобов`язання Головного управління вчинити певні дії з перерахунку та виплати пенсії і стягнення з суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів Позивача, які обираються Позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення. Резолютивна частина рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/5299/24 має зобов`язальний характер, вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів не були предметом судового розгляду. Правильність нарахування заборгованості пенсійних виплат Позивачу судами першої та апеляційної інстанції не перевірялася. Так, встановлено, що способом відновлення порушеного права Позивача у цій справі судом обрано зобов`язання Головного управління вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум заборгованості з пенсійних виплат не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав. Головне управління зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсійних виплат, які належать Позивачу, не є власністю Головного управління, та не перебувають на його рахунках або в його розпорядженні. Отримання Позивачем суми заборгованості з пенсійних виплат можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі № 200/5299/24 безпосередньо пов`язано із бюджетним фінансуванням, то його виконання не залежить від визначеного судом способу захисту. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення, не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат із виплати заборгованості з пенсійних виплат Позивачу. Головне управління не погоджується із висновком, викладеним в оскаржуваній ухвалі, що зважаючи на те, що судове рішення не виконується у визначений судом спосіб, для забезпечення гарантованого законом права стягувача на виконання судового рішення, ухваленого на його користь та враховуючи положення ч. 3 ст. 378 КАС України, необхідно змінити спосіб виконання рішення суду від 03.09.2024 у справі № 200/5299/24, оскільки це не вплине на суть судового рішення, що підлягає виконанню. Для застосування вказаної норми права ключовим аспектом є саме невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, що набрало законної сили, впродовж певного строку. Разом з тим, під невиконанням судового рішення необхідно розуміти бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб`єкт був зобов`язаний і мав реальну можливість його виконати. Однією з форм (способом) невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати. Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 28.06.2023 у справі № 210/4031/17. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право Позивача на отримання сум заборгованості з пенсійних виплат, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 01.02.2022 та з 01.02.2023 на підставі оновлених довідок грошового забезпечення від 01.07.2024 №ФC-98101/09/01/2058, виготовлених ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01.01.2022 та станом на 01.01.2023 відповідно. Рішення набрало законної сили 25 грудня 2024 року. Як встановлено судом на підставі наданого відповідачем розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 0501017916, заборгованість із нарахованої позивачу пенсії на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 200/5299/24 за період: березень 2024 року березень 2025 року становить 76174,66 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України. 19.12.2024 набув чинності Закон України від 21.11.2024 №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. За приписами частин 1 та 2 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Згідно частини 1-3, 5-6 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду. За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців. Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає. Ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 382-3 цього Кодексу. За приписами частин 1 та 2 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду. За частиною 1-3, 9 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу. Так, з 19.12.2024 положення частини 1 статті 378 КАС України встановлюють, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням здійснено розрахунок та нарахування відповідної виплати (пенсії, страхових виплат, грошового забезпечення тощо), що підлягає виплаті позивачу, а також повідомлено про необхідність виділення нарахованої суми коштів для виконання судового рішення. Отже, станом на час вирішення питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, як в суді першої, так і апеляційної інстанції рішення суду, не виконано відповідачем в повному обсязі, нарахована заборгованість позивачеві не виплачена. Колегія суддів звертає увагу, що з 19.12.2024 положення ст. 378 КАС України чітко визначають, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про необхідність змінити порядок і спосіб виконання судового рішення у даній справі на стягнення з такого суб`єкта владних повноважень належних позивачу виплат. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 р. у справі № 200/5299/24 - залишити без задоволення. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 р. у справі № 200/5299/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст ухвали складений та підписаний 14 травня 2026 року. Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв Судді: А.В. Гайдар І.В. Геращенко